Ухвала

від 08.04.2008 по справі 17193-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17193-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

УХВАЛА

08.04.2008Справа №2-15/17193-2006

За позовом Заступника прокурора АР Крим (м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 21) в інтересах держави в особі Департаменту охорони в АР Крим Управління державної охорони України (м. Ялта, п/в Кореїз, п,с 5)

До 1) Торгівельно – виробничої компанії „Трансенерго” (95034, м. Сімферополь, а/с 1605)

     2) Закритого акціонерного товариства „Севастопольбуд” (м. Севастополь, пр. Нахімова, 14)

     3) Закритого акціонерного товариства „Топгаз” (м. Київ, Стратегічне шосе, 18)

     4) Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (01030, м. Київ, вул.. О. Гончара, 55А)

Про розірвання договору та стягнення 4219820, 42 грн.

                                                                                                       Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Дмитрийчук Ю.С., довіреність № 2/12-25  від 21.01.2008 р., у справі

Від відповідача ТВК „Трансенерго” – Кардан Р.П., довіреність б.н. від 28.02.2008 р., у справі   

Від відповідача  ЗАТ„Севастопольбуд”  – Рендак С.А., довіреність б.н.  від 12.04.2007 р., у справі

Від відповідача ЗАТ „Топгаз” – не з'явився

Від відповідача  Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи – Синило Н.П., довіреність № 03-3915/24 від 26.03.2008 р., у справі

Від прокуратури АР Крим – Кулібаба С.Є., посвідчення № 07121

          Обставини справи: Заступник прокурора АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Департаменту охорони в АР Крим Управління державної охорони України до Торгівельно – виробничої компанії „Трансенерго”, Закритого акціонерного товариства „Севастопольбуд”, Закритого акціонерного товариства „Топгаз” з позовом про розірвання  генерального договору № 2/1-486 від 12.07.1999 р., укладеного між Службою охорони в АР Крим Управління державної охорони України, ЗАТ «Севастопольбуд», ЗАТ «Топгаз», ТВК «Трансенерго» та МНС України, та про стягнення з ТВК „Трансенерго” 4219820, 42 грн.

          Ухвалою господарського суду АР Крим від 27.11.2006 р. до участі у справі було залучено у якості відповідача в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України  Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, як сторону за договором № 2/1-486 від 12.07.1999 р.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 16.01.2007 р. провадження у справі було зупинено до розгляду апеляційної скарги Торгівельно – виробничої компанії „Трансенерго”.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 р. апеляційне провадження у справі № 2-15/17193-2006 було припинене.

13.06.2007 р. Вищий господарський суд України постановив касаційну скаргу Торгівельно – виробничої компанії „Трансенерго” залишити без задоволення, ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 р. у справі № 2-15/17193-2006 Господарського суду АР Крим – без змін.

16.07.2007 р. ТВК „Трансенерго”  подана касаційна скарга на постанову Вищого господарського суду України від 13.06.2007 р. по справі № 2-15/17193-2006 до Верховного суду України.

Ухвалою від 23.08.2007 р. Верховний суд України ухвалив відмовити у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 13 червня 2007 р. у справі № 2-15/17193-2006, справа була повернута до господарського суду АР Крим.

Ухвалою ГС АР Крим від 07.11.2007 р. провадження по справі було поновлено, справа призначена до слухання.

17.12.2007 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшла заява від представника  Закритого акціонерного товариства „Севастопольбуд” про фіксацію судового процесу технічними засобами.

Вказана заява була судом задоволена.

Представник відповідача Закритого акціонерного товариства „Севастопольбуд” у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує з підстав, що останнім не було освоєно товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів на суму 2666117 грн., з яких вже було стягнуто 1046337,86 грн. на користь Департаменту охорони в АР Крим Державної охорони України у відповідності з Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.01.2003 р. по справі № 20-7/583.

Представник відповідача Торгівельно – виробничої компанії „Трансенерго” у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить суд провадження у справі припинити, оскільки позивач Департамент охорони в АР Крим Управління державної охорони України не є юридичною особою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд дійшов наступного висновку.

12.07.1999 р. між Службою охорони в АР Крим Управління державної охорони України, ЗАТ «Севастопольбуд», ЗАТ «Топгаз», ТПК «Трансенерго» , МНС України був укладений генеральний договір № 2/1-486 про будівництва житла для військовослужбовців служби охорони в Автономній республіці Крим Управління державної охорони України. (а.с. 7-8 Т.1)

25.05.2000 р. була укладена Додаткова угода № 1 до вказаного договору між Управлінням державної охорони України та ЗАТ «Севастопольбуд». (а.с. 28 Т.2)

15.10.2004 р. між Службою охорони в АР Крим Управління державної охорони України та ЗАТ «Севастопольбуд» була укладена Додаткова угода № 2 до вказаного договору. (а.с. 29-30 Т.2)

15.10.2004 р. між Службою охорони в АР Крим Управління державної охорони України та ЗАТ «Севастопольбуд» була укладена Додаткова угода № 3 до вказаного договору. (а.с. 31-32  Т.2)

Як вбачається зі змісту Договору № 2/1-486 від 12.07.1999 р. та Додаткових угод до нього  № 2,3 від 14.10.2004 р. стороною Замовником за ними є Служба охорони в АР Крим Управління державної охорони України, у якій ЗКПО останнього зазначено 24040636.

На неодноразові вимоги господарського суду позивачем не було представлено доказів у підтвердження зазначеної інформації в частині вказаного ЗКПО.

Більш того, як вбачається з довідки Головного управління статистики в АР Крим № 05.3-5/833 від 02.03.2007 р. набір цифр 24040636 не є ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ. (а.с. 165 Т.2)

Згідно з пунктом 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, а відповідно до статті 175 цього Кодексу майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Як було встановлено судом, стороною у договорі № 2/1-486 від 12.07.1999 р. була Служба охорони в Автономній Республіці Крим Управління державної охорони України в особі начальника Шепель В.К. , який діяв на підставі ЗУ «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб».

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Закону України „Про державну охорону органів державної влади в Україні та посадових осіб" загальна структура і чисельність Управління державної охорони України затверджуються Верховною Радою України за поданням Президента України.

Однак, Законом України „Про загальну структуру і чисельність Управління державної охорони України" № 3106-ІУ, який набрав чинності 08.12.2005 р., затверджено загальну структуру Управління Державної охорони України, у складі якої передбачені регіональні підрозділи державної охорони.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно зі статтею 81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Відповідно до статті 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Пунктом 4 статті 91 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 5 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень зазначеного акту, закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, посилання відповідача на те, що відомості про присвоєння Департаменту охорони в Автономній Республіці Крим певного ідентифікаційного коду становлять державну таємницю не можуть бути прийняті до уваги як такі, що суперечать положенням статті 89 Цивільного кодексу України та Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Крім   того,   повноваження   Управління   державної   охорони   України викладені у статті 13 Закону України „Про державну охорону органів державної влади  в  Україні   та   посадових   осіб",   відповідно   до   якої  для   здійснення покладених завдань    Управління   державної охорони України уповноважене: надавати згоду на   допущення громадян на об'єкти,   щодо яких здійснюється державна охорона;    одержувати в   установленому    порядку   від   керівників органів    державної    влади    України,    органів    місцевого    самоврядування, підприємств,  установ, організацій незалежно від форм власності за письмовим запитом  Начальника  Управління   або   його  заступників відомості, необхідні для здійснення державної охорони; використовувати форму одягу та документи, які  зашифровують   особу   чи   відомчу   належність   військовослужбовців   і транспортних засобів Управління державної охорони України; проводити у порядку, визначеному Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", гласні та негласні оперативні заходи з метою запобігання посяганням на посадових осіб і членів їхніх сімей та об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, виявлення і припинення таких посягань; проводити кіно-, фотозйомку, аудіо- і відеозапис на об'єктах, щодо яких здійснюється державна охорона; вилучати за погодженням з керівниками правоохоронних та інших державних органів  їх   військовослужбовців   і   працівників,      технічні   та   інші   засоби; здійснювати   на    об'єктах,    щодо   яких   здійснюється   державна   охорона, протипожежний,       санітарно-гігієнічний,       екологічний,       радіаційний       і протиепідемічний   контроль   та   контроль   за   станом   технічного   захисту інформації, вживати заходів щодо усунення виявлених порушень, з'ясовувати причини, що призвели до їх вчинення; прикомандировувати в установленому порядку військовослужбовців   Управління   державної   охорони   України   для здійснення    державної    охорони    до органів  державної  влади, підприємств, установ і     організацій,  перелік     яких  визначається  Президентом  України; здійснювати       підготовку,       перепідготовку,       підвищення       кваліфікації військовослужбовців та працівників Управління державної охорони України відповідно   до   Закону   України   "Про   освіту";   утворювати   відповідно   до законодавства   госпрозрахункові   підрозділи   адміністративно-господарського характеру.

Позивачем  надано суду факсимільну копію Витягу із Положення про Департамент охорони в Автономній Республіці Крим Управління державної охорони України. Оригіналу зазначеного документу для огляду у судовому засіданні представником позивача надано не було.

Пунктом 24 Положення зазначено, що останнє здійснює свою діяльність за рахунок коштів бюджету Управління державної охорони України.

Крім того, суд критично ставиться до представленого представником Прокуратури АР Крим листа Державного підприємства головного межрегіонального інформаційного центру № 23-40/105 від 19.02.1999 р., в якому зазначено, що Управлінню державної охорони України був наданий перелік ідентифікаційних кодів ЄДРПОУ для присвоєння підпорядкованим суб'єктам господарської діяльності відомості про які становлять державну таємницю, зокрема коду 25698384.

Так, з вказаного листа не вбачається, що код 25698384 був привласнений саме Департаменту охорони в АР Крим Управління державної охорони України, на що посилається представник позивача.

Також, суд зазначає, що привласнення ідентифікаційного коду особі не свідчить про надання особі статусу юридичної.

Крім того, як вже було встановлено судом раніше, Договір № 2/1-486 від 12.07.1999 р. та додаткові угоди № 2, 3 до нього були укладені Службою охорони в АР Крим Управління державної охорони України, ідентифікаційний код якої зазначено 24040636, а не 25698384.

Однак з довідки № 18/108 від 01.08.2005 р. ідентифікаційний код Служби охорони в АР Крим Управління державної охорони України з 04.03.1998 р. зазначений  - 25698384. (а.с. 140 Т.1)

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» присвоєння ідентифікаційних кодів з Реєстру здійснюється:

державними реєстраторами - суб'єктам, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців";

органами державної статистики - суб'єктам, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" і відомості про які не становлять державну таємницю;

відповідними центральними органами виконавчої влади - суб'єктам, відомості про які становлять державну таємницю. Таким органам Держкомстат передає ідентифікаційні коди для ведення відомчого обліку. Порядок передачі ідентифікаційних кодів для присвоєння їх суб'єктам затверджується Держкомстатом разом з відповідними центральними органами виконавчої влади.

Указом Президента України від 15 грудня 1999 року N 1573/99 була затверджена Схема організації центральних органів виконавчої влади.

Зі змісту вказаного Указу вбачається, що Управління державної охорони України не входить до системи центральних органів виконавчої влади, а отже не наділене повноваженнями відносно присвоєння ідентифікаційного номеру.

Більш того, як вбачається з наявної у матеріалах справи Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.05.2007 р. ідентифікаційний код 25698384 зареєстрований за Державним підприємством Служба охорони в Автономній республіці Крим. (а.с. 169 Т.2), що взагалі виключає можливість присвоєння вказаного ідентифікаційного коду Департаменту охорони в АР Крим Управління державної охорони України.

Позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено доказів своєї правосуб'єктності.

Як зазначається в пункті 5 Листа Вищого арбітражного суду України від 17.06.1993р. №01-8/683 „Про окремі недоліки у вирішенні господарських спорів” провадження у справі не може бути припинене з підстав, не передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Так, системний аналіз діючого законодавства та судової практики дозволяє дійти висновку про те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах, якщо, зокрема, спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу.

Пункт 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписпми пункту 1 сататті  21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі — позивачами та відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Таким чином, позивач Департамент охорони в АР Крим Управління державної охорони України не може бути учасником господарського процесу, оскільки не є юридичною особою.

          З огляду на викладене, провадження у справі за позовом Заступника прокурора АР Крим  в інтересах держави в особі Департаменту охорони в АР Крим Управління державної охорони України до Торгівельно – виробничої компанії „Трансенерго”, Закритого акціонерного товариства „Севастопольбуд”, Закритого акціонерного товариства „Топгаз”, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про розірвання договору та стягнення 4219820, 42 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.