Постанова

від 02.04.2008 по справі 11/101а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/101а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "02" квітня 2008 р.                                                  Справа № 11/101а

За позовом: Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області

15100, м. Городня, вул. Чорноуса, 9  

До: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області

15100, м. Городня, вул. Чорноуса, 4, кв. 1

Про стягнення 2456,21 грн.

                                                                                         Суддя  Ю.М. Бобров

                                                                                         Секретар А.А.Радченко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Бебко А.Ю. –гол. спеціаліст-юрисконсульт, дов. від 14.01.08 р. № 154/08.

Від Відповідача: Ковпинець Н.В. –гол. спеціаліст, дов. від 6.02.08 р. б/н.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - Управлінням Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області подано позов до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському Чернігівської області (далі –Відділення Фонду) про спонукання прийняти до заліку на відшкодування суми витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі  2456,21 грн. за пенсійними справами № 102991 Кучерявенка Анатолія Петровича та № 101637 Маслова Олександра Михайловича за період з 01.03.07 р. по 31.12.07 р.

У розгляді справи оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 02.04.08 р. представник позивача надав письмову заяву від 01.04.08р. про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області на користь Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі суми витрат за особовим справами потерпілих Кучерявенка А.П. № 102991 та Маслова О.М. № 101637, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі 2456,21 грн. за період з 01.03.07 р. по 31.12.07 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві, з урахуванням уточнення.

В позовній заяві позивач посилається, зокрема, на те, що відповідно до п.п. ”г”, „д” п. 1 ст. 21 Закону України від 23.09.99 р. № 1105 –XIV „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі –Закон № 1105) на органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності (в зв'язку з втратою працездатності) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Крім того, ст. 24 Закону № 1105 передбачає, що після призначення і виплати Пенсійним фондом України пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, він набуває права на відшкодування зазначених витрат за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків, тобто відповідача.

Статтею 7 Закону України від 22.02.01 р. № 2272-ІІ „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі - Закон № 2272) передбачено, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 1 квітня 2001 р. відшкодовують органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Отже, вважає позивач, відповідач повинен відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області виплачені пенсії в сумі 2456,21 грн. за період з 01.03.07 р. по 31.12.07 р., призначені громадянам Кучерявенко Анатолію Петровичу та Маслову Олександру Михайловичу в період дії законодавства СРСР. Але ці виплачені Пенсійним фондом пенсії відповідачем не взяті до заліку для відшкодування, не включені в акти щомісячної звірки, і як наслідок позивачу не відшкодовані.

Відповідач у запереченнях на адміністративний позов позовних вимог не визнає, посилаючись, зокрема, на те, що питання страхових виплат (в т.ч. пенсій) громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн співдружності, регулюється Угодою про взаємне визнання права на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, що була підписана 09.09.94 р. державами колишнього Союзу РСР, в тому числі і Україною (ратифікована Верховною Радою України). Згідно зі ст. 2 цієї Угоди відшкодування шкоди працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті, проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець відповідальний за заподіяну шкоду відшкодовує її відповідно до свого національного законодавства. При цьому відповідач посилається на ст. 19 Закону України „Про міжнародні договори України”. Також відповідач зазначає, що відповідно до ст.ст. 8, 10, 81 Закону № 1788 пенсії виплачуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а не Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві.

На думку відповідача, взаєморозрахунки між фондами проводяться тільки по витратах ПФУ на виплату пенсій особам, застрахованим у Фонді від нещасних випадків на виробництві. Статті 21, 28 Закону № 1105 передбачають виплату пенсій застрахованим особам, а оскільки підприємства –роботодавці застрахованих осіб, щодо яких виник спір, знаходяться за межами України і не сплачують страхові внески за потерпілих, то дані особи не є застрахованими у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві України, а Фонд не є по відношенню до них страховиком.

Тому відділення Фонду в Городнянському районі не може погодитись з вимогами Управління ПФУ про відшкодування сум пенсій, виплачених потерпілим, які зазнали ушкодження здоров'я на території інших держав, оскільки ні національне законодавство України про соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, ні вищезазначена Угода не покладають на Фонд обов'язок здійснювати виплати потерпілим, які отримали ушкодження здоров'я за її межами і переїхали на постійне місце проживання в Україну.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на позов з мотивів, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Статтями 8, 10, 81 Закону України „Про пенсійне забезпечення” від 05.11.91 р.№ 1788-ІІХ  (далі –Закон № 1788) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюються органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.

01.04.05 р. надбав чинності Закон № 1105, відповідно до ст.ст. 21, 28 якого обов'язок у разі настання страхового випадку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку,  виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно із ч. 2 п. 5 ст. 24 Закону № 1105 якщо після призначення застрахованій особі  матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування  від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори  щодо понесених  витрат, виплата  здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування  понесених ним витрат.

Зазначена вище норма кореспондується із ч. 2 ст. 7 Закону № 2272, відповідно до якої Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду,  продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом  в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

Таким чином при понесенні Пенсійним фондом України витрат у зв'язку із виплатою пенсій, призначених на підставі ст. 26 Закону № 1788, вони підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування він нещасних випадків.

Сторонами визнається, що нещасні випадки на виробництві трапились з гр. Кучерявенком А.П. 23.08.65 р. в с. Липівка Марксовського району Саратовської області (Росія), Масловим О.М. 25.08.65 р. в з/с Карилсалдинському Державинського району Целіноградської області (Казахстан).

Матеріалами справи підтверджується факт виплати позивачем за період з 01.03.07 р. по 31.12.07 р. пенсій по інвалідності громадянам, потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за пенсійними справами № 102991 Кучерявенка А.П. та № 101637 Маслова О.М. Факти нещасних випадків на виробництві підтверджуються актами за формою Н -1, витягами із актів огляду у МСЕК, копії яких наявні в матеріалах справи.

Посилання відповідача на те, що громадяни Кучерявенко А.П. та Маслов О.М. не були застраховані в Україні і за них не сплачувалися до Фонду страхові внески, не приймаються судом до уваги, враховуючи наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону № 1105 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або   професійного захворювання, пов'язаних  з  виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення  по страхуванню  від нещасного випадку відповідно до цього  Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою чи виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Статтею 27 Закону № 1788 встановлено, що громадянам України - переселенцям з  інших  держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону № 1105 відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Позивач, призначивши громадянам Кучерявенко А.П. та Маслову О.М. пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, тим самим визнав їх право на отримання даного виду пенсії.

Оскільки предметом спору по даній справі являється право позивача на відшкодування понесених ним витрат, а не право вказаних вище громадян на пенсію по інвалідності, посилання відповідача на те, що ці особи не були застраховані в Україні і за них не сплачувалися до Фонду страхові внески, є декларативним.

Питання пенсійного забезпечення громадян держав –учасниць СНД регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав –учасниць Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.92 р. (далі - Угода).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України „Про міжнародні договори України” від 22.12.03р. № 3767-ХІІ згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до договору.

Отже Угода набрала чинності з моменту ї підписання, про що також зазначено в ст. 12 вказаної Угоди.

Статтею 1 Угоди встановлено, що пенсійне забезпечення громадян держав –учасників даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення по даній Угоді, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами (ст. 3 Угоди).

Положення Угоди між державами –учасника СНД про взаємне визнання права на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків, укладеної 09.09.94 р., на яку посилається відповідач, не можуть застосовуватись до спірних правовідносин сторін, оскільки не розповсюджуються на пенсійні відносини.

Суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік  СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України –відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.

Тобто, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права суд вважає таким, що відповідає змісту прав Управління ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат.

При прийнятті рішення судом взято до уваги постанову Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 20.03.07 р.

Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звільнені від сплати державного мита.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області (15100, м. Городня, вул. Чорноуса, 4, кв. 1, п/р 37175400902101 в УДК у м. Чернігові, МФО 853592, код 25951682) на користь Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області (15100, м. Городня, вул. Чорноуса, 9, п/р 2560330301238 в ВАТ „Державний ощадний банк” Городнянське відділення № 3259, МФО 343057, код 21393535) суми витрат за особовим справами потерпілих Кучерявенка Анатолія Петровича № 102991 та Маслова Олександра Михайловича № 101637, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі 2456,21 грн. за період з 01.03.07 р. по 31.12.07 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була  подана у строк, встановлений цим Кодексом,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернігівської області.

Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 02.04.08 р. проголошено тільки в ступну та резолютивну частини постанови.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 07.04.08 р.

Сторони можуть отримати копію постанови, виготовлену в повному обсязі, подавши відповідну заяву на ім'я судді через канцелярію суду.  

         Суддя                                                                                Ю.М.Бобров