Постанова

від 08.04.2008 по справі 34/509-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/509-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2008 року                                                                                   Справа № 34/509-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Лисенко О.М., Науменко І.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 07.04.2008р. № 182)

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:  

позивача –не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.144, т.1);

відповідача –не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.146, т.1);

ВДВС –не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином в судовому засіданні 18.03.2008р. (а.с.141, т.1 - протокол від 18.03.2008р.);  

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства “Аграрій-2000” смт.Васильківка Дніпропетровської області

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2008 року                                    

у справі № 34/509-07                             

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента агро”, м.Київ

до селянського (фермерського) господарства “Аграрій-2000”, Дніпропетровська область, смт.Васильківка

про  стягнення 404 312 грн. 95 коп. (скарга на дії ДВС)

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2008р. (суддя Мельниченко І.Ф.) по справі № 34/509-07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента агро” м.Київ (далі –ТОВ “Тридента агро”) до селянського (фермерського) господарства “Аграрій-2000” смт.Васильківка Дніпропетровської області (далі –СФГ “Аграрій-2000”) про стягнення 404 312 грн. 95 коп. (скарга на дії ДВС) в задоволенні скарги відповідача було відмовлено.

          Ухвала господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом пропуску відповідачем строку на оскарження виконавчих дій.

          Не погодившись з вищезазначеною судовою ухвалою, її оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –СФГ “Аграрій-2000” смт.Васильківка Дніпропетровської області, посилається на невідповідність ухвали господарського суду нормам матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків, викладених в ухвалі фактичним обставинам та матеріалам справи, зокрема:

          - господарський суд дійшов до невірного висновку, що скаргу у відповідності до ст..121-2 ГПК України було подано лише 15.01.2008р., тоді як вказана скарга була подана до суду 15.11.2007р., а 15.01.2008р. скаржником була подана лише заява про внесення змін та доповнень до скарги;

          - отже, господарським судом порушено вимоги п.2 ст.62, п.2 ст.81 ГПК України, оскільки суд відмовляє в прийнятті заяви в тому разі, коли в провадженні суду справа про той же предмет, між тими ж сторонами та з тих же підстав, як зазначає скаржник в апеляційній скарзі.

          07.04.2008р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло від скаржника доповнення до апеляційної скарги, відповідно до якого скаржник також посилався на те, що господарським судом порушено вимоги п.3 ст.86 ГПК України в частині вимог по поверненню 13 743 грн. 52 коп. виконавчого збору, оскільки судом не здійснено посилань на норми права.

          ВДВС Васильківського районного управління юстиції в Дніпропетровській області у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваної ухвали господарського суду вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

          Позивач по справі –ТОВ “Тридента агро” м.Київ правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався (ст.96 ГПК України), як не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст..22 ГПК України, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с.137, 144, т.1 –поштові повідомлення про вручення ухвал Дніпропетровського апеляційного господарського суду).

          До Дніпропетровського апеляційного господарського суду в судове засідання 08.04.2008р. від скаржника та ВДВС Васильківського районного управління юстиції в Дніпропетровській області надійшли заяви про розгляд справи за апеляційною скаргою відповідача за відсутності скаржника та ВДВС (заява скаржника від 08.04.2008р., заява ВДВС від 24.03.2008р.). Враховуючи заявлені заяви-клопотання учасників процесу, факт належного повідомлення позивача двічі про час та місце судового засідання, а також те, що пояснення представника ВДВС були надані суду в судовому засіданні 18.03.2008р., неявка представників сторін та ВДВС не перешкоджає розгляду по суті апеляційної скарги, то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача в цьому судовому засіданні.

          Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника ВДВС в судовому засіданні 18.03.2008р., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

03.10.2007р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області по цій справі з відповідача на користь позивача було стягнено 293 462 грн. 14 коп. боргу, 6789 грн. 35 коп. пені, 6664 грн. 62 коп. –3% річних, 24 891 грн. 32 коп. збитків від інфляції, 26 002 грн. 15 коп. штрафу, 3578 грн. 09 коп. державного мита, 104 грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.53-55, т.1). На виконання зазначеного рішення було видано наказ від 22.10.2007р. (а.с.57, т.1).

23.10.2007р. старшим державним виконавцем ВДВС Васильківського районного управління юстиції в Дніпропетровській області було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу по справі № 34/509-07 (а.с.93).

Листом № 3260/3 від 23.10.2007р. (а.с.92, 102, т.1) зазначену постанову було направлено відповідачеві, що підтверджується випискою із журналу вихідної кореспонденції ВДВС (ксерокопію залучено до справи).

Як вбачається із змісту постанови від 23.10.2007р., супроводжувального листа (а.с.92, 93, т.1) відповідачеві було надано строк до 25.10.2007р. для добровільної сплати боргу –361 492 грн. 10 коп. відповідно до наказу № 34/509-07 від 22.10.2007р.

25.10.2007р. старшим державним виконавцем ВДВС Васильківського РУЮ Дніпропетровської області було складено комісійний акт відмови представника відповідача в отриманні копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.10.2007р. (а.с.98, т.1).

Відповідач посилається на те, що 11.10.2007р. платіжним дорученням № 119 відповідачем частково в рахунок виконання вищевказаного судового рішення (що не спростовується жодною із сторін відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України) було перераховано 211 492 грн. 09 коп. (а.с.96, т.1), що також підтверджується листом стягувача (позивача) від 29.10.2007р. № 56 (а.с.97, т.1).

Але даючи правову оцінку поданим в якості доказів платіжним дорученням №№ 119, 129 (а.с.61, 62, т.1), колегія суддів вважає, що факт перерахування відповідачем саме до 25.10.2007р. не доведений, оскільки: по-перше, платіжне доручення № 129 вже датовано не 25, а 29 жовтня 2007р., тобто після закінчення строку для добровільного виконання рішення; по-друге, платіжне доручення № 129 від 29.10.2007р. не містить взагалі будь-яких відміток банку про проведення платежу.  

Докази перерахування боргу за наказом від 22.10.2007р. в повному обсязі до 25.10.2007р.  відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій відповідачем відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України при розгляді справи.

26.10.2007р., оскільки в повному обсязі виконання наказу від 22.10.2007р. боржником не було здійснено, старшим державним виконавцем ВДВС Васильківського РУЮ Дніпропетровської області було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору –36 149 грн. 21 коп. Зазначену постанову було направлено боржнику 26.10.2007р., що підтверджується супровідним листом від 26.10.2007р., виписками із журналу вихідної кореспонденції (а.с.112, 113 (на звороті), т.1).

Також, 26.10.2007р. старшим державним виконавцем ВДВС Васильківського РУЮ Дніпропетровської області було винесено постанову про арешт коштів боржника в сумі 397641 грн. 31 коп., що містяться на належних йому рахунках в установах банків. Зазначену постанову було надіслано боржнику супровідним листом від 26.10.2007р. № 3771/3 (а.с.123, 112 (на звороті), т.1), випискою із журналу вихідної кореспонденції.  

06.11.2007р., оскільки наказ суду не було виконано в повному обсязі було накладено арешт на грошові кошти боржника на суму 247 350 грн. 67 коп., які містяться в установах банків (а.с.124, т.1). Зазначену постанову було надіслано відповідачеві супровідним листом від 06.11.2007р. № 3966/3, що підтверджується випискою із журналу реєстрації вихідної кореспонденції (ксерокопію залучено до справи).

03.12.2007р. ВДВС Васильківського РУЮ Дніпропетровської області було отримано лист стягувача від 30.11.2007р. № 843 про сплату заборгованості відповідачем в повному обсязі, що підтверджується вихідним штампом канцелярії ВДВС (ксерокопію листа залучено до матеріалів справи).     

04.12.2007р. старшим державним виконавцем ВДВС Васильківського РУЮ Дніпропетровської області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по наказу від 22.10.2007р. по справі № 34/509-07 (ксерокопію постанови залучено до матеріалів справи). Зазначену постанову було надіслано відповідачеві 06.12.2007р. рекомендованим листом, що підтверджується супровідним листом від 04.12.2007р.  № 4607/3, поштовим повідомленням про вручення уповноваженому представнику відповідача 10.12.2007р., описом вкладення в лист від 06.12.2007р. (ксерокопію залучено до матеріалів справи).  

Також в постанові від 04.12.2007р. зазначено про те, що знято арешт з рахунків боржника, а постанову від 26.10.2007р. про стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження.

Будь-які докази, підтверджуючи факт неотримання вищевказаних постанов ВДВС відповідачем останнім не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, відсутні в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.11.2007р. до господарського суду Дніпропетровської області звернувся відповідач зі скаргою на дії (бездіяльність) посадових осіб ВДВС Васильківського РУЮ Дніпропетровської області (а.с.60, т.1). Згідно з прохальною частиною вказаної скарги, відповідач просив господарський суд визнати неправомірними дії посадових осіб ВДВС по невинесенню постанови про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду від 22.10.2007р. № 34/509-07, зобов'язати ВДВС винести постанову про закінчення виконавчого провадження та в триденний строк направити її сторонам; скасувати постанови про арешт грошових коштів, майна боржника та оголошення заборони відчуження майна та надати відповідачеві копії відповідних процесуальних документів.

26.11.2007р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по цій справі скаргу відповідача відповідно до ст..121-2 ГПК України було прийнято до розгляду (а.с.75, т.1).

15.01.2008р. відповідач звернувся до господарського суду з заявою про внесення змін та доповнення вимог по скарзі (а.с.82, т.1). Згідно з прохальною частиною цієї заяви відповідач просив господарський суд:

- визнати неправомірними дії ВДВС по виконанню рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2007р. по справі № 34/509-07, не зазначаючи, які саме дії слід визнати неправомірними в межах виконавчого провадження;

- зобов'язати ВДВС скасувати постанову від 26.10.2007р. про стягнення виконавчого збору;

- скасувати постанови про арешт грошових коштів, майна боржника, оголошення заборони  відчуження та надати додаткові копії відповідачеві, при цьому не зазначаючи дати постанов;

- повернути 13 743 грн. 52 коп. безпідставно стягнутого виконавчого збору.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції Закону України від 20.02.2007р. № 668-V) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження надсилаються із супроводжувальними листами простою кореспонденцією; і лише за умови авансування стягувачем –такі документи можуть бути надіслані рекомендованими листами (ч.2 ст.27 цього Закону). Докази авансування виконавчої служби стягувачем відсутні в матеріалах справи, не надавались відповідачем судам обох ін станцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України. Також, як зазначалось вище, в порядку ст.ст.32, 33, 36 ГПК України відповідачем не надано жодного доказу на обґрунтування доводів неотримання або несвоєчасного отримання всіх вищенаведених постанов старшого державного виконавця в межах виконавчого провадження, такі докази відсутні.

Отже, щодо направлення постанов, винесених виконавчою службою в межах виконавчого провадження по справі № 34/509-07, то суд апеляційної інстанції, враховуючи подані докази, вважає, що цей обов'язок було виконано ВДВС у відповідності до вимог Закону.

Враховуючи викладене, факт неповного виконання рішення в строк до 25.10.2007р. в добровільному порядку, відсутності доказів цього, також те, що поданими ВДВС доказами підтверджено факт належного направлення відповідачеві постанови від 26.10.2007р. про стягнення виконавчого збору, відповідач ні в заяві від 15.11.2007р., ні в заяві від 15.01.2008р. не заявляв будь-яких клопотань про відновлення 10-денного строку, передбаченого п.1 ст.121-2 ГПК України, не надав жодного доказу на обґрунтування такого клопотання, підтверджуючого факт неотримання або несвоєчасного отримання постанови від 26.10.2007р., то в цій частині вимог –щодо скасування постанови від 26.10.2007р. –слід відмовити.

Крім цього, у відповідності до ч.2 ст.46 Закону України “Про виконавче провадження” постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцеві, тому прийняття постанови 26.10.2007р. про стягнення виконавчого збору є таким, що відповідає вимогам закону.

Щодо скасування постанов ВДВС про арешт на майно боржника та оголошення заборони його відчуження, то на вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду (ухвала від 18.03.2008р. – а.с.143, т.1) ВДВС було надано всі копії постанов, прийняті в межах виконавчого провадження по справі № 34/509-07 (додатки до заперечень на скаргу). Але виконавче провадження не містить жодної постанови про арешт саме майна боржника та оголошення заборони його відчуження, тоді як відповідач не зазначає саме які постанови (дату прийняття) було прийнято ВДВС. Отже, за цих обставин слід відмовити в задоволенні скарги в частині вимог щодо скасування постанов про арешт майна та оголошення заборони його відчуження.

Щодо вимог скарги в частині скасування арешту на грошові кошти, які датовані 26.10.2007р. (а.с.123, т.1) та 06.11.2007р. (а.с.124, т.1), то ці вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 4, 5 ст.30 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції Закону України від 20.02.2007р. № 668-V) передбачено, що у разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження; якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Пунктом 8 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; копія такої постанови надсилається сторонам та суду, іншому органу, які видали виконавчий документ  (ч.2 ст.37 цього ж Закону).   

Враховуючи, що в строк до 25.10.2007р. боржник не виконав в повному обсязі рішення суду в добровільному порядку, то подальше вжиття ВДВС з 26.10.2007р. заходів примусового виконання рішення, зокрема, шляхом накладення арешту на грошові кошти у відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження” слід визнати обґрунтованими. Щодо обмежень сум грошових коштів, на які було накладено арешт, то слід зазначити, що постановою від 26.10.2007р. було накладено арешт на кошти в межах 397 641 грн. 31 коп. (сума по наказу + 10% виконавчого збору, у відповідності до постанови від 06.11.2007р. арешт на кошти було накладено в межах 247 350 грн. 67 коп. (тобто 397 641 грн. 31 коп. за мінусом сплачених 29.10.2007р. 150 000 грн. без урахування сплати в добровільному порядку 211 492 грн. 09 коп. 11.10.2007р. (а.с.61-62, т.1)).

Однак, у відповідності до ч.2 ст.6 Закону України “Про виконавче провадження” державному виконавцеві в встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Отже, у відповідності до вимог цього Закону обов'язок по належному інформуванню, подання доказів виконання судового рішення покладено на боржника, тобто відповідача. Останнім не надано доказів у відповідності до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючих, що ним своєчасно та в повному обсязі було надано до ВДВС докази виконання судового рішення як в частині часткового перерахування 150 000 грн., так і 211 492 грн. 09 коп. Також вищевказаним Законом, зокрема ч.3 ст.5, не передбачений обов'язок державного виконавця враховувати здійснені часткові платежі при накладенні арешту на грошові кошти боржника.

Крім цього, оскаржуючи постанову ВДВС від 26.10.2007р. про накладення арешту (первісно заяву подано 15.11.2007р. (а.с.60, т.1)), відповідач ніяким чином не обґрунтував факт пропуску десятиденного строку на оскарження, передбаченого ч.1 ст.121-2 ГПК України, причин поважності не навів, докази на обґрунтування цих причин не надав, будь-які клопотання щодо поновлення цього строку не заявляв.

Щодо вимог про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, то ці вимоги також слід відхилити на підставі ч.2 ст.6 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки відповідачем не було надано доказів на обґрунтування того, коли ним було подано докази повного виконання наказу господарського суду до ВДВС, тобто, належним чином проінформовано Державну виконавчу службу про фактичне виконання наказу, та лише 03.12.2007р., після отримання листа стягувача (позивача) від 30.11.2007р. ВДВС 04.12.2007р. було винесено постанову по закінченню виконавчого провадження, яку було надіслано відповідачеві, що підтверджується поданими доказами (опис вкладення в лист від 06.12.2007р., поштове повідомлення від 20.12.2007р., супровідний лист від 04.12.2007р. № 4607/3 –ксерокопії залучено до справи).

Щодо вимог про повернення безпідставно стягнутих 13 743 грн. 52 коп., то апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст.46 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі невиконання рішення в строк, встановлений для добровільного виконання, з боржника постановою державного виконавця, стягується виконавчий збір у розмірі 10% від фактично стягнутої суми. Суд може лише визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджується зі строками, встановленими ч.2 ст.24 цього Закону та був нереальним (абзац 2 п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14), тоді як відповідач згідно скарги, поданої 15.01.2008р. просив господарський суд повернути, тобто стягнути з ВДВС 13 743 грн. 52 коп. виконавчого збору (а.с.82, т.1).

У відповідності до ч.2 ст.86 Закону України “Про виконавче провадження” збитки, заподіяні державним виконавцем юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Статтею 121-2 ГПК України не передбачена можливість стягнення з органів Державної виконавчої служби надмірно сплаченого виконавчого збору, як і не передбачено можливість здійснення будь-яких стягнень з органів Державної виконавчої служби, оскільки господарськими судами в межах ст..121-2 ГПК України, підлягають розгляду скарги на дії чи бездіяльність вказаних органів. Отже, розгляд скарги у відповідності до ст..121-2 ГПК України не є позовним провадженням, як зазначає скаржник, який не позбавлений права звернення до суду з відповідним позовом.

Оскільки, згідно з ч.2 ст.45 Закону України “Про виконавче провадження” витрати виконавчого провадження здійснюється за рахунок Державного бюджету України, то при вирішенні зазначених спорів господарський суд повинен залучити до участі у справі відповідні державні органи, які здійснюють розпорядження бюджетними коштами (п.9 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007р. № 04-5/239), що в межах розгляду скарги відповідно до ст.121-2 ГПК України не передбачено.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

          Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2008р. по справі № 34/509-07 –залишити без змін; а апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства “Аграрій-2000” смт.Васильківка Дніпропетровської області –залишити без задоволення.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.М.Лисенко

                                                                                                    І.М.Науменко