Постанова

від 10.04.2008 по справі 1/247-26/118

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/247-26/118

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 квітня 2008 р.                                                                                    № 1/247-26/118  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М., - головуючого,

Рибака В.В.,Васищака І.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиДП “Полісінтез” АТ “Органіка”

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 року  

у справі господарського судуЛьвівської області

за позовомТОВ “Західполіформ”

до ДП “Полісінтез” АТ “Органіка”

простягнення 272320,00 грн. та розірвання договору оренди,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Савко І.Я.,

- відповідача:Кузан Р.І.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007 року ТОВ “Західполіформ” звернулось до господарського суду з позовом до ДП “Полісінтез” АТ “Органіка” про стягнення 272320,00 грн. та розірвання договору оренди № 1 від 02.05.2005 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2007 року позов задоволено частково. Розірвано договір № 1оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 02.05.2005 року, укладеного між ТОВ “Західполіформ” та ДП “Полісінтез” АТ “Органіка”. Зобов'язано ДП “Полісінтез” АТ “Органіка” звільнити комплекс будівель по вул. Галицькій, 168 в м. Бірка загальною площею 847,9 кв.м. та передати орендоване приміщення позивачу. Стягнуто на користь позивача 155000,00 грн. заборгованості по орендній платі та 1704,37 грн. В частині стягнення 67320,00 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позов залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 року рішення місцевого господарського суду від 18.09.2007 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ДП “Полісінтез” АТ “Органіка” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 року та рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2007 року скасувати та припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судова колегія вважає, що судові рішення попередніх інстанцій цим вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 02.05.2005 року між ТОВ “Західполіформ” (орендодавець) та ДП “Полісінтез” АТ “Органіка” (орендар) було укладено договір  оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості)  №1,  згідно   умов   якого орендодавець здав, а орендар прийняв в оренду комплекс будівель по вул. Галицькій,168 в м. Бібрка загальною площею 874,9 м2  та зобов'язався вносити орендну плату. Строк оренди становить 11 місяців з моменту передачі об'єкта орендарю.

Відповідно до п.3.1., 3.5 укладеного договору, приймання-передачі об'єкта здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Об'єкт вважається переданим орендарю з моменту підписання акта приймання-передачі.

Згідно з п.5.1, 5.2 договору, розмір орендної плати складає 9,53 грн. за кв.м. в місяць. Орендна плата перераховується на поточний рахунок орендодавця наперед за наступний місяць не пізніше 10 числа попереднього місяця.

Відповідно до приписів статті 526 ЦК України, зобов'язання має  виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності  таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового  обороту  або  інших вимог, що звичайно ставляться.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 155000,00 грн. заборгованості по орендній платі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем належним чином не виконувалось взяті на себе зобов'язання за договором оренди в частині сплати орендної плати за період з листопада 2005 року –лютий 2007 року.

Проте такий висновок попередніх судових інстанцій є передчасним та зробленим без урахування всіх обставин справи, зокрема.

Згідно з ч.1 ст. 761 ЦК України, право  передання  майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

          Розглядаючи даний спір, суди попередніх інстанцій, як на підставу виникнення у позивача права власності на предмет договору оренди, а відповідно і права на укладення договору оренди від 02.05.2005 року посилались на договір купівлі-продажу частини комплексу будівлі по вул. Галицькій, 168 в м. Бібрка, укладеним 04.04.2005 року між позивачем та СП “Нот”, акт приймання передачі об'єкта продажу від 06.04.2005 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.07.2007 року, витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 04.04.2005 року.

Водночас, суди попередніх інстанцій не надали належної юридичної оцінки тій обставині, що за договором оренди в оренду передався комплекс будівель по вул. Галицькій,168 в м. Бібрка загальною площею 874,9 м2, а за договором купівлі-продажу від 04.04.2005 року позивачем було придбано комплекс будівель за цією адресою загальною площею лише 563,3 кв.м., право власності позивача щодо решти будівель судами попередніх інстанцій не досліджувалось.

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставину, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Золочинського МБТІ право власності позивача за договором купівлі-продажу від 04.04.2005 року виникло 27.07.2007 року.

Відповідно до ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної  споруди (їх  окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.     

Вирішуючи даний спір, в частині не належного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди щодо сплати орендної плати, суди попередніх інстанцій з урахуванням ст. 795 ЦК України та п. 3.1, 3.5 договору чітко не встановили коли позивачем було передано відповідачу орендовані приміщення, а відповідно і не встановили з якого моменту у відповідача виник обов'язок сплачувати орендну плату позивачу.

Щодо посилань попередніх інстанцій на платіжні доручення № 4167 від 22.09.2005 року та № 4446 від 08.11.2005 року, як доказ передання позивачем орендованої частини комплексу приміщень відповідачу, то судова колегія вважає таке посилання безпідставним, оскільки дані платіжні доручення не є належними та допустимими доказами в даному випадку, які могли підтверджувати факт передачі майна з огляду на ст. 795 ЦК України та п.3.1, 3.5 договору оренди.

          З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням вимог ст.43 ГПК України, тобто без повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору.

Згідно з ч.2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи вище наведене, судова колегія вважає, що судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами ст.36 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну юридичну оцінку і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 та рішення  господарського суду Львівської області від 18.09.2007 року у справі № 1/247-26/118 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий, суддя                                                                   М. Черкащенко                                      

Судді                                                                                     В.  Рибак

                                                                                              І. Васищак