Постанова

від 22.06.2006 по справі 1/193-ап-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/193-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"22" червня 2006 р.                                                           Справа № 1/193-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Губіної І.В. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Херсон

до Товариства  з обмеженою відповідальністю "Мірекл", м.Херсон  

про  стягнення  1808грн.33коп.

за участю представників сторін:  

від  позивача - Назарова Л.М., дов. №01-12/2 від 10.01.2006р., нач. відд.

від  відповідача - Пінькас С.В., дов. №3 від 20.06.2006р., директор

Херсонське  обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів м.Херсона ( далі відділення  ФСЗІ) звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Мірекл", м.Херсона штрафу в сумі 1808,33грн. за неприйняття заходів щодо забезпечення  працевлаштування інвалідів в 2005 році по нормативах, встановлених чинним законодавством.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тими обставинами, що відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” із змінами, встановленими Законом України від 05.07.2001 року, товариство  в 2005 році зобов”язано було  забезпечити працевлаштування інвалідів у кількості 1 чоловіка, а фактично він не був працевлаштований.

Тому у відповідності зі ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі Закон №875-XII від 21.03.1991р.  із змінами і доповненнями станом на 15.06.2004р.) з урахуванням внесених до неї доповнень відповідач зобов”язаний відрахувати до відділення Фонду за невиконання ст.19 цього Закону штрафну санкцію в розмірі половини середньорічної заробітної плати на одного працюючого за кожне не створене робоче місце, так як на його підприємстві кількість працюючих складає 12 чоловік. Відповідно до п.3,4 Порядку сплати  підприємствами (об”єднаннями), установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соцзахисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів штраф відповідач зобов”язаний був перерахувати до відділення Фонду не пізніше 15 квітня 2006р.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що обов'язок підприємств щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов'язком підприємства підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створених робочих місцях. Він вважає, що ним були створені всі заходи для працевлаштування інвалідів. Займатися працевлаштуванням інвалідів зобов'язані органи, визначені в ст.18  Закону  №875-XII. Крім того, ним пояснено, що в 2005р. товариство спрацювало із збитками, а за вказаним вище Законом штрафні санкції стягуються при наявності прибутку підприємства.                                Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

                                        встановив:

Відповідно до ст.ст. 19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” із змінами, внесеними Законом України від 05.07.2001 року, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а у разі, коли кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено цим нормативом,  підприємства зобов”язані сплатити відділенням  ФСЗІ штрафні санкції  в сумі, яка визначається у розмірі середньої річної зарплати  на відповідному суб'єкті господарювання за кожне  робоче місце, не зайняте інвалідом, а при умовах чисельності працюючих на підприємстві від 8 до 25 чоловік, цей штраф визначається в розмірі половини середньої річної зарплати .

Згідно з поданою відповідачем відділенню Фонду державною статистичною звітністю за 2005р., яка затверджена наказом   Мінпраці України від 29.12.2004 року №338  форми № №10-П1, товариством визначена середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, осіб - 12 чоловік, а норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1, також визначена середньорічна зарплата штатного працівника в сумі 3617грн. Фактично  інвалід не був працевлаштований. В цій звітності товариством  не визначено суму штрафних санкцій.

Суд вважає, що  позов є обгрунтованим та підлягаючим задоволенню у повному обсязі за таких обставин.

Стаття 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” із змінами, внесеними Законом України від 05.07.2001 року встановлює, що підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності і господарювання , де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України  соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Статтею 19 цього Закону встановлено ( в редакції від 05.07.2001 року), що норматив робочих місць для інвалідів централізовано не доводиться, а визначається суб'єктом господарювання самостійно.

У випадку невиконання встановленого самостійно  вказаного вище нормативу  підприємство сплачує штрафні санкції.

Враховуючи, що розмір середньорічної зарплати на підприємстві у 2005 році складав 3617грн., а кількість непрацевлаштованих інвалідів становила 1 особу, розмір штрафних санкцій дорівнює 1808,33грн. (50%).

Відповідно до ст.18 наведеного вище Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики органами Міністерства праці, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів та громадськими організаціями інвалідів. Це також передбачено і п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів". Пунктом 5 зазначеного Положення визначено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соцзахисту населення та відділення соцзахисту інвалідів про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 12 Положення встановлено, що  державна служба зайнятості веде облік робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди. В свою чергу, підприємства зобов'язані інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи  соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. Тому слід прийти до висновку, що обов'язок вищезазначених органів щодо працевлаштування інвалідів виникає лише після надання  підприємствами відповідної інформації цим органам про наявні робочі місця для інвалідів.

Відповідачем до матеріалів справи надані щомісячні звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), та потребу в працівниках за 2005р. Цей звіт є державною статистичною звітністю, його форма №3-ПН затверджена Наказом Держкомстату України від 06.07.1998р. №244. У всіх звітах відповідач зазначив, що у нього відсутні вакантні місця. Графа 4 цього звіту, в якій відповідач зобов'язаний був визначити кількість інвалідів, яких слід працевлаштувати, не заповнена.

Доказів того, що він інформував будь-яку службу, яка зазначена в ст.18 Закону №875-XII, про необхідність працевлаштування інваліда, відповідачем до справи не надано.

Колективний договір у відповідача відсутній.

Позивачем до матеріалів справи надані листи Херсонського обласного центру зайнятості від 05.05.2006р. та відділу праці та соцзахисту населення від 25.04.2006р., з яких випливає, що відповідач в 2005р. не повідомляв ці органи про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не прийняті належні заходи щодо працевлаштування інвалідів, у  тому числі, не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, порядок створений яких встановлений Порядком "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів".

Збитковість фінансової діяльності товариства за результатами господарювання в 2005р. не є підставою для звільнення від вказаної штрафної санкції.

Частиною 3 ст.20 вказаного вище Закону встановлено, що в разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства, установи, організації.

З огляду на викладене суд задовольняє позовні вимоги Херсонського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів щодо стягнення з ТОВ "Мірекл" штрафу в сумі 1808,33грн. за нестворення в 2005р. робочого місця для працевлаштування інваліда.

На підставі викладеного, ст.19 та ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, керуючись статтями 94,160-163 КАС України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з  Товариства  з обмеженою відповідальністю "Мірекл", м.Херсон, с.Східне, 5, оф.9, код ЄДРПОУ 31047761 (р.рахунок №26000211 в ХВ ВАТ "Мегабанк", МФО 352714)  штраф за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005р. в сумі 1808грн. 33коп., одержувач: ВДК по м.Херсону, код 24104230, банк УДК Херсонської області, МФО 852010, р/рахунок 31215230500002, *; код ЗКПО 50070000; 01; - платежі до Фонду соціального захисту інвалідів, м.Херсон, вул.40 років Жовтня, 5-а.

3. Виконавчий лист видати з заяви позивача з дня набрання постановою  законної сили.

Суддя                                                                         І.В. Губіна

повний текст постанови

підписаний