Рішення

від 03.04.2008 по справі 52/01-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

52/01-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2008 р.                                                            Справа № 52/01-08

вх. № 103/4-52

Суддя господарського суду Білоусова Я.О.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

прокурора - Бенденжук Л.О., за довіреністю № 1354 від 03.04.008р.; позивача - не з"явився;

1- го відповідача - не з"явився;

2-го відповідача - Соснова Т.В., за довіреністю б/н від 15.01.2008р.

розглянувши справу за позовом  Військового прокурора Харківського гарнізону м. Харкова  в особі Міністерства оборони України м. Київ  

до  1. ТОВ "Фактор - 5", м. Харків;

2. Східне управління будівництва Міністерства оборони України, м. Харків  

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору № 43 від 18.02.2005р. про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін укладений між Східним управлінням капітального будівництва України та товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор-5".

Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлений позов в повному обсязі.

Позивач та перший відповідач в судове засідання своїх повноважних представників не направили. Від першого відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.5315), в якому він заперечує проти висунутих позовних вимог.

Представник другого відповідача в судовому засіданні визнав заявлені позовні вимоги, супровідним листом надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи, які долучаються судом.

Ухвалою від 18.03.2008 року суд попередив сторони про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представника 2-го відповідача, встановив наступне.

18  лютого 2005 року між Східним управлінням капітального будівницьва Міністерства оборони України - замовником (2-й відповідач) та ТОВ "Фактор-5" - пайовиком (1-й відповідач) був укладений договір № 43 про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін (далі-Договір). У відповідності до пункту 2.1. договору, його предметом являється будівництво у порядку пайової участі Сторін "Об"єктів", якими згідно з пунктом 1.3. Договору є житловий комплекс, можливо з підземним паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, офісного призначення на земельних ділянках орієнтовною площею 0,4 га за адресою: м. Харків, вул. 50 років СРСР (військове містечко № 195), які підлягають будівництву згідно затвердженої в  установленому порядку проектно кошторисної документації, для забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей.

Прокурор у своїй позовній заяві посилається на порушення сторонами статтей 843, 875 Цивільного кодексу України, вважає, що за договором будівельного підряду сторони повинні були точно узгодити предмет та ціну договору на час його укладання.

У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір який  не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд , за винятком випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов"язковість для сторін актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між стронами.

Пунктом 2 статті 628 Цивільного кодексу України, передбачається право сторін на укладення договору, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Виходячи з назви та змісту Договору будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін, зазначений договір являється за своєю правовою природою "змішаним договором", можливість укладання якого передбачається діючим цивільним законодавством.

За таких умов зазначений договір містить у собі  елементи не лише договору будівельного підряду, а й деякі риси договору про спільну діяльність, можливість укладання якого передбачена статтями 1130,1131 Цивільного кодексу України.

Також слід зазначити, що можливість укладання зазначеного договору передбачається Положенням про Східне управління капітального будівництва (далі по тексту - Положення"), а зокрема абзацом 6 пункту 7, де зазначено, що Управління за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає договори на пайову участь у будівництві з іншими замовниками.

На першій сторінці Договору міститься  узгодження начальника управління капітального будівництва та придбання житла Міністерства оборони України та затвердження Директором Департаменту капітального будівництва управління фондами Міністерства оборони України з підписами посадових осіб та печатками зазначених установ.

Суд не приймає до уваги зауваження прокурора щодо того, предмет договору на час його укладення не визначений, а саме те, що у відповідності пункту 1.3, 2.1 Договору визначено будівництво об"єкту "можливо з підземним паркінгом та вбудовано прибудованими приміщеннями", оскільки наявність чи відсутність паркінгу  та вбудовано прибудованих приміщень ставиться в залежність від висновку  проектної організації про можливість їх будівництва. І на момент укладення договору визначити цей фактор не виявилося можливим. При цьому, у відповідності до пункту 2.4 договору, процентне співвідношення часток, встановлене п.3.1.1 цього договору не підлягає зміні.

Главою 5 Договору визначаються строки, платежі та розрахунки.

Терміни виконання етапів робіт за договором визначені орієнтовно, вони ставляться в залежність від затвердження проекту організації будівництва та розробки проектно- кошторисної документації, відповідно до яких повинен бути визначений графік фактичного терміну будівництва, який буде невід"ємною частиною договору. Не зазначення точного строку дії договору не є порушенням діючого законодавства і не являється підставою для визнання договору недійсним.

Умови оплати внеску кожного із учасників будівництва передбачені пунктом 1.3, 3.1 Договору, а саме замовником 10 відсотків загальної площі збудованих квартир, а пайовиком 90 відсотків загальної площі збудованих квартир та інші збудовані об"єкти. Крім того пунктом 4.2 передбачена оплата першим відповідачем функцій замовника в розмірі 2,5 відсотка від зведеного кошторисного рахунку. Окрім того Договором, пункт 5.4., передбачено способи визначення загальної кошторисної вартості будівництва об"єктів: проектно-кошторисною документацією і по закінченню будівництва за фактичними витратами пайовика.

У договорі № 43 від 18.02.2005 року предметом договору є будівництво об"єктів в порядку пайової участі. Предмет договору конкретизується у правах і обов"язках сторін, направлених на участь у будівництві об"єктів. З урахуванням цього ціна Договору стосується розміру оплати внеску кожного із учасників, а не ціни одного квадратного метру цих об"єктів.

За таких умов твердження прокурора, щодо непогодження сторонами предмету, ціни та строку дії договору не відповідає дійсності та не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2.6. Договору Замовник делегує Пайовику право на залучення коштів українських та іноземних юридичних та фізичних осіб  для участі у будівництві "об"єктів"  на умовах, які згідно чинному законодавству визначить пайовик.

Як зазначено у пункті 5 Положення, управління є самостійним господарюючим суб"єктом, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і обов"язків.

Відповідно до абзацу 5 пункту 6  Положення, основними завданнями управління є: залучення коштів інвесторів у будівництво та придбання жилих будинків, у спорудження інженерних комунікацій та об"єктів іншого призначення, пайових внесків інвесторів у будівництво разом з житлом, споруд соціально-побутового, торгівельного та інших призначень, кредитних позик від інвесторів на житлове будівництво...та інших джерел інвестування у встановленому чинним законодавством порядку, також право на залучення на договірних засадах коштів юридичних та фізичних осіб для формування програм будівництва передбачено пунктом 8 Положення.

Крім того, пунктом 3.2. Договору визначено, що пайовик може до введення об"єктів в експлуатацію, залучити  кошти щодо будівництва будь-якої складової частини об"єктів крім частки замовників, що виключає його ймовірну відповідальність перед третіми особами.

Таким чином делегування пайовику права на залучення коштів для участі в будівництві, та делегування пайовику частини своїх повноважень на виконання функції Генерального підрядника не являється перевищенням повноважень 2-го відповідача, оскільки сам договір "пайового" будівництва може передбачати розподіл обов"язків, як внесок, пай, за договором між сторонами. Також слід повторно, зазначити, що можливість укладання договорів на пайову участь у будівництві з іншими замовниками передбачається Положенням про управління. Крім того замовнику відповідно до пункту 3.4. Договору, надано право спільно з пайовиком здійснювати вибір Генерального проектувальника, а також право здійснення технічного нагляду за будівництвом, відповідності обсягів, вартості та якості виконаних підрядником робіт проектам та кошторисним розрахункам, будівельним нормам та правилам на проведення та приймання цих робіт. Таким чином замовнику надані контролючі функції за ходом виконання робіт, що дозволяє йому контролювати хід робіт та виконання пайовиком делегованих повноважень.

Як вже було зазначено, пунктом 3.1. Договору, визначена частка замовника, у будуємому об"єкті - 10 відсотків від загальної площі квартир. Пунктом 3.1.1 Договору, з метою прискорення забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом за згодою сторін, погодили і встановили, що квартири загальною площею, визначеною цим підпунктом, можуть отримуватися замовником достроково не на земельній ділянці об"єкту, відповідно до визначеного графіку.

Заперечення прокурора щодо порушення мети договору і неможливості визначення частки замовника до введення об"єкту в екплуатацію, не приймаються судом до уваги, оскільки у договорі передбачене таке право, а не обов"язок замовника. Оскільки відповідно до Положення, управління призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, і даний пункт договору,на думку суду, не суперечить покладеним на нього державою повноваженням. Крім того, розмір часток замовника може бути визначений до введення об"єкту в екплуатацію, на підставі затвердженої проектно - кошторисної документації.

Господарський суд розглянувши позовні вимоги не приймає до уваги заперечення першого відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, а приймає заперечення прокурора в тій частині, що спірний договір суперечить ст.ст. 20, 77 Земельного кодексу України, та вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Збройні Сили України" органи військового управління, об'єднання, з'єднання, військові частини,  військові  навчальні  заклади,  установи, організації Збройних Сил України дислокуються на території держави або тимчасово  за  її  межами  відповідно  до  завдань  оборони, стратегічного плану застосування і завдань Збройних Сил України  з урахуванням  військово-адміністративного  поділу території України та соціально-економічних умов районів дислокації.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України   можуть   здійснювати    господарську діяльність згідно із законом.

В загальних положеннях договору зазначено, що будівництво житлового комлексу планується на вільній від забудови, орієнтовною загальною площею 0,4 га земельної ділянки у межах, які будуть визначені рішенням Харківської міської ради і які у встановленому порядку підлягають відведенню під будівництво.

Ділянка, де передбачено будівництво, розташована на території військового містечка № 195, що підтверджується довідкою Квартирно-експлуатаційного відділу Міністерства оборони України в м. Харкові № 560 від 18.03.2008р., якою зазначено, що на обліку КЕВ м. Харкова перебуває земельна ділянка загальною площею 6,64 га війського містечка № 195 за адресою: м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 3, яка виділена Міністерсву оборони України в постійне користування на підставі рішення Міськвиконкому № 3/31с від 06.02.02р.

У відповідності до ст. 1 Закону України " Про використання земель оборони" та ст. 77  Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі,  надані  для  розміщення  і постійної діяльності військових частин, установ військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань,  утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

В ст. 4 Закону України " Про використання земель оборони" щодо використання земель оборони в господарських цілях передбачено, що військові частини   за погодженням   з  органами  місцевого самоврядування  або  місцевими  органами виконавчої  влади в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним  і  юридичним  особам вирощувати сільськогосподарські культури,  випасати худобу та заготовляти сіно на землях,  наданих їм у постійне користування.

Статтею 4 Закону України " Про використання земель оборони" визначений вичерпний перелік використання земель оборони в господарських цілях. Використання земель оборони для житлової забудови діючим законодавством не передбачено.

Згідно ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про надання цих земель у користування.

Будь-якого рішення щодо земельної ділянки, розташованої на території військових частин, органами виконавчої влади або місцевого самоврядування не приймалось.

Зважаючи на зазначене суд вважає позовні вимоги прокурора законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6,8,19,121,124,129 Конституції України, статтями 1,4,12,33,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 43 від 18 лютого 2005р. про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін укладений між Східним управлінням капітального будівництва України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор-5".

Стягнути з ТОВ "Фактор-5" (61058, м. Харків, вул. Героїв Праці, 12, р/р 2600130865135 у Дзержинському відділенні ХРУ ПІБ м. Харкова, МФО 351395, код ЄДРПОУ 21193693) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 42,50 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ТОВ "Фактор-5" (61058, м. Харків, вул. Героїв Праці, 12, р/р 2600130865135 у Дзержинському відділенні ХРУ ПІБ м. Харкова, МФО 351395, код ЄДРПОУ 21193693) на користь державного бюджету України (одержувач коштів  -  УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (61045, м. Харків, вул. Клочківська, 228, р/р 35231001002679 банк УДК у Харківській області м. Харків, МФО 851011, код 24980204) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 42,50 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (61045, м. Харків, вул. Клочківська, 228, р/р 35231001002679 банк УДК у Харківській області м. Харків, МФО 851011, код 24980204) на користь державного бюджету України (одержувач коштів  -  УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

08.04.08

Суддя                                                                                            Білоусова Я.О.

Справа № 52/01-08