Рішення

від 03.04.2008 по справі 17516-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17516-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

03.04.2008Справа №2-29/17516-2007

За позовом – Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м.Київ, вул..Пушкінська,28).

До відповідача – Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Західно – Кримський елеватор» (м.Євпаторія, вул..Виноградна,1).

За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору –

Дочірнє підприємство ДАК «Хліб України» Євпаторійське хлібоприймальне підприємство (м.Євпаторія, вул..Виноградна,1).

Про спонукання до виконання певних дій та стягнення 325 216,44 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з'явився.  

Від відповідача – Давидов І.В. – представник, довіреність від 04.02.08р. б/н.

За участю третьої особи – не з'явився

Суть спору: Державний комітету України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Західно – Кримський елеватор» про зобов'язання Дочірнього підприємство Державної акціонерної компанії „Хліб України" „Західно-Кримський елеватор" негайно повернути до державного резерву матеріальні цінності, а саме: пшеницю 3-го кл. 64,04 тон, пшеницю 4-го кл. 311,402 тон, пшеницю 5-го кл. 0,813 тон, ячмінь кормовий 3-го кл. 1,514 тон.

Крім того, позивач просить стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України" «Західно-Кримський елеватор» штрафні санкції в сумі 325 216,44 грн. (в т.ч. 199 338,36 грн. за незабезпечення збереження зерна держрезерву, 39 867,67 грн. штрафу за порушення правил та умов зберігання, несвоєчасне подання встановленої звітності, 86 010,41 грн. пені), в доход Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву (Одержувач коштів: ГУ ДКУ код ЄДРПОУ 26077968; рахунок 31117106700011; Банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код КЕКД - 21081100).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не забезпечив збереження матеріальних цінностей державного резерву, не веде на підприємстві облік та звітність зерна держрезерву.

Відповідач у відзиві на позов, проти позовних вимог заперечує посилається на те, що він не приймав від позивача матеріальні цінності (зерно) на відповідальне зберігання від позивача, а відносини по зберіганню таких цінностей виникли у позивача з іншою юридичною особою – ДП ДАК «Хліб України «Євпаторійське хлібоприймальне підприємство, у зв'язку з чим ДП ДАК «Хліб України» «Західно – Кримський елеватор» вважає, що воно є не належним відповідачем у цій справі, а позов до неї пред'явлений необґрунтовано.

Ухвалою від 04.02.2008р. господарський суд АР Крим до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучив Дочірнє підприємство ДАК «Хліб України» Євпаторійське хлібоприймальне підприємство.

Третя особа до судового засідання не з'явилась, однак направила до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що підприємство ДП ДАК «Хліб України» «Євпаторійське хлібоприймальне підприємство» є самостійним суб'єктом господарювання, засновником якого є ДАК „Хліб України", діє на підставі Статуту, має відокремлене майно, рахунки у банках, печатку і ідентифікаційний код 00951965.

Зерносховища ДП ДАК „Хліб України" «Євпаторійське хлібоприймальне підприємство» розташовані за адресою: м.Євпаторія, вул.Ескадронна, 9 і відокремлені від зерносховищ підприємства ДП ДАК „Хліб України" „Західно-Кримський елеватор", які розташовані за адресою: м.Євпаторія, вул. Виноградна,1.

На підставі ухвал Євпаторійського міського суду від 01.11.2000р. і 26.12.2001р. цілісний майновий комплекс ДП ДАК «Хліб України» «Євпаторійське хлібоприймальне підприємство» та зерно, яке зберігалося у зерносховищах підприємства, було передано ВАТ „Об'єднаному комерційному банку", у зв'язку з укладенням мирової угоди між колишнім директором ДП ДАК „Хліб України" «Євпаторійське хлібоприймальне підприємство» і ВАТ „Об'єднаний комерційний банк".

У теперішній час в провадженні господарського суду АР Крим розглядається справа № 2-17/2883-2006 за заявою Євпаторійської ОДПІ до ДП ДАК „Хліб України" «Євпаторійське хлібоприймальне підприємство» про банкрутство. ДП ДАК „Хліб України" „Західно-Кримський елеватор" є кредитором першої черги із вимогою в сумі 203грн. і четвертої черги - із вимогою в сумі 641 004,30 грн.

Термін процедури розпорядження майном продовжений до 21.07.2008р. Розпорядником майна є арбітражний керуючий Денисенко Віктор Михайлович.

Документація ДП ДАК „Хліб України" «Євпаторійське хлібоприймальне підприємство», у тому числі - про зберігання зерна, знаходиться частково у Прокуратурі у зв'язку із перевірками в межах КПК України, частково - у арбітражного керуючого.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державний комітет України з державного матеріального резерву є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до Закону України „Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 № 51/97-ВР та постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву" від 08.06.2006 № 810, основним завданням Держкомрезерву України є управління державним резервом.

Для виконання цього завдання Держкомрезерв України наділений повноваженнями щодо організації відповідального зберігання матеріальних цінностей державного, в тому числі мобілізаційного, резерву відповідно до встановлених мобілізаційних та інших спеціальних завдань, а також повноваженнями щодо контролю за виконанням підприємствами відповідальними зберігачами зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю даних цінностей затвердженій номенклатурі.

Позивач вважає, що на відповідальному зберіганні ДП ДАК „Хліб України" „Західно-Кримський елеватор", знаходилися матеріальні цінності державного резерву, які є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні Державного комітету України з державного матеріального резерву.

В підтвердження цього, позивач посилається на зберігальні зобов'язаннями та договір про відповідальне зберігання № Юр - 2зб/126-2000, укладений між Державним комітетом з державного матеріального резерву та ДП ДАК „Хліб України" „Західно-Кримський елеватор" 26.12.2000р., а аткож платіжним дорученням від 27.12.2000, яким відповідач сплатив 30 000,00 грн. за відповідальне зберігання відповідно до договору про відповідальне зберігання № Юр - 2зб/126-2000. (а.с. 9-44).

Під відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву у розумінні, визначеному ст. 2 Закону України „Про державний матеріальний резерв" - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей (прийнятих на зберігання) у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. При цьому зберігач має забезпечувати якісне зберігання закладених до держрезерву товарно-матеріальних цінностей та звітувати перед Держкомрезервом України в установленому законодавством порядку.

Позивач посилається на те, що на підставі договору про відповідальне зберігання № Юр - 2зб/126-2000 від 26.12.2000р., позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання матеріальні цінності державного резерву, а саме зерно. Таким чином, між сторонами виникли відносини схову, які врегульовані нормами глави 66 Цивільного кодексу України та спеціальними нормами Закону України „Про державний матеріальний резерв".

Згідно із ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Як зазначено у ст. 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ.

Відповідно до д. 2.2 Договору Відповідач щороку повинен подавати до Комітету станом на 1 січня звіт та інформацію про інвентаризацію.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про державний матеріальний резерв" контроль за створенням, відпуском та використанням державного матеріального резерву здійснює Верховна Рада України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 № 57/96 „Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні цінності державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" проведення перевірок на підприємствах (відповідальних зберігачах) доручено уповноваженим представникам Держкомрезерву України або його територіальних органів.

Таким чином, згідно з постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 № 57/96 „Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" єдиним документом, який підтверджує факт самовільного використання матеріальних цінностей матрезерву є Акт перевірки, складений представниками Держкомрезерву у встановленій формі.

На підставі службового завдання представниками Східного КРВ Державного комітету України з державного матеріального резерву проведена контрольна перевірка наявності якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності зерна держрезерву, що знаходиться на відповідальному зберіганні ДП ДАК „Хліб України" „Західно-Кримський елеватор", на підставі чого складено акт від 07.06.2005. (а.с. 45-47).

          З акту перевірки вбачається, що під час перевірки посадові особи позивача дійшли висновку, що відповідачем не забезпечено зберігання (самовільного відчуження) зерна держрезерву; та не ведеться облік та звітність зерна держрезерву на підприємстві.

Вартість зерна держрезерву, стосовно якого було встановлено факт незабезпечення збереження (самовільного відчуження) і облік та звітність стосовно якого на підприємстві відсутні, за відомостями позивача становить: 199 338,36 грн., яка визначена, виходячи з цін, що діяли на момент проведення перевірки, тобто на 07.06.2005.

Листом Міністерства економіки України № 53-19/108 від 28.01.2000 було визначено, що ціни на матеріальні цінності визначаються Держкомрезервом України, виходячи з оптових цін, що діють на час відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції. Також даним листом Держкомрезерву України при визначенні цін на матеріальні цінності державного резерву було запропоновано використовувати поряд з біржовою інформацією цінову інформацію з позабіржового ринку.

Відповідно до п. 21 „Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою КМУ № 1129 від 08.10.1997, ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсу - за цінами конкурсу на кожну партію конкретної продукції. А відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення.

Ціни встановлюються Держкомрезервом України самостійно, виходячи з цін, що діють на ринку матеріальних цінностей. В даному випадку ціни встановлюються на момент виявлення порушення, тобто станом на 07.06.2005 (цінова довідка з джерелом інформації додається).

Позивач вважає, що відповідачем порушені зобов'язання Закону України „Про державний матеріальний резерв" та інших нормативних актів, які регулюють порядок здійснення операцій по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву. За неналежне виконання зобов'язань ст. 204 ЦК України передбачає відповідальність у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені).

Оскільки відповідно до ст. 179 ЦК України сплата неустойки регулюється договором або законом, то відповідно до ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» то на думку позивача, відповідач повинен нести майнову відповідальність за операції з матеріальними цінностями державного резерву, передбачену п. п. 10, 12 цієї статті.

Згідно з п. 10 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100% вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 12 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв" у разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам, несвоєчасного подання встановленої звітності підприємства, установи і організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 20 відсотків від вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення.

Згідно із п. 16 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв" розмір пені, передбачений пунктами 7, 8, 9, 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи з подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. ст. 552, 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

З договірних зобов'язань зі зберігання ст. 936 ЦК України випливає обов'язок зберігача зберігати майно, передане йому другою стороною (поклажодавцем), і повернути це майно у схоронності.

Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Посилаючись на наведені норми, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний повернути зерно держрезерву, стосовно якого було встановлено факт незабезпечення збереження (самовільного відчуження); сплатити 325 216,44 грн. штрафних санкцій (в т. ч. 199 338,36 грн. за незабезпечення збереження зерна  держрезерву, 39 867,67 грн. штрафу за порушення правил та умов зберігання, несвоєчасне подання встановленої звітності, 86 010,41 грн. пені).

Однак, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.ст. 32,33,34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Господарський суд приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи.

Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Договір зберігання від 26.12.2000р., укладений між позивачем та ДП ДАК „Хліб України" „Західно-Кримський елеватор", не може підтверджувати факт передачі відповідачу на зберігання зерна у межах цього договору, оскільки така передача не підтвердженні ні актами прийму-передачі ні відповідними складськими документами.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем також укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 29.08.2005р., документальні докази виконання якого також позивачем суду не надані.

Позивач посилається на те, що відповідачем не виконані вимоги Закону України „Про державний матеріальний резерв", при цьому позивачем враховано, що згідно ст. 2 цього Закону самовільним відчуженням матеріальних цінностей державного резерву може вважатися, саме: „використання і реалізація відповідним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, які знаходяться у нього на відповідному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, здійснюючого управління державним резервом", тобто тільки - переданого цьому зберігачу і прийнятого цим зберігачем.

Позивач в обґрунтування позову додав до позову зберігальні зобов'язаннями (а.с. 9-40), з яких вбачається, що зерно було передано для зберігання не відповідачу - ДП ДАК „Хліб України" „Західно - Кримський елеватор", а іншій юридичній особі - ДП ДАК „Хліб України" „Євпаторійське хлібоприймальне підприємство", про що свідчить і різна назва цих підприємств, і різна печатка, а також ідентифікаційний код  в ЄДРПО України: 31001863 - у ДП ДАК „Хліб України" „Західно-Кримський елеватор", 00951965 - у ДП ДАК „Хліб України" „Євпаторійське хлібоприймальне-підприємство".

Суд встановив, що відповідач ДП ДАК „Хліб України" „Західно-Кримський елеватор" (створено та зареєстровано 26.05.2000р.), що свідчить про те, що під час операцій із зерном, посвідчених у 1999 році, не існувало.

При цьому суд враховує, що відповідач не є правонаступником ДП ДАК „Хліб України" „Євпаторійське хлібоприймальне підприємство".

Згідно ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації, і тільки з цього дня получає статус юридичної особи і може реалізувати надані права і виконувати обов'язки.

Викладені обставини, свідчать про відсутність між позивачем та відповідачем  відносин по зберіганню переданого зерна, та підтверджують існування таких відносин між позивачем та іншою юридичною особою, назва якої схожа з назвою відповідача у цій справі.

Позивач представив суду копії договорів про взаємні постачання, укладених між Держкомрезервом, підприємством ДП ДАК «Хліб країни» «Євпаторійське хлібоприймальне підприємство» (зберігачем зерна) і сільськогосподарськими виробничими підприємствами, які надали вирощене зерно у державний матеріальний резерв в обмін на нафтопродукти (а.с. 124-135).

З цих договорів вбачається, що зобов'язання по зберіганню зерна покладено не на відповідача, а на іншу юридичну особу - ДП ДАК «Хліб країни» «Євпаторійське хлібоприймальне підприємство».

В обґрунтування наявності між Держкомрезерв та відповідачем відносин щодо зберігання зерна, позивач представив суду копію претензії ДП ДАК „Хліб України" „Західно-Кримський елеватор" до Держкомрезерву із пропозицією відшкодування витрат на зберігання зерна.

Однак з відповіді Держкомрезерву на цю претензію №2/5498 від 10.09.2007р, вбачається, що Держкомрезерв вимагає від ДП ДАК „Хліб України" „Західно-Кримський елеватор" доказати факт знаходження зерна Держрезерву на зберіганні у ДП ДАК „Хліб України" „Західно-Кримський елеватор".

Викладене також свідчить про те, що Держкомрезерв зерно на зберігання у ДП ДАК „Хліб України" „Західно-Кримський елеватор" не передавав.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, оскільки матеріали справи та встановлені судом обставини свідчать про те, що правовідносини в сфері зберігання зерна мали місце у позивача з іншою юридичною особою, а не відповідачем, при цьому, враховуючи те, що позивач наполягав на задоволенні позовних вимог саме до - Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Західно – Кримський елеватор», суд не здійснив заміну відповідача у цій справі.

          Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 03.04.2008р.

          Повний текст рішення оформлений та підписаний – 07.04.2008р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.