Рішення

від 03.04.2008 по справі 978-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

978-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 108

РІШЕННЯ

Іменем України

03.04.2008Справа №2-9/978-2008

За позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя", м. Сімферополь

До відповідача Сімферопольського Житлово-будівельного кооперативу "Лотос", м. Сімферополь

Про визнання договору укладеним  у редакції позивача

Суддя ГС  АР  Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача –  Сахно В.Г.- пред-к, дов. №2 від 08.01.2008р. у справі

Від відповідача – не з'явився  

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом,  у  якому просить визнати договір №1190 від 18.12.2007р. укладеним у редакції позивача.

          18.02.2008 р. відповідачем надано пояснення до позивної заяві, в яких він просив виключити пункт 6.4.2 договору тому, як відповідач вносить платіж тільки після оплати квартиронаймачами на рахунок СЖБК "Лотос". Також відповідач просив внести до розділу 6. Права та обо в'язки сторін, порядок контролю і звітності сторін, умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників приладів обліку пункт, згідно якому "Водоканал" сплачує "Абоненту" комісійну винагороду 2% від зібраної суми за послуги з водопостачання та відводу стоків, та відшкодовує банківське обслуговування 3% при пред'явленні рахунку СЖБК "Водоканалу", тому як СЖБК "Лотос" приймає платежі квартиронаймачів на раху нок СЖБК "Лотос" і проводить розрахунок із Водоканалом.

Відповідач повторно явку свого представника повторно у судове засідання не забезпечив. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника позивача суду не відома.  

        Справа розглядається по наявним у неї матеріалам, у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши  пояснення представника позивача,   суд –

В с т а н о в и в:

          Позивач запропонував відповідачу укласти договір № 1190 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналіза цію від 18.12.2007 р.

28.12.2007 р. на адресу позивача поступив вказаний договір, підписаний відповіда чем із протоколом розбіжностей, згідно з яким відповідач не згоден із п.6.4.2 і просить ви ключити його (у зв'язку з тим, що "Абонент" вносить платіж тільки після оплати квартиронаймачами на рахунок СЖБК "Лотос"), а також відповідач просить внести до розділу 6. Права та обов'язки сторін, порядок контролю і звітності сторін, умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників приладів обліку пункт, згідно якому "Водоканал" сплачує "Абоненту" комісійну винагороду 2% від зібраної суми за послуги з водопостачання та відводу стоків, та відшкодовує банківське обслуговування 3% при пред'явленні рахунку СЖБК "Водоканалу", тому як СЖБК "Лотос" приймає платежі квартиронаймачів на рахунок СЖБК "Лотос" і проводить розрахунок із Водоканалом.

          Позивач не погодився із пропозиціями відповідача та звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом про врегулювання розбіжностей шляхом ви знання договору № 1190 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію від 18.12.2007 р. укладеним у редакції Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-ка налізаційного господарства м. Сімферополя".

Позивач аргументував свої вимоги наступним. Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання регулюються Цивільним кодексом України. В силу частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняє ться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, за правопорушення у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, до яких згідно частини.2 статті 217 Господарського кодексу України відносяться штрафні санкції. Частина 1 статті 230 Господарського кодексу України до різновиду штрафних санкцій відносить неустойку. Та ким чином, законодавство не допускає постановку взаємин по оплаті послуг водопостачан ня і водовідведення між відповідачем і позивачем залежно від взаємин із третіми особами. На підставі цього позивач вважає, що пункт 6.4.2 договору необхідно залишити в редакції позивача згідно якої: "У разі порушення "Абонентом" терміну внесення платежів (окрім сплати авансового платежу бюджетними організаціями) стягувати неустойку (пеню) згідно законодавству України та (або) цьому Договору".

Окрім того, позивач не бачить підстав для перерахування відповідачу комісійної винагороди 2% від зібраної суми за послуги з водопостачання і відведення стоків та 3% за банківське обслуговування відповідача. Оскільки це обумовлено тим, що з боку відповіда ча позивачеві не надається жодних послуг, за які позивач зобов'язаний був би виконувати оплату. Більш того, при прийнятті умов відповідача і виконання йому оплати, для позива ча виникають негативні податкові наслідки, зважаючи на надання регулярної безповорот ної фінансової допомоги.

          Свої заперечення на позовні вимоги відповідач аргументував наступним.

          Відповідач просить виключити з договору пункт 6.4.2 тому, як оплату за послуги з водопостачання квартиронаймачі сплачують на розрахунковий рахунок відповідача, а по тім відповідач перераховує позивачу в повному обсязі.

Відповідач прохає внести до розділу 6 договору пункт: "Водоканал" відшкодовує абонентові банківське обслуговування 3% при пред'явленні рахунку СЖБК - Водока налу, тому як платежі квартиронаймачів надходять на розрахунковий рахунок СЖБК за мінусом 3% банківського обслуговування, а СЖБК у свою чергу перераховує Водоканалу суму послуги з води в повному обсязі, тобто "Водоканал" не несе ніяких накладних витрат (банківське обслуговування) від сум абонента, що поступили. З цього виходить, що "Водоканал" надає послуги з водопостачання і відведення стоків, а накладні витрати (банківське обслуговування) які включаються в собівартість послуги з води, опла чує СЖБК.

СЖБК не надає послуги з води і не має права включати у валові витрати банківське обслуговування за прийняті платежі від квартиронаймачів за послуги з води, із-за чого мо жуть виникнути у СЖБК податкові наслідки. СЖБК просить оплачувати комісійну вина городу 2% від зібраної суми за послуги з водопостачання і відведення стоків, оскільки СЖБК самостійно проводить ремонт, заміну водопровідних труб, чищення водовідведен ня, ремонт каналізаційних люків, проводить заходи з квартиронаймачами по своєчасній оплаті за послуги з води, щокварталу проводить зняття показників лічильників, дані узагал ьнюються у відомості поквартально і надаються у Абонвідділ "Водоканалу" з вказів кою Ф.І.П.

За період з 1995 р. водоканал щорічно відшкодовував 3% - банківське обслуговуван ня та 2% комісійна винагорода за обслуговування по водопостачанню і відведенню стоків (для цих цілей СЖБК утримує слюсаря-сантехніка). У зв'язку з тим, що СЖБК "Лотос" по будований за власні засоби, здійснює експлуатацію та ремонт будинків, що належать йому, на початках самоокуповування витрати СЖБК по технічному обслуговуванню водо провідних, каналізаційних мереж відшкодовуються кооперативу підприємствами, що одержують доходи від експлуатації цих мереж.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10 сі чня 2002 р. № 2918-III послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприєм ством питного водопостачання на підставі договору, зокрема із житлово-будівельни ми кооперативами.  Згідно частини 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 р. № 1875-IV відносини між учасниками договірних  від носин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. А у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивач як виробник зобов'язаний укласти договір про надання жи тлово-комунальних послуг. Таким чином, укладення договору № 1190 від 18.12.2007 р. на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію, враховуючи згоду на його укладення з боку відповідача, є обо в'язковим для позивача на підставі закону.

Окрім того, частиною 1 статті 5 Закону України "Про природні монополії" від 20 квіт ня 2000 р. № 1682-III визначено, що до сфери природних монополій відноситься централізоване водопостачання та водовідведення, тобто позивач є природним монополістом.

Таким чином, закон, а саме частина 7 статті 181 та частина 1 статті 187 Господарського кодексу України, передбачає саме судовий порядок врегулювання розбіж ностей, що залишилися неврегу льованими під час укладення договору № 1190 від 18.12.2007 р.

Пункт 6.4.2, що передбачає право позивача на стягнення неустойки (пені) із відповідача за порушення строку внесення платежів, не може бути виключеним з до говору № 1190 від 18.12.2007 р., виходячи з наступного.

          Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Згідно пункту 10 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 12.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (затверджені наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 р. № 65, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22 липня 1994 р. за № 165/374) передбачено, що у разі прострочення оплати за кожний день прострочення на суму рахунку нараховується пеня встановленого розміру. Тобто, нарахування пені є обов'язковим.

Норма, що закріплена у другому абзаці частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, передбачає, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Враховуючи відсутність особливостей у Господарському кодексі, потрібно керуватися нормою, що визначена у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Тобто не можна ставити виконан ня обов'язків відповідача перед позивачем по сплаті за послуги водопостачання та водовідведення у залежність від виконання, чи невиконання обов'язків по сплаті дебі торами відповідача. Виходячи з загальної засади цивільного законодавства, що закріплена у пункті 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, а саме розумності, та, враховуючи, що відповідач погодився з умовою про сплату пені, що закріплена у пункті 11.1.2 договору № 1190 від 18.12.2007 р., не може бути виключений з договору пункт 6.4.2, що передбачає право позивача на стягнення пені.

Частина 1 статті 174 Господарського кодексу України передбачає, що під ставами виникнення господарських зобов'язань можуть бути закон або інший нормативно-правовий акт, що регулює господарську діяльність, господарський договір та інші угоди. Чинне законодавство не передбачає обов'язок позивача сплачувати  відповідачу комісійну винагороду 2% від зібраної суми за послуги по водопостачанню та відводу стоків, та від шкодовувати 3% за банківське обслуговування. Відповідач на вимогу суду не надав нормативного обґрунтування своєї пропозиції. Угоди між позивачем та відповідачем, щодо вказаних відшкодувань не досягнуто. Тобто немає правової підстави для  виникнен ня господарських зобов'язань позивача сплачувати  відповідачу комісійну винагороду 2% від зібраної суми за послуги по водопостачанню та відводу стоків, та відшкодовувати 3% за банківське обслуговування.

Для задоволення вимог відповідача про сплату комісійної винагороди 2% немає правового підґрунтя ще й тому, що ані відносини сторін за договором № 1190 від 18.12.2007 р., а ні текст договору № 1190 від 18.12.2007 р. не містять предмету договору комісії, що визначений статтею 1011 Цивільного кодексу України.

Доводи відповідача про те, що відповідач самостійно проводить ремонт, заміну водопровідних труб, чищення водовідведен ня, ремонт каналізаційних люків, проводить заходи з квартиронаймачами по своєчасній оплаті за послуги з води, щокварталу проводить зняття показників лічильників не заслуговують на задоволення, оскільки від повідач, виконує це для власних потреб, не надаючи при цьому жодних послуг позивачу, та не виконуючи при цьому жодної роботи для позивача.

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560) передбачено, що вищенаведені витрати відповідача повинні включа тися у тариф з послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, що надає від повідач мешканцям будинку. Окрім того, діючим законодавством, зокрема статтею 19 Закону України "Про кооперацію" від 10 липня 2003 р. № 1087-IV джерелами формування майна відповідача передбачені цільові внески його членів (відповідно до статті 2 цього закону - внески для забезпечення статутної діяльності), та кошти, що надходять від провадження господарської діяльності. Як вбачається з пункту 7.2 договору № 1190 від 18.12.2007 р., відповідач є орендодавцем для трьох орендарів. З визначення предмету до говору оренди, наведеному у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України, оренда відбувається за  плату. Враховуючи вищенаведене, відповідач має джерела для покриття своїх власних витрат.

Ст.33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем таких суду не представлено.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст.  49  ГПК України.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано  03.04.2008 р.

З огляду на викладене,  керуючись ст. ст.  33, 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд -    

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати договір № 1190 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію від 18.12.2007 р. між Кримським респу бліканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" та Сімферопольським Житлово-будівельним кооперативом "Лотос" укладеним у редакції Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя", а саме:

- пункт 6.4.2 договору № 1190 від 18.12.2007 р. у наступній редакції: "6.4.2. У разі пору шення "Абонентом" строку внесення платежів (окрім сплати авансового платежу бюджет ними організаціями) стягувати неустойку (пеню) згідно законодавству України та (або) дійсному Договору";

- не включати у договір № 1190 від 18.12.2007 р. у розділ 6.  Права та обо в'язки сторін, порядок контролю і звітності сторін, умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників приладів обліку пункт, згідно якому "Водоканал" сплачує "Абоненту" комісійну винагороду 2% від зібраної суми за послуги з водопостачання та відводу стоків, та відшкодовує банківське обслуговування 3% при пред'явленні рахунку СЖБК "Водока налу", тому як СЖБК "Лотос" приймає платежі квартиронаймачів на раху нок СЖБК "Ло тос" і проводить розрахунок із Водоканалом.

3.          Стягнути з Сімферопольського Житлово-будівельного кооперативу "Лотос" (95013, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Трубаченко, 5/7, п/р 26002301321628 у банку "Промінвест банк" м.Сімферополь, МФО 324430, код ЄДРПОУ 24509286) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, код ЄДРПОУ 20671506) 85,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-техні чне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання судовим рішенням  законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Петухова Н.С.