Постанова

від 08.04.2008 по справі 4/706/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/706/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"08" квітня 2008 р. Справа № 4/706/07

  Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:   Шевченко В.В.

                                     Мирошниченко М.А.

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: Байдиченко Б.М.

Від відповідача: Мельник С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль”

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 08.02.2008 року                    

у справі № 4/706/07                                                                                                                                                                                                                                                                          

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль”

до відповідача: Громадської організації „Християнський реабілітаційний центр „Вефіль”

про стягнення 1952,59 грн.

                                                  ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2007 року ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Громадської організації „Християнський реабілітаційний центр „Вефіль” (далі - Організація) про стягнення 1256 грн. 09 коп. боргу, що виник у зв'язку з непроведенням остаточного розрахунку за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2004р. по вересень 2007р. згідно з договором № 2428 від 23.02.1999 р., а також 755,71 грн. втрат від інфляції, 209,80 грн. 3% річних та 227,79 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В процесі розгляду даної справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги і останньою заявою від 06.02.2008 року посилаючись на те, що відповідачем частково сплачена сума основного боргу, просив господарський суд стягнути з останнього на свою користь 841,73 грн. основного боргу, 755,71 грн. втрат від інфляції, 206,07 грн. 3% річних та 149,28 грн. пені.

Організація визнала позов та посилаючись на те, що її діяльність направлена на оздоровлення суспільства просила суд реструктуризувати борг терміном на 3 роки і звільнити від сплати пені, інфляційних втрат і річних.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.02.2008 року у справі (суддя –Дубова Т.М.) позов задоволено частково, з Організації  на користь позивача стягнуто 841,73 грн. основного боргу, 227,83 грн. втрат від інфляції, 72,71 грн. 3% річних та 14,93 грн. пені, в частині стягнення 527,88 грн. втрат від інфляції, 133, 36 грн. 3% річних та 134,35 грн. пені відмовлено, а на суму 400 грн. провадження у справі припинено у зв'язку з частковим погашенням боргу після пред'явлення позову.

          Рішення про часткове задоволення позову мотивовано тим, що відповідач свої зобов'язання за договором № 2428 від 23.02.1999 р. не виконав, за надану теплову енергію повністю не розрахувався і залишок боргу станом на час пред'явлення позову складав 1256,09 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу. Між тим, відповідачем додатково погашена сума основного боргу 400 грн., тому позов в частині основного боргу підлягає задоволенню в сумі 841,73 грн., а на суму 400 грн. провадження у справі слід припинити.

          При розрахунку суми боргу з урахуванням інфляції та річних позивачем  включена заборгованість в сумі 1512,54 грн., яка склалася станом на жовтень 2004 року, строк позовної давності щодо якої закінчився згідно зі ст. 257 ЦК України. Отже, інфляційні втрати та 3% річних підлягають стягненню виходячи із заборгованості, що склалася за термін з жовтня 2004р. по вересень 2007р., що відповідно складає 227,83 грн. та 72,71 грн.

          Користуючись своїм правом, наданим ст. 233 ЦК України та приймаючи до уваги, що відповідач є неприбутковою організацією, суд зменшив розмір стягуваної пені до 14,93 грн.

          В апеляційній скарзі ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль”  посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права просить зазначене рішення в частині відмови у задоволенні позову на суму 527,88 грн. втрат від інфляції та 133,36 грн. 3% річних скасувати та задовольнити вимоги щодо їх стягнення. Скаржник зазначає, що інфляційні втрати та річні за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії заявлені у межах позовної давності, а суд неправильно визначив часовий період, за який заявлено їх стягнення.

          Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надіслав, а його представник в усних поясненнях в засіданні суду не заперечував проти викладених у ній доводів, але просив зменшити розмір стягуваних штрафних санкцій, оскільки реабілітаційний центр „Вефіль” є некомерційною та неприбутковою організацією.  

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.1999 року між державним підприємством „Миколаївська ТЕЦ”, правонаступником якого згідно зі статутними документами є позивач, (енергопостачальна організація) та громадською організацією „Християнський реабілітаційний центр „Вефіль” (споживач) було укладено договір № 2428, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у гарячій воді у потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати спожиту теплову енергію згідно виставлених рахунків за встановленими тарифами у терміни, визначені цим договором.

          Але, відповідач в порушення договірних зобов'язань та вимог ст. ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України оплачував спожиту теплову енергію лише частково, у зв'язку з чим рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.09.2004 року у справі № 10/287 з Організації на користь ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” було стягнуто 1512,54 грн. боргу, що виник станом на 01.05.2004 р., а також 141,33 грн. втрат від інфляції, 109,65 грн. річних та судові витрати на суму 169 грн.

Зазначене рішення, яке набрало законної сили, на момент вирішення даного спору не виконано.

У наступному відповідач теж оплачував спожиту теплову енергію не у повному обсязі  у зв'язку з чим за період з жовтня 2004 р. по вересень 2007 року в нього утворилася прострочена заборгованість перед позивачем у сумі 1256,09 грн., що підтверджується відповідними рахунками за спожиту теплову енергію, банківськими витягами, розрахунком заборгованості та не оспорюється  відповідачем.

В процесі розгляду даної справи  відповідач частково оплатив існуючий борг перерахувавши позивачеві 400 грн. згідно з квитанціями № 5 від 18.12.2007р. та № 54 від 01.02.2008р., у зв'язку з чим позивач заявою від 06.02.2008р. зменшив свої позовні вимоги щодо стягнення боргу до 841,73 грн.

          Належних та допустимих доказів, які б свідчили про належне виконання договірних зобов'язань щодо оплати фактично спожитої теплової енергії за встановленими тарифами в узгоджені терміни та відсутність простроченої заборгованості перед позивачем Організацією до суду не подано і таких доказів у справі не міститься.

          Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За розрахунками позивача наявними у справі за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати фактично спожитої теплової енергії відповідач повинен сплатити 149,28 грн. пені, 206,07 грн. - 3% річних та 755,71 грн. втрат від інфляції. Зазначені розрахунки відповідають умовам договору та чинному законодавству, відповідачем не оспорені та не спростовані, а вимоги щодо стягнення вказаних коштів заявлені позивачем у межах встановлених ст. ст. 257, 258 ЦК України строків позовної давності.

          Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 527,88 грн. втрат від інфляції та 133,36 грн. річних суд послався на те, що при розрахунку суми боргу з урахуванням інфляції та 3% річних позивачем включена сума заборгованості у розмірі 1512,54, яка склалася станом на жовтень 2004 р., строк позовної давності щодо якої закінчився згідно з ст. 257 ЦК України.

          Між тим, в порушення вимог ст. 260 ЦК України місцевий господарський суд не визначив ні день початку перебігу строку позовної давності, а ні день закінчення цього строку, а тому зробив помилковий висновок.

          Наявні у справі матеріали свідчать про те, що за період з жовтня 2004 року по вересень 2007 року у відповідача існувала прострочена заборгованість перед позивачем на суму 2768,63 грн., що складалася з поточної заборгованості в сумі 1256,09 грн. та заборгованості за невиконаним рішенням суду від 21.09.2004 р. у справі № 10/278 в сумі 1512,54 грн. Втрати від інфляції в сумі 755,71 грн. та 3% річних в сумі 206,07 грн. нараховані позивачем на всю існуючу за вказаний період заборгованість, що відповідає приписам ст. 625 ЦК України, а позовні вимоги щодо стягнення вказаних сум заявлені у межах встановленого ст. 257 ЦК України загального строку позовної давності тривалістю у три роки.

          Таким чином, уточнені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 527,88 грн. втрат від інфляції, 133,36 грн. 3% річних, а також припинення провадження у справі на суму 400 грн. скасуванню. Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову та зменшити розмір позовних вимог. Позивач скористався наданим правом та заявою від 06.02.2008 року зменшив свої позовні вимоги щодо стягнення основного боргу до 841,73 грн., а тому саме ця вимога є предметом розгляду у справі.

          При цьому, приймаючи до уваги, що відповідач є некомерційною, неприбутковою організацією, прийняв заходи щодо часткового погашення боргу під час розгляду справи, суд користуючись своїм правом згідно з ст. 233 ГК України правильно зменшив розмір стягуваної пені до 14,93 грн., що позивачем не оспорюється.

          Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита в сумі 76 грн.50 коп., у тому числі 25 грн. 25 коп. за подання апеляційної скарги та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. Державне мито в сумі 356 грн. 12 коп. слід повернути позивачу, як сплачене в розмірі більшому ніж передбачено законодавством.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105, 122  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” задовольнити.

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 08 лютого 2008 року у справі № 4/706/07 в частині відмови у задоволенні позову на суму 527 грн. 88 коп. збитків від інфляції, 133 грн. 36 коп. - 3% річних та припинення провадження у справі на суму 400 грн. скасувати, стягнення за ним припинити.

          Резолютивну частину рішення господарського суду Миколаївської області від 08 лютого 2008 року у справі № 4/706/07 викласти у наступній редакції:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Громадської організації „Християнський реабілітаційний центр „Вефіль” (54021, м. Миколаїв, вул. Бузніка,12, кв. 26, р/р 26009301350436 в Спаському відділенні ПІБ м. Миколаєва, МФО: 326234, ЄДРПОУ 25381539) на користь ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, р/р 260087868 у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 326182, код ЄДРПОУ 30083966) 841 грн. 73 коп. боргу, 755 грн. 71 коп. втрат від інфляції, 206 грн. 07 коп. річних, 14 грн. 93 коп. пені, 194 грн. 50 коп. судових витрат.

          Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ, а також довідку на повернення з Державного бюджету України 356 грн. 12 коп. державного мита, сплаченого у розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.

          У задоволенні позову в частині стягнення 134 грн.35 коп. пені відмовити.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.     

Головуючий суддя                                                     Бєляновський В.В.

Судді                                                                              Шевченко В.В.

                                                                                                                                    Мирошниченко М.А.