Постанова

від 27.02.2008 по справі 25/380 а (5/788-28/131)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/380 А (5/788-28/131)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.08                                                                                           Справа№ 25/380 А (5/788-28/131)

14 год. 50 хв.                                        79014, м.Львів вул.Личаківська,128. Зал судових засідань № 310

Господарський суд Львівської області розглянувши в судовому засіданні справу:

за позовом :Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (м.Львів)

до відповідача:Державної податкової інспекції у м.Львові (м.Львів)

про :визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000112630/0/5447 від 28.03.2005 р. на суму 342800 (триста сорок дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп.

Головуючий суддя : Пазичев В.М.

Секретар :Люта Я.Я.

Представники сторін:

від позивача:Білобрам Т.Б. –представник (довіреність № 112-3715 від 21.12.2006 р.)

від відповідача:Гейшев О.О. –представник (довіреність

Присутнім в судовому засіданні, згідно ст. 130 КАС України, роз'яснено їхні процесуальні права та обов'язки, а також видано пам'ятки про їхні права та обов'язки.

Суть спору : До господарського суду Львівської області подано позов Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго” (м.Львів) до Державної податкової інспекції у м.Львові (м.Львів) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000112630/0/5447 від 28.03.2005 р. на суму 342800 (триста сорок дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп.

08.04.2005 р. ухвалою суду порушено провадження по справі № 5/788-28/131. В судовому засіданні 18.08.2005 р. винесено рішення про задоволення частково позовних вимог. Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.08.2005 року у справі за №5/788-28/131 позов задоволено частково - визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові від 28.03.2005 року №0000112630/0/5447 в частині визначення зазначеної у ньому суми як податкового зобов'язання, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

16.09.2005 р. до Господарського суду Львівської області за вх. № 96-09 представником позивача подана апеляційна скарга на рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2005 р. В судовому засіданні 26.04.2006 р. Львівським апеляційним господарським судом винесено постанову про часткове задоволення апеляційної скарги від 16.09.2005 р. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р. скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові щодо часткового визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.03.2005 р. за № 0000112630/0/5447 в частині визначеної суми основного платежу в розмірі 303002 грн. та в цій частині позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 28.03.2005 р. за № 0000112630/0/5447 в частині визначеної суми основного платежу в розмірі 303002 грн. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ВАТ «Львівобленерго»оскаржило їх в касаційному порядку: 20.07.2006 р. до Вищого адміністративного суду України за вх. № К 23185/06, представником позивача подана касаційна скарга на рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р. у справі № 5/788-28/131. В судовому засіданні 11.09.2007 р. ухвалою Вищого адміністративного суду України справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а також, в зв'язку з  незаконністю прийнятих у справі судових рішень, їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду про порушення провадження у справі від 05.11.2007 р. розгляд справи призначено на 15.11.2007 р. В судовому засіданні 15.11.2007 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 21.11.2007 р. В судовому засіданні 21.11.2007 р. оголошено перерву до 30.11.2007 р. В судовому засіданні 30.11.2007 р. оголошено перерву до 26.12.2007 р. В судовому засіданні 26.12.2007р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 15.01.2008 р. В судовому засіданні 15.01.2008 р. закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 24.01.2008 р. В судовому засіданні 24.01.2008 р. оголошено перерву до 04.02.2008 р. В судовому засіданні 04.02.2008 р. оголошено перерву до 18.02.2008 р. В судовому засіданні 18.02.2008 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 27.02.2008 р.

Позивач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 05.11.2007 р., про відкладення розгляду справи від 15.11.2007 р., від 26.12.2007 р., про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 15.01.2008 р. в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

14.11.2007 р. до суду за вх. № 24709 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

29.11.2007 р. до суду за вх. № 26028 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

15.01.2008 р. до суду за вх. № 609 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

01.02.2008 р. до суду за вх. № 2392 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

15.02.2008 р. до суду за вх. № 3596 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у заявах та поясненнях.

Відповідач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 05.11.2007 р., про відкладення розгляду справи від 15.11.2007 р., від 26.12.2007 р., про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 15.01.2008 р. в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив

30.11.2007 р. до суду за вх. № 26217 від представника відповідача надійшло заперечення на додаткові пояснення по справі.

26.12.2007 р. до суду за вх. № 28605 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

26.12.2007 р. до суду за вх. № 28609 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

18.02.2008 р. до суду за вх. № 3702 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 15.01.2008 р. представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.02.2008 р., за узгодженим клопотанням представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.02.2008 р.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Працівниками відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка з питань повноти та своєчасності оподаткування згідно річної звітності ВАТ „Львівобленерго" на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов"язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов"язкових платежів) за 2004 рік, за результатами якої складено Акт від 24.03.2005 року № 4/15-1.

На підставі наведеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рі шення від 28.03.2005 року № 0000112630/0/5447, згідно якого позивачу (ВАТ „Львівобленерго") визначено суму податкового зобов'язання за платежем - частина прибутку (доходу) державних          підприємств, що вилучається до бюджету, в розмірі 342800 грн., згідно з підпунктом „в" підпункту 4.2.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III та згідно з п.1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), відповідно до ст.72 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 року № 1344-ІV (із змінами та доповненнями), Постанови КМУ від 30.03.2004 року № 405, п.16.15 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідач вважає те, що засновником ВАТ „Львівобленерго" є держава: у статутному фонді товариства державі належить частка (акції) в розмірі 26,98 %. Відповідно до п. 19 ст.2 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 року № 1344-1V та ст.72 цього Закону, відповідач повинен сплатити за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у статутному фонді. Відповідно до вимог Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 р. № 405, відрахування провадяться у розмірі 15 відсотків чистого прибутку, що складає для ВАТ „Львівобленерго" за ІІІ квартал 2004 року 342,8 тис.грн.

Позивач вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з порушенням чинного законодавства, з наступних мотивів. При визначенні позивачу податкового зобов"язання за платежем - частина прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучається до бюджету, в розмірі 342800грн., відповідач не врахував, що позивач (ВАТ „Львівобленерго") є підприємством колективної форми власності, а не державним підприємством.

Також позивач вважає, що неправомірним є винесення щодо ВАТ „Львівобленерго" податкового повідомлення-рішення в порядку, визначеному Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки згідно ст.14 Закону України „Про систему оподаткування" до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) включено, зокрема, дивіденди, що   сплачуються   до   бюджету  державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, до яких ВАТ „Львівобленерго" не належить і тому не являється платником податкового зобов"язання, зазначеного у податковому повідомленні-рішенні.

В підтвердження цієї позиції, позивач посилається на ту обставину, що Постановою КМУ від 22.06.2004 року № 794 було утворено Національну акціонерну компанію „Енергетична компанія України", відповідно до даної Постанови у статутний фонд компанії передано, зокрема, пакет акцій держави (26,98 %) у статутному фонді ВАТ „Львівобленерго", тому, на думку позивача, власником пакету акцій у розмірі 26,98 % статутного фонду ВАТ „Львівобленерго" є Національна акціонерна компанія „Енергетична компанія України", а не держава, а отже, ВАТ „Львівобленерго" не підпадає під дію ст.72 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" та ч.2 п.2 Постанови КМУ від 30 березня 2004 р. № 405 „Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році".

Крім того, позивач посилається на те, що Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік не можуть встановлюватись нові чи скасовуватись існуючі податки, збори, інші обов'язкові платежі, вноситися зміни до чинного законодавства з питань оподаткування.

Відповідач повністю заперечив позовні вимоги, вважає їх безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, а тому не підлягають до задоволення.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Пунктом 19 ст.2 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 року № 1344-ІV встановлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2004 рік належать дивіденди(доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності.

Статею 72 цього Закону, зокрема, визначено, що господарські організації: акціонерні, хо лдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру держа вної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини при бутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 р. № 405 затверджено „Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу)господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році"(далі-Порядок).

Як зазначено в п. 1 Порядку, відповідно до цих Порядку і нормативу провадяться від рахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) гос подарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році.

Згідно п.2 Порядку, відрахування частини прибутку (доходу) провадяться, зокрема, господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), - 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

Відповідно до п.4 Порядку, інформацію щодо нарахування та сплати частини прибутку(доходу),  відповідно  до  цих  Порядку  і  нормативу,  господарські організації подають центральним та місцевим органам виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать або які здійснюють функції з управління частками (акціями, паями), що належать державі у їх статутному фонді, та відображають у декларації з податку на прибуток.

Згідно п.3 Порядку, визначена відповідно до цих Порядку і нормативу частина прибутку (доходу) сплачується у строки, які встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету України, відкриті в органах Державного казначейства.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 р. № 405, державній податковій адміністрації надано повноваження здійснювати контроль за повнотою і своєчас ністю сплати відрахувань частини прибутку (доходу) господарськими організаціями відповідно до Порядку і нормативу, затверджених цією Постановою.

Суд вважає необгрунтованим твердження позивача (ВАТ „Львівобленерго") про те, що в третьому кварталі 2004 року частка акцій в розмірі 26,98 % в статутному фонді ВАТ „Львівобленерго" не була у власності Держави, так як була передана до статутного фонду НАК „Енергетична компанія України" відповідно до Постанови КМУ від 22.06.2004 року № 794, оскільки, хоча Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2004 р. №794 „Про утворення Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України", було утворено Національну акціонерну компанію "Енергетична компанія України" у формі відкритого акціонерного товариства, і відповідно до п.2 даної Постанови та Додатку № 1 до Постанови 26,98 % акцій ВАТ „Львівобленерго" передано до статутного фонду цієї компанії, однак, пунктом 3 вищезазначеної Постанови передбачено залишити у державній власності пакети акцій у статутних фондах господарських товариств у розмірах, зазначених у додатках 1 і 2, в тому числі і акції ВАТ „Львівобленерго" в розмірі 26,98 %. Крім того, згідно п. 13 вказаної Постанови, 100 відсотків акцій, які випускаються на величину статутного фонду Компанії, є власністю держави.

Зазначена позиція підтверджується також листом Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" від 23.06.2005 року № 1851-02, надісланим на запит ДПІ у м. Львові.

Таким чином, з передачею до статутного фонду компанії акції ВАТ „Львівобленерго" в розмірі 26,98 % не припинилася державна власність на ці акції.

Як вбачається із акту перевірки, за третій квартал 2004 року ВАТ „Львівобленерго" отримало чистий прибуток у розмірі 8 471 тис.грн.

Разом з тим, Акт перевірки було складено 24.03.2005 року, на час дії Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік".

Як передбачено ст.65 згаданого Закону, господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської   діяльності   2004   року   (крім   результатів   фінансово господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004рік” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 17 - 18, ст. 250) та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.  

У відповідності до згаданої статті Закону, постановою Кабінету Міністрів України за №50 від 15.01.2005 року затверджено Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, згідно п.1 якого відрахування здійснюють до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік") та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.

Також, зазначено в згаданій Постанові, що державною податковою адміністрацією здійснюється контроль за повнотою і своєчасністю сплати відрахувань частини прибутку (доходу) господарськими організаціями відповідно до Порядку і нормативів, затверджених цією Постановою, та про результати якого зобов'язано інформувати щомісяця до 28 числа Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів та Державне казначейство про обсяги їх надходжень станом на 1 число місяця, що настає за місяцем, за який подається інформація, окремо в розрізі областей та господарських організацій.

Отже, як вбачається з наведених норм, органи державної податкової адміністрації здійснюють контроль за повнотою і своєчасністю сплати відрахувань частини прибутку (доходу), що спростовує доводи позовної заяви в цій частині.

Окрім того, із зазначених норм вбачається, що частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення, орган державної податкової служби визначив частину прибутку (доходу) на підставі щоквартальної фінансово-господарської діяльності.

На момент проведення перевірки, діяли ст.65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, які передбачали сплату частини прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний  бюджет України  на 2004  рік"),  а  не  щоквартальної  фінансово - господарської діяльності у 2004 році, як визначено податковою інспекцією.

За таких обставин, як вбачається з акту перевірки, сума частого прибутку за 2004 рік становить 28720,00 тис. грн. 00 коп., а тому сплаті підлягав платіж 1162298 грн. Позивачем у першому півріччі 2004 року було сплачено 1122500 грн., тобто сума платежу, який підлягав сплаті, становила 39,798 грн., враховуючи сплачену суму 1122,5 тис. грн.

Що стосується підставності визначення відповідачем даної суми як податкового зобов"язання із застосуванням положень Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в даній частині обґрунтованими є доводи позивача (ВАТ „Львівобленерго"), оскільки, у преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також, він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування.

У відповідності до пунктів 1.2, 1.9 статті 1 цього Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу.

Таким чином, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування». В перелік загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений в ст.14 Закону України „Про систему оподаткування", не включено такий платіж як відрахування господарськими організаціями, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), до бюджету частини чистого прибутку відповідно до розміру державної частки(акцій, паїв) у їх статутних фондах. Стосовно передбаченого у п.3 ч.1 ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування", такого виду платежу як дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, то ВАТ „Львівобленерго" не належить до цього виду підприємств, так як є відкритим акціонерним товариством. У зазначених нормах такий платіж як відрахування господарськими організаціями, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), до бюджету частини чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах не визначений як податок або збір (обов'язковий платіж), а тому податковий орган неправомірно визначив до сплати позивачу вказаний платіж, визначивши його податковим зобов'язанням.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. а саме, визнає частково недійсним податкове повідомлення - рішення від 28.03.2005 року № 000011263 0/0/5447 в частині визначення зазначеної у ньому суми як податкового зобов"язання згідно із положеннями Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III та застосування передбачених в цьому податковому повідомленні-рішенні наслідків несплати у встановлений термін податкового зобов'язання.

Крім того, виходячи з того, що на час складання акту перевірки від 24.03.2005 р. діяв Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», відповідно до ст. 65 якого затверджено Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, положеннями вказаних правових актів передбачено сплату частини прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік), а не щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, як визначено податковою інспекцією.

В зв'язку з цим, судом зроблено висновок що підлягають до задоволення, також, позовні вимоги щодо визнання недійсним оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначеної суми основного платежу в розмірі 303002 грн.

Щодо іншої частини даного податкового повідомлення - рішення від 28.03.2005 року № 0000112630/0/5447, суд дійшов висновку, що визначення розміру відрахування частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України для ВАТ „Львівобленерго" в сумі 39 798 грн. здійснене відповідачем (ДПІ у м. Львові) у передбаченому вищенаведеним законодавством порядку та з дотриманням повноважень, наданих відповідачу Законом України „Про державну податкову службу в Україні", ст.ст. 2, 72 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 р. №405 „Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями  за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році", з урахуванням положень ст.ст. 2, 65 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" та  Постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2005 р. №50 „Про затвердження Порядку і нормативів відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини     прибутку     (доходу) господарськими організаціями  за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році". Тому, в цій частині оспорюване рішення являється законним, а позовна вимога про визнання його недійсним в цій частині судом відхиляється.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.3 ст.9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно, у зв'язку із безпідставністю нарахування відповідачем основного платежу з податку на додану вартість, відповідачем безпідставно нараховані і суми штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи викладене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 "Про судові рішення" суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (м.Львів) до Державної податкової інспекції у м.Львові (м.Львів) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000112630/0/5447 від 28.03.2005 р. в частині визначення зазначеної у ньому суми як податкового зобов'язання з поширенням на нього положень Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., застосування передбачених в цьому повідомленні-рішенні наслідків несплати у встановлений термін та визначення розміру відрахування частини прибутку в сумі 303 002грн. є обгрунтованим і підлягає до задоволення.

В решті частині позовних вимог слід відмовити

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

витрати на правову допомогу;

витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів,  перекладачів та проведенням

судових експертиз;

витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій,

необхідних для розгляду справи.

Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Згідно п.п. 1, 2 ч.З р.УІІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та становить 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 3,4 грн.

Згідно представленого позивачем суду платіжного доручення № 3222 від 30.03.2005 р., останнім сплачено 85,00 грн. судового збору, тобто на 81,40 грн. більше ніж встановлено законом.

Згідно ч.2 ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Клопотання від позивача, щодо повернення зайво сплаченого судового збору, до суду не поступало.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 19, 55, 67 Конституції України, ст.ст. 2, 72 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік", ст.ст. 2, 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107,112, 120, 122, 123, 124, 138, 139, 140, 151, 152, 153, 154, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000112630/0/5447 від 28.03.2005 р. в частині визначення зазначеної у ньому суми як податкового зобов'язання з поширенням на нього положень Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., застосування передбачених в цьому повідомленні-рішенні наслідків несплати у встановлений термін та визначення розміру відрахування частини прибутку в сумі 303 002 грн. –визнати нечинним.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити

4. Стягнути з Державного бюджету України у встановленому законом порядку на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівоблернерго” (м.Львів) (79026, м.Львів, вул..Козельницька, код ЄДРПОУ 00131587; інші реквізити відсутні) –3 (три) грн. 00 коп. сплаченого державного мита.

4. Виконавчий лист видати відповідно до ст. ст. 258, 259 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі, подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                       Пазичев В.М.