Рішення

від 01.04.2008 по справі 29/117-08 (н.р. 35/502-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/117-08 (н.р. 35/502-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2008 р.                                                            Справа № 29/117-08 (н.р. 35/502-06)

вх. номер 1580

Суддя Господарського суду Харківської області  

при секретарі Кукобко С.І.

за участю представників сторін:

Прокурора  - не з"явився

Харківської міської ради - Ніколенко Я.О.  

ТОВ "ПРИЗМ" - Лобода Л.Г.

УКМП Департамент економіки та комунального майна ХМР - не з"явився   

розглянувши  справу за позовом Прокурор м. Харкова в інтересах держави в особі Харківська міська рада, м. Харків  

до  ТОВ "ПРИЗМ", м. Х-в

та до УКМП Департамент економіки та комунального майна ХМР  

про  визнання недійсним договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Харкова в особі Харківської міської ради, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі – продажу майна № 3663-В-С, орендованого товариством з обмеженою відповідальністю „Призм” від 14 липня 2006 року, укладеного Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від імені територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Призм”, а також повернути у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради споруду, яка знаходиться по пр. Леніна, 14 в м. Харкові та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог прокурор м. Харкова посилається на те, що пункт 1.1 статті 1 договору, який визначає предмет договору, не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме Закону України „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень” в частині щодо здійснення державної реєстрації майна. З посиланням на приписи частини другої статті 662 ЦК України прокурор також вказує, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства, а тому с посиланням на частину першу статті 203 ЦК України просить задовольнити позовні вимоги.

Перший відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнє, просить у їх задоволенні відмовити з посиланням на те, що відкрита автостоянка, яке є предметом договору купівлі – продажу, рішення сесії Харківської міської ради від 21 березня 1996 року „Про прийняття до комунальної власності міста” була включена  до переліку об'єктів комунальної. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.09.1995 р. № 682 „Про затвердження акту приймання до експлуатації об'єкта” відкрита автостоянка по пр. Леніна в районі вул. Культури була передана на баланс представництва Фонду державного майна України в м. Харкові, правонаступником якого є управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради. На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 964 від 17.08.2005 р. „Про передачу в оренду майна”, між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ТОВ „Призм” був укладений відповідний договорі оренди комунального майна, згідно з яким відповідачу було передано в користування майно – відкрита автостоянка площею 2042,25 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 14. Рішенням XLIV сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.12.2005 р. № 237/05 „Про внесення змін та доповнень до Програми приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 р.р.” було затверджено Перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, в якому зазначена відкрита автостоянка за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 14, яка знаходиться в орендному користуванні ТОВ „Призм”, на виконання якого був укладений договір купівлі - продажу майна, орендованого товариством з обмеженою відповідальністю „Призм” № 3663-В-С від 14.07.2006 року.  Також, перший відповідач у наданих до суду запереченнях вказує, що посилання позивача на недотримання  форми правочину суперечать  пункту 1 статті 205 ЦК України та ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, а тому підстави для визнання договору недійним,  передбачені ст. 203 ЦК України, відсутні.

Другий відповідач надав суду пояснення щодо обставин, викладених в позовній заяві, в яких позов визнає повністю.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Також, позивачем надані суду пояснення щодо позовних вимог з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, суд встановив наступне.

Харківською міською радою 21 березня 1996 року  було прийнято рішення „Про прийняття до комунальної власності міста”, яким до переліку об'єктів комунальної власності було включено відкриту автостоянку по пр. Леніна в районі вул. Культури (пункт 8 Додатку № 1 до рішення).

Згідно ст. 7 Закону України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” (чинного на час прийняття рішення) до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність.

Відкрита автостоянка, яка є предметом оспорюваного договору купівлі – продажу, була прийнята в експлуатацію (рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.09.1995 р. № 682 „Про затвердження акту приймання до експлуатації об'єкта”), а також згідно з вимогами п. 20 ст. 19 цього Закону була включена в перелік об'єктів комунальної власності.

Зазначене рішення Харківської міської ради у передбаченому законодавством порядку незаконним не визнавалось.

Згідно  п. 10 „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Таким чином, відкрита автостоянка по пр. Леніна в районі вул. Культури у м. Харкові набута органом місцевого самоврядування на законних підставах і є об'єктом права комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

17 серпня 2005 року між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ТОВ „Призм” був укладений договір оренди комунального майна № 125, згідно якого ТОВ „Призм” було передано в користування майно – відкрита автостоянка площею 2042,25 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 14. Договір оренди був укладений на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 964 від 17.08.2005 р. „Про передачу в оренду майна”, яке у встановленому законодавством порядку не було скасоване та не визнано незаконним.

Згідно ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно – територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з  одночасним зверненням до суду.

Згідно пункту 30 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарному засіданні сільських, селищних, міських рад вирішуються питання про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Пунктом 1 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” передбачені повноваження місцевих рад по затвердженню за поданням органів приватизації переліків об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, шляхом викупу.

Рішенням XIII сесії Харківської міської ради XXIV скликання  від 30.04.2003 року № 75/03 було затверджено Програму приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 р.р., якою були  визначені мета, пріоритети та умови приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Рішенням XLIV сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.12.2005 р. № 237/05 „Про внесення змін та доповнень до Програми приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 р.р.” було затверджено Перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, в якому зазначена відкрита автостоянка за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 14, яка знаходиться в орендному користуванні ТОВ „Призм”.

На виконання рішень Харківської міської ради, між управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна  Харківської міської ради та ТОВ „Призм” був укладений договір купівлі - продажу майна, орендованого товариством з обмеженою відповідальністю „Призм” № 3663-В-С від 14.07.2006 року.

Отже, здійснюючі приватизаційну політику відносно ТОВ „Призм”, Харківська міська рада та управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради діяли як органи публічної влади і приймали свої рішення у межах чинного законодавства, а саме, Закону України „Про місцеве самоврядування в України”, Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, Закону України „Про Державну програму приватизації” та інших підзаконних актів. Саме ці органи публічної влади мали виключні повноваження відносно визначення умов приватизації та прийняття необхідних для її проведення актів, не узгоджуючи свої дії та рішення з покупцем.

ТОВ „Призм” не могло та не мало можливості перевіряти правильність актів Харківської міської ради та управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, а зобов'язано було дотримуватись встановлених органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, оскільки згідно ст. 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими до виконання на відповідній території. Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов і порядку приватизації не можуть бути підставою для визнання недійсним договору купівлі – продажу та повернення приватизаційного майна,  порушуючи права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.   

Згідно ст. 4 ГПК України суд також констатує необхідність застосування судової практики Європейського суду з прав людини у національному законодавстві як інструменту функціонування Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка згідно  частини 1 статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Законом України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу і протоколу № 2, 4, 7 і 11 до Конвенції” № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Перший протокол і протоколи № 2, 4, 7 і 11 до Конвенції. Згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.

Виходячи із пунктів 32-35 рішення згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року „Стреч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії”, майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається „законне та обґрунтоване очікування придбання майна або майнового права по договору, укладеному з органом публічної влади. Визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14 березня 2007 року по справі № 21-8во07, а  також Вищий господарський суд України в постанові від 23.01.2007 р. по справі № 47/83.

У даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю „Призм” у встановленому порядку  та з дотриманням умов, встановлених Харківською міською радою, подало до органу приватизації, створеному Харківською міською радою, заяву про приватизацію орендованого майна. Орган приватизації, яким є управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, згідно з пунктом 5 ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” включило в перелік об'єкт комунальної власності відкриту автостоянку по пр. Леніна, 14, яка знаходилася в орендному користуванні ТОВ „Призм” та подало цей перелік на затвердження Харківської міської ради для прийняття відповідного рішення. Враховуючи, що підстави для відмови у приватизації,  передбачені частиною 2 пункту 5 статті 7  Закону, були відсутні, Харківською міською радою було прийнято відповідне рішення, яке і було реалізоване шляхом укладення договору купівлі – продажу. ТОВ „Призм” сплатило кошти за придбаний об'єкт приватизації та виконувало інші зобов'язання, передбачені умовами договору.

З боку позивача доказів, які б підтверджували винну чи протиправну поведінку покупця (першого відповідача у справі), суду не надано.

Не відповідають вимогам чинного законодавства посилання позивача на скасування  рішенням сесії Харківської міської ради пункту 1 додатку 1 до рішення XLIV сесії Харківської міської ради IV  скликання від 23 грудня 2005 року № 237/05 „Про внесення змін та доповнень до Програми приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 роки”, а також скасування виконавчим комітетом Харківської міської ради  раніше прийняте рішення „Про передачу в оренду майна” № 964 від 17 серпня 2005 року виходячи з наступного.

Згідно статті 19 Конституції України, пункту 3 статті 24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду, а згідно пункту 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Пунктом 15 ст. 26, пунктом 9 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначена компетенція міської ради щодо скасування актів лише виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятих у межах її повноважень.

Протест прокурора, а також інші акти прокурорського реагування,  не надають додаткових повноважень Харківській міській раді, визначених ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”,  по скасуванню прийнятих нею рішень.

Згідно п. 4 ст. 36 Статуту територіальної громади міста Харкова, затвердженого рішенням XVIII сесії Харківської міської ради XXIII  скликання від 29.11.2000 р., акти органів і посадових осіб територіальної громади з мотивів їхньої невідповідності Конституції України і законам України можуть бути визнані незаконними в судовому порядку і підлягають скасуванню органом або посадовою особою, що видали цей акт.

Таким чином, суд вважає, що Харківська міська рада  приймаючи зазначене рішення порушила вимоги часини першої статті 124 Конституції України, яка забороняє делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами та їх посадовими особами. Крім того, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” не передбачені повноваження міської ради та її виконавчого комітету по скасуванню прийнятих ними рішень.

Як встановлено судом, зобов'язання сторін – Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ „Призм” за договором купівлі – продажу майна № 3663 –В-С від 14.07.2006 р. були припинені виконанням, проведеним належним чином, що відповідає вимогам статті 599 ЦК України, а тому рішення Харківської міської ради, яким було скасоване попереднє рішення ради, не має юридичного значення, так як на підставі рішення Харківської міської ради від 27 вересня 2006 року № 109/06 „Про протест прокурора м. Харкова” у сторін договору ніяких додаткових прав та обов'язків не виникло.

Судом не приймаються до уваги твердження позивача стосовно порушень вимог Закону України „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень” з огляду на наступне.

Стаття 181  Цивільного кодексу України передбачає, що до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

В Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-200, затвердженому наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. № 507, серед об'єктів нерухомості значаться споруди – це будівельні системи, пов'язані з землею з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно – монтажних робіт. Таким чином, за своїм статусом відкрита автостоянка  є об'єктом нерухомого майна. Однак, відповідно до п. 1.6 наказу № 7/5 від 07.02.2002 р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 „Про Тимчасове положення про порядок реєстрації прав на нерухоме майно” не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Згідно розділу 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 р. № 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за № 582/5773, до об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать: житлові будинки квартирного типу різної поверховості; житлові будинки садибного типу, розташовані на окремих земельних ділянках; будинки і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою тощо; господарські будівлі (сараї, гаражі та інше); господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота тощо); садові та дачні будинки, гаражі. Інструкція також визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою: визначення їх фактичної площі та об'єму; обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів; установлення вартості об'єктів (пункту 1.2 Інструкції).

Судом встановлено, що на виконання наказу управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 255 від 31.01.2006 р. „Про проведення незалежної оцінки майна, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 14, орендованого товариством з обмеженою відповідальністю „Призм”, Харківською товарною біржею відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1891, було проведено оцінку майна (відкритої автостоянки). В звіті про оцінку майна, виконаного Харківською товарною біржею і затвердженого наказом начальника управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 21.03.2006 р. № 499, зазначена фактична площа об'єкту оцінки – 2042,25 кв.м., при виконанні оцінки було здійснено обстеження об'єкту оцінки, здійснено його опис та опис технічного стану (стор. 20-21 висновків про оцінку майна), а також визначена ринкова вартість  майна, яка становить 729 200,0 грн. (без урахування ПДВ). Таким чином, при здійсненні оцінки майна вимоги пункту 1.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 р. № 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за № 582/5773 були дотримані.

Здійснення державної реєстрації права власності є наслідком укладення договору купівлі – продажу і не може слугувати підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до  статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно  ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, а пунктом 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Статтею 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” визначено, що договір купівлі – продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що при укладанні договору купівлі-продажу майна №3663-В-С від 14 липня 2006 р. між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Призм”  вимоги закону були дотримані:  договір купівлі – продажу майна укладений у письмовій формі, нотаріально посвідчений; зміст договору не суперечить цивільному законодавству та моральним засадам суспільства; особи, що брали участь при укладенні договору, володіли необхідним обсягом дієздатності;  договір згідно з вимогами ст. 210 ЦК України, ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”  зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 2631851 від 14.07.2006р.

При пред'явленні позову у даній справі прокурор м. Харкова визначив в якості позивача Харківську міську раду, як орган, чиї права та охоронювані законом інтереси порушені.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво в суді виключно інтересів держави і громадянина у випадках, визначених законом.

За змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статті 2 ГПК України, обсягу наданих прокурору статтею 29 ГПК України прав, представництво прокуратурою інтересів держави у господарському суді є одним із видів представництва в суді, яке за своєю правовою природою є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Але представництво прокурором інтересів держави відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений здійснювати державою відповідні функції у спірних відносинах прокурор повинен враховувати, що закріплені нормами Конституції України та іншими правовими актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки тощо.

Проте, інтереси держави є відмінними від інтересів інших учасників суспільних відносин і, даючи офіційне тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 зазначив, що в заяві прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7 та 143 Конституції України потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” передбачено, що продавцями об'єктів малої приватизації є органи приватизації, створені місцевими радами, яким, у даному випадку, є управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради – виконавчий орган Харківської міської ради.

Відносини, що склалися між ТОВ „Призм” та управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна з приводу укладення договору купівлі – продажу майна є господарськими (договірними). У цих правовідносинах Харківська міська рада, як власник майна, не реалізує повноваження держави взагалі та органу виконавчої влади зокрема, а навпаки, шляхом прийняття рішення про відчуження комунального майна та затвердження переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, реалізувала власні повноваження, визначені п. 30 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Отже, суд вважає, що  прокурор не обґрунтував  порушення будь-яких прав Харківської міської ради. Інтерес Харківської міської ради, про захист якого просить прокурор, є також незаконним, оскільки спрямований на ущемлення прав і свобод інших юридичних осіб (ТОВ „Призм” та Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради) обмежує захищені Конституцією та законами України їх інтереси, направлений на зловживання правом. Такий інтерес є незаконним, а тому, як зазначено в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004),  не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними.  Заінтересована особа вправі звернутися до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, законного інтересу.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що підстав, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України,  для визнання недійсним договору купівлі – продажу майна № 3663-В-С, орендованого товариством з обмеженою відповідальністю „Призм” від 14 липня 2006 року, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Призм”, а також повернення у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради споруди, яка знаходиться по пр. Леніна, 14 в м. Харкові, не вбачається.

Відповідно до ст. ст. 44 та 49 ГПК України при відмові у позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 46, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові прокурора до ТОВ "ПРИЗМ" відмовити повністю.

В позові прокурора до УКМП Департаменту економіки та комунального майна ХМР відмовити повністю.

Суддя