Рішення

від 14.06.2006 по справі 45/215-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

45/215-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2006 р.                                                            Справа № 45/215-05

вх. № 6382

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя   Швед Е.Ю. 

суддя                         Жельне С.Ч.

суддя                         Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Сергієнко О. Є.

за участю представників сторін:

позивача - Молодецький Р.І., дов. б/н від 16.01.06 р.  відповідача - Шевцов С.О., дов. № 593 від 01.12.05 р.

розглянувши справу за позовом Державне підприємство "Авіаційний науково-технічний комплекс ім.О.К.Антонова"  

до  ТОВ "ІнтерАМІ ЛТД" м. Х-в  

про стягнення 395880,35 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнутиз відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 275 932,5 грн., пеню в розмірі 92 989,25 грн., штраф в розмірі 19315,27 грн., 3% річних в розмірі 7643,33 грн. та судові витрати, в тому числі 15000 грн. витрат за юридичні послуги. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт у відповідності до умов укладеного між сторонами договору  № 532/2002 від 10 вересня 2002 року, згідно якого позивач зобов'язався провести дослідно-конструкторські роботи по темі: “Відпрацювання КД, випробування та сертифікація інтер'єру з застосуванням термопластичних матеріалів літака АН-140. Випробування та сертифікація установки пасажирських крісел FAST на літаку АН-140”, а відповідач зобов'язався оплатити вказані роботи в сумі 551 865 грн. шляхом авансового платежу в розмірі 50% від ціни договору, а кінцевий розрахунок провести протягом 10 днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. Позивач виконав свої зобов'язання за договором № 532/2002 від 10.09.2002 р. в повному обсязі, а відповідач здійснив оплату вартості робіт лише частково у розмірі 275932,5 грн., чим порушив прийняті на себе за договором № 532/2002 від 10.09.2002 р. зобов'язання та права позивача.

Позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій, в зв'язку з уточненням сплаченого позивачем розміру державного мита та уточненням витрат, понесених позивачем за отримані адвокатські послуги, та враховуючі, що в позовній заяві позивачем помилково адвокатські послуги визначені як юридичні послуги, просить суд стягнути з відповідача вартість виконаних робіт в сумі 275 932,5 грн., 92989,25 грн. пені, 7643,33 грн. річних, 19315,27 грн. штрафу, відшкодувати суму сплаченого державного мита в сумі 3108 грн., витрат на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., витрат за отримані адвокатські послуги в сумі 25000 грн.

Суд, розглянувши уточнення позовних вимог, відповідно до ст. 22 ГПК України, прийняв їх та продовжив розгляд справи з їх урахуванням.

В судовому засіданні 13.06.06 р. оголошено перерву до 14.06.06 р. до 11:00 год..

Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позову заперечує повністю, посилаючись на те, що акт здачі-приймання виконаних робіт підписаний 30.06.05 р., у той же самий час, станом на день підписання акту здачі-приймання виконаних робіт строк договору № 532/2002 від 10.09.02 р. закінчився, додаткову угоду про продовження терміну його дії сторони не підписували, отже, після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт позивач та відповідач фактично змінили правовідносини і акт здачі-приймання виконаних робіт є новим правочином, згідно з яким строк оплати відповідачем переданих виконаних робіт не встановлений і на момент звернення позивача з позовом ще не настав, оскільки позивач не звертався з вимогою щодо оплати виконаних робіт. Таким чином, відповідач вважає, що позов був заявлений безпідставно.

Сторони до початку судового засідання звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, колегія судді встановила, що 10.09.02 р. між сторонами укладено договір на проведення дослідно-конструкторських робіт за № 532/2002, відповідно до умов якого позивач зобов'язався провести дослідно-конструкторські роботи по темі: “Відпрацювання КД, випробування та сертифікація інтер'єру з застосуванням термопластичних матеріалів літака АН-140. Випробування та сертифікація установки пасажирських крісел FAST на літаку АН-140”.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору № 532/2002 від 10.09.2002 р. відповідач зобов'язався оплатити вказані роботи в сумі 551 865 грн. шляхом авансового платежу впродовж 15 днів з моменту підписання договору в розмірі 50% від суми договору, а кінцевий розрахунок провести протягом 10 днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору № 532/2002 від 10.09.2002 р. сторонами було погоджено порядок здачі та приймання робіт, а саме: по завершенню робіт позивач надає відповідачу акт здачі-приймання робіт, а відповідач зобов'язаний впродовж 10 днів з дня отримання акту здачі-приймання робіт направити позивачу підписаний акт або вмотивовану відмову від приймання робіт. У випадку мотивованої відмови відповідача сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань, строків їх виконання.

Додатковою угодою № 1 від 30 квітня 2003 р. до договору № 532/2002 від 10.09.2002 р. в п. 2 сторони продовжили термін дії договору № 532/2002 від 10.09.2002 р. до 31.12.2003 р.     

Як свідчать матеріали справи, позивач направив відповідачу акт здачі-приймання робіт 18.02.2004 року. Відповідачем в указаний у пункті 3.2. Договору № 532/2002 термін, акт не був підписаний, мотивована відмова від підписання Позивачу не надходила.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За п. 6 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. за № 1155, згідно із п. 14 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.11.2005 року за № 759  (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2005 р. за № 1435/11715) та Нормативів частоти обміну, перевезення, доставки пошти, виїмки кореспонденції з поштових скриньок і основні контрольні строки обробки і доставки поштових відправлень, періодичних видань, затверджених наказом Міністерства зв'язку України від 05.08.94 р. за  № 115 (втратили чинність у 2005 році) строк доставки кореспонденції у межах області та між обласними центрами України складає три дні.

Зважаючи на час поштового обігу та враховуючи на встановлений договором десятиденний термін підписання або відмову від підписання акту, право вимоги у позивача виникло з 01.03.2004 р.  

Листом від 23.11.2004 р. за № 685 відповідач визнав, що ним порушено пункт 2.3. договору № 532/2002 від 10.09.2002 р. стосовно проведення остаточного розрахунку по договору, в умовах, коли позивач повністю виконав свої зобов'язання прийняті за договором № 532/2002 від 10.09.2002 р.

Доводи відповідача про те, що сторони фактично змінили правовідносини і акт здачі-приймання виконаних робіт, підписаний відповідачем 30.06.05 р. є новим правочином, згідно з яким строк оплати відповідачем переданих виконаних робіт не встановлений і на момент звернення позивача з позовом ще не настав, не можуть прийняті судом, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства та умовам договору № 532/2002 від 10.09.2002 р. зважаючи на таке.

Відповідач підписав направлений йому позивачем 18.02.04 р. акт здачі-приймання виконаних робіт лише 30.06.05 р., чим порушив прийняті на себе зобов'язання, визначені умовами пунктів 3.1., 3.2., 3.3. договору № 532/2002 від 10.09.02 р.. Листом від 23.11.04 р. за № 685 відповідач визнав, що ним порушено пункт 2.3. договору № 532/2002 від 10.09.02 р. стосовно проведення остаточного розрахунку по договору.

Актом здачі-приймання виконаних робіт сторони не погоджували умов про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами, як це встановлено ст. 604 ЦК України.

В акті здачі-приймання виконаних робіт, який був направлений позивачем відповідачу 18.02.04 р. визначено, що даний акт є підставою для проведення фінансових взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за договором № 532/2002 від 10.09.02 р.

За загальним правилом, встановленим ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже посилання відповідача на ту обставину, що на момент підписання акту здачі-приймання виконаних робіт строк договору № 532/2002 від 10.09.02 р. закінчився, не звільняє його від обов'язку виконання, оскільки його зобов'язання не може вважатись припиненим.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань, заборгованість відповідача перед позивачем за договором  на проведення дослідно-конструкторських робіт № 532/2002 від 10 вересня 2002 року, складає 275 932,5 грн..

Враховуючи вимоги ст. 526 ЦК України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а також те, що заборгованість відповідачем не спростована, позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 275 932,5 грн. вбачаються колегією суддів обґрунтованими, в зв*язку з чим вони підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. За ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Нормою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. За статтею 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (пені) встановлюється спеціальна позовна давність в один рік. А за пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Позивач звернувся до господарського суду в межах строку позовної давності, отже застосовуються норми Цивільного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи, що позивач належить до державного сектора економіки, беручи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в терміни, встановлені умовами договору на проведення дослідно-конструкторських робіт № 532/2002 від 10.09.02 р., позовні вимоги щодо стягнення 92989,25 грн. пені, 19315,27 грн. штрафу, є обгрунтованими, відповідають наданому розрахунку, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги щодо стягнення згідно ч.2 ст. 625 ЦК України 3% річних за прострочення грошового зобов'язання у сумі 7643,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 25000 грн. відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Заявлена вимога про стягнення з відповідача 25000 грн. судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою послуг адвоката, підтверджена належними доказами, а саме, позивач надав суду: договір про представництво інтересів та надання послуг адвокатів від 01.04.2001 р., копії свідоцтв на заняття адвокатською діяльністю, рахунки № 128 від 16.03.2005 р., № 335 від 20.07.2005 р. на оплату адвокатських послуг (представництво інтересів в господарському суді Харківської області у справі № 45/215-05 за позовом АНТК ім. О.К. Антонова про стягнення заборгованості у сумі 395 880,35 грн. з ТОВ “ІнтерАмі ЛТД”) , копії банківських виписок по особовому рахунку ТОВ “Юридична фірма “Ілляшев та Партнери” про рух коштів, перерахованих як оплата за адвокатські послуги. За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 25000 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІнтерАМІ” ЛТД, 61023, м. Харків, вул. Сумська, 134, (р/р 260080136071 в ВАТ “Інпромбанк” м. Харкова, МФО 351878, код ЄДРПОУ 00151236) на користь Державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О. К. Антонова, 03062, м.Київ, вул.Ак.Туполєва, 1, (р/р 26000301110120, у Лівобережному відділенні ПІБ м. Києва, МФО 322119, Код ЄДРПОУ 14307529) - 275932,50 грн. основного боргу, 92989,25 грн. пені, 19315,27 грн. штрафу, 7643,33 грн. 3% річних, 25000 грн. витрат, понесених на оплату послуг адвоката, 3108,00 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення підписан 19.06.06 р..

Головуючий суддя                                                                     Швед Е.Ю. 

суддя                                                                                            Жельне С.Ч.

суддя                                                                                            Тихий П.В.