Постанова

від 04.05.2011 по справі 2а-1670/2887/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2011 року

м. Полтава

Справа № 2а-1670/2887/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гіглави О.В.,

при секретарі  – Дрижирук М.І.,  

за участю:

прокурора - Савченка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Лубенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області до Лубенського міського спортивно - технічного клубу товариства сприяння обороні України про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, -

В С Т А Н О В И В:

07 квітня 2011 року Лубенський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенського міського спортивно - технічного клубу товариства сприяння обороні України про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з січня 2011 року по лютий 2011 року у розмірі 14723,50 грн.

Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання двічі не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Розглянувши подані прокурором документи, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР загальнообов’язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов’язків та гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі-роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

          Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, який набрав чинності 01 січня 2011 року.

          Статтею 1 цього Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

          Відповідно до частин 2, 3 статті 4 цього ж Закону платниками єдиного внеску є застраховані особи та страхувальники.

          Статтею 4 названого Закону визначено, що платниками єдиного внеску, є, зокрема, роботодавці-підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб; фізичні особи - підприємці; фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами; працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють; особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді; військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу; особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності; особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

          Також частиною 3 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платниками єдиного внеску вважаються платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове  державне  соціальне  страхування  на  випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою   втратою  працездатності  та  витратами, зумовленими  похованням,  загальнообов'язкове  державне  соціальне страхування від  нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили  втрату  працездатності.

          Судом встановлено, що відповідач є платником єдиного внеску.

          Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов’язаний подавати звітність до  територіального органу Пенсійного фонду у строки,  в порядку та за формою,  встановленими  Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного  соціального   страхування   та   центральним   органом виконавчої влади у галузі статистики.

          Порядок подачі такої звітності з 01 січня 2011 року встановлений Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1014/18309.

          У встановленому порядку Лубенським міським спортивним-технічним клубом товариства сприяння обороні України подано до управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області звіти про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України  за січень та лютий 2011 року.

          Згідно рядку 8 поданих звітів загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, складає за січень 2011 року - 10238,38 грн, за лютий 2011 року - 6206,11 грн.

          Суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати статтю 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», так як положеннями цієї статті унормовані правовідносини з приводу сплати єдиного внеску, а саме: встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, а в разі, коли до настання зазначеної дати відбувається отримання (перерахування) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), то одночасно з таким отриманням (перерахуванням); єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

          Судовим розглядом встановлено, що за відповідачем рахується сума боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період січень-лютий 2011 року в розмірі 14723,50 грн (з урахуванням часткової сплати в сумі 1720,99 грн), що підтверджується наявними у матеріалах справи картками особового рахунку платника єдиного внеску - відповідача у справі.

          Згідно з частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка у відповідності до абзацу 2 цієї частини є виконавчим документом і має бути оплачена платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги.

          Судом була досліджена наявна у матеріалах справи копія вимоги про сплату боргу від 04.04.2011 № Ю-17, яку відповідач отримав 18.04.2011 (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення).

Частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" передбачено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

          Доказів оплати вказаної вимоги, її узгодження, скасування або невідповідність закону та фактичним обставинам сторонами до матеріалів справи не надано, а судом самостійно при виконанні приписів статті 11 КАС України у частині офіційного з’ясування всіх обставин у справі не встановлено.

          За таких обставин суд доходить висновку про те, що існування у відповідача боргу у сумі 14723,50 грн перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області доведено матеріалами справи.

          Частинами першою та другою статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурора віднесено до органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва прокурора у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Враховуючи те, що  ненадходження коштів до Пенсійного фонду України призводить до напруженості у вказаній сфері та ускладнює процедуру виплати пенсій, прокурор має право на вчинення процесуальної дії по зверненню до суду в інтересах цього Управління.

На підставі викладеного, керуючись  статтями  7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Лубенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області до Лубенського міського спортивно - технічного клубу товариства сприяння обороні України про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування задовольнити.

Стягнути з Лубенського міського спортивно - технічного клубу товариства сприяння обороні України (ідентифікаційний код 25170565) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 14723 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять три) гривні 50 (п'ятдесят) копійок на користь управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області (р/р 25609312305 в ОПЕРВ Ощадбанк м. Полтава, МФО 331467, ідентифікаційний код 22529675).          

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням  її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 травня 2011 року.

          Суддя                                                                                     О.В. Гіглава