Постанова

від 08.04.2008 по справі 14/730/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/730/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"08" квітня 2008 р. Справа № 14/730/07

Колегія   суддів   Одеського   апеляційного   господарського  суду   у   складі:

Головуючого                                                                        Лашина В.В.

Суддів :                                                                                  Єрмілова Г.А.                                                                                                                           Воронюка О.Л.

при секретарі                                                              Толок В.В.          

за участю представників сторін:

Від кредитора  –(Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва)-Марченко О.О., довіреність № 2222/9/10-011, дата видачі: 03.04.08;

Розглянувши апеляційну  скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва

на ухвалу  господарського суду Миколаївської  області від 05.02.2008 р.  

зі справи № 14/730/07

за заявою - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва

до ТОВ Виробничо-комерційна фірма “Стап”

про визнання банкрутом  

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.10.2007 р. за заявою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (далі –ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) на підставі ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „СТАП” (далі –ТОВ ВКФ „СТАП”).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.02.2008 р. (суддя Міщенко В.І.) заяву кредитора ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було залишено без розгляду у зв`язку з неподанням кредитором без поважних причин доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням.

     Не погоджуючись з цією ухвалою, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва просить її скасувати, посилаючись на неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не визначено, який саме документ є підтвердженням відсутності боржника за місцезнаходженням і що таким документом є саме наявність відповідного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

       Заслухавши пояснення представника кредитора, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши положення чинного законодавства, судова колегія вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

       Виносячи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив із того, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.01.2008 р. кредитор був зобов`язаний надати докази відсутності боржника за його місцезнаходженням, а саме наявність відповідного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, чого ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва виконано не було та витребуваних господарським судом доказів не було надано  без поважних причин.

       Однак з цими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

     Частиною 5 ч. 5 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

      У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 18 цього Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

     Таким чином, належним та допустимим доказом відсутності юридичною особи за її місцезнаходженням є внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що й було цілком вірно зазначено судом першої інстанції.

     Натомість, місцевим господарським судом не було враховано, що листом від 21.02.2008 р. №676-11 реєстраційна палата Миколаївської міської ради повідомила про те, що згідно до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” всі юридичні особи до 01.01.2005 р. повинні були надати відомості про включення їх до Єдиного державного реєстру України. Це не було виконано боржником, а тому всі послідуючі записи до Єдиного реєстру технічно не можливі.

Отже, в зв`язку з неможливістю проведення відповідного запису щодо відсутності ТОВ ВКФ „СТАП” за його місцезнаходженням, суду першої інстанції при вирішенні цієї справи потрібно було виходити з положень ч. 1 ст. 43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в підтвердження відсутності боржника за його місцезнаходженням були надані акт перевірки № 129/24-072 від 22.12.2006 р. по питанню відповідності фактичного місцезнаходження підприємства за юридичною адресою, акт перевірки № 38/24-072 від 27.09.2007 р., за якими ТОВ ВКФ „СТАП” за юридичною адресою відсутнє.

       Крім цього, згідно з актом ДВС у Центральному районі м. Миколаєва від 19.03.2007 р. за юридичною адресою ТОВ ВКФ „СТАП” відсутнє. Постановою ДВС у Центральному районі м. Миколаєва від 19.03.2007 р. виконавчий документ, а саме наказ господарського суду Миколаївської області № 15/377 від 24.01.2005 р., був повернутий кредитору без виконання внаслідок відсутності у боржника майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а заходи щодо розшуку його майна та адреси боржника виявилися безрезультатними.

На ці обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув, не проаналізував наявні в матеріалах справи документи, та передчасно виніс оскаржувану ухвалу, якою залишив заяву кредитора – ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва без розгляду.

     За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Миколаївської області не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 103-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

                                                П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва задовольнити, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 05.02.2008 р. по справі  №  14/730/07 - скасувати.

Справу передати до господарського суду Миколаївської області для подальшого розгляду.

Головуючий                                                                     В.В. Лашин

           Суддя                                                                                     Г.А. Єрмілов

 Суддя                                                                                  О.Л. Воронюк