Постанова

від 18.03.2008 по справі 959.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

959.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.03.2008Справа №2-30/959.1-2008

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі :

Головуючого судді Ловягіної Ю.Ю.

Секретаря судового засідання Золотарьової А.В.

З участю представників сторін:

від позивача – Єнічева О.В., предст. за дов. від 03.03.08р. №04-5/7 у справі

від  відповідача  – не з'явився.

розглянувши адміністративну справу у порядку підготовчого провадження

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51-52/10-А.

до відповідача Сільськогосподарського кооперативу «Маяк», с. Надія Советського р-ну, вул. Паркова, 1.

Про стягнення 12007,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь звернулося до господарського суду АРК з позовом до Сільськогосподарського кооперативу «Маяк», с. Надія Советського р-ну про стягнення штрафних санкцій в сумі 12007,80 грн.

Позовні вимоги засновані на положеннях ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.991 р. № 875.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Про день та час судового засідання був повідомлений належним чином судова повістка вручена під підпис 22.02.2008 р.

Згідно з відзивом від 10.07.2005 р. № 16 (а.с. 15 – 16), відповідач позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що позивач не направляв для працевлаштування до відповідача інвалідів. Фактично в кооперативі створено 3 робочих місця для інвалідів, проте на кооператив Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не покладено обов'язку з підбору та працевлаштування інвалідів на створені місця, тому створені місця не зайняті. Крім того, представник відповідача зауважив, що позивачем пропущений строк, встановлений ст. 250 ГК України для стягнення штрафу за 2003 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

Рішенням Советської районної ради АРК №04055529ю0010052 від 27.03.2000 року проведена державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності – юридичної особи Сільськогосподарського кооперативу «Маяк», с. Надія Советського р-ну.

Відповідно до ч. 1ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.991 р. № 875 (далі – Закон від 21.03.991 р. № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 15 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2003 рік, відповідач визначив норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на рівні трьох місць. У 2003 році  середньооблікова чисельність штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність – один. Розмір фонду оплати праці штатних працівників на рівні 195,00 тис. грн., розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника – 2867,65 грн. (а.с. 5).

Також, звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, відповідач визначив норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на рівні трьох місць. У 2004 році  середньооблікова чисельність штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність – один. Розмір фонду оплати праці штатних працівників на рівні 250,90 тис. грн., розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника – 3136,25 грн. (а.с. 6).

Частиною 1 ст. 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно пунктів 3, 4, 5 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767, якій діяв на момент виникнення спору (далі - Порядок), підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, які перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.  

Згідно розрахунку позивача (а.с. 7) середня річна заробітна плата штатного працівника за 2003 рік становить 2867,65 грн. (195000,00 грн. : 68 працівників) та за 2004 рік становить 3136,25 грн. (250900,00 грн. : 80 працівників).   

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 вищенаведеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.      

Враховуючи, що непрацевлаштування інвалідів відповідачем є правопорушенням, то воно складається з відповідних елементів, зокрема, з протиправної поведінки особи, причинного зв'язку між діями та протиправною поведінкою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

За відсутності будь-якого елемента з вказаних дій учасника господарських відносин не тягнуть його господарсько-правової відповідальності.

Не приймаються до уваги посилання відповідача, викладені у відзиві, що Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на відповідача не покладено обов'язку з підбору та працевлаштування інвалідів на створені місця.

Згідно зі ст. 18 Закону від 21.03.1991 р. № 875 працевлаштування інвалідів може здійснюватися лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Крім того, згідно  п. 14 Порядку підприємства зобов'язані інформувати державну службу зайнятості  й  місцеві  органи  соціального захисту населення  про вільний робочих місцях і вакантних посадах, на яких може бути використана праця інвалідів.

Як свідчать матеріали справи, згідно листів Керченського міського центру зайнятості, Кримського Республіканського об'єднання інвалідних організацій Союзу організацій інвалідів України, відповідач з питання скерування інвалідів для працевлаштування не звертався, інформацію про вільні  робочі  місця  і вакантні  посади, на яких може   бути використана праця  інвалідів не надавав.

Відповідно до ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, відповідач не здійснив основний обов'язок для працевлаштування інвалідів, покладений на нього нормами діючого законодавства, а саме не інформував відповідні органи про наявність у нього вільних робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у скоєному правопорушенні є протиправна поведінка відповідача, причинний зв'язок між діями та протиправною поведінкою, а також є вина відповідача.

На підставі пунктів 1 та 3 Порядку робоче місце інваліда – це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Таким чином, аналізуючи приведені норми можна зробити висновок, що при непрацевлаштуванні інваліда робоче місце вважається нествореним.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що у разі несплати штрафних санкцій в установлений  термін відділення Фонду вживають заходів щодо  їх  стягнення  у  судовому порядку.

Що стосується посилання відповідача на пропуск строку для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України за 2003 р., то вони також не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, в даній статті встановлені максимальні строки застосування адміністративно – господарської санкції – шість місяців від дня виявлення порушення, але не пізніше одного року від дня його скоєння суб'єктом господарювання.

Згідно з пунктами 4, 11 Положення відповідач повинен був в строк до 01 лютого 2004 р. подати до відділення звіт про зайнятість та працевлаштування за звітний 2003 р. та самостійно в строк до 15 квітня 2004 р. перерахувати 5735,30 грн. штрафних санкцій.

Проте, в порушення чинного законодавства, відповідачем звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за звітний 2003 р. складено та подано до Відділення лише 28 січня 2005 р. Згідно з відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції позивач звернувся до господарського суду з позовом 01 липня 2005 р. – не пізніше шести місяців від дня виявлення порушення.

Таким чином, штрафні санкції, за нестворені відповідачем у 2003 році два робочих місця для інвалідів становлять суму 5735,30 грн. (2867,65 грн. х 2 місця) та у 2004 році два робочих місця для інвалідів становлять суму 6272,50 грн. (3136,25 грн. х 2 місця), а всього 12007,80 грн. і підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України, вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 18 березня 2008р., постанова складена та підписана суддею 26 березня 2008р.

Керуючись ст. ст. 94, 98, 158 – 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1.          Адміністративний позов Кримського республіканського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь задовольнити.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського кооперативу «Маяк», с. Надія Советського р-ну, вул. Паркова, 1 (р/р 26000262450301 в ВАТ «ОКБ», МФО 324485, ЄДРПОУ 30825317) на користь Державного бюджету м. Сімферополя (р/р №31216230500290 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 24037189) 12007,80 грн. штрафу за нестворені робочі місця інвалідів - код платежу 50070000;01.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (ст. 254 КАС України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.