Рішення

від 27.03.2008 по справі 2084-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2084-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

27.03.2008Справа №2-7/2084-2008

За позовом Комунального підприємства «Гурзуф» (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 11, ідентифікаційний код 33318333)

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Гурзуфський торговий дім» (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 50)

Треті особи: 1) Гурзуфська селищна рада (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 9); 2) Виконавчий комітет Гурзуфської селищної ради (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 9)

Про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення 118,82 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Юречко А. І., предст., дов. від 20.03.2008 р.

Від відповідача  - Саликіна Я. С., предст., дов. від 20.12.2007 р.; Гладун Ю. В., голова правління, протокол №1 від 02.02.1996 р.

Від третіх осіб – 1) Бородько І. О., предст., дов. №02-24/31 від 14.01.2008 р.; 2) Бородько І. О., предст., дов. №02-24/31 від 14.01.2008 р.

        Суть справи: Комунальне підприємство «Гурзуф» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Гурзуфський торговий дім», треті особи – Гурзуфська селищна рада та Виконавчий комітет Гурзуфської селищної ради, в якій просить усунути перешкоди КП «Гурзуф» у здійсненні ним права користування гуртожитком, розташованим по вул. Ленінградська, 32 в смт. Гурзуф, м. Ялта, шляхом виселення ЗАТ «Гурзуфський торговий дім» із незаконно займаного ним приміщення гуртожитку без відповідної правової підстави. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за невиконання обов'язку відносно повернення гуртожитку в розмірі 118,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.09.2007 р. постановою Севастопольського апеляційного господарського суду у справі №2-21/3951.1-2007 був розірваний договір оренди №18-8 від 01.01.1998 р. гуртожитку по вул. Ленінградській, 32 в смт. Гурзуф, м. Ялта, укладений між ЗАТ «Гурзуфський торговий дім» та Територіальним виробничим управлінням житлового комунального господарства смт. Гурзуф. У зв'язку з припиненням договору через його розірвання, позивач, як особа, якій рішенням Гурзуфської селищної ради №46 від 29.12.2004 р. було передано на баланс орендовано відповідачем майно, неодноразово повідомляв ЗАТ «Гурзуфський торговий дім» про необхідність звільнення орендованого приміщення. Оскільки до теперішнього часу орендоване майно відповідачем звільнено не було, позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користування шляхом примусового виселення та стягнення неустойки за несвоєчасне звільнення орендованого приміщення.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якій просить суд залишити позов без розгляду у зв'язку з тим, що на теперішній час в провадженні Судової палати з господарських спорів Верховного суду України знаходиться касаційна скарга ЗАТ «Гурзуфський торговий дім» на ухвалу Вищого господарського суду України від 21.01.2008 р. у справі №2-21/3951.1-2007 за позовом КП «Гурзуф» до ЗАТ «Гурзуфський торговий дім» про розірвання договору оренду №18-8 від 01.01.1998 р. Вказаний відзив був прийнятий судом до розгляду.

            Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

           Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.01.1998 р. між Територіальним виробничим управлінням житлового комунального господарства смт. Гурзуф (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Гурзуфський торговий дім» (Орендар) був укладений договір оренди державного майна №18-8, п. 1 якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування: вул.. Ленінградська, 21 –під склад та підвал 86,0 кв. м.; вул.. Ленінградська, 50 – під контору 120,2 кв. м.; вул.. Ленінградська, 34 під гуртожиток 37,3 кв. м.; вул.. Ленінградська, 32 –під продовольчий магазин та кафе 59,73 кв. м., а також під гуртожиток 59,37 кв. м.; вул.. 9 Травня під подібне приміщення та магазин 54,9 кв. м.; вул.. Теніста –під подібне приміщення –магазин 125, кв. м.; вул.. Будівельників, 11 –під підсобне приміщення –магазин 132,0 кв. м. Вказані приміщення знаходяться на балансі ТВУ ЖКГ.

29.12.2004 р. Гурзуфською селищною радою було прийнято рішення №46, яким з балансу ТВУ ЖКГ смт. Гурзуф на баланс Комунального підприємства «Гурзуф» було передано комунальне майно згідно додатку №1. Майно, у тому числі орендоване відповідачем за договором №18-8 від 01.01.1998 р., було передано на баланс КП «Гурзуф» на підставі відповідного акту від 01.03.2005 р.

Матеріали справи свідчать, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2007 р. у справі №2-21/3951.1-2007 було скасовано рішення Господарського суду АР Крим від 12.06.2007 р. у цій справі та постановлено нове рішення. Позов Комунального підприємства «Гурзуф» до Закритого акціонерного товариства «Гурзуфський торговий дім», треті особи: Гурзуфська селищна рада, Вернігор Олександра Геннадіївна, був задоволений, розірваний договір оренди від 01 січня 1998 року за № 18-8, укладений між територіально-виробничим управлінням житлово-комунального господарства смт. Гурзуф та закритим акціонерним товариством "Гурзуфський торговий дім", у частині оренди гуртожитку за адресою: смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 32, стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговий дім" на користь комунального підприємства "Гурзуф" 170,00 гривень державного мита, 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2000,00 гривень за проведення судової експертизи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.01.2008 р. касаційна скарга Закритого акціонерного товариства «Гурзуфський торговий дім» на вищевказану постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2007 р. у справі №2-21/3951.1-2007 була повернута скаржнику без розгляду.

Ухвалою Верховного суду України від 13.03.2008 р. було відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 21.01.2008 р. у справі №2-21/3951.1-2007.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2008 р. касаційна скарга Вернігор Олександри Геннадіївни залишена без задоволення, а постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2007 р. у справі №2-21/3951.1-2007 – без змін.

В п. 10.4 Договору оренди №18-8 від 01.01.1998 р. сторони обумовили, що Договір може бути розірваний на вимогу однієї зі сторін за рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Дія договору оренди припиняється, зокрема, у випадку дострокового розірвання за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду (п. 10.8 Договору).

Аналогічні положення передбачені частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно якої на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

          У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Листом №495 від 24.09.2007 р. Комунальне підприємство «Гурзуф» повідомило Закрите акціонерне товариство «Гурзуфський торговий дім» про необхідність звільнення приміщення гуртожитку, розташованого за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 32, в строку до 29.10.2007 р. Аналогічна вимога була викладена позивачем в листі №602 від 19.11.2007 р.

Однак, листом №76 від 26.11.2007 р. відповідач повідомив КП «Гурзуф» про те, що на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2007 р. у справі №2-21/3951.1-2007 була подана касаційна скарга, а виконання постанови було зупинено, у зв'язку з чим відмовив у звільненні орендованого гуртожитку.

Листом №81 від 18.12.2007 р. з тих самих підстав була залишена без задоволення аналогічна вимога позивача, викладена в листі №633 від 04.12.2007 р.

З цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

          Так, як вже було зазначено вище, рішенням 42 сесії 4 (24) скликання Гурзуфської селищної ради від 29 грудня 2004 року №46 був затверджений статут комунального  підприємства "Гурзуф", передано з балансу територіально-виробничого управління житлово-комунального господарства смт. Гурзуф комунальне майно згідно додатку № 1 на баланс комунального  підприємства "Гурзуф", зобов'язано усіх орендарів комунального майна Гурзуфської селищної ради (окрім землі) укласти договори оренди з комунальним підприємством "Гурзуф" в строк до 01 березня 2005 року.

          За зведеним актом приймання-передачі від 01 березня 2005 року на баланс комунального підприємства "Гурзуф" було передано спірне майно за адресою: смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 32.

          Пунктом 4.2 статуту комунального підприємства "Гурзуф" передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю селищної ради і закріплюється за ним на праві повного господарського ведення. Здійснюючи право повного господарського ведення, підприємство користується вказаним майном, скоюючи відносно його будь-які дії, які не суперечать законодавству, справжньому статуту і меті діяльності.

          Нормами статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Статтею 396 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до Листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» №01-8/98 від 31.01.2001 р., з наступними змінами та доповненнями, відповідно до пунктів 2 і 5 статті 48 Закону власник може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не пов'язаних з неправомірним позбавленням володіння (негаторний позов). Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.

У зазначеному Листі суд касаційної інстанції повідомив, що підприємство чи організація, яка не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання, оперативного управління чи з інших підстав (наприклад, на підставі адміністративного акта), має такі ж права на захист свого права, як і сам власник, а також право на захист свого володіння від власника (пункт 5 статті 48 Закону).

          Згідно частині 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 4, 5 статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Саме таким рішенням є постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2007 р. у справі №2-21/3951.1-2007, залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2008 р., якою був розірваний договір оренди від 01 січня 1998 року за № 18-8, укладений між територіально-виробничим управлінням житлово-комунального господарства смт. Гурзуф та закритим акціонерним товариством "Гурзуфський торговий дім", у частині оренди гуртожитку за адресою: смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 32. Обставини, встановлені вказаними судовими рішеннями оцінюються судом як преюдиціальні факти та звільнюються від доказування у порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Відповідач не надав суду доказів того, що після розірвання договору оренди №18-8 від 01.01.1998 р. гуртожиток за адресою: смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 32, займається ним правомірно, при наявності попереджень позивача про необхідність звільнення приміщень та відсутності будь-яких правових підстав для зайняття орендованого гуртожитку.

          За таких обставин, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту саме шляхом усунення перешкод в користуванні належним позивачу на праві повного господарського відання майном у вигляді виселення ЗАТ «Гурзуфський торговий дім» з орендованого ним приміщення.

          Суд вважає непереконливими посилання відповідача на необхідність залишення позову без розгляду. Так, при цьому ЗАТ «Гурзуфський торговий дім» посилається на п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Однак, предмет та підстави спору у цій справі та справі №2-21/3591.1-2007 не є тотожними, позаяк в рамках цієї справи вирішується питання про виселення відповідача з орендованого на підставі договору №18-8 від 01.01.1998 р. гуртожитку після розірвання цього договору рішенням у справі №2-21/3591.1-2007. Отже, підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

          Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з ЗАТ «Гурзуфський торговий дім» неустойки за невиконання обов'язку відносно повернення гуртожитку в розмірі 118,82 грн.

Так, ч. 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суд зазначає, що сума грошових коштів, яку орендар повинен сплатити орендодавцю у випадку прострочення повернення орендованого майна, є видом санкції, безпосередньо передбаченої законом, за здійснене ним правопорушення, яка стягується в незалежності від наявності чи відсутності заборгованості з орендної плати, навіть у разі, якщо в договорі не встановлений такий вид неустойки. Крім того, п. 9.1 договору №18-8 від 01.01.1998 р. встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно договору оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

У той же час, суд звертає увагу на те, що листом №495 від 24.09.2007 р. позивачем був встановлений строк для звільнення орендованого гуртожитку до 29.10.2007 р., через що неустойка за несвоєчасне звільнення орендованого приміщення має розраховуватися, починаючи з листопада 2007 року, а не з жовтня 2007, як вказує КП «Гурзуф» у своїй позовній заяві. Таким чином, приймаючи до уваги те, що згідно з наявною в матеріалах справи довідкою (а. с. 20) ставки орендної плати за листопад та грудень 2007 року становлять 19,85 грн. та 20,28 грн. відповідно, стягненню з відповідача на користь КП «Гурзуф» підлягає неустойка у розмірі 80,26 грн. (40,13 грн. (19,85 грн. + 20,28 грн.) х 2). Посилання відповідача на те, що касаційною інстанцію було зупинено виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2007 р. у справі №2-21/3951.1-2007 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідачем, в порушення умов статей 33, 34 ГПК України, не надані суду жодні докази на підтвердження вказаних обставин

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що Комунальним підприємством «Гурзуф» при подачі позову до суду не було сплачено державне мито у сумі 187,00 грн. (102,00 грн. за вимогу майнового характеру та 85,00 грн. за немайнову вимогу), через що вказаний розмір державного мита підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Усунути перешкоди у здійсненні права користування Комунальним підприємством «Гурзуф» (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 11, ідентифікаційний код 33318333) гуртожитком, розташованим по вул. Ленінградській, 32 в смт. Гурзуф, м. Ялта, шляхом виселення Закритого акціонерного товариства «Гурзуфський торговий дім» (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 50, ідентифікаційний код 24024011) з займаного ним приміщення гуртожитку по вул. Ленінградській, 32 в смт. Гурзуф, м. Ялта.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Гурзуфський торговий дім» (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 50, ідентифікаційний код 24024011) на користь Комунального підприємства «Гурзуф» (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 11, ідентифікаційний код 33318333) неустойку у сумі 80,26 грн., 153,90 грн. державного мита та 98,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В частині стягнення з Закритого акціонерного товариства «Гурзуфський торговий дім» на користь Комунального підприємства «Гурзуф» неустойки у сумі 38,56 грн. відмовити.

5.          Стягнути з Комунального підприємства «Гурзуф» (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 11, ідентифікаційний код 33318333) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 37440405)  державне мито в сумі 187,00 грн.

6.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.