Постанова

від 08.04.2008 по справі 15-2/231-07-7799

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15-2/231-07-7799

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"08" квітня 2008 р. Справа № 15-2/231-07-7799

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:   Шевченко В.В.

                                    Мирошниченко М.А.

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: Кулініч С.В.

Від відповідача: Новошинська К.В., Дущак Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Одеської обласної спілки споживчих товариств

на рішення господарського суду Одеської області

від 16 січня 2008 року                    

у справі № 15-2/231-07-7799                                                                                                                                                                                                                                                            

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ексіт - Од”, м. Одеса

до  Одеської обласної спілки споживчих товариств, м. Одеса

про стягнення 2 278 952,72 грн.,

                                                  ВСТАНОВИЛА:

          У вересні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Ексіт -Од” (далі - Товариство) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної спілки споживчих товариств (далі - Облспоживспілка) про витребування з незаконного володіння майна, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 18 (Фонтанська дорога, 11) та належить позивачеві, а саме: відокремлені та невідокремлені матеріальні цінності, як у вигляді поліпшень, так і у вигляді розміщеного в орендованому приміщенні дизайнерського оформлення та аксесуарів (посуд, картини, настінні панно, колони, люстри, бра, меблі, дизайнерський текстиль, тощо); спеціальне обладнання для кухні; теле-, відео-, аудіоапаратура, оргтехніка, сейфи; оригінали установчих документів ТОВ “Ексіт-Од”, бухгалтерська документація, печатка підприємства, а також про стягнення з Облспоживспілки на свою користь суми збитків у розмірі 2 000 000,00 грн.

           Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 01.09.2004 року між сторонами були укладені договори здачі в оперативну оренду основних засобів: кабінету на першому поверсі площею 512.9 кв. м. та підвального приміщення площею 293 кв. м., розташованих за вищевказаною адресою.

          22.09.2007 року невідомими особами за дорученням керівництва Облспоживспілки було здійснено захоплення орендованих Товариством приміщень, а також розміщеного в цих приміщеннях вищевказаного майна, яке належить позивачеві. Посилаючись на те, що при незаконному захопленні орендованого приміщення Товариство понесло значні збитки, сума яких становить 2 000 000 грн., а саме: було в значній мірі пошкоджено майно, яке належить Товариству, а також останнє не може отримувати доходи від господарської діяльності, які могло би одержати у разі, якби його право не було порушено (упущена вигода), позивач на підставі ст. ст. 15, 22, 316, 317, 319, 321, 387 ЦК України просив про задоволення свого позову.           

          В процесі розгляду даної справи Товариство користуючись своїми процесуальними правами передбаченими ст. 22 ГПК України заявою від 14.12.2007 року уточнило свої позовні вимоги та посилалося на те, що при незаконному захопленні орендованого Товариством приміщення відповідачем було вивезено майно на суму 2 278 952,72 грн. згідно інвентаризаційного списку основних засобів від 31.12.2006 року. Вважаючи, що це майно могло бути зруйноване або внаслідок демонтажу зазнало ушкоджень та не відповідає потрібній якості, Товариство просило господарський суд стягнути з Облспоживспілки на свою користь суму у розмірі 2 278 952,72 грн. Правових підстав свого уточненого позову позивач всупереч вимогам статті 54 ГПК України, яка встановлює форму і зміст позовної заяви, що подається до господарського суду, не вказав.

          Облспоживспілка позов не визнала вказуючи на те, що з 22.09.2007 року, вже після закінчення терміну дії договорів оренди, ремонтно –будівельне підприємство Облспоживспілки відповідно до розпорядження № 81 від 14.09.2007 р. „Про ремонт підвальних приміщень, приміщень першого поверху в адміністративній будівлі Одеської облспоживспілки” приступило до виконання ремонтних робіт також і у приміщеннях першого поверху площею 512.9 кв. м. та підвальних приміщеннях площею 293 кв. м., розташованих в адміністративній будівлі Облспоживспілки за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога,11 (Сегедська, 18), під час яких у вказаних приміщеннях було виявлено майно, власник якого був невідомий. У зв'язку з тим, що вказане майно заважало користуванню приміщеннями та проведенню ремонтних робіт його було вивезено на Заготзбутбазу Облспоживспілки, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. 7-а Пересипська, 4, де воно й досі знаходиться. Правлінням Облспоживспілки неодноразово пропонувалося Товариству забрати це майно, що підтверджується листами, але останнім з невідомих причин цього зроблено не було. Твердження Товариства, що воно є власником певного майна, яке знаходиться у вказаних вище приміщеннях є безпідставним, оскільки як видно із матеріалів справи Товариством не надано жодного доказу, який би підтверджував право власності позивача на вказане ним у позовній заяві майно. Наданий позивачем інвентарний список основних засобів станом на 31.12.2006 р. не є правовстановлюючим документом та викликає сумніви у його дійсності, тому що з листів Головного управління статистики від 12.10.2007 року, ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 23.10.2007р. та виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування на виробництві та професійних захворювань України від 23.10.2007 р. вбачається, що ТОВ “Ексіт-Од” за період з 2004 р. по 2007 рік не звітувало за формами фінансової звітності і звітності структурної статистики, не здавалася податкова звітність, не надавалися розрахункові відомості та з 2006 року знаходиться у розшуку у зв'язку із відсутністю за місцем юридичної реєстрації. Отже, Товариство взагалі не знаходилося у приміщеннях адміністративної будівлі Облспоживспілки, розташованих за вищевказаною адресою.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 16.01.2008 року у справі (суддя – Петров В.С.) позов задоволено з мотивів обґрунтованості позовних вимог.          

          В апеляційній скарзі Облспоживспілка посилаючись на суттєве порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного рішення просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ „Ексід - Од” у задоволенні позовних вимог. Зокрема, скаржник зазначає, що суд відмовив у задоволенні клопотання його представника про перенесення судового засідання на іншу дату та не надав можливості ознайомитися з матеріалами справи. Суд прийняв оскаржуване рішення керуючись лише поданими представником позивача документами. Судом не з'ясовано чи зверталося Товариство до Облспоживспілки з вимогою щодо повернення належного йому майна, а також взагалі існування цього майна в натурі. Позивачем не надано доказів як по факту захоплення нежитлових приміщень, які раніше орендувалися Товариством, так і доказів того, що це відбулося за вказівкою керівництва Облспоживспілки та майно, яке там знаходилося було знищено. У матеріалах справи містяться докази, які свідчать про намір Облспоживспілки повернути майно, яке знаходилося в цих приміщеннях та небажання позивача забирати це майно. Судом залишено поза увагою, що на момент прийняття оскаржуваного рішення набрали законної сили рішення господарського суду, яким визнані нікчемними договори оренди, що були укладені між сторонами, та про виселення Товариства з приміщень, які воно орендувало раніше. Надані позивачем інвентарний список основних засобів та видаткові накладні викликають сумніви у їх дійсності, тому що Товариство взагалі не знаходилося у приміщеннях будівлі Облспоживспілки та не здійснювало в них господарської діяльності. Позивачем не було надано балансу підприємства на дату останньої звітності або книги обліку основних засобів, а в інвентарному списку зазначені ціни за якими основні засоби приймалися, тобто їх першопочаткова вартість без врахування зносу (амортизації). Для встановлення ринкової вартості майна, яке знаходилося у приміщеннях, суд повинен був призначити експертизу, але таке клопотання Облспоживспілки судом було залишено без уваги.

          Відзив на апеляційну скаргу від Товариства не надходив.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали наявні у справі та додатково витребувані судом апеляційної інстанції з метою забезпечення всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2004 року між Одеською обласною спілкою споживчих товариств (орендодавець) та ТОВ „Ексіт - Од” (орендар) було укладено два договори здачі в операційну оренду основних засобів, а саме: кабінетів загальною площею 512.9 кв. м. та підвальних приміщень площею 293 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 18 для організації офісу та розташування складу, строком до 31.08.2005 року.

          Умовами п. п. 4.1.1, 6.4, 6.5 даних договорів визначено, що орендар зобов'язаний використовувати орендовані основні засоби у цілях та за умовами визначеними цими договорами; дія договорів припиняється внаслідок, зокрема, закінчення терміну їх дії або дострокового розірвання; у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договорів після закінчення терміну дії протягом одного місяця вони вважаються продовженими на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договорами.

          Зазначене в даних договорах майно було передано орендареві від орендодавця за актами приймання –передачі основних засобів від 01.09.2004 року.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2007 року по справі № 6-25-15-30/250-06-7604, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2007 року, вказані договори здачі  в оперативну оренду основних засобів від 01.09.2004 р. визнано нікчемними та відмовлено у задоволенні позову ТОВ „Ексіт - Од” до Одеської облспоживспілки про відшкодування вартості невід'ємних поліпшень орендованих основних засобів у сумі 2 472 594 грн. 71 коп.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 року по справі № 30/30-07-686 задоволено позов Одеської облспоживспілки та виселено ТОВ „Ексіт - Од” з орендованих нежитлових приміщень на першому поверсі площею 512.9 кв. м. та підвальних приміщень площею 293 кв. м., розташованих в адміністративній будівлі Облспоживспілки за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 18.

          Приймаючи рішення про задоволення уточненого позову місцевий господарський суд виходив із того, що наданими позивачем первинними документами та фотографіями підтверджується факт знаходження в орендованих приміщеннях належного йому майна на суму 2 278 952.72 грн., протиправна поведінка відповідача щодо  вивезення належного позивачу майна, наявність та розмір майнової шкоди, заподіяної позивачу у зв'язку з втратою належного йому майна, втрата позивачем належного йому майна спричинена саме  неправомірними діями відповідача, а тому суд дійшов висновку, що в діях відповідача щодо вивезення належного позивачу майна наявний склад цивільного правопорушення передбачений статтею 1166 ЦК України. При цьому, зазначив суд, з положень статті 1192 ЦК України вбачається, що потерпілому надається право вибору способу відшкодування шкоди як найбільш прийнятного для нього, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Проте, з таким висновком погодитися не можна, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи та вимогам закону, який регулює виниклі між сторонами  правовідносини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Із змісту вказаної правової норми випливає, що цивільно –правова відповідальність як наслідок правопорушень у сфері цивільних правовідносин, настає за наявності чотирьох умов: протиправна поведінка у вигляді дії чи бездіяльності особи, наявність шкоди як результату такої протиправної поведінки, наявність причинного зв'язку між зазначеною протиправною поведінкою і шкодою, вина особи, що заподіяла шкоду.

          Отже, хто зі своєї вини завдав іншому шкоду, зобов'язаний її відшкодувати. За таких обставин, розмір майнової шкоди визначає розмір цивільної відповідальності.

          Як вбачається з матеріалів справи, умовами договорів здачі в оперативну оренду основних засобів від 01.03.2004р. визначено, що основні засоби передавалися в оренду позивачу  для організації офісу та розташування складу, останній зобов'язувався використовувати орендовані основні засоби виключно у цілях та за умовами визначеними цими договорами, а відповідач мав право  контролювати стан, цілі та ефективність використання основних засобів, переданих в оренду, вимагати від орендаря усунення порушень договорів оренди, негайно виступати з ініціативою щодо розірвання договорів оренди у випадку, зокрема, використання основних засобів на цілі, не обумовлені договорами оренди, невиконання орендарем умов договорів оренди, а також право вільного входу до об'єктів оренди у будь –який час з попереднім повідомленням керівництва орендаря.

          Наданий позивачем в обґрунтування пред'явлених вимог перелік майна згідно інвентаризаційного списку станом на 31.12.2006р., яке за його твердженням знаходилося в орендованих нежитлових приміщеннях, свідчить про використання позивачем орендованих основних засобів Облспоживспілки на цілі, не обумовлені договорами оренди від 01.09.2004р., а саме для розміщення кафе –бару „Вітрина”, що встановлено також рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2007 року по справі 6-25-15-30/250-06-7604.

          Але при цьому, перелік майна та його вартість, що містяться у складеному органом Державної виконавчої служби на виконання ухвали господарського суду від 26.03.2007 року про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі акті опису й арешту майна від 01.10.2007р., що належить ТОВ „Ексіт - Од” та знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 18 (Фонтанська дорога, 11), суттєво відрізняється від переліку та вартості майна наданого позивачем, що залишалося поза увагою місцевого господарського суду.

          Як вбачається з додатково наданих Облспоживспілкою доказів, які були витребувані та залучені судом апеляційної інстанції до матеріалів справи відповідно до ст. 38, 99 ГПК України з метою забезпечення всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, розпорядженнями Облспоживспілки № 82 від 22.09.2007р. та № 85 від 27.09.2007р. було створено комісію для проведення опису і складення відповідного переліку майна, котре знаходиться у приміщеннях першого поверху адміністративної будівлі Облспоживспілки по вул. Сегедська, 18 (кафе –бар „Вітрина” раніше займані ТОВ „Ексіт - Од”), для забезпечення його схоронності і передачі власнику.

          Зазначеною комісією були складені акти № 1, № 2 від 22.09.2007р. та № 1 від 27.09.2007р. опису майна кафе - бару „Вітрина” за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 18.

          Телеграмами № 14-05/344, № 14-05/345 від 01.10.2007р. та № 14-05/353 від 02.10.2007р., копії котрих містяться у справі, Облспоживспілка повідомила ТОВ „Ексіт - Од” про те, що раніше надіслані пропозиції щодо вивезення майна з кафе –бару „Вітрина” були залишені без реагування та повторно виклала пропозицію вивезти майно, яке знаходилося у кафе –барі та попередила, що у випадку відмови майно буде перевезено на базу для зберігання. Доказами надсилання позивачеві зазначених телеграм є квитанції № № 201, 202, 701 підприємства поштового зв'язку. Проте, ці телеграми відповідача були залишені позивачем  без відповіді та реагування.

          01.10.2007 року Облспоживспілкою було прийнято розпорядження про передачу майна, що знаходилося у приміщеннях раніше орендованих ТОВ „Ексіт - Од” і переліченого в актах опису, на відповідальне зберігання Заготівельно –збутовому підприємству Одеської облспоживспілки та створення для цього комісії.

          01.10.2007 року між Облспоживспілкою (поклажедавець) та Одеським заготівельно –збутовим підприємством облспоживспілки (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання майна, на підставі якого комісія Облспоживспілки за актом приймання –передачі від 02.10.2007 року передала на відповідальне зберігання підприємству майно вивезене з кафе –бару „Вітрина” та перелічене в актах опису № 1, № 2 від 22.09.2007р. та № 1 від 27.09.2007р., яке складається з 289 найменувань.

          За твердженням відповідача, яке не спростовано позивачем, вивезене з раніше орендованих ТОВ „Ексіт - Од” нежитлових приміщень майно на момент вирішення даного спору знаходиться на відповідальному зберіганні Одеського заготівельно –збутового підприємства облспоживспілки, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. 7-а Пересипська, 4.

          Аналізуючи переліки майна, що містяться у зазначених актах опису і приймання –передачі на відповідальне зберігання, а також у наданому позивачем інвентаризаційному списку станом на 31.12.2006 р., можна дійти висновку, що вони мають розбіжності.

          Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

          Проте, належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, які б свідчили про те, що усе перелічене позивачем у цьому інвентаризаційному списку рухоме майно станом на вересень 2007 року знаходилося у раніше орендованих ним нежитлових приміщеннях за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 18 та було захоплено Облспоживспілкою, позивачем до суду не подано і таких доказів у справі не міститься, а протилежний висновок місцевого господарського суду суперечить матеріалам справи.

          Надані позивачем в обґрунтування своїх доводів первинні документи бухгалтерського обліку, а саме: накази про введення в експлуатацію меблів, інвентарю та обладнання, видаткові накладні, акти приймання –передачі основних засобів та інвентарні картки можуть свідчити лише про знаходження певного майна на балансі підприємства, але аж ніяк не підтверджують факт знаходження майна в орендованих нежитлових приміщеннях.

          Наявні у справі фотографії, на які посилається суд, взагалі не є доказами відповідно до приписів ст. ст. 36, 37 ГПК України, окрім того з них не вбачається, коли, ким і де вони зроблені та який саме об'єкт там зображений.

          Заявлена до стягнення вартість майна, із якою погодився суд, визначена позивачем за першопочатковою вартістю основних засобів, без урахування його зносу (амортизації). Проте, позивач вимоги суду не виконав і без поважних причин не подав витребувані судами першої та апеляційної інстанцій баланс підприємства на дату останньої звітності або книгу обліку основних засобів.           

          Отже, реальна вартість спірного майна, та, відповідно, розмір шкоди позивачем не доведений і місцевим господарським судом не встановлений, а заявлене в судовому засіданні 10.01.2008 року представником відповідача письмове клопотання про призначення судової експертизи у справі з метою визначення дійсної вартості спірного майна залишилося не вирішеним судом по суті. За таких обставин, не можна визнати переконливим та погодитися з висновком місцевого господарського суду про те, що розмір шкоди завданої відповідачем  позивачеві становить 2 278 952,72 грн.

          Між тим, з наявних у справі листів Головного управління статистики в Одеській області від 12.10.2007 р. № 01-01-16/438, ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.10.2007 р. № 50519/10/100211 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси від 23.10.2007 р. № 1004 випливає, що в період з 2004-2007 р. р. ТОВ „Ексіт - Од” не звітувало за формами фінансової звітності та звітності із структурної статистики, податкову звітність не подавало, розрахункові відомості не надавало, а з 2006 року знаходиться у розшуку у зв'язку з відсутністю за місцем юридичної реєстрації.

          Наведені обставини, які залишилися поза увагою місцевого господарського суду, підтверджують доводи відповідача про те, що станом на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ „Ексіт - Од” не знаходилося у раніше орендованих нежитлових приміщеннях розташованих в адміністративній будівлі Одеської облспоживспілки та не займалося там господарською діяльністю .

          Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.   

          Вказана правова норма передбачає два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: 1) в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо); 2) відшкодування завданих збитків. При цьому, потерпілому надається право вибору способу відшкодування шкоди як найбільш прийнятного для нього, однак кінцеве рішення залишається за судом.

          Але відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку відшкодувати завдані збитки у повному обсязі відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи застосовується у тому разі, коли за обставинами справи буде встановлено, що майно безповоротно знищено або втрачено і такий спосіб, як відшкодування шкоди в натурі, неможливий.

          Між тим, належних доказів, які б свідчили про те, що вивезене відповідачем з раніше орендованих Товариством нежитлових приміщень спірне рухоме майно було пошкоджено, знищено або втрачено, позивачем до суду не подано і таких доказів у справі не міститься. Викладені у письмових поясненнях до позовної заяви доводи позивача в цій частині ґрунтуються на припущенні, яке не може бути покладено в основу судового рішення, об'єктивно нічим не підтверджені та спростовуються наданими Облспоживспілкою доказами: розпорядженням № 86 від 01.10.2007 р., договором відповідального зберігання від 01.10.2007 р., актом приймання –передачі майна на відповідальне зберігання від 02.10.2007 р.

          За таких обставин підстави  вважати, що позивачеві взагалі завдано реальної шкоди відсутні, оскільки він не позбавлений права звернутися до господарського суду з позовом про витребування свого майна з незаконного володіння Облспоживспілки.

          Належних доказів, які б свідчили про те, що Товариство зверталося до Облспоживспілки з вимогою про повернення свого майна та що остання відмовилася його повернути у справі не міститься.

          Однією з умов цивільно –правової відповідальності за завдану шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України є безпосередній причинний зв'язок між наявністю шкоди і неправомірними діями особи, що її завдала.

          Проте, позивачем не доведено, а господарським судом першої інстанції факт саме безпосереднього причинного зв'язку між заявленою позивачем до стягнення сумою шкоди і неправомірними діями Облспоживспілки на підставі сукупної оцінки наявних у справі доказів не встановлено.

          Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України при присуджені відшкодування шкоди необхідно враховувати вину потерпілої особи. Зокрема, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

          Проте, обставини використання позивачем орендованих нежитлових приміщень у цілях не обумовлених договорами оренди та нереагування на вимоги відповідача вивезти звідти майно призначене для функціонування кафе – бару залишилися поза увагою місцевого господарського суду.

          Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.          

          Таким чином, в порушення вимог ст. 33 ГПК України позивачем не доведено за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування наявності зазначених складових цивільного правопорушення у діях відповідача під час вивезення майна з нежитлових приміщень своєї адміністративної будівлі, які раніше орендувалися позивачем, у зв'язку з чим відсутні підстави покладення цивільно –правової відповідальності за завдання шкоди передбаченої ст. 1166 ЦК України на Облспоживспілку, а протилежний висновок місцевого господарського суду не ґрунтується на матеріалах справи та є помилковим.

          Згідно з ст. 22 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення господарський суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. У зв'язку з цим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

          Обставин порушення процесуальних прав відповідача в процесі розгляду даної справи судом першої інстанції, не встановлено.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок позивача відповідачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 11394 грн. 77 коп.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105, 122  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Одеської обласної спілки споживчих товариств задовольнити.

          Рішення господарського суду Одеської області від 16 січня 2008 року у справі № 15-2/231-07-7799 скасувати і стягнення за ним припинити.          

          У задоволенні позову ТОВ „Ексіт - Од” до Одеської обласної спілки споживчих товариств про стягнення 2 278 952,72 грн. відмовити.

          Стягнути з ТОВ „Ексіт - Од” (м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 48-1, р/р 26009310795601 в АКБ „Південний” в м. Одесі, код ОКПО: 32190029, МФО: 328209) на користь Одеської обласної спілки споживчих товариств (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 11, р/р 260060163954 у філії „Укрексімбанк”, МФО 328618, код ЄДРПОУ 01761391) судові витрати в сумі 11 394 грн. 77 коп.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.     

Головуючий суддя                                                     Бєляновський В.В.

Судді                                                                             Шевченко В.В.

                                                                                                                                   Мирошниченко М.А.