Постанова

від 31.03.2008 по справі ас10/70-08     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС10/70-08     

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.08           Справа №АС10/70-08.

За позовом:            товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтомаш» м.Конотоп    

до відповідача:  Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення

СУДДЯ    І.В.МАЛАФЕЄВА

Представники сторін:

позивач,                     Примак Н.В.

відповідач,                     Дерев'янко О.В., Клещенко О.М.

В судовому засіданні брала участь секретар судового засідання Т.М.Дябелко

Суть спору: позивач просить суд скасувати  податкове повідомлення-рішення № 0001332311/0 від 20.11.2007р., яким відповідачем визнана сума завищення бюджетного відшкодування – 427054 грн.

Представник відповідача проти позову заперечує, рішення вважає законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази,  суд  встановив наступне.

Конотопською МДПІ була проведена перевірка позивача за результатами якої складено акт № 463/23-5/31835876 від 14.11.2007р., якою було зменшено заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість в зв'язку  з тим, що при перевірці  ланцюгів постачання ТОВ «Спецавтомаш» - відкрите акціонерне товариства «Червоний металіст» та ТОВ «Спецавтомаш» - відкрите акціонерне товариства «Червоний металіст» - відкрите акціонерне товариства «Конотопський електромеханічний завод» встановлено, що по даним господарським операціям відсутні факти надмірної сплати податку на додану вартість до державного бюджету відкрите акціонерне товариства «Червоний металіст» та відкрите акціонерне товариства «Конотопський електромеханічний завод».

Суд не погоджується з таким висновком, виходячи із наступного.

В травні 2007 р. позивачем було отримано від ВАТ „Червоний металіст" товар на загальну суму 2573363,42 грн., в т. ч. податок на додану вартість 428893,90 грн.

Факт отримання цих товарно-матеріальних цінностей підтверджено податковими накладними, що встановлено відповідачем при перевірці, відображено в акті від 14.11.07р. №463/23-5/31835876.

Факт здійснення позивачем  повної оплати за отриманий товар, підтверджується як довідкою відповідача від 24.09.07 №375/23-3/31835876, так і платіжними документами, копії яких надані позивачем.

Сума податку на додану вартість, в т. ч. 427054,00 грн., була визначена позивачем відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку із будь-яким продажем товарів протягом звітного податкового періоду, та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду, і має від'ємне значення.

Відповідно до редакції підпункту „а)" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що діяла на момент даних правовідносин, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем  товарів     (послуг)     у  попередньому  податковому  періоді постачальникам таких товарів (послуг).

За змістом підпункту 7.7.4. пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Отже, виходячи з наведених законодавчих норм, несплата податку продавцем, в тому числі і по ланцюгу постачання, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. За правилами підпункту „а)" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Відповідно до змісту підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Наявність у позивача відповідних податкових накладних та їх належне оформлення згідно   з   вимогами   підпункту   7.2.1.   пункту   7.2.   статті   7   Закону України „Про податок на додану вартість" підтверджується актом перевірки від 14.11.07 №463/23-5/31835876 і відповідачем не оспорюється.

За правилами підпункту 7.5.1. пункту 7.5 статті  7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вартість оплаченого позивачем товару, в складі ціни якого включений податок на додану вартість, правомірно  віднесена  до   складу  валових  витрат.   Тому  віднесення до складу податкового кредиту зазначених в акті сум є законним.

Безпідставними є посилання відповідача в акті перевірки від 14.11.07 №463/23-5/31835876 на наявність порушення пункту 1.8. Закону України „Про податок на додану вартість", в якому йдеться, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Вказаний пункт дає лише загальне розуміння поняття „бюджетне відшкодування".  

Чинне законодавство, у тому числі і Закон України „Про податок на додану вартість", не встановлює для покупця товару обов'язку сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем чи іншою особою.

Законом України „Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку в бюджет.  

Несплата податку продавцем не впливає на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування, оскільки за нормами підпункту „а" підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що  позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 94 – 98 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу підлягають поверненню з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції №0001332311/0 від 20.11.2007 р. щодо зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Спецавтомаш» (м.Конотоп, вул. Червонозаводська,5, і.к. 31835876)  суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 р. на суму 427054 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету (УДК Сумської області, МФО 837013, код 23636315) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтомаш» (м.Конотоп, вул. Червонозаводська,5, і.к. 31835876)  3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

4.          Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили за заявою особи на користь якої винесена дана постанова.

5.          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

6.          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

7.          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                                            І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 04.04.2008  року.