Рішення

від 31.08.2006 по справі 43/466

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

43/466

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  43/466

31.08.06

За позовом   товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Старий Друже”

до                   товариства з обмеженою відповідальністю „ТІСА-95”

про                 стягнення 41 320, 28 грн.

Суддя  Пасько М.В.

Представники:

від позивача                    Накопало О.А. –предст. за довір.,

від відповідача          не з'явились

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення  з товариства з обмеженою відповідальністю „ТІСА-95” 41 320, 28 грн. (36 710, 47 грн. основного боргу, 3 413, 38 грн. пеня, 1 196, 43 грн. інфляційних нарахувань) у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 502 від 19.08.2002.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.06 порушено провадження у справі  № 43/466 та призначено її розгляд на 27.07.06.

Представник відповідача в судове  засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, у зв”язку з чим розгляд справи було відкладено.

Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи  Відповідач в судове засідання призначене на 31.08.06  не з'явився. Відповідач  відзив на позовну заяву не подав.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, господарський суд міста Києва, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

19.08.2002 між товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Старий Друже” (далі –Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „ТІСА-95” (далі –Відповідач) було укладено договір № 502, відповідно до умов якого Позивач зобов”язується поставити, а  Відповідач прийняти та оплатити продукцію протягом 14 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару.

Згідно накладних, доданих до матеріалів справи, Позивач поставив Відповідачу лікеро-горілчані та слабо градусні напої в асортименті на загальну суму 220 760, 62 грн.

Відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, отриманий товар оплатив частково.

Відповідно до наданого Позивачем розрахунку, заборгованість Відповідача за договором № 502 від 19.08.2002 складає 36 710, 47 грн. основного боргу, 1 196, 43 грн. інфляційних нарахувань та 3 413, 38 грн. пені. Сплата пені передбачена п. 8.2 договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'зків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст.205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Право- чин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Як вбачається з договору обидві сторони  правочину брали на себе окремі, чітко визначені зобов'язання.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки, відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України)  позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань та вимог законодавства, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до п. 8.2 Договору, у випадку порушення строків оплати відповідно відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки.

Відповідно до ст.. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати  по  оплаті  держмита   та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на  Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ТІСА-95” (03022, м. Київ, вул.. Ломоносова, 71-а, код 19358738, р/р 26004301255195 в Московському відділенні ПІБ, МФО 322175) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Старий Друже” (юр. адреса: 01011, м. Київ, вул.. Арсенальна, 20, поштова адреса: 01034, м. Київ, вул.. Ярославів Вал, 5, код 31991115, р/р 2600131410901 в ФАБ „Південний” м. Київ, МФО 320917) 36 710, 47 грн. основного боргу, 1 196, 43 грн. інфляційних нарахувань, 3 413, 38 грн. пені, 413, 20 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя

М.В. Пасько