Постанова

від 19.03.2008 по справі 15а/218-4940

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15а/218-4940

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"19" березня 2008 р.Справа № 15а/218-4940

17 год. 23 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

при секретарі судового засідання Суховій Р.М.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського районного центру зайнятості, проспект С. Бандери, 3, Тернопіль

до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, пр. Перемоги, 92/2, Київ 62

про стягнення виплаченого забезпечення в сумі 4281,64 грн..

за участю представників сторін:

позивача:           Юрисконсульт Франчук М.М. –доручення № 05-1425 від 28.12.07р..

відповідача:           Головний спеціаліст з правової роботи Гринів А.В. –довіреність № 02-06-1 від 08.01.08р..

Суть справи:

Тернопільський районний центр зайнятості, проспект С. Бандери, 3, Тернопіль звернувся у господарський суд з позовом до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, пр. Перемоги, 92/2, Київ 62, про стягнення виплаченого забезпечення в сумі 4281,64 грн.

Провадження у справі здійснюється відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), виходячи з наступного.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є, згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, діяльність якої регламентується "Основами законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Законом України "Про зайнятість населення".

При цьому держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом, який створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за дотриманням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із Законом та Статутом Фонду.

Таким чином, з перелічених ознак, слід дійти висновку, що Фонд та відповідні його робочі органи, одним із яких є Тернопільський районний центр зайнятості, наділені державою владними повноваженнями щодо інших учасників, які діють у сфері соціального страхування, тобто у сфері публічно-правових відносин.

Адміністративно-правові відносини, які є формою вираження державно-управлінських відносин, завжди мають державно-владний характер, у яких один із суб'єктів наділений державою владними повноваженням щодо інших учасників адміністративно-правових відносин.

Виникнення адміністративно-правових відносин - це, за своєю суттю, юридичний рівень об'єктивізації загальної волі держави в реальній поведінці конкретних суб'єктів.

Таким чином, господарський суд розглядаючи адміністративну справу, діє на підставі ст. 4, 6, 18 та п. 6 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення КАС України.

У розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.

Технічна фіксація судового процесу здійснюється на компакт-диск CD-R, серійний номер СІС 01-63169

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", відповідно до якого із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Оскільки рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08.02.2005р. у справі № 2-245/2005 Фролкіна І.Г. поновлено на роботі, проте йому вже було виплачено допомогу по безробіттю, а тому є всі підстави для стягнення виплаченої Фролкіну І.Г. суми допомоги з роботодавця – відповідача по справі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права. Просить суд також відхилити клопотання Тернопільського районного центру зайнятості щодо поновлення такого строку, оскільки положення ст. 102 КАС України не застосовуються щодо вирішення питання про поновлення пропущених строків. Щодо суті позовних вимог, то просить суд врахувати, що Фролкін І.Г. проживає за адресою м. Тернопіль, вул. Паркова, 2/6, яка територіально відноситься до Тернопільського міського центру зайнятості. Також звертає увагу суду на те, що Фролкін І.Г. був звільнений з роботи 18.10.2004р., а зареєстрований у Тернопільському районному центрі зайнятості тільки 29.11.2004р., тобто не за місцем свого проживання і з пропущенням семиденного терміну з дня звільнення. Однак не зважаючи на ці обставини позивачем зареєстровано Фролкіна І.Г. 06.12.2004р. як безробітного, чим порушено ч. 1 ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення". Крім того зазначає, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми позову та належним чином не обґрунтовано позовні вимоги.

Разом з тим, позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду.

Враховуючи обставини даної справи, зокрема те, що позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом поданим згідно Господарського процесуального кодексу України 01.12.2006р., матеріали справи якого було передано за підсудністю в господарський суд м. Києва, яким 26.04.2007р. винесено рішення у справі та задоволено позов позивача, однак за результатами ап6еляційного оскарження, постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2007р., рішення у справі скасовано, з тих підстав, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, суд вважає причину пропуску строку для звернення до суду, згідно ст. 100 КАС України, поважною, а відтак, керуючись ч. 2 ст. 100 КАС України, розглядає дану справу в порядку, встановленому кодексом адміністративного судочинства. При цьому посилання відповідача на ст. 102 КАС України суд вважає неправомірними, оскільки норма даної статті стосується процесуальних строків, а не строків звернення до адміністративного суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Тернопільський районний центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, проспект Ст. Бандери, 3, Тернопіль, є юридичною особою і включений до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 25935737, що підтверджується довідкою № 31-886 від 09.01.2008р. Головного управління статистики у Тернопільській області.

Наказом № 01-52-к від 10.10.2004р. виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, звільнено Фролкіна І.Г. з посади начальника відділення виконавчої дирекції Фонду у місті Тернополі Тернопільської області у зв'язку з реорганізацією та виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку і грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

Як вбачається з персональної картки № 190200204112900004 Фролкін І.Г. зареєструвався в Тернопільському районному центрі зайнятості 29.11.04 року. У відповідності до наказу № НТ041206 від 06.12.2004р. Фролкіну І.Г. надано статус безробітного призначено допомогу по безробіттю та розпочато її виплату.

Як убачається з матеріалів справи, а саме додатку № 1 до персональної картки "Відвідування особою ЦЗ, надані послуги та прийняті рішення", Фролкін І.Г. протягом листопада –грудня відвідував центр зайнятості в пошуках роботи, однак потягом зазначеного періоду підходящої роботи для нього знайдено не було.

16.12.2004р. Фролкін І.Г. звернувся до Тернопільського районного центру зайнятості із заявою про виплату призначеної йому допомоги по безробіттю із розрахунку за рік, одноразово для організації підприємницької діяльності.

Протоколом засідання комісії Тернопільського районного центру зайнятості з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності № 13 від 16.12.2004р. рекомендовано надати Фролкіну І.Г. одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності.

Наказом № 41 від 17 грудня 2004р. Фролкіну І.Г. надано одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності та зобов'язано надати в центр зайнятості нотаріально завірену копію свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, що останнім і було зроблено, а саме копія свідоцтва зареєстрована в центрі зайнятості 21.12.2004р..

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, оцінивши представлені докази в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у зв'язку з наступним.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі – страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Страхувальниками є роботодавці та застраховані особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески. Страховиком є Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно ст. 4 даного Закону страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначаються Законом України "Про зайнятість населення" (в редакції чинній на грудень 2004р.) від 01.03.1991р. № 803-ХІІ.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, зайнятість –це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Зайнятість  населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

Статтею 2 даного Закону визначено статус безробітного –яким визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно ч. 2 даної статті у разі неможливості надати безробітному підходящу роботу йому може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Для громадян, які втратили роботу і заробіток (трудовий доход), згідно ст. 7 Закону України "Про зайнятість населення" підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць.

При пропонуванні підходящої роботи враховується трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

Для громадян, які працювали не за професією (спеціальністю) понад шість місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією (спеціальністю) може бути підходящою за умови попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації з урахуванням потреб ринку праці у цій професії (спеціальності).

Стаття 26 Закону України "Про зайнятість населення" передбачає, що працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, і військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу гарантується: а) надання статусу безробітного, якщо протягом семи днів працівнику не було запропоновано підходящої роботи; б) право на одержання допомоги по безробіттю у розмірі 100 процентів середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів, 75 процентів - протягом 90 календарних днів і 50 процентів –протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати; в) збереження на новому місці роботи, на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва, середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи; г) право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законом строку осіб передпенсійного віку, які мають страховий стаж для чоловіків -25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

У відповідності до ч. 2 вищезазначеної статті –у разі коли вивільнений працівник без поважних причин своєчасно не зареєструвався у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, він втрачає пільги, передбачені цією статтею, а умови виплати допомоги по безробіттю та її розмір встановлюються на підставі ст.ст. 28, 29 Закону України "Про зайнятість населення".

Умови виплати допомоги по безробіттю громадянам, зареєстрованим на загальних підставах визначені ст. 28 Закону України "Про зайнятість населення", а саме допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років; для осіб передпенсійного віку (підпункт "г" пункту 1 статті 5 цього Закону) - до 720 календарних днів, а громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше шести місяців) перерви, та громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів.

Статтею 30 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості і не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Згідно п. 7 ст. 22 даного Закону допомога по безробіттю також може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи.

Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік (п. 5 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Підстави припинення виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю визначаються ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" однією з яких є факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (пп. 6 п. 1 ст. 31).

Як вбачається із рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08.02.05 року у справі № 2-245/2005, яке набрало законної сили, під час звільнення Фролкіна І.Г. з посади начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернополі мало місце порушення його прав, які підлягають захисту, та поновлено останнього на посаді начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернополі.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду утримуються із роботодавця.

На виконання даної норми Закону позивач звернувся до відповідача з претензією № 05-651 від 19.09.2006 року про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності у сумі 4281,64 грн., однак останній на претензію жодним чином не відреагував, коштів не перерахував.

Статями 69 –71 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинства є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доводи відповідача щодо того, що місцем проживання Фролкіна І.Г. є м. Тернопіль, вул. Паркова, 2/6, судом до уваги не приймаються, оскільки 24.11.2004р. (станом на момент реєстрації в Тернопільському районному центрі зайнятості) останній був зареєстрований Відділом внутрішніх справ Тернопільського району Тернопільської області у с. Біла, вул. Садова, 29, що підтверджується копією паспорта Фролкіна І.Г. та листом Білецької сільської ради № 371 від 15.03.2007р., відповідно до якого Фролкін І.Г. був зареєстрований у с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області з 24.11.2004р. по 21.01.2005р..

Також не приймаються судом до уваги доводи відповідача про те, що позивачем неправомірно надано Фролкіну І.Г. статус безробітного так як останнім пропущено семиденний термін реєстрації у центрі зайнятості після звільнення та як згідно ч. 2 с. 26 Закону України "Про зайнятість населення" у разі коли вивільнений працівник без поважних причин своєчасно не зареєструвався у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, він втрачає пільги передбачені цією статтею, а умови виплати допомоги по безробіттю та її розмір встановлюються на підставі ст.ст. 28, 29 Закону України "Про зайнятість населення", у зв'язку з тим, що надання одноразової допомоги на здійснення підприємницької діяльності не належить до категорії пільг, визначених ст. 26 Закону, а наказ Тернопільського районного центру зайнятості № НТ041206 від 06.12.2004р. яким Фролкіну І.Г. надано статус безробітного не визнано недісним у встановленому Законом порядку, а відтак на час розгляду справи він є чинним.

Доводи відповідача про недоведеність позивачем неможливості працевлаштування Фролкіна І.Г. за своєю спеціальністю спростовуються долученим до матеріалів справи додатком № 1 до персональної картки.

Твердження відповідача щодо ненадання обґрунтованого розрахунку суми позову, у зв'язку з чим неможливо встановити обґрунтованість заявленої до стягнення суми також судом відхиляються, оскільки такий розрахунок надано суду 11.03.2008р., який слід вважати правомірним та таким, що відповідає Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Враховуючи, що заборгованість відповідача доведено матеріалами справи в заявленій позивачем сумі, а також зважаючи на те, що відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, пр. Перемоги, 92/2, Київ 62, 4281,64 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків до фонду обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Зважаючи на норми ч. 4 ст. 94 КАС України, беручи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору, останній з відповідача не стягується.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 69 - 71, 94, 158, 162, 163, 164, 167, п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВИВ:

1.Поновити строк для звернення позивача з позовом.

2.Адміністративний позов задовольнити.

3.Стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 92/2, р/р 37173200013764 у Державному казначействі України, МФО 820172, ЗКПО 00013764) на користь Тернопільського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37176300901513 в УДК у Тернопільській області, МФО 838012, 25935737) 4281 (чотири тисячі двісті вісімдесят одну грн.) 64 коп. виплаченого забезпечення.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

          Суддя