Рішення

від 01.04.2008 по справі 4/52-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/52-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ  

від "01" квітня 2008 р.                                                       по справі  № 4/52-38

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська сільськогосподарська група "ММК"  

до відповідача Сільськогосподарський виробничий кооператив "Нове життя"

про стягнення 12 383,02 грн.

                                                                       Суддя   Слободян П.Р.

Представники:

Від позивача: Максимюк Л. М. - довіреність у справі

Від відповідача: Нікітін В. Я. - голова правління

Суть спору: позивач - ТзОВ "Волинська сільськогосподарська група "ММК", с. Єлизаветин, Рожищенський район звернувся в господарський суд з позовом до СВК "Нове життя", с. Городині, Рожищенський район в якому просить стягнути 12383,02грн. в т.ч. 9700,00грн. основного боргу, 2683,02грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що відповідач - СВК "Нове життя" основний борг в сумі 9700,00грн. сплатив згідно платіжного доручення № 58 від 01.04.2008р.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

1 серпня 2006 року між позивачем - ТзОВ "Волинська сільськогосподарська група "ММК", с. Єлизаветин, Рожищенський район та СВК "Нове життя",                 с. Городині був укладений договір, згідно умов якого виконавець зобов'язується надати автотранспортні послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору від 01.08.2006року.

Згідно п. п. 1.2. договору відповідач доручив, а позивач зобов'язувався здійснювати оранку землі СВК "Нове життя" транспортом та пальним позивача, а також пальним відповідача.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач в період з 01.08.2006р. по 25.10.2006р. надав транспортні послуги, а саме: 40га землі було виорано трактором та пальним позивача на суму 7200,00грн. і 25га - пальним відповідача на суму 2500,00грн., всього на суму 9700,00грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 25.10.2006р. та накладною № 3-а від 25.10.2006р.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача складає 9700,00грн., підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем, підставна і підлягає  до стягнення з відповідача, оскільки відповідно до вимог ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що відповідач - СВК "Нове життя" борг в сумі 9700,00грн. сплатило згідно платіжного доручення № 58 від 01.04.2008р. /є в матеріалах справи/ і проти стягнення пені заперечує у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Отже, в частині стягнення 9700,00грн. провадження у справі підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач за прострочку платежу відповідно до п. 3.2. договору від 01.08.2006р. просить стягнути з відповідача 2683,02грн. пені за період з 16.11.2006р. по 19.02.2007р., однак позов подано 03.03.2008р., тобто зі спливом строку позовної давності в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258ЦК України).

Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник відповідача заявив усне клопотання про пропущення строку позовної давності і просив, у зв'язку з цим, в стягненні пені відмовити.

Суд не вбачає поважності причин пропуску строку позовної давності, більше того, що позивач не звертався з подібним клопотанням до суду, а отже, в стягненні 2683,02грн. пені необхідно відмовити.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід віднести за рахунок останнього.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 223, 232 ГК України, ст.ст. 232, 258, 267, 509, 526, 546, 549, 837 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 80, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-

в и р і ш и в :

1. В частині стягнення 9700,00грн. основного боргу провадження у справі припинити.

2. В позові про стягнення 2683,02грн. пені відмовити.

3. Стягнути з СВК "Нове життя", (с. Городині, Рожищенський район,                        код 03736049) в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська сільськогосподарська група "ММК", (с. Єлизаветин, Рожищенський район,                        код 34447379) 123,83грн., пов'язаних з оплатою державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Суддя                                                                      Слободян П. Р.