Рішення

від 11.04.2008 по справі 10/295-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/295-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.04.08           Справа № 10/295-07.

Господарський суд Сумської області у складі:

Головуючого судді –           Малафеєвої І. В.

Суддів:                    Резниченко О. Ю.

                    Моїсеєнко В. М.                     

Розглянувши матеріали справи

за позовом:               Державного підприємства “Сумський науково-дослідний та    проектний інститут землеустрою”, м. Суми

до відповідачів:           1) Закритого акціонерного товариства інституту “Сумипроект”,  м. Суми

                              2) Сумського міського комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації”, м. Суми

Третя особа  без самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача:          Регіональне відділення фонду державного майна України в

               Сумській області

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

Представники сторін:

від позивача              не з'явився

від відповідача            1. Ященко В. В.  (дов. б/н від 15.06.07р.)

                              2. не з'явився

від 3-ї особи         не з'явився

Суть спору: позивач просить суд визнати за ним право спільної часткової власності на частину (373,50 кв. м.) цокольного поверху будинку за адресою м. Суми вулиця Кірова 25 та зобов'язати відповідача - Закрите акціонерне товариство інститут „Сумипроект" передати йому приміщення цокольного поверху, загальною площею 153,08 кв. м. Також позивач просить суд зобов'язати Сумське міське комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації" зареєструвати за ним право власності на 1\2 частину (373,50 кв. м.) цокольного поверху будинку за адресою м. Суми вулиця Кірова 25.

Перший відповідач проти позову заперечує, зазначає, що що він досить тривалий час відкрито  користувався і продовжує користуватись майном, яке, як вважає позивач, є спірним, а про тривале використання майна першим відповідачем позивачу було достовірно відомо.

Крім того, перший відповідач вважає, що позов подано з порушенням встановленого строку позовної давності. Ним подані установчі документи в підтвердження того, що ЗАТ Інститут «Сумипроект» є  правонаступником Сумської філії інституту «Укрміськбудпроект», а також ті договори і документи, на які він посилається в своїх запереченнях.

Другий відповідач та третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача, також проти позовних вимог заперечують.

Ухвалою суду від 26.09.2007р. провадження у даній справі зупинялося до вирішення пов‘язаної справи №12/507-07 за позовом Державного підприємства “Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, м. Суми до відповідачів: 1.Регіональне відділення фонду державного майна України в Сумській області, 2. Закритого акціонерного товариства інституту “Сумипроект” м. Суми про визнання недійсним договору купівлі-продажу, по суті у господарському суді Сумської області.

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.11.2007р. справа №12/507-07 в позовних вимогах Дочірнього підприємства “Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 21 від  01.12.1993 року було відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2008р. рішення господарського суду Сумської області від 07.11.2007р. по вказаній справі залишено без змін.

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши надані докази, суд встановив.

15 квітня 1974 року між Сумським філіалом інституту “Укрміськбудпроект” та Сумським філіалом інституту “Укрземпроект”, було укладено договір “Про пайову участь в будівництві виробничого корпусу проектних організацій Сумського філіалу інституту “Укрміськбудпроект” та Сумського філіала   інституту    “Укрземпроект”.

За даним договором Сумський філіал інституту “Укрміськбудпроект” брав на себе обов'язок проектування виробничого корпусу проектних організацій за рахунок внутрішніх ресурсів, а також приймав на себе функції замовника по будівництву виробничого корпусу, забезпечував затвердження проекту та включення його в план будівництва 1975 року. Фінансування будівництва корпуса велося вищезазначеними філіалами в розмірах по 50 % вартості будівельно-монтажних робіт. Сумський філіал інституту “Укрземпроект” забезпечував фінансування будівництва в 1975 році шляхом передачі замовнику централізованих державних капітальних вкладень.

Згідно умов Договору від 15 квітня 1974 року та Доповненням до умов договору від 27 жовтня 1975 року площа між пайовиками розподілилась таким чином:

а)поверхи  2,3,4,5,6 - надаються “Укрміськбудпроект”;

б)поверхи  7,8,9  - надаються “Укрземпроекту”;

в)перший поверх - загального користування обох пайовиків;

г)приміщення цокольного поверху розподілено порівну;

д)господарський блок - по 50 % площі.

Протоколами про передачу в порядку дольової участі державних централізованих капітальних вкладень на 1974р., 1975р., 1976р. “Укрміськбудпроект” отримав від “Укрземпроекту” суму коштів визначену договором.

Згідно протоколу від 20.03.1980 року безкоштовної передачі на баланс в порядку дольової участі в будівництві та прийнятого в експлуатацію в грудні 1979 року виробничого корпусу СФ “Укрміськбудпроект” - 62 % та “Укрземпроекту”- 38 % корисної площі.

“Укрміськбудпроект” 02.04.1980 року на виконання наказу № 71/100 Держбуду УРСР та Міністерства сільського господарства УРСР від 21.03.1980 року прийняв наказ № 15 про призначення комісії для безкоштовної передачі на баланс “Укрземпроекту” частини будівлі згідно дольової участі.

На виконання наказу № 15 від 02.04.1980 року комісія 02.04.1980 року склала акт прийому передачі на баланс “Укрземпроекту” - 7,8,9 поверхи та частину цокольного поверху, гаражі на 8 автомобілів та робочі місця проектувальників.

В 1993 році відбулася реорганізація Сумського філіалу інституту “Укрміськбудпроект”в ЗАТ “Сумипроект”, а в 2003 році Сумського філіалу інституту “Укрземпроект” в ДП “Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”. Дочірнє підприємство було створене шляхом перепідпорядкування та реорганізації Інституту землеустрою Української академії аграрних наук на виконання Указу Президента України від 17 лютого 2003 року № 134 “Про заходи щодо створення єдиної системи реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру”, розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 травня 2003 року № 284-р “Про передачу Інституту землеустрою та його філіалів до сфери управління Держкомзему”та наказу Держкомзему України від 16 червня 2003 року № 166-а “Про передачу до сфери управління Держкомзему Інституту землеустрою, та його  філіалів”.

Таким чином,  позивач  вважає себе  правонаступником вищевказаного інституту і відповідно є  стороною по договору.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до  п. 1.1 Договору № 21 від 01.12.1993 року, укладеного між РВ ФДМ України в Сумській області (продавець) та організацією орендарів Українського орендного підприємства інституту “Сумипроект” (покупець), продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу Українського орендного підприємства інституту “Сумипроект”, яке знаходиться  за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 25. Майно  підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації.

ЗАТ Інститут «Сумипроект» є правонаступником Сумської філії інституту «Укрміськбудпроект» свідчить довідка про перетворення Сумської філії інституту «Укрміськбудпроект» в орендне підприємство інститут «Сумипроект», установчий договір про створення ЗАТ Інститут «Сумипроект» від 19.07.1994 року, Статут ЗАТ Інститут «Сумипроект», затверджений рішенням виконкому Сумської міської ради народних депутатів №383 від 28.07.1994 року та Статут ЗАТ Інститут «Сумипроект», зареєстрований у відділі державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Сумської міської Ради № 7583 від 06.11.2002 року .

Відповідно до п. 1.1 Договору № 21 від 01.12.1993 року, укладеного між РВ ФДМ України по Сумській області (Продавець) та організації орендарів Українського орендного підприємства інституту «Сумипроект» (Покупець), Продавець продав, а Покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу Українського орендного підприємства інституту «Сумипроект», яке знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 25, Майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації.

Крім того, Регіональне відділення ФДМ України по Сумській області свої листом № 2/2-296 від 10.12.2002 року надало перелік нерухомого майна, яке згідно зазначеного вище Договору було передано організації орендарів орендного підприємства інституту «Сумипроект» у складі цілісного майнового комплексу. У переліку нерухомого майна зазначено Будинок проектної організації та гараж на 15 місць, які розташовані за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 25.

На підставі укладеного договору купівлі-продажу державного майна та перетворення Українського орендного підприємства інституту «Сумипроект», ЗАТ Інститут «Сумипроект» зареєстрував в ДКП «Сумське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» право власності на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 25. вказаний факт підтверджує реєстраційне посвідчення від 13.12.2002 року за № 1123.

Регіональним відділенням ФДМ України по Сумській області для організації орендарів Українського орендного підприємства інституту «Сумипроект» було видане свідоцтво про право власності від 02.03.1994 року № 10 про те, що на підставі договору купівлї-продажу від 01.12.1993 року № 21 їй передано у власність державне майно цілісного майнового комплексу Українського орендного підприємства інституту «Сумипроект», яке знаходиться за адресою: м.Суми, вул. Кірова, 25.

Відповідно до технічного паспорту на нежитлове приміщення, яке знаходиться в м. Суми, вул. Кірова. 25, за першим Відповідачем зареєстровано підвал, І-VI поверхи та горище.

Перший відповідач досить тривалий час відкрито користувався і продовжує користуватись майном, яке, як вважає позивач, є спірним. Про тривале використання майна першим відповідачем позивачу було достовірно відомо.

Крім цього, суд вважає за потрібне зазначити, що відповідно до тристороннього підрядного договору № 870 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 19.03.1999 року замовником виступав ЗАТ інститут «Сумипроект», а користувачем - Сумська філія інституту землеустрою.

25.05.2007 року на адресу позивача була направлена пропозиція укласти договір оренди майна, а саме пасажирського ліфту, розташованого в приміщенні буд. Кірова, 25. В своєму листі-відповіді на пропозицію укласти договір від 04.06.2007 року № 592/01-08 позивач зазначив про те, що пропозиція укладення договору оренди пасажирського ліфту є недоцільною, крім того він фінансується за рахунок державних коштів, а отже не має змоги проводити капітальний ремонт невласних основних фондів.

Таким чином, позивач сам підтвердив той факт, що ліфти не знаходяться в його власності, а також не перебувають у нього на балансі.

Статтею 71 ЦК УРСР (1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи. право якої порушено (позовна давність), встановлений в три роки. Таким чином, загальний строк позовної давності для позивача минув, а в нашому випадку, ще під час дії ЦК УРСР (1963 року) і до набрання чинності ЦК України (2003 року).                                                                        

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003 року) правила ЦК України (2003 року) про позовну давність застосовується до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 75 ЦК УРСР (1963 року) позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін, а згідно ст. 80 ЦК УРСР (1963 року) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Ухвалою суду від 26.09.2007р. провадження у даній справі зупинялося до вирішення пов‘язаної справи №12/507-07 за позовом Державного підприємства “Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, м. Суми до відповідачів: 1.Регіональне відділення фонду державного майна України в Сумській області, 2. Закритого акціонерного товариства інституту “Сумипроект” м. Суми про визнання недійсним договору купівлі-продажу, по суті у господарському суді Сумської області.

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.11.2007р. справа №12/507-07 в позовних вимогах Дочірнього підприємства “Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 21 від  01.12.1993 року було відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2008р. рішення господарського суду Сумської області від 07.11.2007р. по вказаній справі залишено без змін. Вказаною постановою Харківського апеляційного господарського суду було встановлено, що строк позовної давності в три роки сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України, а ДП “Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” не доведено, що знаходячись в одному приміщенні з ЗАТ інститут “Сумипроект” з 1993 року він не дізнався та не повинен був дізнатись на протязі 14 років про наявність договору купівлі-продажу №22 від 01.12.1993 року.

Частина 2 ст. 35 ГПК України визначає, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, договір купівлі-продажу державного майна № 21 від 01.12.1993 року, укладений між РВ ФДМ України в Сумській області (продавець) та організацією орендарів Українського орендного підприємства інституту “Сумипроект” (покупець), є дійсним.

Відповідно  до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

З матеріалів справи вбачається, що за договором № 21 від 01.12.1993 року перший відповідач придбав у РВ ФДМ України В Сумській області державне майно цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 25.

Частина 1 ст. 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Тобто, відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України першому відповідачу, як власникові, належать права володіння, користування та розпорядження придбаним за договором купівлі-продажу майном. Також, право власності першого відповідача підтверджується свідоцтвом про право власності №10 від 02.03.1994р., виданого Регіональним відділенням ФДМ України організації орендарів Українського орендного підприємства інституту “Сумипроект”про те, що на підставі договору  купівлі-продажу від 01.12.1993р. №21 йому передається державне майно цілісного майнового комплексу Українського орендного підприємства інституту “Сумипроект”, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 25, та реєстраційним посвідченням  Сумського обласного об‘єднаного бюро технічної інвентаризації від 13.12.2002 року за № 1123.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Тому позовні вимоги не підлягають  задоволенню як неправомірні та необґрунтовані.

Керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позову – відмовити.

ГОЛОВУЮЧИЙ  СУДДЯ                                                            І.В.МАЛАФЕЄВА

СУДДЯ                                                                                          О.Ю.РЕЗНИЧЕНКО

В.М.МОЇСЕЄНКО

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписано 14.04.2008 р.