Постанова
від 02.04.2008 по справі 17200.1-2007
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17200.1-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.04.2008Справа №2-29/17200.1-2007

За позовом - Кримського республіканського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь.

До відповідача – Малого приватного підприємства «Благо», м. Алушта.

Про стягнення 6293,00 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Секретар судового засідання Т.С. Готовкіна

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - Бахарєва Н.Ю., довіреність № 04-5/2 від 08.01.08, пров. спеціаліст.

Від відповідача - не з'явився.

          Суть спору: позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 6293,00 грн.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач зобов'язаний був у 2004 р. забезпечити працевлаштування інваліда на 1 робочому місці, фактично у 2004 р. на підприємстві не було працевлаштовано не жодного інваліда.

Позивач заявою від 16.11.2005 р. повідомив, що згідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “ Про основи соціального захисту інвалідів в Україні” №2602 – IV, що вступив в закону силу 22.06.2005р. порушення строків сплати штрафних санкцій тягне нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати. У виконання вказаної вимоги Закону відповідачу була нарахована пеня в сумі 321,20 грн. за період з 22.06.2005 р. по 05.12.05р. На підставі викладено, позивач збільшив суму позовних вимог  і просить стягнути з відповідача 6293,00 грн. штрафних санкцій і пені у розмірі 321,20 грн.

          Провадження у цій справі було порушено суддею Воронцовою Н.В. ухвалою від 07.10.2005р.

          Рішенням від 20.12.2005р. господарський суд АР Крим позов задовольнив частково, з відповідача стягнуто штрафні санкції в сумі 6293,00 грн.

          Постановою від 09.02.2006р. Севастопольський апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу КРВ Фонду соціального захисту інвалідів та без змін рішення господарського суду АР Крим від 20.12.2005р.

          Ухвалою від 10.04.2006р. Вищій господарський суд України передав касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Вищого адміністративного суду України.

          Ухвалою від 17.08.2007р. Вищій адміністративний суд України відмовив Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у відкритті касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України, матеріали справи були передані до Вищого господарського суду України.

          Постановою від 30.10.2007р. Вищий господарський суд України касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнив частково, рішення господарського суду АР Крим від 20.12.2005р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2006р. скасував, а справу передав до господарського суду АР Крим для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

          Справу було передано до провадження судді Башилашвілі О.І. із привласненням справі нового номеру – 2-29/17200.1-2007А.

          Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

          Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням. Заперечення на позов не представив. Про причини неявки суд не повідомив.

Суд керуючись принципом розумності строку вирішення справи, передбаченого ст.122 КАС України, беручи до уваги неявку відповідача без поважних причин, розглядає справу на підставі наявних в ній доказів.

Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, та після закінчення яких, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 05.077.2001р. №2606-Ш (далі – Закон) з подальшими змінами та доповненнями, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності  і  господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення інвалідів у розмірі чотирьох відсотків  від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено Законом.

Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995р. №314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” (далі – Положення) встановлено, що підприємства у межах доведеного нормативу  створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають до Відділення Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середню облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості  та місцеві органи соціального захисту  населення  про вільні робочі місця  та вакантні  посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як вибачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів  за формою 10-П1 затвердженою наказом Держкомстату України №49 від 10.01.2002р. за 2004 р., належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 15 чоловік, у зв'язку  з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до Закону №2606-Ш становить 1 робочих місць відповідно 4% - відсотковому нормативу, тоді як відповідачем фактично працевлаштовано 0 осіб.

Згідно з Законом місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом  працевлаштування на ньому інваліда.

Пунктом 2  Положення передбачено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з рахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.

У Постанові Верховного суду України від 20.07.04 р. №04/336 зі справи №2-23/9789-03 викладено правову позицію, згідно до якої суди мають зсовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи працевлаштування про створенні робочі місця для працевлаштування інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї вини направлені інваліди не були працевлаштовані або їм було відмовлено у працевлаштуванні, на вакантні посади.

Отже, працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами працевлаштування інвалідів за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не повідомляв у 2003 р. органи працевлаштування інвалідів про наявність вільних робочих місць, на яких можна використовувати працю інвалідів.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формою №3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць ( вакантних посад) та потребу в працівниках”, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 р. №244: звіт за формою №3-ПН надається підприємства незалежно від форм власності і господарювання місцевому органу зайнятості 28 числа щомісячно: у графі 4 ( з графи 2 ) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до ст. 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) визначається щодо кожної категорії громадян окремо за такими цифрами: 4 – інваліди.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не представлено жодного доказу, того, що  підприємство повідомляло органи працевлаштування про створенні робочі місця для працевлаштування інвалідів, про наявність вакантних посад.

Виконавчий комітет  Алуштинської  міської ради у відповіді  на запит повідомило, що за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. відповідач не надавав інформацію про створення  робочих місць для працевлаштування інвалідів і наявності вакантних посад для даної категорії громадян.

З відповіді на запит Алуштинський міський центр зайнятості повідомив, що відповідач в період 2004 р. – 2005 р. звіти по формі 3 –ПН з зазначенням вакансій для інвалідів не надавав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані вимоги закону в частині створення 1 робочого місця для працевлаштування інваліда.

Відповідно до частини першої ст. 18 Закону, працевлаштування інвалідів, здійснюється органами Міністерства праці та соціальної політики України, органами місцевого самоврядування та громадських  організацій інвалідів.

Як зазначається в частини першій ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається  у розмірі середньої річної плати на відповідному підприємстві  (в об'єднанні ), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Враховуючи, що відповідачем не працевлаштовано 1 інвалід, а середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 6293,00 грн., сума штрафних санкцій становить 6293,00 грн.

Згідно частини третьої ст. 20 Закону, сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи, організації  провадять відповідно до Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, підприємства повинні нести відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій. Відповідно до пункту 4 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1767 “Про затвердження порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства. А в пункті 6 цього Порядку зазначено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами відповідно до законодавства за рахунок прибутку, який залишається в її розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Крім того, статтею 16 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ із змінами і доповненнями встановлено, що джерела сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються відповідними законами про податки і збори (обов'язкові платежі). При цьому державні та інші цільові фонди, як не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків та зборів (обов'язкових платежів), передбачених ст.ст. 14 і 15 цього Закону. Відрахування до цих Фондів здійснюється на добровільних засадах.

Що ж стосується пені, нарахованої відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “ Про основи соціального захисту інвалідів в Україні” №2602 – IV, що вступив в закону силу 22.06.2005 р., то суд вважає за необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони і інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або відміняють відповідальність особи. Ніхто не може бути притягнений до відповідальності за діяння, яке на момент його вчинення, не визнавалося законом як правопорушення.

Згідно до рішення Конституційного суду України №1-рп/99 від 02.09.09р. надання закону або іншому нормативно – правовому акту зворотної дії у часі можливо тільки при наявності спеціального вказання в такому законі або нормативно – правому акті.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “ Про основи соціального захисту інвалідів в Україні” №2602 – IV, що вступив в закону силу 22.06.2005 р., умови про зворотню його дію у часі не містить. Заборгованість по штрафним санкція виникла в 2004 р., тобто до вступу в силу  Закону України №2602 – IV від 31.05.05 р., що виключає можливість його застосування,  і таким чином,  нарахування пені є неправомірним.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошенні - 02.04.2008р.

Повний текст постанови складений та підписаний - 07.04.2008р.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 152, п. 1 ст. 153, 160, 163, п. 4 ст. 167  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з малого приватного підприємства “Благо”, м. Алушта, вул. Червоноармійська, 1, кв. 34, (р/р 26000130335 ЗАТ КБ “НРБ” Україна, ЄДРПОУ 22302517, МФО 320627) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95017, м. Сімферополь, пр. Кирова, 51-52/10а, отримувач – Держбюджет м. Алушта, УГК в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ОКПО 24040754, р/р 31216230500007, призначення платіжу: * ОКПО платника; 50070000; 01;4% за незайняті інвалідами робочі місця і пеня) штрафні санкції у розмірі 6293,00 грн.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 321,20 грн., в задоволенні позову – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.

СудГосподарський суд Автономної Республіки Крим
Дата ухвалення рішення02.04.2008
Оприлюднено18.04.2008
Номер документу1540801
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —17200.1-2007

Постанова від 02.04.2008

Господарське

Господарський суд Автономної Республіки Крим

Башилашвілі О.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні