Постанова

від 08.04.2008 по справі 7/139

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/139

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "08" квітня 2008 р.                                                                  Справа №  7/139

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Василишина А.Р. за участю секретаря судового засідання помічника судді Сокола Ф.Г.

за участю представників сторін:

позивача: Савич О.К. (дов. № 31/10-20 від 10.01.2006р.); головний лікар –Тонконоженко В.О.;

відповідача: Мельничук Є.С. (дов. № 02-15/170а від 25.01.2008р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Рівненської районної санітарно-епідеміологічної станції

до відповідача Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області

про визнання протиправним та скасування рішення № 11 від 6 лютого 2007 року.

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

Рівненська районна санітарно-епідеміологічна станція (надалі –Позивач) звернулася в господарський суд Рівненської області, як адміністративний суд, з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області (надалі –Відповідач) про визнання протиправним застосування Відповідачем до Позивача економічних санкцій у вигляді вилучення у дохід державного бюджету суми що складає 7 495 (сім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 85 коп. та застосування штрафу в сумі 14 991 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 70 коп. за порушення державної дисципліни, та просить скасувати рішення Відповідача за № 11 від 6 лютого 2007 року (а.с. 17) повністю.

Ухвалою суду від 23 квітня 2007 у справі № 7/139 (а.с. 120, суддя Маціщук А.В.), за клопотанням сторін (а.с. 108), було зупинено  провадження  у справі № 7/139 до вирішення Вищим адміністративним судом України справи № 14/572 н-ад за позовом Луганської обласної санепідемстанції до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області.

Розпорядженням Голови господарського суду Рівненської області від 21 лютого 2008 року (а.с. 123), з підстав вказаних у даному розпорядженні, справу № 7/139 передано на розгляд судді Василишину А.Р..

14 березня 2008 року в господарський суд Рівненської області надійшло клопотання Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області про поновлення провадження у справі в зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням у справі № 14/572 н-ад. Як встановлено судом, ухвала Луганського апеляційного господарського суду (а.с. 126-128) в касаційному порядку оскаржена не була.

Ухвалою суду від 18 березня 2008 року в справі № 7/139 (а.с. 129) поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 8 квітня 2008 року.

          В судовому засіданні від 8 квітня 2008 року представник Позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві (а.с. 6-11), відзиві на заперечення (а.с. 85-88) та поясненні (а.с. 135-136).

          В судовому засіданні від 8 квітня 2008 року представник Відповідача заперечив проти позовних вимог Позивача з підстав вказаних у запереченні на позовну заяву (а.с. 20-24), поясненні (а.с. 103-104) та поясненні (а.с. 132-134).

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, та оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

Відповідачем проведена перевірка Позивача щодо дотримання останнім державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на послуги, що надаються  за плату. Дана перевірка проводилась за період з 1 січня 2005 року по 1 жовтня 2006 року і тривала з 1 листопада 2006 року по 27 листопада 2006 року. За наслідками перевірки Відповідачем складено акт перевірки від 28 листопада 2006 року (акт перевірки з додатками на          а.с. 40-56; надалі –Акт).

За результатами перевірки Відповідачем прийнято рішення № 11 від 6 лютого 2007 року (а.с. 17) про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

З рішення вбачається, що Відповідач у ньому вказує на необґрунтоване завищення Позивачем тарифів при наданні послуг за період з 28 листопада 2005 року по 14 грудня 2005 року, внаслідок нарахування непередбаченої законодавством націнки у розмірі 20% до тарифів, затверджених з врахуванням податку на додану вартість.

Також у даному рішенні Відповідачем вказується на те, що у зв'язку із несвоєчасним впровадженням в дію постанови від 11 травня 2006 року № 662 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1544 і від 27 серпня 2003 року № 1351”, Позивачем у період з 11 травня 2006 року по 8 червня 2006 року застосовувались:

·          тарифи на послуги в розмірах, що вищі від встановлених граничних;

·          ціни (тарифи) на види послуг, які не передбачені переліком робіт і послуг, що

можуть надаватися за плату.

Відповідач в рішенні № 11 від 6 лютого 2007 року (а.с. 17) зазначає, що в результаті виявлених порушень, Позивачем за період з 28 листопада 2005 року по 8 червня 2006 року було отримано необґрунтованої виручки в сумі 7 495 (сім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 85 коп..

Відповідач у рішенні вказує на те, що Позивач порушив вимоги Закону України „Про ціни і ціноутворення”, постанов Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року за № 1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами санітарно-епідеміологічної служби та від 11 травня 2006 року за № 662 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1544 і від 27 серпня 2003 року № 1351”.

У рішенні № 11 від 6 лютого 2007 року (а.с. 17) Відповідач вирішив вилучити у Позивача в доход Державного бюджету України: суму необґрунтовано отриманої виручки –          7 495 (сім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 85 коп. (код платежу 23030300); штраф у розмірі 14 991 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 70 коп. (код платежу 23030300).

Давши оцінку доказам у справі, господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Господарський суд не погоджується з висновками Відповідача щодо додавання 20 (двадцяти) відсоткової ставки податку на додану вартість до тарифів (прейскурантів) на    роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року за № 1351.

Відповідно до частини 1 статті 189 Господарського кодексу України: ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Згідно частини 1 статті 191 Господарського кодексу України: державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

Аналогічне положення міститься також і в статті 9 Закону України „Про ціни і ціноутворення” № 507-ХІІ від 3 грудня 1990 року.

В податковому законодавстві аналізована ціна послуги (роботи) визначається категорією „звичайна ціна”. При цьому, як вбачається зі змісту пункту 1.18 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року: звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

В свою чергу, підпунктом 1.20.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року встановлено правило, згідно якого: у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни –у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Таким чином, тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються, надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, які були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року за № 1351, за своєю природою є звичайною ціною цих послуг (робіт), котра встановлена уповноваженим органом державної влади у межах механізму державного регулювання цін.

Також слід враховувати і те, що за змістом пункту 4.1. Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року: база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із Законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).  

В той же час, у підпункті 6.1.1 Закону України „Про податок на додану вартість” чітко фіксується ставка даного податку: податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

З урахуванням усього вищевказаного, висновок Відповідача про включення Позивачем до тарифу 20% податку на додану вартість суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Що ж до висновку Відповідача з приводу обрахування наданих Позивачем за період з 11 травня 2006 року по 8 червня 2006 року послуг за застарілими тарифами (прейскурантами), які були змінені Постановою Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1544 і від 27 серпня 2003 року № 1351”, то господарський суд Рівненської області надає йому наступну оцінку.

Згідно статті 57 Конституції України: кожному гарантується право знати свої права і  обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Відповідно пункту 3 Указу Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення     нормативно-правових актів та набрання ними чинності” № 503/97 від 10 червня 1997 року: громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

Водночас, пунктом 5 даного Указу Президента України передбачається, що: акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Беручи до уваги дані пункти Указу Президента України, суд робить висновок, що Позивач повинен був застосовувати нові тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, які виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, лише після офіційного опублікування Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 11 травня 2006 року „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1544 і від 27 серпня 2003 року № 1351” в друкованих виданнях.

Як вбачається з копії (а.с. 15), зробленої з № 100 від 31 травня 2006 року газети в газеті Орієнтир (Урядовий кур'єр), Постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 11 травня 2006 року опублікована в офіційному друкованому виданні 31 травня 2006 року.

Таким чином, Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 року за № 662 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1544 і від 27 серпня 2003 року № 1351” набрала чинності лише після її офіційного опублікування, тобто з 31 травня 2006 року. Відповідно, саме з цього часу Позивач мав юридичні підстави на здійснення господарської діяльності із застосуванням нових тарифів на послуги, що надавалися.

Водночас, господарський суд Рівненської області з урахуванням усього вищевказаного вважає, що Відповідач у своєму рішенні правомірно вирішив вилучити у Позивача в доход Державного бюджету України суму необґрунтовано отриманої виручки –3 213 (три тисячі двісті тринадцять) грн. 74 коп., а також штраф у подвійному розмірі за період з 31 травня 2005 року по 8 червня 2006 року. Оскільки Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 року за № 662 була опублікована 31 травня 2005 року, то Позивач зобов'язаний був починаючи з дня опублікування в офіційному друкованому виданні застосовувати нові тарифи. Зазначена сума вказана в розділі IV Акту (а.с. 46) –сторінка 7 Акту, та додатками до Акту.

Враховуючи усе вищенаведене, господарський суд прийшов до висновку, що спірне рішення Позивача є протиправним та підлягає скасуванню за винятком 3 213 (три тисячі двісті тринадцять) грн. 74 коп. суми необґрунтовано отриманої виручки та 6 427 (шість тисяч чотириста двадцять сім) грн. 48 коп. штрафу.

Відповідно, суд вважає, що Відповідач неправомірно прийняв рішення про вилучення у Позивача 4 282 (чотири тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 11 коп. необґрунтовано отриманої виручки та застосування до Позивача штрафу в розмірі 8 564 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 22 коп..

Судовий збір у відповідності до статтей 87, 98 і Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 87, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним застосування Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області до Рівненської районної санітарно-епідеміологічної станції економічних санкцій та штрафу на загальну суму 12 846 (дванадцять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 33 коп.

Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Рівненській області від 6 лютого 2007 року № 11 „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” в частині вилучення у Рівненської районної санітарно-епідеміологічної станції 4 282 (чотири тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 11 коп. необґрунтовано отриманої виручки та 8 564 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 22 коп. штрафу.

3. В решті позову відмовити.

4. Присудити Рівненській районній санітарно-епідеміологічній станції, 35311, Рівненська область, Рівненський район, смт. Клевань, вул. Грушевського, 20,                                    р/р 35215001000239 в ГУДК України в Рівненській області, МФО 833017, код 02010563 з Державного бюджету України 3 (три) грн. 40 коп. витрат по судовому збору (державному миту).

5. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження..

Повний текст постанови оформлено та підписано 14.04.2008р.

     Суддя