Рішення

від 04.04.2008 по справі 2129-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2129-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

04.04.2008Справа №2-2/2129-2008

За позовом: ТОВ «Фірма Олдім» (95022, м. Сімферополь, вул. Глінкі, 72)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Криму" (95007, м. Сімферополь, вул. Радіщева, 85).

Про стягнення 113965грн.20коп.

                                                         Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Ярцев, представник, доручення у справі.

Від відповідача : Конев, представник, довіреність від 01.01.2008р. у справі.

     Суть спору:  

    Позивач звернувся  до Господарського суду АР Крим  з позовом до відповідача  про  стягнення 113965грн.20коп. заборгованості за виконані роботи.

    Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання по сплаті виконаних позивачем робіт з будівництва бази товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Криму" у Бахчисарайському районі АРК, які виникли на підставі ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України. Заборгованість за вищенаведені виконані роботи склала 113965 грн. 20коп., що і стало підставою для звернення позивача з позовом у суд.

      У засідання суду, що відбулося 25.3.2008р., відповідач надав відзив на позов, у якому повідомляє суду, що позовні вимоги не визнає за мотивами, що викладені у відзиві, у зв'язку із чим просить суд у задоволенні позову відмовити.

      У судовому засіданні, що відбулося 25.3.2008р., була оголошена перерва на 04.4.2008р.

     Після перерви засідання продовжене за участю тих  же представників сторін.

     Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:    

    Частиною 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

     Частина 1 ст. 207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо  його  зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

      Судом встановлено, що виконання позивачем вищенаведених робот здійснювалось у відсутності договору.

       Суд вважає, що дані роботи були виконані на підставі ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України, оскільки у відсутності договору підряду правочин між позивачем та відповідачем вважається укладеним у письмовій формі (як того вимагає ст. 208 Цивільного кодексу України), якщо його зміст викладено у одного або декількох документах.

      Такими документами є договірна ціна та акт виконаних робіт, де вказані сторони, найменування робіт, які виконав підрядник, сума, яку повинен був сплатити йому замовник за виконані роботи.

     Відповідно до ст.ст. 526, 599 ЦК України  зобов'язання повинне виконуватися належним чином, у встановлений строк, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

   Суд вважає за необхідне дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства  є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає за потрібне застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

     У виконання зобов'язань з будівництва бази товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Криму" у Бахчисарайському районі АРК, позивачем виконані роботи на загальну суму 113965грн.20коп., що підтверджується матеріалами по дійсній справи, у тому числі Актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2004р., що підписаний обома сторонами.

     У відзиві на позов відповідач посилається на те, що на вищенаведеному Акті виконаних робіт відсутня печатка відповідача, та не зрозуміло, чиїм саме підписом він засвідчений, що на думку відповідача ставить під сумнів здійснення цього правочинну.

    Розглянувши оригінал Акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2004р., суд прийшов до висновку, що він є належним та допустимим доказом виконання позивачем робіт, як того вимагає ст. 34 ГПК України, тоді як, вищенаведене посилання позивача неспроможне, тому що на оригіналі Акту стоять справжні печатки обох сторін, та справжні підписи представників обох сторін, а відсутність вказівки посади особи, що вчинила підпис на акті, ще не є підставою для визнання правочинну недійсним, як це стверджує відповідач у своєму відзиві.

     Повертаючись до правочинну, що укладений між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне: сторонами не обмовлявся строк оплати виконаних робіт.

     Відповідно до ст. 530 ч.2 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати це зобов'язання у 7-денний строк з дня пред'явлення  вимоги.

       Як випливає із  матеріалів справи, така вимога («вимога про сплату 113965,20грн.» ісх№6 від 25.01.2008р.)  позивачем була пред'явлена відповідачу 29.01.2008р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що знаходиться у матеріалах справи.

    Однак, на момент розгляду спору 113965грн.20коп. заборгованості за вищенаведеним Актом виконаних робіт відповідачем сплачені не були, що не заперечується відповідачем.

    У відзиві на позов відповідач посилається на наступні причини несплати суми позову:

   1.  відповідач вийшов за межі позовної давнини,

   2. вже є рішення ГС АРК, яке залишено в силі постановою Севастопольського апеляційного суду, а також була винесена ухвала, якою провадження по справі припинено, оскільки рішенням у справі №2-9/1077-2007 від 14.6.2007р. був вирішений спір між тими ж  сторонами, за тим же предметом та з тих же підстав.

    Однак, судом встановлено, що жодна з наведених вище причин невизнання позову не може бути підставою для несплати виконаних робіт.

    Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності неспроможне та необґрунтовано, тому, що як вже було зазначено вище, сторони не встановили строк виконання зобов'язань, а позивачем вимога про сплату виконаних робіт була пред'явлена тільки 29.01.2008р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, з чого випливає, що позивач звернувся до суду з відповідним позовом в межах строку позовної давності.

    Також, неспроможне посилання відповідача на рішення ГС АРК від 14.6.2007р. у справі №2-9/1077-2007, яке залишено у силі постановою Севастопольського апеляційного суду від 31.7.2007р. та на ухвалу ГС АРК від 23 жовтня 2007р. у справі №2-7/121812-2007 якою провадження по справі припинено, оскільки рішенням у справі №2-9/1077-2007 від 14.6.2007р. був вирішений спір між тими ж сторонами, за тим же предметом та з тих же підстав.

      Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, що встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, але розглянувши рішення ГС АРК від 14.6.2007р. у справі №2-9/1077-2007, яке залишено у силі постановою Севастопольського апеляційного суду від 31.7.2007р. суд пришов до висновку, що цим рішенням встановлено :  «на день подання  позову  права позивача порушені не були, оскільки  вимога про оплату виконаних робіт відповідачем не заявлялася, в зв'язку з чим  подання позову про стягнення  вартості виконаних робіт слідує визнати передчасним».

 Однак, вищенаведений встановлений факт не позбавляє позивача, відповідно до статті 1Господарського процесуального кодексу України, права на звернення до господарського суду  за захистом порушених прав. Судом встановлено, що на момент розгляду даної справи права позивача вже порушені.

    Що стосується посилання відповідача на припинення провадження у справі у зв'язку із тим, що є рішення суду, яким вирішено спір між тими ж сторонами, за тим же предметом та з тих же підстав, то воно неспроможне тому, що у даному спорі інші підстави для стягнення позовної суми ніж у справі №2-9/1077-2007.

    Також, неспроможне посилання відповідача на невідповідність документів позивача Постанові  КМУ №668 від 01.8.2005р., тому що правовідношення між сторонами виникли у 2004р.

   Відповідно до ст. 33 ГПК України на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог тоді як він такі до суду не надав.

     Враховуючи вищенаведене, суд вважає що позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.   

      Витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічних послуг судового процесу відносяться на відповідача.      

      За згодою представників сторін в засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

    Рішення  оформлене та підписане 08.4.2008р.

    Керуючись ст.ст. 49,77,82, 84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Криму" (95007, м. Сімферополь, вул. Радіщева, 85, р/р260003012670 в АБ «Тавріка», м. Севастополь, МФО 324377, ЄДРПОУ 30395778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Олдім» (95022, м. Сімферополь, вул. Глінкі, 72, р/р 26008000131507 в АКБ ЧБРР, м. Сімферополь, МФО 384577, ЄДРПОУ 24026441) 113965грн.20коп. заборгованості за виконані роботи, 1139грн.65коп. держмита, 118грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.  

3.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.   

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.