Постанова

від 07.02.2008 по справі 47/321-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

47/321-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 07 лютого 2008 р.                                                                                    № 47/321-07  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центр правових досліджень та безпеки бізнесу "Юрполіс" (далі Центр)

на рішення господарського суду Харківської області

від14.11.07

у справі№ 47/321-07

господарського судуХарківської області     

за позовомдержавної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі Інспекція)

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Олімпія-Постачзбут" (далі Товариство),

третя особа:Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі Департамент),

провизнання установчих документів недійсними             

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з‘явились;

- відповідача:не з‘явились;

- третьої особи:не з‘явились;

Ухвалою від 26.12.07 Вищого господарського суду України касаційна скарга Центру № 1/2-3 від 21.11.07 була прийнята до провадження, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 07.02.08.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому засіданні 07.02.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 07.02.08 представники скаржника та сторін не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від сторін повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 07.02.08 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється сторонам у справі в установленому порядку поштою.

Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що у червні 2007 року

Інспекція звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства про визнання установчих документів недійсними.

Позовні вимоги Інспекції мотивовані положеннями ст.ст. 203, 215  Цивільного кодексу України.

Зокрема, в позовній заяві зазначено, що гр.Матвєєв Є.В., на ім'я якого було перереєстровано Підприємство, відбуває покарання у виправній колонії, та фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності Підприємства не має.

Рішенням від 14.11.07 господарського суду Харківської області (суддя Светлічний Ю.В.) позовні вимоги Інспекції задоволено частково. Скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства від 21.11.05.

З Товариства на користь державного бюджету України стягнуто

85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ відмовлено.

При винесенні зазначеного рішення суд першої інстанції, зокрема, керувався положеннями ст.ст. 1, 5, 6, 12, 27, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням Центр, як особа, щодо якої, на її думку, суд прийняв рішення, яке стосується її прав і обов‘язків, звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 14.11.07 господарського суду Харківської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

 Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: п. 1 ст. 104, ст.ст. 512, 509, п. 1 ст. 626, п. 2 ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 15 ст. 58, п. 5 ст. 59 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 12, п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу  адміністративного судочинства України, абз. 1, 2 п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу  адміністративного судочинства України.

Зокрема, скаржник зазначає про те, що оскільки між Центром та Товариством існують певні матеріально-правові відносини, то рішення, прийняте у даній справі матиме в подальшому для Центру преюдиціальний характер, оскільки може стати підставою для пред‘явлення вимог в порядку регресу.

Крім того, Центр звертає увагу на порушення місцевим судом під час розгляду справи підвідомчої приналежності даного спору до адміністративного судочинства.

На день розгляду справи у судовому засіданні 07.02.08 письмові відзиви на касаційну скаргу від Інспекції, Товариства та Департаменту не надійшли.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі Кодекс) справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням термінів, що дається у ст. 3 цього Кодексу суб'єкт владних повноважень –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п.п. 5, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України; адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Предметом позову в даній справі є визнання установчих документів недійсними.

Отже, аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою), оскільки податковий орган в даному випадку в розумінні п. 7 ст. 3 Кодексу є суб'єктом владних повноважень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково було розглянуто дану справу в порядку господарського судочинства після вступу в дію Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки спір в даній справі виник у зв'язку з діяльністю податкового органу, якому делеговані повноваження органу державної влади щодо звернення до суду з відповідними позовами.

Так, із змісту ст. 4 ч. 1, ст.ст. 42, 43, 52, ст. 19 ч. 5 Господарського кодексу України вбачається, що господарські правовідносини виникають на підставі вільного волевиявлення господарюючих суб'єктів.

Підвідомчість справ господарським судам визначено ст. 12 Господарського процесуального кодексу України. За змістом ч. 1 п. 1 вказаної статті господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Аналіз чинного законодавства свідчить, що до компетенції господарських судів відноситься розгляд спорів між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані зокрема, з утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби наділені повноваженнями звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Отже, спір у даній справі стосується реалізації суб'єктом владних повноважень своїх повноважень, що встановлюються між цим органом, суб'єктом підприємницької діяльності та фізичною особою, і пов'язані з його компетенцією щодо здійснення відповідних управлінських функцій. Зазначені повноваження податкового органу визначають його статус у даних відносинах як владного суб'єкта, а Товариство –як підпорядкованого суб'єкта. Відтак, вказані відносини є відносинами влади та підпорядкування (субординації) і за способом виникнення та регулятивним характером є адміністративними.

Таким чином, аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою), оскільки податковий орган в даному випадку в розумінні п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

У відповідності з п. 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційній скарги (подання) розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

В порушення цих вимог, розглядаючи дану справу на підставі вимог Господарського процесуального кодексу України після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, місцевий суд помилково прийшов до висновку, що дана справа належить до господарської юрисдикції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що попередньою судовою інстанцією при винесенні рішення наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Визначивши, що спір у даній справі носить адміністративний характер, Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що справу в порушення вимог ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України розглянуто судом в порядку господарського судочинства після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, що унеможливлює здійснення касаційної перевірки такого судового рішення в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне звернути увагу на те, що Державною судовою адміністрацією України відповідно до п. 4 р. VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в газеті "Урядовий кур'єр" № 74 від 25.04.07 повідомлено про початок діяльності з 25.05.07 Харківського окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: 61050, м.Харків, пл.Руднєва, 36.

З урахуванням наведеного, оскаржене рішення незалежно від доводів скаржника підлягає безумовному скасуванню згідно ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України господарським судом касаційної інстанції, а справа –передачі до господарського суду Харківської області для виконання Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центр правових досліджень та безпеки бізнесу "Юрполіс" № 1/2-3 від 21.11.07 задовольнити.

Рішення від 14.11.07 господарського суду Харківської області у справі

№ 47/321-07 господарського суду Харківської області скасувати, а справу направити до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська