Рішення

від 02.04.2008 по справі 49/23-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

49/23-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2008 р.                                                            Справа № 49/23-08

вх. № 870/3-49

Суддя господарського суду Кононова О.В. 

при секретарі судового засідання Кононенко Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився, в судовому засіданні 25.03.2008 року - Пироговський Е.М., дор. № 1 від 04.01.2008 року

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ДП зі 100 % іноземним капіталом "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ", м. Київ  

до  ТОВ "Станк", м. Харків  

про стягнення 15971,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги з транспортно - експедиційного обслуговування та перевезення вантажів згідно договору № 64-3 від 23.07.2007 року у розмірі 16249,64 грн., з яких 6565,00 грн. - сума основного боргу, 91,19 грн. - три відсотки річних, 387,33 грн. інфляційні витрати, 656,50 грн. - 10% штраф, 8271,90 грн. - штраф на понаднормативний простій. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, в судовому засіданні 25.03.2008 року підтримав позовні вимоги, надав через канцелярію суду нормативне обґрунтування позовних вимог, яке було залучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду та відзиву на позов не надав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В попередніх ухвалах суду сторони попереджені  про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд,  дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

23.07.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 64-3 на транспортно –експедиційне обслуговування. Відповідно умов договору (п. 3.1.2.) позивач зобов'язався організовувати перевезення експортно –імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до замовлень відповідача. Відповідно п. 5.3. договору сторони передбачили, що розрахунки за виконані послуги проводяться згідно виставленого позивачем рахунку по факту отримання вантажу відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, 25.07.2007 року відповідач надав позивачеві замовлення на перевезення за маршрутом м. Харків –м. Смоленськ. В замовленні сторони визначили суму фрахту: 1300 доларів США, а також умови оплати послуг: по факту відвантаження.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав відповідачеві послуги з перевезення, передбачені замовленням. Доказом отримання вантажу вантажоотримувачем є відповідний штамп одержувача на CMR, відповідно якої здійснювалось перевезення та копія якої додана до матеріалів справи. Проте відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, не сплатив у визначений сторонами строк, - по факту відвантаження вартість наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 6565,00 грн., що складає еквівалент фрахту 1300 доларів США в гривнях.

До матеріалів справи доданий лист вантажоотримувача ТОВ „ТХТ-Промтекс”  від 13.08.2007 року, яким отримувач повідомляє, що 13.08.2007 року автомобіль після митного розвантаження направлений на розвантаження, після чого вибув з м. Смоленська. Крім того, позивач додав до матеріалів справи лист № 15/12-01 від 15.12.2007 року, направлений відповідачем позивачеві, в якому ТОВ „Станк” гарантував провести оплату транспортних послуг за перевезення вантажу за маршрутом м. Харків –м. Смоленськ до 28.12.2007 року.

Відповідно ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у  зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Загальні умови виконання зобов'язання встановлені ст. 526 ЦК України згідно якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 6565,00 грн. основного боргу обґрунтованою та  підлягаючою задоволенню.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Оскільки судом встановлена наявність прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо сплати суми основного боргу, суд вважає також за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 91,19 грн. трьох відсотків річних та 892,46 грн. інфляційних витрат.

Відповідно п. 7.2.10 договору передбачено, що у разі прострочення оплати за фрахт більш ніж на 5 календарних днів, відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 10% від загальної суми несплаченого фрахту. Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 656,50 грн. також обґрунтована та підлягає задоволенню.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 8271,90 грн. штрафу за понаднормовий простій автомобілю з вини відповідача. Свою вимогу обґрунтовує тим, що договором № 64-3 передбачено, що за простій транспортного засобу під завантаженням/розвантаженням, митним оформленням або на кордоні, з обставин, на які перевізник не має впливу, понад терміна, встановленого пунктом 7.2.6., замовник/експедитор сплачує штраф в розмірі 100 ЕUR за кожну добу простою, що почалася на території України та 100 ЕUR на території інших країн. Позивач зазначає, що відповідачем було замовлено автомобіль під завантаження на 25.07.2007 р. Але завантаження вантажу було здійснене лише 01.08.2007 р. До місця розвантаження автомобіль прибув 06.08.2007 р., розвантаження ж проведено лише 13.08.2007 р.

Суд, дослідивши надані в обґрунтування цієї вимоги докази, дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами  транспорту,  а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами  та  іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно ст. 47 Статуту автомобільного транспорту УРСР (далі Статут) затверджений постановою Ради міністрів України від 27 червня 1969 року N 401, із змінами та доповненнями, товарно-транспортні накладні і акти заміру (зважування) є основними  транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями. Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових  листів  та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування). Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть  відповідальність за   всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними  в  товарно-транспортних  документах. Автотранспортні підприємства і організації мають право перевіряти правильність цих відомостей.

Згідно п. 4 ст. 142 Статуту, підставою для нарахування штрафу за простій автомобілів служать відмітки у товарно-транспортному документі та в  путьовому листі про час прибуття і вибуття автомобілів, а за простій автомобілів у гаражі - письмове відмовлення вантажовідправника або вантажоодержувача.

Відповідно до п.53 Статуту час  прибуття  автомобіля  під  вантаження обчислюється з моменту пред'явлення шофером путьового листа в пункті вантаження, а   час   прибуття   автомобіля  під  розвантаження  -  з  моменту пред'явлення  шофером  товарно-транспортної  накладної  в   пункті розвантаження, а при наявності в  пунктах  вантаження  і  розвантаження  (крім станцій залізниць, портів,  пристаней і аеропортів) в'їзних воріт або контрольно-пропускних  пунктів  час прибуття  автомобіля  під вантаження  або  розвантаження обчислюється з моменту пред'явлення шофером  путьового  листа   або   товарно-транспортної   накладної вантажовідправнику або вантажоодержувачу біля в'їзних воріт або на контрольно-пропускному пункті. Також в ч.6 п.53 Статуту встановлено, що вантажовідправники, вантажоодержувачі,   станції   залізниць, порти (пристані) і аеропорти, які одержують і відправляють вантажі або виконують вантажно-розвантажувальні роботи, зобов'язані в усіх випадках,   в   тому   числі  і  при  виконанні  автотранспортними (транспортно-експедиційними) організаціями експедиційних операцій, відмічати в товарно-транспортних накладних час прибуття та вибуття автомобілів з пунктів вантаження і розвантаження їх.

Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог надана міжнародна товарно - транспортна накладна (СМR) №0327456. При її дослідженні судом встановлено, що міжнародні товарно-транспортні накладні містять графу 22, яка повинна містити відомості про прибуття під навантаження та вибуття з під навантаження з зазначенням години та хвилин за підписом та печаткою відправника та графу 24, яка повинна містити відомості про прибуття вантажу під розвантаження та вибуття з зазначенням дати, години та хвилин за підписом та печаткою одержувача вантажу, але жодна з наданих позивачем міжнародних товарно-транспортних накладних не оформлена належним чином та не містить зазначених відомостей в повному обсязі, отже не може свідчити про порушення відповідачем умов договору та відповідних норм Статуту, щодо затримки автомобілів під завантаженням та розвантаженням. Будь яких путьових листів, які б підтверджували ці відомості, до матеріалів справи не додано.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Тобто обставини по справі повинні встановлюються лише тими засобами доказування, які визначено самим законом, а саме товарно-транспортними документами та путьовими листами.  Отже всі інші докази надані сторонами, а саме листи перевізника та вантажоотримувача не є належними доказами, на підставі яких можливо зробити висновок про наявність або відсутність порушення відповідачем умов договору.

Також, оскільки фактичною підставою цивільно-правової відповідальності, в зазначеному випадку у вигляді штрафу, є наявність складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду,  то для притягнення особи до відповідальності необхідна наявність повного складу правопорушення. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

 Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона спирається як на підставу своїх вимог та заперечень. Отже, суд вважає не доведеними, необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами наведені позивачем в позовній заяві підстави для стягнення з відповідача штрафу за понаднормовий простій у розмірі 8271,90 грн., тому відмовляє в задоволенні позову  в цій частині.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України , у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне  забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 77,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 56,89 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України;

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Станк” (адреса: 61007, м. Харків, вул.. 2-ї П'ятирічки, 19, р/р 26001052203345 в ЦО ХГРУ „ПриватБанк”, МФО 351533, код ЄДРПОУ 32869157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „М енд М Мілітцер і Мюнх України ГмбХ” (юридична адреса: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23/Б, фактична адреса: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 9, р/р 2600201004300 в Укрексімбанк, м. Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 14359271) – 6565,00 грн. заборгованості, 91,19 грн. трьох відсотків  річних, 387,33 грн. інфляційних витрат, 656,50 грн. – 10% штрафу, 77,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 56,89 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення  з відповідача штрафу за понаднормовий простій у розмірі 8271,90 грн. – відмовити.

Повний текст рішення підписаний 04.04.2008 року.

Суддя                                                                                            Кононова О.В.