Постанова

від 21.03.2008 по справі 17539-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17539-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.03.2008Справа №2-24/17539-2007А

За адміністративним позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю  „Центрінвест” (АР Крим, м. Ялта, Приморський парк, 4)   

До відповідача - Державної  податкової інспекції в м.Ялта (АР Крим, м.Ялта, вул.Васильєва,16)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення  

Суддя Г.Г.Колосова

При секретарі Дулімовой В.І.

За участю представників:

Від позивача – Фунтіков Д.Г., представник, довіреність у справі

Від відповідача –  не з'явився .

Обставини справи:  

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Ялта № 0000232200\0 від 05.12.2007р. про донарахування 56928,50грн. податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 113857грн. за порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».  

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить у позові відмовити за мотивами, викладеними у запереченні на позов та у судових засіданнях.

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.  

Відповідно до ст. 41 Кодексу Адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне  фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -

                                                            встановив:

ТОВ «Центрінвест» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності – юридична особа виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 23.08.2000р. та взято на облік у ДПІ в м. Ялта.

У листопаді 2007г. ДПІ в м. Ялта була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Центрінвест» проведена планова документальна перевірка з питань  дотримання вимог         податкового,  валютного  та іншого    за період з 01.07.2006р. по 30.09.2007р., за результатами якої складений  акт від 23.11.2007 року №3060/ 23-0/31067919/163 (а.с. 10-19).

На підставі вказаного акту винесене податкове повідомлення-рішення №0000232200/0 від 05.12.2007р., яким ТОВ «Центрінвест» за порушення пп. «а» п. 13.1, п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями (далі – Закон № 283) донарахований податок  на  прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 56928,50 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 113857 грн., повна сума визначеного податкового зобов'язання  - 170785,50грн.

Позивач просить визнати повідомлення-рішення №0000232200/0 від 05.12.2007р. нечинним як таке, що суперечить чинному законодавству.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що Конвенцією між Урядом Республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно встановлено, що відсотки, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі відсотки можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають.

Крім того, рішення про місце уплати податку з доходу з джерелом походження з України повинен приймати сам резидент Австрі - фірма «RТІ Нolding Gmb», яка такого рішення не ухвалювала.

Таким чином, у позичальника були відсутні правові підстави для оплати (вимоги сплати) податків в Україні з відсотків, сплачених за користування позиковими коштами.

Відповідач вимоги не визнає та просить у позові відмовити, посилаючись на те, що порядок утримання і перерахування до бюджету податку на доходи нерезидента (резидента Австрії по відсотках, які сплачуються резидентом України) встановлений і регулюється наступними нормативними документами:

•          Ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами і доповненнями;

•          Міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування (для резидентів Австрії - Конвенція між Урядом Республіки Австрія та Урядом України про запобігання подвійному оподаткуванню та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 16.10.97г.)

    •.  Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження  з   України,    затвердженим постановою  КМУ від 06.05.2001р. № 470.

Згідно з п.2.1.2 ст.2 Закону № 283 нерезиденти є платниками податку на прибуток.

Відповідно до п.13.1 ст. 13 Закону України №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" усі доходи, отримані нерезидентом з джерелом їх походження з України, від здійснення господарської діяльності (зокрема на рахунки нерезидента, які ведуться в гривнях) оподатковуються в порядку і по ставках, визначених цією статтею.

Пунктом  1.21 ст.1 Закону № 283 передбачено, що доходи  з  джерелом  їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті  та  будь-які  інші  види   пасивних   доходів,   сплачених резидентами   України,   доходи   від   надання   резидентам   або нерезидентам  в  оренду  (користування)  майна,  розташованого   в Україні,   включаючи  рухомий  склад  транспорту,  приписаного  до портів,  розташованих в Україні,  доходи  від  продажу  нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування  ризиків  на  території України,  а  також  доходи  страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України,  інші доходи від  господарської  діяльності  на митній території України або на територіях,  що перебувають під контролем митних служб України.

Тобто, на думку відповідача, для цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, що сплачуються на користь нерезидента, слід розуміти проценти, дисконтні доходи, у тому числі відсотки за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Крім того, відповідач посилається на те, що згідно п.13.2 ст. 13 Закону № 283, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від здійснення господарської діяльності (зокрема на рахунки нерезидента, які ведуться в гривнах), окрім доходів, вказаних в пунктах 13.3-13.6, зобов'язані  утримувати податок з таких доходів, вказаних в пункті 13.1 цієї статті, по ставці у розмірі 15 відсотків від суми і за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які вступили в силу.

Відповідно до п.1 ст.11 Конвенції між Урядом Республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно проценти, що виникають в одній Договорній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій друній Державі.

Проте, пунктом 2 ст. 11 Конвенції передбачено, що такі процентьі можуть також оподатковуватися у Договірній Державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

і) 2 відсотки від валової суми процентів, що сплачуються:

і) у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання;

іі} у зв'язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством  другому підприємству, або

ііі) по позиках будь-якого виду, що надаються банком або другою фінансовою установою

b) 5 відсотків від валової суми процентів в усіх інших випадках.

В даному випадку Конвенція зменшує ставку для резидентів Австрії, які не є банками і фінансовими установами, до 5%, але не змінює сам порядок уплатиі відсотків на території України, що згідно п.2 ст.11 Конвенції діє відповідно до законодавства держави, на території якої виникають проценти.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що при перерахуванні відсотків нерезиденту 27.06.07р. в сумі 225459,40 доларів США позивачеві слід було застосовувати ставку 5% податку на доходи нерезидента з джерелом походження з України.

Сума заниженого податку, на думку відповідача, складає 56928,50 грн. (225459,40 х 5% х 5,05).

Ретельно дослідивши матеріали справи, суд доводи відповідача до уваги не приймає, а вимоги позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000232200/0 від 05.12.2007р. вважає такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

20.08.2003р. між ТОВ «Центрінвест» був укладений договір позики №1 з нерезидентом «RТІ Нolding Gmb». Вказаний договір зареєстрований в ГУ НБУ в АР Крим (реєстраційне свідоцтво №190).

Станом на 01.07.2006р. позивачем отримано позикових засобів від нерезидента в загальній сумі 4 350 000,00 доларів США.

У періоді, що перевірявся, здійснено часткове повернення позикових засобів в сумі 700000,00 доларів США (п/п №9 від 27.06.2007р.) і відсотків за користування позиковими засобами в сумі 225459,40 доларів США (п/п №10 від 27.06.2007р.).

Утримання і сплата до бюджету податку на доходи нерезидента при перерахуванні відсотків за користування позиковими засобами ТОВ «Центрінвест» в періоді, що перевірявся, не здійснювалась.

Статус «RТІ Нolding Gmb», як резидента Австрії підтверджений довідкою Федерального міністерства фінансів Австрії.

Відповідно до пункту 13.2 ст. 13 Закону № 283 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

У відповідності зі ст. 15 і ст. 19 Закону України від 29 червня 2004р.  №1906-ІУ Про міжнародні договори України» із змінами та доповненнями чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Зокрема ст. 19 Закону України від 18.02.1997р. №77/97-ВР «Про систему оподатковування» зазначено, що якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Аналогічно статтею 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» регламентовано: якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору. У разі укладення договорів з нерезидентами не дозволяється включення до контракту податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів.

Відповідно до пункту 1 і 2 ст. 11 Конвенції між Урядом республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, підписаної 16.10.1997р., ратифікованої 17.03.1999р., що вступила в чинність 20.05.1999р., проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають.

Пунктом 3 ст. 11 вищевказаної Конвенції передбачено, що термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно ь:л іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань.

У відповідності до ст. 19 Закону України від 18.02.1997р. №77/ 97-ВР «Про систему  оподатковування» і ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» порядок оподатковування процентів отриманих резидентом Австрії з джерелом їхнього походження з України регламентується винятково нормами Конвенції.

Статтею 11 Конвенції прямо передбачена можливість для сторін договору позики між   резидентом   України   та   резидентом   Австрії   самостійно   вибирати,   де   будуть оподатковуватися відсотки з джерелом їхнього походження з України, в Австрії або в Україні.

Одержувачем доходу («RТІ Нolding Gmb») був зроблений вибір про те, що відсотки за договором будуть оподатковуватися в Австрії.

Звітом про виплачені доходи та внесення до бюджету податку з доходів нерезидентів (вх. у ДПІ № 47043 від 25.07.2007р.) ТОВ «Центрінвест» повідомило Державну податкову інспекцію у м. Ялта про місце оподатковування відсотків.

Основу для тлумачення міжнародних договорів становить Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.1969р. (ратифікована Україною 14.05.86р.), що у ст. 31-33 містить основні правила тлумачення міжнародних договорів. Зокрема, тлумачення угод про запобігання подвійного оподатковування повинне здійснюватися сторонами шляхом обміну листами та нотами. Конвенція також вимагає, щоб міжнародний договір тлумачився сумлінно, а термінам варто надавати звичайного значення в їхньому контексті з урахуванням об'єкта та цілей договору.

Тлумачення, здійснюване самими учасниками міжнародного договору за узгодженням називається автентичним. Воно оформляється угодою, що має обов'язкову юридичну чинність. Суперечки між державами-учасниками із приводу тлумачення положень міжнародного договору вирішуються шляхом проведення переговорів або іншої процедури, передбаченої сторонами в договорі.

Офіційних тлумачень ст. 11 Конвенції між Урядом республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування немає.

При     застосуванні     міжнародних     договорів     про     уникнення     подвійного оподатковування   тлумачення   їхніх   положень   повинне   здійснюватися   відповідно   до міжнародного  права.  

Ст. 23 Конвенції, на яку посилається ДПІ у м. Ялта, також не встановлює обов'язковість оподатковування доходу резидента Австрії в Україні. Даною нормою лише передбачений механізм заліку податку, сплаченого резидентом Австрії в Україні по його добровільному бажанню, у рахунок погашення податкових зобов'язань в Австрії.

Крім того, в оглядовому листі Вищого арбітражного суду України від 22.09.2000р. № 01-8/516 пі.2), прямо зазначено що доходи австрійської фірми підлягають оподатковуванню в Україні постійного місцезнаходження. Аналогічний висновок містіться і у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду по справі № 2-22/4864-2007А.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2. ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.              

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3 грн. 40коп. з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст. 94 КАС України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини  постанови.

Постанова складена у повному обсязі  25.03.2008року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд, -   

                                                          постановив:

   Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення- рішення ДПІ в м. Ялта № 0000232200\0 від 05.12.2007р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Центрінвест» (АР Крим, м. Ялта, Приморський парк, буд.4, ЄДРПОУ 31067919) 3,40грн. судових витрат.  

У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

    Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.

    Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.