Постанова

від 15.04.2008 по справі 41/2-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/2-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2008                                                                                   Справа № 41/2-08  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Лотоцької Л.О.  (доповідач)    

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі судового засідання Ролдугіній Н. В.

За участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 08.04.2008 року:

від позивача:  Казімир С.М. юрисконсульт, довіреність №29/12-1  від 09.12.07 року;

           Сіренко Т.М. представник, довіреність № 3/1-1  від 03.01.08 року;

від відповідача: Іванов С.О. представник, довіреність №19  від 04.01.08 року;

               Бойко І.О. юрист, довіреність №18  від 04.01.08 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіасистеми”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2008 року у справі № 41/2-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Джекпот”, м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіасистеми”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 4964 грн. 28 коп.

ВСТАНОВИВ:

          В грудні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Джекпот»звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіасистеми», в якій, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просило стягнути з відповідача 3 898,80 грн. збитків у вигляді суми, сплаченої за договором в якості авансу, та 1 064,44 грн. –пені.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2008 року (суддя Орешкіна Е. В.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 3 898,80 грн.; пеню в розмірі 1 064,44 грн.; витрати по сплаті державного мита –102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн.

          Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржник, посилаючись на частину 2 статті 855 Цивільного кодексу України, вважає, що фактично сплачена позивачем відповідачу сума –3 898,80 грн., є вартістю виконаних робіт з розробки Технічного завдання. Позивач не надав доказів вручення претензії відповідачу, не надав й інших доказів, які б свідчили про розірвання договору № 2/06 від 18.04.2006 року, тобто позивач не може заявляти, що договір розірвано і в зв'язку з цим вимагати відшкодування збитків. Відповідач, посилаючись на статтю 188 Господарського кодексу України, зазначає, що розірвання договору № 2/06 в односторонньому порядку не передбачено, пропозиції на розірвання договору позивач відповідачу не надавав, договір в судовому порядку розірваним не визнавався, тому вимоги позивача про  відшкодування збитків необґрунтовані та передчасні.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач зазначає, що предметом даного договору є виконання робіт з розробки програмного забезпечення, а не розробка Технічного завдання, за договором  - це лише частина робіт, а сплачена сума є авансом, що вказано в пункті 5.2 договору, а не сплатою за частину виконаних робіт. Вважає посилання відповідача на частину 2 статті 855 Цивільного кодексу України безпідставними, оскільки позивач не міг прийняти виконані роботи, бо роботи за договором в строк виконані не були, акт приймання-передачі, що свідчив би про їх виконання відповідно до пункту 5.3 договору, відсутній. Посилаючись на пункт 9.1 договору та частину 2 статті 849 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що він використав надане законом право та відмовився від договору, цей факт було зазначено в претензії до відповідача від 19.10.2007 року та позовній заяві від 01.12.2007 року.

          Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2008 року апеляційна скарга прийнята до розгляду, її розгляд було призначено у судовому засіданні на 08.04.2008 року, в якому оголошувалась перерва до 15.04.2008 року.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

          18.04.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Джекпот»- замовник, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіасистеми»- виконавець, уклали договір № 2/06 на розробку програмного забезпечення, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе проведення робіт щодо розробки програмного забезпечення для автоматизації роботи підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Джекпот».

          Відповідно до пункту 2.1 договору № 2/06 від 18.04.2006 року (далі –Договір) роботи виконуються на підставі Технічного завдання, яке розробляється виконавцем, затверджується обома сторонами та є невід'ємною частиною Договору.

          Відповідно до пункту 2.2 Договору роботи виконуються поетапно у відповідності з календарним планом робіт, який розробляється виконавцем, затверджується обома сторонами та є невід'ємною частиною Договору.

          Пунктом 5.1 Договору визначено, що повна вартість робіт визначається Протоколом узгодження ціни, який є невід'ємною частиною Договору.

          На виконання вищевказаних умов Договору сторонами в двосторонньому порядку були підписані технічне завдання, календарний план робіт та протокол узгодження об'єму та цін наданих послуг, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 14-18).

          Пунктом 5.2 Договору визначено, що після затвердження технічного завдання замовник сплачує аванс у розмірі 30% від загальної вартості робіт. Всі строки, зазначені в календарному плані, відраховуються з моменту надходження авансового платежу на рахунок виконавця.

          На виконання пункту 5.2 Договору 18.04.2006 року позивач в якості попередньої оплати за роботи по Договору перерахував відповідачу 3 898,80 грн., що становить 30 % від загальної вартості робіт, яка визначена сторонами в протоколі узгодження об'єму та цін

наданих послуг та становить 12 996,00 грн. Даний факт підтверджується платіжним дорученням № 228 від 13.04.2006 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 43).

          Приймаючи до уваги те, що в календарному плані робіт сторони визначили строк їх виконання –38 днів, перебіг якого відповідно до пункту 5.2 Договору починається з моменту надходження авансового платежу на рахунок виконавця, тобто з 18.04.2006 року, відповідач мав виконати роботи по розробці програмного забезпечення для автоматизації роботи підприємства позивача в строк до 26.05.2006 року.

          Пунктом 3.1 Договору передбачено, що виконавець зобов'язаний виконати роботи, зазначені в технічному завданні в строки, встановлені календарним планом проведення робіт, який є невід'ємною частиною Договору.

          Відповідно до пункту 5.3 Договору після закінчення робіт замовник на протязі 5-ти робочих днів приймає роботи та підписує акт приймання-передачі виконаних робіт або письмово надає мотивовану відмову від прийому робіт. У разі відсутності мотивованої відмови робота вважається виконаною, про що виконавець письмово повідомляє замовника.

          Враховуючи, що відповідачем не надано ані двостороннє підписаного акту приймання-передачі виконаних робіт, ані письмового повідомлення замовника, передбаченого пунктом 5.3 Договору, про те, що робота вважається виконаною, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем зобов'язання по проведенню робіт щодо розробки програмного забезпечення для автоматизації роботи підприємства позивача не виконано.

          В силу пункту 2 статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

          23.10.2007 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 165 від 19.10.2007 року, в якій позивач повідомив, що відмовляється  від Договору та вимагає сплати збитків. Факт направлення позивачем відповідачу зазначеної претензії підтверджується фіскальним чеком «Укрпошти»№ 8021 від 23.10.2007 року та описом вкладень у письмо, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 22-23).

          З огляду на викладене, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді суми, сплаченої позивачем за Договором в якості авансу в розмірі 3 898,80 грн.          

          Пунктом 5.5 Договору визначено, що в разі несвоєчасного виконання робіт виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми Договору за кожен день прострочки.

          Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Пеня в розмірі 1 064,44 грн., яку просив стягнути позивач з відповідача, нарахована за період з 26.05.2006 року  - дня коли відповідач повинен був виконати роботи за Договором, по 26.11.2006 року –останній день шестимісячного строку, напротязі якого відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України можливе нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

          Підпунктом 1 пункту 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

          З позовною заявою позивач звернувся в господарський суд 04.12.2007 року, тобто після спливу позовної давності, передбаченої статтею 258 Цивільного кодексу України, що в силу  пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові в цій частині.

          З огляду на викладене, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд Дніпропетровської області в оскарженому рішенні неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо застосування загальної позовної давності тривалістю у три роки та задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідач пені у розмірі 1 064,44 грн., що є підставою для зміни рішення.

          З огляду  на викладене та керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -                              

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіасистеми” задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2008 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

        «Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіасистеми”, м. Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Джекпот”, м. Дніпропетровськ  збитки в розмірі 3 898,80 грн., 80,07 грн. державного мита та 92,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В іншій частині позову відмовити».

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Джекпот”, м. Дніпропетровськ  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіасистеми”, м. Дніпропетровськ 11, 47 грн. державного мита за розгляд справи апеляційною інстанцією

          Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог статей 116-117 Господарського процесуального кодексу.

          Головуючий суддя                                                    Л. О. Лотоцька

          Суддя                                                                           Р. М. Бахмат

          Суддя                                                                           О. С. Євстигнеєв