Постанова

від 26.03.2008 по справі 17199.1-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17199.1-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.03.2008Справа №2-27/17199.1-2007

За позовом - ВАТ «Криммебель», м. Сімферополь, вул.. Лінейна, 2.До відповідача  –   ДПІ в м. Алушта АР Крим, м. Алушта, вул.. Леніна, 22 –а.  

Про визнання нечинними податкового повідомлення – рішення та першої податкової вимоги.    

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.   

представники:

Від позивача –    Ярцев А. А., дор. у справі.   

Від відповідача  - Чурочкін А. Б., дор. у справі.  

Сутність спору:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання нечинними податкового повідомлення – рішення та першої податкової вимоги.    

Рішенням   ГС АРК по справі № 2-4/10881 – 2005  від 06.12.2005 р. позов було задоволено частково.

Додатковим рішенням ГС АР Крим від 10.04.2006 р. було доповнено рішення ГС АРК по справі № 2-4/10881 – 2005  від 06.12.2005 р. п. 8, викладеним у наступній редакції: п. 8. В частині забовязання Кримської філії Інформаційного центру Міністерства юстиції України про чкасування реєстрації ВАТ «Криммеблі» у державному  реєстрі обтяжень рухомого майна від 28.03.2005 р.. реєстраційний №1814083, провадження по справі припинити.

Не погодившись з вказаним,  відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Постановою  Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.05.06 р.  апеляційну скаргу було задоволено частково,   рішення   ГС АРК по справі № 2-4/10881 – 2005  від 06.12.2005 р.    змінено.   

Постановою  Вищого господарського  суду України  від 25.10.2007 р. касаційну скаргу було задоволено частково, рішення   ГС АРК по справі № 2-4/10881 – 2005  від 06.12.2005 р. та  постанову  Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.05.06 р. скасовано.

Справу в частині визнання недійсним податкового повідомлення – рішення та першої податкової вимоги  було передано на новий розгляд судді ГС АР Крим Воронцової Н. В., з привласненням їй №2-27/17199.1 – 2007А.

Відповідно до Розділу VII   ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ КАСУ    Кодекс адміністративного судочинства України  набрав чинності  з  1  вересня  2005  року  за винятком, встановленим пунктом 2 цього розділу.  

    Відповідно до п. 6 Розділу VII   ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ КАСУ   до    початку    діяльності    окружних   та   апеляційних адміністративних   судів   адміністративні   справи,    підвідомчі господарським  судам  відповідно  до Господарського процесуального кодексу України 1991 року (  1798-12  ),  вирішують  у  першій  та апеляційній    інстанціях   відповідні   місцеві   та   апеляційні господарські   суди   за   правилами   Кодексу   адміністративного судочинства України.

   Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює  Вищий адміністративний суд України  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.. 3 КАСУ права    адміністративної    юрисдикції    (далі    - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду  публічно-правовий  спір,  у  якому хоча б однією зі сторін є орган  виконавчої  влади,  орган  місцевого  самоврядування,  їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі  законодавства,  в  тому  числі  на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на зокрема  спори фізичних чи  юридичних  осіб  із  суб'єктом  владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При таких обставинах справи, суд ухвалою від 26.12.2007 р.  провадження по справі  розпочав  у відповідності до норм КАСУ.          

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у відзиві на позов.         

Суд у виконання п. 2 – 1 Прикінцевих та Перехідних  Положень КАСУ,    здійснював  повне  фіксування  судового   засідання   за   допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до ст.. 41 КАСУ.

   Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,   суд,  -  

В С Т А Н О В И В :

15.02.2005 р. відповідачем по справі було проведено перевірку позивача з питань своєчасності погашення податкових забовязань з земельного податку за період з 01.04.2001 р. по 31.12.2002 р.

По результатам перевірки було складено акт №00850/38/15-3 від 15.02.2005 р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення – рішення №0001371503/0/555 від 17.02.2005 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 1476,26 грн.

При таких обставинах позовні вимоги необхідно задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону України «Про плату за землю» цей Закон визначає розміри та порядок плати  за  використання земельних  ресурсів,  а  також  напрями  використання  коштів,  що надійшли  від  плати  за  землю,  відповідальність  платників   та контроль   за  правильністю  обчислення  і  справляння  земельного податку.

Відповідно до ст.. 1 вказаного Закону податок - обов'язковий платіж,  що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Відповідно до ст.. 14  вказаного Закону юридичні   особи   самостійно   обчислюють  суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, за  формою, встановленою  Головною  державною  податковою  інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Судом встановлено, що позивач на протязі квітня 2001 р. – лютого 2002 р. допустив порушення встановлених строків сплати земельного податку. В зв'язку з цим відповідач застосував до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» 10% суми земельного податку,  сплата якого була прострочена.

Але при застосуванні фінансових санкцій відповідач не врахував положення законодавчих атів про строк, впродовж якого можливо стягнення самостійно узгодженого платником земельного податку та застосування фінансових санкцій за прострочення його сплати. Податкове забовязання з земельного податку позивачем було визначено вірно, тому застосувати п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15  Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», за думкою суду, не має підстав.

Вказана норма передбачає граничні строки визначення податного забовязання податковим органом і встановлює, що відповідний строк обчислюється з останнього дня подання податкової декларації. До спірних правовідносин не може застосовуватися також п.п. 15.2.1 п. 15. 2 ст. 15  Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», оскільки він стосується стягнення податкового забовязання,  нарахованого податковим органом.

При таких обставинах, суд дійшов висновку,  що до спірних правовідносин слід застосовувати ст.. 18 Закону України «Про плату за землю», яка перепедбачає можливість залучення платників до сплати земельного податку впродовж двох років після спливу своєчасної сплати земельного податку.

Спірне податкове повідомлення – рішення було прийняте 17.02.2005 р., а фінансові санкції відповідно до нього були застосовані за прострочення сплати земельного податку в період до 30.01.2002 р.,  тобто від дня спливу строку сплати земельного податку пройшло більше трьох років. Оскільки строк сплати земельного податку за період до 30.01.2002 р. вже минув, фінансові санкції  не можуть бути застосовані за порушення строків сплати податку за землю, до сплати якого позивач не може бути залученим.

Виходячи з викладеного, позов відкритого акціонерного товариства «Криммеблі» в частині визнання недійсним податкового повідомлення – рішення  №0001371503/0/555 від 17.02.2005 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 1476,26 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також необхідно вказати, що відповідно до ст.. 25 Закону України «Про плату за землю» за  прострочення  встановлених  строків  сплати податку  (стаття  17  цього  Закону) справляється пеня у розмірах, визначених  законом.   Розмір   пені   за   несвоєчасне   внесення   орендної  плати передбачається  у  договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Тобто законодавцем прямо вказано,  що за прострочення  встановлених  строків  сплати земельного податку стягується саме пеня, а ні штрафні санкції, які були застосовані відповідно до спірного податного повідомлення – рішення.  

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6  Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового  зобов'язання  в установлені строки,  податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Перша податкова вимога -  надсилається не раніше  першого  робочого  дня після   закінчення   граничного   строку  сплати  узгодженої  суми податкового   зобов'язання.   Перша   податкова   вимога   містить повідомлення  про  факт  узгодження  податкового  зобов'язання  та виникнення права податкової застави на активи  платника  податків, обов'язок  погасити  суму  податкового  боргу  та можливі наслідки непогашення його у строк.

Оскільки судом встановлено, що строк сплати земельного податку за період до 30.01.2002 р. вже минув, то, відповідно, підлягає визнанню недійсною і  перша податкова вимога №1/114 від 25.04.2005 р.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.  Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Доказів того, що  нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням - рішенням здійснено правильно та правомірно,   відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що  вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

 Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40   грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України, а зайво сплачена сума у розмірі 81,60 грн. підлягає поверненню  з бюджету на підставі виконавчого листа ГС АР Крим.

 Вступна та резолютивна частини постанови проголошено і підписано складом суду 26.03.08 р.

28.03.08 р. постанову було виготовлено у повному обсязі.                                           

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

           1.  Позов задовольнити.

           2.   Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим  від 17.02.2005 р. №0001371503/0/555.

           3.    Визнати недійсною першу податкову вимогу державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим №1/114 від 25.04.2005 р.

          4.   Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь відкритого акціонерного товариства «Криммебель», м. Сімферополь, вул.. Лінейна, 2, ( р/р 26009302320256 в КЦО ПІБ, МФО 324430, ЗКПО 00275398, ідентифікаційний номер 002753901091  )   3,40  грн. судового збору.

           5.  Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь відкритого акціонерного товариства «Криммебель», м. Сімферополь, вул.. Лінейна, 2, ( р/р 26009302320256 в КЦО ПІБ, МФО 324430, ЗКПО 00275398, ідентифікаційний номер 002753901091  )    зайво сплачену суму судового збору у розмірі 81,60 грн.

           Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.