Рішення

від 27.03.2008 по справі 11/273-5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/273-5003

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" березня 2008 р.Справа № 11/273-5003

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Сидорук А.М.             

Розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства „Каштан-Н”, вул. Лепких, 05-А, кв.9, м. Бережани, Тернопільської області.

до відповідача: Приватного підприємства Промислово-комерційної фірми „Експобуд-ТМ”, вул. Київська, 12/213, м.Тернопіль (фактична адреса: вул. Медова, 2, м. Тернопіль)

За участю представників сторін:

Позивача: Назаренко О.О. - директор

Відповідача: не з'явився

Суть справи: Приватне підприємство „Каштан-Н”, вул. Лепких, 05-А, кв.9, м. Бережани, Тернопільської області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Приватного підприємства Промислово-комерційної фірми „Експобуд-ТМ”, вул. Київська, 12/213, м. Тернопіль про стягнення 6661 грн. 98 коп., із них 3069 грн. 00 коп. заборгованості; 15 грн. 13 коп., що складає 3% річних; 1000 грн. моральної шкоди; 2577 грн. 85 коп. збитків (втраченої вигоди).

Відповідач відзиву на позов не подав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду знаходиться в матеріалах справи).

В судовому засіданні представник позивача збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 10584 грн. 33 коп., із них: 3069 грн. 00 коп. заборгованості; 40 грн. 00 коп., що складає 3% річних; 1000 грн. моральної шкоди; 6186 грн. 84 коп. збитків (втраченої вигоди) та 288 грн. 49 коп. інфляційних нарахувань.

В судовому засіданні 11.03.2008 року оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України до 27.03.2008 року.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права та обов'язки сторін, передбаченні ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

16 серпня 2007 року  Приватне підприємство „Каштан-Н”, вул. Лепких, 05-А, кв.9, м. Бережани Тернопільської області по накладній № 8 поставило Приватному підприємству Промислово-комерційній фірмі „Експобуд-ТМ”, вул. Київська, 12/213, м. Тернопіль, а останнє за довіреністю ЯНЮ № 127197 від 01 серпня 2007р. отримало газ скраплений пропан-бутан в кількості 1023 л. на загальну суму 3069 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

23.09.2007р. /поштова квитанція від 22.09.2207р./ за № 20 позивачем на адресу ПП ПКФ „Експобуд-ТМ” була надіслана претензія, яка залишена відповідачем без відповіді і реагування.

У відповідності до ст.ст.526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку нарахованих інфляційних витрат та 3-х% річних позивачем нараховано відповідачу за весь час прострочення за період з 31.08.2007р. по 05.02.2007р. –40,00 грн., що складає 3% річних та за період з 31.08.2007р. по 31.12.2007р. –288 грн. 49 коп. інфляційних нарахувань.

Розглянувши позовні вимоги позивача в цій частині, господарський суд вважає їх такими, що підлягають до часткового задоволення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, претензія з вимогою сплатити суму заборгованості була надіслана відповідачу 22.09.2007р., отже строк виконання зобов'язання відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України настав 01.10.2007р., а відтак сума 3% річних за період з 01.10.2007р. по 05.02.2008р. становить 32 грн. 01 коп. та сума інфляційних витрат за період з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. становить 226 грн. 25 коп.

В розпочатому судовому засіданні представник позивача відмовився від позовних вимог в частині стягнення 1000 грн. моральної шкоди, а відтак в цій частині господарський суд припиняє провадження у справі на підставі ст.80 п.4 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 6186 грн. 84 коп. збитків /втраченої вигоди/, посилаючись на те, що згідно накладної № 918/50 від 18.09.2007р. ПП „Талан” поставило ПП „Каштан-Н”, м. Бережани Тернопільської області скраплений газ в кількості 3440 кг на загальну суму 12971,67 грн. та внаслідок несплати відповідачем заборгованості в сумі 3069 грн., ПП „Талан” відмовилось постачати позивачу скраплений газ. Відповідно до поданого позивачем розрахунку, втрачений дохід від нереалізованих літрів газу за один оборот склав 515,57 грн., всього прямих матеріальних збитків за 5 місяців /12 оборотів/ нанесено в сумі 6186 грн. 84 коп.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрати або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої вигоди/, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог не надав господарському суду доказів, підтверджуючих, що саме з вини відповідача ПП „Талан” відмовилось постачати позивачу скраплений газ та не подав письмових доказів, підтверджуючих, що через несплату відповідачем саме 3069 грн. постачальник відмовився постачати позивачу скраплений газ.  

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; 3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; 4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Розглянувши позовні вимоги Приватного підприємства „Каштан-Н” в частині стягнення збитків в сумі 6186 грн. 84 коп., господарським судом встановлено, що позивачем не доведено усіх умов цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків, а саме наявність збитків, завданих порушенням договірних зобов'язань відповідачем, а також причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та збитками, а відтак підстави для покладення відповідальності на відповідача відшкодувати збитки відсутні.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати   складаються   з  державного  мита,  сум,  що підлягають сплаті за проведення  судової  експертизи,  призначеної господарським судом,  витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,  витрат  на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач в судовому засіданні та відповідно до своїх позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на його користь 400 грн. витрат за послуги адвоката та 170 грн. витрат на відрядження, пов'язаних з розглядом даної справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати, понесені ним, за послуги адвоката в сумі 400 грн., що підтверджується квитанцією від 20.09.2007р. про внесення 400 гр. в АО „Тернопільська обласна колегія адвокатів”, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, довідкою адвоката Бережанської юридичної консультації, про те, що гр. Назаренко О.О. дійсно оплачено в касу юридичної консультації кошти в сумі 400 грн.

Розглянувши вимоги позивача щодо відшкодування йому витрат в сумі 170 грн. на відрядження, суд встановив наступне:

У відповідності до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом   Міністерства   фінансів України 13.03.1998р. № 59 (в редакції наказу Міністерства  фінансів України від 10.06.1999р. № 146), підприємство,  що  відряджає  працівника, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у спеціальному журналі за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції.     Підприємство,  що    відряджає    працівника,     зобов'язане забезпечити   його   грошовими   коштами   (авансом)  у  розмірах, установлених нормативно-правовими актами про службові відрядження.

Відповідно до п.1.12. Інструкції витрати  на   відрядження   відшкодовуються   лише   за наявності  документів  в оригіналі,  що підтверджують вартість цих витрат,  а саме:  транспортних квитків або  транспортних  рахунків (багажних   квитанцій),   рахунків  готелів  (мотелів),  страхових полісів тощо.     Витрати   у   зв'язку  з  відрядженням,  що  не  підтверджені відповідними  документами  (крім  добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Позивач в обгрунтування своїх вимог по відшкодуванню витрат на відрядження не надав суду документів первинного обліку, які підтверджують фактично понесені витрати по відрядженню, визначені в Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом   Міністерства   фінансів України 13.03.1998р. № 59 (в редакції наказу Міністерства  фінансів України від 10.06.1999р. № 146), а відтак зазначені вимоги позивача не підлягають до задоволення.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості за поставлений газ в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства „Каштан-Н”, вул. Лепких, 05-А, кв.9, м. Бережани, Тернопільської області такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст.46 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

Враховуючи наведене, з позивача підлягає стягненню в доход державного бюджету України недоплачена сума державного мита в розмірі 3 грн. 84 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33,43,46,49,75,77,78,80п.4,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.    Стягнути з Приватного підприємства Промислово-комерційна фірма „Експобуд-ТМ”, м. Тернопіль, вул. Київська,12/213 (Фактична адреса: м. Тернопіль вул. Медова,2); ідентифікаційний код 33198689 на користь Приватного підприємства „Каштан-Н”, м. Бережани Тернопільської області, вул. Лепких,05-А/ кв.9, ідентифікаційний код 34912335 –3069 грн. 00 коп. заборгованості;  32 грн. 01 коп., що складає 3% річних; 226 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань; 400 грн. витрат на послуги адвоката; 33 грн. 27 коп. в повернення сплаченого державного мита та 37 грн. 09 коп. в повернення витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині стягнення 1000 грн. моральної шкоди провадження у справі припинити в зв'язку з відмовою від позову в цій частині.

4. В решті частині позову відмовити.

5. Стягнути з Приватного підприємства „Каштан-Н”, м. Бережани Тернопільської області, вул. Лепких,05-А/ кв.9, ідентифікаційний код 34912335 в доход державного бюджету України 3 грн. 84 коп. державного мита.

Видати наказ.

6. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –08 квітня 2008 року ) через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          А.М. Сидорук