Рішення

від 14.03.2008 по справі 31/356-1/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/356-1/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовом          Приватного підприємства «Фірма Канто»

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Енд Ді Україна»

Про                         стягнення 5 884 156,04 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники сторін:

від позивача                    Сінчук О.В. –представник по довіреності від 15.06.2007

від відповідача          не з'явились

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м.Києва передані вимоги Приватного підприємства «Канто»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Енд Ді Україна»про стягнення основного боргу в сумі 5884156,04 грн. за поставлений за договором купівлі-продажу № 110-03/03 від 04.01.2006 року, але неоплачений товар.

Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 5 334 472,04 грн. в зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2007 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 року, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2007 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Енд Ді Україна»задоволено повністю, рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 року у справі № 31/356 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 28.01.2008 року справу прийнято до свого провадження суддею Мельником В. І., присвоєно їй номер 31/356 - 1/45.

Під час розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги в позовному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених в відзиві на позов та письмових поясненнях по суті спору.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2006 року позивач та відповідач уклали договір № 110 - 03/03 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача товари медичного призначення (далі Товар), а відповідач прийняти та оплатити отриманий Товар за ціною та у термін, що визначений Договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору ціна Договору визначається як сума вартості всього Товару, що був замовлений відповідачем протягом дії Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна окремої партії та одиниці Товару встановлюється за погодженням сторін в гривнях і вказується в рахунку та накладних, що додаються до кожної партії Товару.

У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається зі змісту договору № 110 - 03/03 від 04.01.2006 року, укладеного між позивачем та відповідачем, даний договір містить елементи договору поставки, правовідносини щодо укладення та виконання якого регулюються Главою 54 ЦК України та Главою 30 ГК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3.3 Договору сторони за взаємною згодою визначають для кожної партії Товару найбільш зручні та вигідні умови оплати, що впливають на ціну Товару. Умови оплати повинні бути вказані в замовленні відповідача та накладній позивача і можуть бути наступними:

- відповідач здійснює 100% передоплату Товару;

- за домовленістю з позивачем та при наявності достатньої кількості Товару на складі, відповідач може взяти Товар з відстрочкою в оплаті до 30 календарних днів ;

- оплата за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту його продажу відповідачем третім особам

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу Товар на загальну суму 7722839 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № ТВВВ-00592 від 01.12.2006 року, № ТВВВ-00602 від 06.12.2006 року, № ТВВВ-00005 від 09.01.2007 року,                № ТВВВ-00647 від 05.02.2007 року, № ТВВВ-00679 від 01.03.2007 року та № РН-00724 від 01.04.2007 року.

Зазначені вище накладні підтверджують також факт прийняття ТОВ «Ей Енд Ді Україна»Товару, який поставляється позивачем, оскільки на кожній з вказаних вище накладних стоїть відмітка про прийняття, які підписані та скріплені печаткою відповідача.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи в видаткових накладних сторони погодили, що умовою продажу є кредит, визначивши в кожній накладній, строк до якого відповідач зобов'язується оплатити Товар.

Відповідач частину коштів в сумі 893344,96 грн. позивачу перерахував, що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою КБ «Приватбанк»№ 25 від 16.06.2007 року та не заперечується сторонами.

Крім того, відповідач частину Товару на загальну суму 1495022 грн. позивачу повернув, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями накладних на повернення № ТВПО - 00002 від 31.03.2007 рок, № ТВПО - 00003 від 31.03.2007 року, № ТВПО - 00004 від 31.03.2007 року, № ВН - 0000006 від 31.03.2007 року, № ТВПО -00005 від 31.03.2007 рок, № ТВПО - 00007 від 31.03.2007 року, № ВН - 0000009 від 31.03.2007 року, № ВН - 0000010 від 31.03.2007 року, № ТВПО - 00012 від 31.03.2007 року, № ВО -0000011 від 02.04.2007 року, № ВН - 0000013 від 30.04.2007 року та № ТВПО - 00017 від 18.05.2007 року.

Таким чином, станом на день розгляду справи несплаченою Товариством з обмеженою відповідальністю «Ей Енд Ді Україна»залишилась заборгованість в сумі 5334472,04 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач стверджує, що накладні №ТВВВ-00679, №ТВПО-00002, №ТВПО-00003, №ТВПО-00004, №ТВПО-00005, №ТВПО-00007, №ВН-0000009, №ВН-0000010, №ТВПО-00012, №РН-000724, №ВН-0000011, №ВН-0000013 не є належними доказами наявності заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки дані накладні підписані директором ТОВ «ЕЙ Енд Ді Україна»Негрескул А.І. в період, коли його рішенням зборів учасників Товариства було звільнено з займаної посади.

Натомість зазначені вище твердження відповідача повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так згідно рішення зборів учасників ТОВ «Ей Енд Ді Україна», що підтверджується протоколом № 2 від 26.02.2007 року (копія є в матеріалах справи) директора Товариства Негрескул А.І. було звільнено з займаної посади. Згідно рішення Господарського суду м.Києва від 26.04.2007 року, яке набуло законної сили, рішення зборів учасників Товариства від 26.02.2007 року було скасовано.

У відповідності до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Таким чином зазначене вище рішення зборів учасників Товариства є правочином.

Згідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, не зважаючи на те, з якого часу набуло законної сили рішення Господарського суду м.Києва про визнання недійсним рішення зборів учасників Товариства, в тому числі і про звільнення директора Негрескул А.І. з займаної ним посади, дане рішення учасників є недійсним з моменту його прийняття учасниками ТОВ «Ей Енд Ді Україна».

За таких обставин, Господарський суд м.Києва приходить до висновку про наявність повноважень у Негрескул А.І. на підписання зазначених вище накладних в період з 26.02.2007 року (дата прийняття рішення зборів учасників відповідача про звільнення Негрескул А.І. з посади директора) по 06.05.2007 року (дата набуття законної сили рішенням Господарського суду м.Києва про визнання недійсним рішення зборів відповідача про звільнення Негрескул А.І. з посади директора).

Отже матеріали справи містять належні докази наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 5334472,04 грн., а відтак позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, посилання відповідача як на підставу відмову у позові на те, що спірний договір є недійсним і у відповідача за ним не могло виникнути заборгованості перед позивачем, до уваги судом не приймається з огляду на те, що як свідчать матеріали справи, відповідач за накладними Товар отримав, частково розраховувався за нього та його частину позивачу повертав.

Отже, спірний договір визнавався та виконувався, що свідчить про відсутність підстав оцінювати його як недійсний. Більш того, в судовому порядку такий договір не визнавався недійсним, відповідний позов до суду сторонами не подавався.

Щодо посилань відповідача на те, що гр. Негрескул А. І. на час підписання Договору був одночасно і директором відповідача і засновником позивача, суд вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 96 ЦК України юридична особа учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

У відповідності до ч.1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Та обставина, що гр.Негрескул А. І. є засновником відповідача не свідчить про те, що в даному спорі він наділений повноваженнями діяти від його імені, оскільки він не є представником у розумінні ч.1 ст.237 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи.

Згідно ст. 62 Закону України «Про господарські товариства»директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

В даному випадку гр. Негрескул А. І. є директором відповідача і має право представляти його у суді.

Крім того, слід зазначити що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що Договір, у встановленому законом порядку визнавався недійсним, в тому числі із з підстав зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Не можуть бути підтвердженням зазначених вище фактів і посилання відповідача на постанову Прокурора Печерського району м.Києва про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та про порушення кримінальної справи від 03.08.2007 року, оскільки згідно даної постанови порушено кримінальну справу за фактом шахрайського заволодіння майном ТОВ «Ей Енд Ді України»за ознаками злочину передбаченого ч.4 ст.190 КК України, що не може бути доказом наявності вини саме гр.Негескул А.І. в шахрайському заволодінні майном ТОВ «Ей Енд Ді Україна». Крім того, на час постановлення рішення Господарським судом в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо результатів розгляду вищезазначеної кримінальної справи, а також щодо кола осіб, яких по даній справі притягнуто до кримінальної відповідальності.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що за наявності збитків, завданих відповідачу неправомірними діями фізичних осіб, він не позбавлений права звернутися до загального суду, або до правоохоронних органів у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі з урахування суми заборгованості, що існувала на дату звернення з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, надавши їм правову оцінку суд вважає позовні вимоги доведеними, обгрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Енд Ді Україна»(01033, м.Київ, вул.Кіквідзе, 14, ідентифікаційний код 31665413, р/р 260081684530001 в філії «Розрахунковий центр»Приватбанку м.Києва, МФО 320649, або будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь приватного підприємства Фірма «Канто»(01014, м.Київ, вул.Струтинського, 8, ідентифікаційний код 30304345, р/р 26001169889001 в РЦ КБ «Приватбанку», МФО 320649) основного боргу в сумі 5 334 472 (п'ять мільйонів триста тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 04 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                 В.І. Мельник