Постанова

від 22.10.2007 по справі 8535.1-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8535.1-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 302

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.10.2007Справа №2-30/8535.1-2007

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі :

Головуючого судді Ловягіної Ю.Ю.

Секретаря судового засідання Золотарьової А.В.

З участю представників сторін:          

Від позивача – Хоменко, предст. за дов. від 06.07.07р., у справі.

Від відповідача – не з'явився.

розглянувши адміністративну справу

за позовом Малого приватного підприємства «Мадонна», м. Ялта, п/о Санаторне, смт. Форос, вул. Гагаріна, 13, кв. 4.

До відповідача ДПІ у м. Ялта, м. Ялта, вул. Васильєва, 16.

Про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення №0001202303 від 16.05.2005р. та рішення про застосування штрафних санкцій №0001212303 від 16.05.2005р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - МПП «Мадонна», м. Ялта, п/о Санаторне, смт. Форос звернувся  до господарського суду АР Крим з позовом до ДПІ у м. Ялта, м. Ялта про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001202303 від 16.05.2005р. в сумі 1798,95 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій №0001212303 від 16.05.2005р. в сумі 1000,00 грн.

Ухвалою від 11 липня 2007 р. господарський суд вирішив подальший розгляд справи продовжувати за нормами КАС України, у зв'язку з чим, позивач просить визнати нечинними податкове повідомлення-рішення №0001202303 від 16.05.2005р. на суму 1798,95 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій №0001212303 від 16.05.2005р. в сумі 1000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення №0001202303 від 16.05.2005р. та рішення про застосування штрафних санкцій №0001212303 від 16.05.2005р. незаконні та необґрунтовані.

Відповідач у відзивах проти позову заперечує посилаючись на те, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, а вимоги позивача безпідставними, а тому просить у позові відмовити.

Дослідивши представлені докази, суд встановив.

03.05.2005р. Державною податковою  інспекцією у м. Ялті була проведена перевірка господарської одиниці – магазину, розташованого за адресою: смт. Санаторне, вул. Гагаріна,13, який  належить позивачу, про що на бланку №000661  був складений акт (а.с.17-18 том 1).

В акті перевірки відображено факт  невідповідності  сум наявних коштів на місці проведення розрахунків - 644,10 грн.  сумі коштів, яка вказана в денному  звіті реєстратора  розрахункових операцій -  277,71 грн. та ведення реалізації тютюнових виробів сигарет „Давідофф Лайт" за ціною 6,60 грн. за пачку та  сигарет „R-1 Лайт Флавэ” за ціною 4,10 грн., за цінами вище максимально дозволених цін, встановлених імпортером або виробником таких тютюнових виробів.

На підставі цього акту перевірки 16.05.2005р. Державною податковою інспекцією у м. Ялті були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0001202303 про визначення позивачу штрафних санкцій в сумі 1798,95грн. та рішення № 0001212303 про застосування до позивача  фінансових санкцій в сумі 1000,00грн. (а.с. 19-20 том 1).

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних  чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані  забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

За порушення цього обов'язку статтею 22  Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена відповідальність у вигляді фінансових санкцій в 5-кратному розмірі суми, на яку виявлена невідповідність.

Податковим повідомленням-рішенням № 0001202303 на суму 1798,95 грн. до позивача застосовані штрафні санкції за незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, тобто, за порушення вимог пункту 13 статті 3  Закону України  «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Актом перевірки невідповідність готівки встановлена у сумі 366,39 грн.

Позивач не надав будь-яких доказів, які б спростовували ці відомості, відображені в акті перевірки.

Однак прийнятим податковим повідомленням – рішенням штрафна санкція кваліфікована у вигляді податкового зобов'язання, у зв'язку з чим в податковому повідомленні-рішенні вказано, що у разі несплати у встановлений строк податкового зобов'язання, податковим органом будуть вжиті заходи по погашенню податкового боргу в порядку, визначеному діючим законодавством.

Відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000р., цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами і державними цільовими фондами по податках та зборах (обов'язкових платежах), нарахування та сплати пені, штрафних санкцій, які застосуються до платників податків контролюючими органами.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»  положення цього Закону поширюються лише на штрафні санкції, які застосовуються до платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Статтями 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. №1251-XII, визначені загальнодержавні податки та збори (обов'язкові платежі), а також місцеві податки та збори (обов'язкові платежі).

Штрафні санкції за Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», які застосовані податковим органом, як податки і збори (обов'язкові платежі) не визначені.

Статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000р. встановлені штрафні санкції за порушення податкового законодавства. Проте, цією статтею не передбачені штрафні санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, відповідно до п.6.1. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000р. податкове повідомлення направляється у випадку, якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000р.

Таким чином, відповідач неправомірно виніс відносно позивача спірне податкове повідомлення-рішення відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000р.

Згідно з п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від № 02-5/35 від 26.01.2000 р. підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за порушення правил оподаткування, у відповідача не було законних підстав для визначення їх як податкового зобов'язання  з поширенням на них вимог Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 щодо граничного строку сплати та положень щодо наслідків несплати.

Крім того, слід зазначити, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. (п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від № 02-5/35 від 26.01.2000 р.).

Суд вважає, що прийняте ДПІ податкове повідомлення – рішення № 0001202303 від 16.05.2005 р. порушує права позивача тим, що з дня отримання платником податків податкового повідомлення – рішення, податкове зобов'язання є узгодженим платником податків і тягне за собою певні правові наслідки, а саме: знаходження активів в податковій заставі. неможливість розпорядження активами, починається нарахування пені і нараховуються штрафні санкції.

Дана обставина є підставою для визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення № 0001202303 від 16.05.2005 р.

Що стосується вимог позивача про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій № 0001212303 від 16.05.2005р. в сумі 1000,00 грн. то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Державної податкової інспекції у м. Ялті №0001212303 від 16.05.2005р. до позивача за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовані  штрафні санкції у  розмірі 1000,00 грн.

Абз.12 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлена відповідальність за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від  максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів – 100 відсотків наявних у суб'єкта підприємницької діяльності тютюнових  виробів,  але  не  менше  1000,00 гривень.

Згідно Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ціни на тютюнові вироби встановлюються виробником або імпортером згідно діючим деклараціям на максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари.

Як встановлено актом  перевірки, позивач  здійснював  продаж сигарет „Давідофф Лайт" за ціною 6,60 грн. за пачку та  сигарет „R-1 Лайт Флавэ” за ціною 4,10 грн. Максимальна ціна на такі сигарети встановлена відповідно в розмірі 6,50 грн. та 4,00 грн. Оскільки це порушення встановлено актом перевірки, відповідач мав право застосувати до позивача фінансові санкції у сумі 1000,00 грн.

Позивач не заперечує факт торгівлі тютюновими виробами за ціною, що перевищує встановлені виробником максимальні роздрібні ціни (а.с. 64 том 1), але він вказує на відсутність своєї вини. При цьому позивач посилається на те, що впродовж третьої декади квітня 2005 року неодноразово звертався до постачальника з вимогою про надання декларацій виробника про максимальні роздрібні ціни, але постачальник надав йому декларацію тільки  третього травня, коли вже здійснювалась перевірка. Однак Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не передбачає звільнення суб'єкта підприємницької діяльності від відповідальності у випадках, коли декларація про максимальні роздрібні ціни не була отримана з вини постачальника.

Отже відповідачем  були  правомірно застосовані  до позивача  штрафні санкції в сумі 1000,00 грн. - за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами вище максимальних роздрібних  цін на тютюнові вироби, які встановлені виробниками або  імпортерами таких тютюнових виробів.              

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки вимоги позивача задоволені частково, суд присуджує до стягнення судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України, вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 22 жовтня 2007 р., постанова складена та підписана суддею 31 жовтня 2007 р.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 158 – 161, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті №0001202303 від 16.05.2005р. про застосування штрафних санкцій на суму 1798,95грн.

3.          В інший частині позову відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України (р\р 31115095700002, одержувач – державний бюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, ЕГРПОУ 34740405, в банку – ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Малого приватного підприємства «Мадонна» (98690, АР Крим, м. Ялта, смт. Форос, вул. Гагаріна, 13, кв.4, ЗКПО 22289998, р/р 26009290177001, Ялтинська філія КБ «Приватбанк», МФО 384725) судовий збір в сумі 1,70 грн.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (ст. 254 КАС України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.