Постанова

від 01.04.2008 по справі 29/381а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/381а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

01.04.08 р.                                                                             Справа № 29/381а

10 год. 30 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема157, нарадча кімната

Господарський суд Донецької області у складі  головуючого судді  Гаврищук Т.Г. при секретарі судового засідання Бєліковій Н.А., розглянувши у вдкритому судовому засіданні справу  

за позовом: Виробничо-комерційної фірми “Крафпром” м. Красногорівка

до відповідача: Державної податкової інспекції у Мар”їнському районі Донецької області м. Мар'їнка.

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31.03.2005р. № 0002022340\2\1607\10\15-012-5 та 31.03.2005р. № 0002032340\2\1608\10\15-012-5

за участю представників сторін:

від позивача – не з'явився

від відповідача – Вєтрова В.О. – довір.

Позивач, Виробничо-комерційна фірма “Крафпром”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Мар'їнської об'єднаної  державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31.03.2005р. №0002022340\2\1607\10\15-012-5 та 31.03.2005р. №0002032340\2\1608\10\15-012-5.

Додатковою заявою від 10.01.2007 р. позивач змінив позовні вимоги  і просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 31.03.2005р. № 0002022340\2\1607\10\15-012-5 та 31.03.2005р. № 0002032340\2\1608\10\15-012-5.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що відповідачем не врахований той факт, що кредиторська заборгованість перед ТОВ “Геріон” у сумі 21489 грн. виникла на підставі двох різних договорів купівлі-продажу, укладених з ТОВ НВП “Геріон”. Позовна давність за договором № 94 від 03.11.2000 р. вийшла 10.11.2003р.  і згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” повинна бути включена до складу валового доходу у 4 кварталу 2003 р., але у зв'язку з тим, що у вказаний період часу позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування згідно п. 6 Указу Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” № 727/98 від 03.07.1998 р. він звільняється від сплати податку на прибуток і не мав податкового зобов'язання по цій операції. За договором № 23 від 17.07.2001 р. строк позовної давності закінчився 02.03.2005р., а тому на 1 квартал 2004 р. сума боргу по вказаному договору не могла бути визнана безповоротною фінансовою допомогою і не повинна включатися до складу валового доходу у 1 кварталі 2004 р. Висновок відповідача про заниження податку на додану вартість вважає безпідставним, оскільки податкові накладні мають усі реквізити, що передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідач проти позову заперечує з посиланням на ті обставини, що оскаржені податкові повідомлення-рішення складені ним з додержанням вимог діючого законодавства по факту порушень, встановлених актом перевірки від 10.12.2004 р. № 269/23-40/22014095.

Ухвалою суду від 19.12.2006р. здійснена заміна відповідача - Мар”їнську об'єднану державну податкову інспекцію його правонаступником – Державною податковою інспекцією у Мар”їнському районі.

Ухвалою суду від 16.01.2007 р. було призначено судово-бухгалтерську експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинялось згідно до ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку із надходженням на адресу господарського суду висновку № 153/24 від 18.12.2007 р.,  ухвалою від 18.02.2008 р. провадження у справі було поновлено.

У судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд встановив:

Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером № 22014095 та як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Мар”їнському районі.

Мар'їнською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена планова документальна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 р. по 30.09.2004 р., за результатами якої складений акт від 10.12.2004р. № 269/23-40/22014095 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.12.2004 р. № 0002032340/0/5757/10/15-012-5 та № 0002022340/1/5756/10/15-012-5.

За результатами розгляду скарги позивача, яка рішенням Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції № 64\10\10-013-2 від 11.01.2005р. залишена без задоволення, відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення від 12.01.2005 р. № 0002032340/1/69/10/15-012-5 та № 0002022340/1/68/10/15-012-5.

Рішенням ДПА у Донецькій області  від 18.03.2005р. № 4076\10\25-013-5 податкове повідомлення-рішення від 15.12.2004р. № 0002032340/0/5757/10/15-012-5 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 15.12.2004р. № 0002022340/1/5756/10/15-012-5 скасовано в частині донарахування податку на додану вартість за березень 2003р. в сумі 1657 грн. і застосованої штрафної санкції 828 грн.50 коп.

За результатами розгляду скарги позивача відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення від 31.03.2005р. №0002022340\2\1607\10\15-012-5 та 31.03.2005р. №0002032340\2\1608\10\15-012-5.

По податковому повідомлення-рішенню № 0002032340\2\1608\10\15-012-5 від 31.03.2005 р.

Наведеним податковим повідомленням - рішенням позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено  суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток в розмірі 9199 грн. 00коп., у тому числі основний платіж –7970,00 грн., штрафні ( фінансові) санкції в сумі 1229,00 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Із змісту акту перевірки вбачається, що підставою для визначення суми податкового зобов‘язання з податку на прибуток  послужили наступні висновки податкового органу:

- позивачем в порушення п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у вересні 2004р.  до складу валового доходу не була включена сума простроченої кредиторської заборгованості по ТОВ НВП “Геріон” в розмірі 21489 грн.(ПДВ-3581 грн.) за товари ( послуги), яка по закінченню терміну позовної давності стала безповоротною фінансовою допомогою;

- в порушення п.1.22 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем зі складу валових витрат у вересні 2004р. не були виключені суми простроченої кредиторської заборгованості по ТОВ НВП “Геріон” в розмірі 17907 грн.(ПДВ-3581 грн.) за товари ( послуги), які в момент придбання були віднесені до їх складу та по закінченню терміну позовної давності стали безповоротною фінансовою допомогою.

- позивачем в порушення п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” завищено амортизаційні відрахування на 12300 грн., а саме: в 1-му кварталі 2003 року на 2400 грн., в 2004 році на 9900 грн., в тому числі в 1-му кварталі на 2700 грн., в 2-му кварталі на 4500 грн., в 3-му кварталі на 2700 грн.

Між позивачем та ТОВ НВП “Геріон” був укладений договір № 94 від 03.11.2000р. купівлі-продажу вогнетривких виробів в кількості 10,3 тон, металопродукції в кількості 10,6 тон на загальну суму 9737,61 грн.

Згідно до умов п. 3.2 цього договору позивач оплачує товар протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки.

На виконання умов наведеного договору позивачем було отримано від ТОВ НВП “Геріон” за накладною від 03.11.2000 р. № 177  куточок металевий на загальну суму 6628,57 грн., за накладною від 03.11.200 р. № 178 вогнетриви ША-44 на загальну суму 3109,04 грн.

Між позивачем та ТОВ НВП “Геріон” був також укладений договір № 23 від 17.07.2001р. купівлі-продажу динасових виробів ЕД-5 в кількості 19,15 тон на загальну суму 11692,22 грн. Згідно до умов п. 3.2 цього договору позивач оплачує товар протягом 90 календарних днів з моменту витребування ТОВ НВП «Геріон».

За накладною № 23 від 17.07.2001 р. позивачем було отримано від ТОВ НВП “Геріон”-динасові вироби ЕД-5 на загальну суму 11692,22 грн.

На операції по продажу наведеного товару  ТОВ НВП “Геріон” були надані позивачеві податкові накладні від 03.11.2000 р. № 177  на суму 6628,57 грн., у тому числі ПДВ 1104,76 грн., від 03.11.200 р. № 178 на суму 3109,04 грн., у тому числі ПДВ 518,17 грн., № 23 від 17.07.2001 р. на суму 11692,22 грн., у тому числі ПДВ 1948,70 грн.

Листом від 03.12.2001 р. ТОВ НВП “Геріон” пред'явлено позивачу вимогу щодо оплати вартості поставленої за накладною № 23 від 17.072001 р. продукції в сумі 11692,22 грн.

Відповідно до п.1.22.1 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”  сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

За приписами п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4  цього Закону України суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді включаються до валового доходу платника податку.

Підпунктом 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що  платник  податку  -  покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про  визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Статтею 78 Цивільного кодексу УРСР, який діяв до 01.01.2004р., загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлено в три роки.

Виходячи з наведених вимог та умов договорів купівлі-продажу № 94 від 03.11.2000 р. та № 23 від 17.07.2001 р. датою закінчення строку позовної давності є: 10.11.2003р. - за накладними від 03.11.2000 р. № 177 та від 03.11.2000 р. № 178, та 04.03.2005р. за накладною № 23 від 17.07.2001 р.

Таким чином, згідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 та п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вартість отриманого позивачем товару від ТОВ НВП “Геріон” за накладними від 03.11.2000 р. № 177 та № 178 в розмірі 9737,51 грн. (без ПДВ) підлягає включенню до складу валового доходу позивача у 4 кварталі 2003 р. та за накладною № 23 від 17.07.2001 р. в розмірі 11692,22 грн. (без ПДВ) у 1 кварталі 2005 р.

За таких обставин, висновок податкового органу про заниження позивачем валового доходу за вересень 2004 р. суд вважає безпідставним.

Крім того, як вбачається з акту перевірки позивач у період з 01.04.2003 р. по 31.12.2003 р. знаходився на спрощеній системі оподаткування і являвся платником єдиного податку за ставкою – 10% від суми виручки за продукцію за винятком акцизного збору у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” № 727 від 03.07.1998 р. не передбачена участь суми простроченої кредиторської заборгованості у розрахунку суми об'єкту оподаткування єдиним податком, або залік вказаної суми до складу валових доходів майбутнього періоду.

Слід також зазначити, що нормами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачено врахування сум простроченої кредиторської заборгованості, строк позовної давності по якої закінчився у періоді, коли платник податку перебував на спрощеній системі оподаткування, у складі валових доходів вказаного платника податків якого-небудь наступного періоду, коли він перебував на загальній системі оподаткування.

Пунктом 5.1 статті 5  Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  цієї  статті.

Згідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 наведеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:  або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлений обов'язок платника податку коригувати валові витрати на суми простроченої кредиторської заборгованості, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За таких обставин висновок податкового органу  про завищення валових витрат суд вважає безпідставним.

Перевіркою також було встановлено, що позивачем в порушення п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п. 3.2 ст. 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” завищені амортизаційні відрахування на 12300 грн. Як вбачається з акту перевірки наведене порушення було виявлено на підставі відомостей нарахування амортизаційних відрахувань.

Відповідно до п.п. 8.1.1 п.8.1 ст.8  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів розуміється поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Слід зазначити, що норми Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, які встановлюють порядок нарахування та обчислення сум амортизації у податковому обліку, не ставлять їх у залежність від амортизації, нарахованої у бухгалтерському обліку, та не передбачають яких-небудь наслідків для платника податку на прибуток у разі якщо сума амортизаційних відрахувань, яка задекларована підприємством не відповідає сумі амортизації, нарахованої у бухгалтерському обліку.

За приписами п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 цього Закону амортизації підлягають витрати, у тому числі на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення, самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення  землі.

Відповідно до п. 8.1.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не  підлягають  амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на: придбання і відгодівлю продуктивної худоби; вирощування багаторічних плодоносних насаджень; придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам; утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Згідно до ст. 23 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Тобто підставою для не нарахування амортизації в бухгалтерському та податковому обліку є їх виведення з експлуатації.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні” № 996 від 16.07.99р. бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1-2 ст. 1 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач не довів порушення позивачем вимог п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Висновком судово-бухгалтерської експертизи № 153/24 не було встановлено порушення позивачем п. 8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке призвело до завищення амортизаційних відрахувань у 2003-2004 рр. на суму 12300 грн.

З урахуванням вищевикладеного, донарахування позивачеві податку на прибуток в сумі 7970 грн. суд вважає безпідставним. Відсутність підстав для нарахування податку на прибуток обумовлює відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій згідно до вимог п.п 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

По податковому повідомленню-рішенню № 0002022340\2\1607\10\15-012-5 від 31.03.2005 р.

Зазначеним податковим повідомленням - рішенням позивачеві згідно підпункту “б” п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено  суму податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 5904,50грн., у тому числі основний платіж –3936 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 1968,50 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

З акту перевірки вбачається, що однією підставою для визначення податку на додану вартість послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не відкоригована сума податкового кредиту у вересні 2004 р. по простроченій кредиторській заборгованості по ТОВ НВП “Геріон” в розмірі ПДВ-3581 грн. за товари (послуги), ПДВ за які в момент придбання був віднесений до складу податкового кредиту.

В акті зазначено, що прострочена кредиторська заборгованість ТОВ НВП «Геріон» в розмірі 21489 грн., в тому числі ПДВ – 3581 грн. по закінченню терміну позовної давності в вересні 2004 року стала безповоротною фінансовою допомогою, та виключена зі складу валових витрат підприємства за відповідний період.

Згідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли платник придбає товари (роботи,  послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. Наведена норма не встановлює обов'язок платника податку здійснювати коригування суми податкового кредиту по простроченій кредиторській заборгованості.

При розгляді податкового повідомлення-рішення № 0002032340/2/1608/10/15-012-5 від 31.03.2005 р. суд визнав безпідставним висновок податкового органу про необхідність виключення зі складу валових витрат в вересні 2004 р. суми наведеної простроченої кредиторської заборгованості.

Іншою підставою для донарахування податку на додану вартість послужив висновок податкового органу про те, що позивачем до складу податкового кредиту у період з липня 2002 р. по січень 2003 р. віднесено суми податку на додану вартість за податковими накладними, які не відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: № 139998/010 від 31.07.2002 р. виписана Донецькими західними електричними мережами, сума ПДВ – 38,81 грн. – не вказано місцезнаходження, № 455 від 16.07.2002 р. виписана ПП “Укрхім”, сума ПДВ – 4,60 грн. – не вказано місцезнаходження, № 15136/010 від 31.08.2002 р. виписана Донецькими західними електричними мережами, сума ПДВ 41,10 грн. - не вказано місцезнаходження, № 13090/010 від 23.07.2002 р. виписана Донецькими західними електричними мережами, сума ПДВ 9,72 грн. – не вказано місцезнаходження, № б/н від 04.09.2002 р. виписана Універсальною базою, сума ПДВ – 43,33 грн. – не вказано індивідуальний податковий номер, № 21851/010 від 31.10.2002 р. виписана Донецькими західними електричними мережами, сума ПДВ – 27,67 грн. – не вказано місцезнаходження, № 24253/010 від 30.11.2002 р. виписана Донецькими західними електричними мережами, сума ПДВ – 22,24 грн. – не вказано місцезнаходження, № 585 від 30.11.2002 р. виписана ТОВ “Діамант”, сума ПДВ – 65,42 грн. - не вказано місцезнаходження, № 26583/010 від 31.12.2002 р. виписана Донецькими західними електричними мережами, сума ПДВ – 24,81 грн. – не вказано місцезнаходження, № б/н від 20.11.2003 р. виписана Універсальною базою, сума ПДВ – 66,25 грн. - не вказано індивідуальний податковий номер, № 1007/010 від 31.01.2003 р. виписана Донецькими західними електричними мережами, сума ПДВ – 23,36 грн. – не вказано місцезнаходження.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 наведеного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка має містити інформацію, зазначену окремими рядками: а)порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування  податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно до п. 2 “Порядку заповнення податкової накладної”, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний  податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 5 вищезазначеного порядку встановлено, що  податкова накладна вважається недійсною у випадках її заповнення іншою особою ніж вказано у п. 2 цього порядку.

За вимогами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього Закону забороняється  включення  до  податкового  кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.5.1  п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Сума податку на додану вартість при придбанні продукції (робіт, послуг) підтверджена податковими накладними № 583 від 30.11.02р., №13090/010 від 23.07.02р., № 13998/010 від 31.07.02р., № 21851/010 від 31.10.02р., № 24253/010 від 30.11.02р., № 2563 від 04.09.02р., № 1007/010 від 31.01.03р., № 26583/010 від 31.12.02р., № б/н від 20.01.03р., № б/н від 04.09.02р., № 231 від 20.01.03р., витрати у зв'язку з таким придбанням відносяться до складу валових витрат, тому суд дійшов висновку, що позивач документально підтвердив своє право на податковий кредит та правомірно сформував податковий кредит за наведеними податковими накладними за першою з подій.

Надані позивачем спірні податкові накладні містять в собі всі обов'язкові реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Ксерокопії податкових накладних, що надані відповідачем, судом не прийняті в якості належних доказів, оскільки вони не засвідчені належним чином. Суд вважає, що навіть не заповнення такої графи у податкових накладних як “місцезнаходження покупця”, в даному випадку, не робить ці накладні недійсними, не свідчить про їх неналежність і не позбавляє права позивача на включення податку на додану вартість за цими накладними до складу податкового кредиту за першою із подій.

З урахуванням вищевикладеного, донарахування позивачеві податку на додану вартість суд вважає неправомірним.

На підставі викладеного, керуючись п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7, п.п. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, п.п. 6, 7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,    

ПОСТАНОВИВ :

             Позов Виробничо-комерційної фірми “Крафпром” до Державної податкової інспекції у Мар”їнському районі Донецької області  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.03.2005р. № 0002022340\2\1607\10\15-012-5 та 31.03.2005р. № 0002032340\2\1608\10\15-012-5 задовольнити.

         Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Мар'їнської об'єднаної  державної податкової інспекції від 31.03.2005р. № 0002022340\2\1607\10\15-012-5 та від 31.03.2005р. № 0002032340\2\1608\10\15-012-5  

                Присудити Виробничо-комерційній фірмі “Крафпром” (85630, м. Красногорівка, вул. Ахтирського, 1, р/р 26008003870000 в АБ “ІкарБанк” у м. Донецьк, МФО 334594, ЄДРПОУ 22014095) з Державного бюджету України судовий збір  в розмірі 03 грн. 40 коп.

          Постанова суду, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суддя                                                                                              Гаврищук Т.Г.           

Постанова в повному обсязі виготовлена 02.04.2008р.