Постанова

від 08.04.2008 по справі 20-5/041-12/391

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/041-12/391

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-5/041-12/391

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"08" квітня 2008 р.  10:15                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі:

Судді Харченко І.А.,

при секретарі Баланюк О.В.,

за участю представників:

позивача  – Павлухіна Т.М., довіреність №61 від 30.01.2008,  головний спеціаліст відділу юридичної роботи;  

                        Бойко В.В., довіреність №26 від 11.01.2006, головний спеціаліст-керівник групи контрольно-ревізійної роботи;

відповідача  –Бадалов А.Г., довіреність б/н від 11.02.2008, юрист;

                          Вісторовський О.В., директор, довідка Управління статистики м. Севастополя №22-366-2336 від 28.08.2001,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №20-5/041-12/391 за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі до приватного підприємства “Інжстройсервіс” про стягнення недоїмки та пені в розмірі 6156,11 грн.,

Суть спору:

14.12.2005 позивач звернувся в господарський суд в порядку статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України з позовом  до приватного підприємства “Інжстройсервіс”  про стягнення недоїмки та пені в сумі  6156,11 грн.

Ухвалою від 15.12.2005 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №20-5/041.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.02.2006 у задоволенні  позовних вимог відмовлено (том 1 а.с. 76-77).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 рішення господарського суду міста Севастополя від 14.02.2006 залишено без змін (том 1 а.с. 95-100).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 14.02.2006, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 скасовані, справа №20-5/041 передана до господарського суду міста Севастополя для розгляду за правилами адміністративного судочинства (том 1 а.с. 123-126).

Ухвалою від 08.11.2007 справа №20-5/041 прийнята до провадження суддею Харченко І.А., її присвоєно №20-5/041-12/391, призначено попереднє судове засідання (том 2 а.с.1).

Ухвалою від 04.12.2007 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду (том 2 а.с.11).

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі повинен своєчасно проводити перевірки підприємств та самостійно встановлювати розмір страхових внесків, які повинні бути сплачені. Також, відповідач вважає, що взаємовідносини сторін на підставі договорів, укладених у відповідності з Цивільним кодексом України є цивільно-правовими, та не є трудовими, таким чином виводи позивача не є правомірними. Крім того, позивачем не надано доказів про порушення відповідачем порядку сплати страхових внесків, передбаченого діючим законодавством, а позовні вимоги не ґрунтуються на діючим законодавстві України (том 1 а.с. 41-44).

Згідно  статей 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні  представникам сторін роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін,  суд,

В с т а н о в и в:

Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі (далі Фонд) 28.11.2005 була проведена перевірка Приватного підприємства “Інжстройсервіс” на предмет правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків та використання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за період з 30 серпня 2001 року по 30 вересня 2005 року.

За результатами перевірки була виявлена недоїмка у сумі 5437,20 грн. та нарахована пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 718,91 грн., про що був складений акт №490 від 28.11.2005, з якого вбачається, що пеня та недоїмка були нараховані позивачем у зв'язку з тим, що страхувальником порушені норми ст. 45, ч. 2, п. 3, п.п “Б” Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХІV, а саме встановлений факт несвоєчасного інформування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі про зміну виду діяльності (том 1 а.с. 7-10).

У ході перевірки встановлено, що основним видом діяльності на підставі заяви про реєстрацію у Фонді, є роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах, переважно продовольчим асортиментом (КВЕД 52.11.0).   

За період з 30.08.2001 по 30.04.2003 підприємство було віднесено до 7-го класу професійного різку виробництва, відповідний йому страховій тариф склав 1,02 %.

У відповідності із Законом України  № 660-ІV від 03.04.2003 про внесення змін у Закон України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 2272-ІІІ від 22.02.2001, відповідач з 01.05.2003 був віднесений до 5-го класу професійного різку виробництва и йому встановлений страховій тариф 0,90 %.

Проте, як було встановлено Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі, у 2001-2005р.р. відповідач не здійснив жодної господарської операції за кодом  КВЕД 52.11.0, а основним видом діяльності підприємства було загальне будівництво будівель та споруд –КВЕД  45.21.1.

Крім того, позивач вважає, що відповідачем безпідставно були виключені з фонду оплати праці суми оплати за договорами підряду № 1 від 15.04.05 та №2 від 01.06.05, укладеними з громадянами Екало В.Н. та Єфремової Е.А. за період з травня по вересень 2005 року, так як дані договорі є трудовими та не відповідають вимогам що заявляються до договорів цивільно-правового характеру з причини надання працівникам виконання посадових обов'язків.

Основу загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку визначає  Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХІV від 23.09.1999.

Відповідно до статті 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХІV від 23.09.1999, страхові тарифи,  диференційовані по групам галузей економіки (видам робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Розмір страхового  внеску  залежить  від  класу  професійного ризику виробництва, до якого віднесено  підприємство,  знижки  до нього (за низькі рівні травматизму,  професійної захворюваності та належний  стан  охорони  праці)  чи  надбавки  (за  високі   рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться  Фондом  соціального страхування від нещасних випадків відповідно  до Порядку   визначення   страхових   тарифів   для підприємств,   установ   та   організацій  на  загальнообов'язкове соціальне страхування від  нещасного  випадку  на  виробництві  та професійного  захворювання,  що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Страхувальник здійснює страховий внесок  у  Фонд  соціального страхування   від  нещасних  випадків  у  порядку  і  строки,  які визначаються страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється позивачем, відповідач своєчасно та належним чином сплачував страхові внески у Фонд  соціального страхування   від  нещасних  випадків  у  порядку  і  строки визначені Фондом по КВЕД 52.11.0. у період 2001-2005р.р.

Крім того, суд вважає неспроможними доводи позивача про те, що ПП “Інжстройсервіс” несвоєчасно інформувало Фонд про зміну основного виду діяльності з КВЕД 52.11.0 на КВЕД 45.21.1, що потягнуло порушення п.п “Б” п. 3 ч. 2 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХІV від 23.09.1999.

Як вбачається з п.п 2.1 п.2 статуту ПП “Інжстройсервіс” (том 1 а.с.55-61), відповідач для здіснення робот, послуг, комерційної та іншої діяльності визначив для себе більш ніж 40 видів підприємницької діяльності  серед яких є як оптово –роздрібна торгівля (КВЕД 52.11.0) так і будівництво будь-яких видів будівель та споруд.

Відповідно до заяви про реєстрацію ПП “Інжстройсервіс” (том 1 а.с. 11) у графі “Код діяльності за КВЕД”  визначений КВЕД 52.11.0, за яким підприємство протягом 2001-2005 року своєчасно сплачувало внески у у Фонд  соціального страхування   від  нещасних  випадків у  порядку  і  строки визначені Фондом.

Пунктами 4.8, 4.9 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 №12, яка діяла на момент виникнення правовідносин, передбачено, що у разі, коли за специфікою виробництва страхувальник не підпадає під класифікацію галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва, рішення щодо віднесення його до відповідного класу професійного ризику виробництва приймається Фондом. У разі, коли робочий орган виконавчої дирекції Фонду не отримує відомості, необхідні для віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва, або отримує їх несвоєчасно і не в повному обсязі, робочий орган виконавчої дирекції Фонду відносить страхувальника до класу професійного ризику виробництва за власною оцінкою. 

Проте, позивач не надав суду відомості стосовно порядку визначення Фондом основного виду діяльності  ПП  “Інжстройсервіс”.

Отже, Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХІV від 23.09.1999 не передбачено право Фонду при проведенні перевірки підприємства самостійно визначати основної від діяльності підприємства та на підставі цього нараховувати недоїмку.  

Доводи позивача про те, що договори №1 від 15.04.05 та №2 від 01.06.05, укладені з громадянами Екало В.Н. та Єфремової Е.А. є трудовими договорами, тому має місце необґрунтоване виключення з фонду оплати праці сум заробітних плат, суд вважає необґрунтованими, тому що дані договори укладались у відповідності з Цивільним кодексом України та є Цивільно-правовими.

Крім того, як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, наказі по ПП “Інжстройсервіс” про прийом на роботу громадян Екало В.Н. та Єфремової Е.А. не видавались, із заявами про прийом на роботу вони не звертались, тому суд не вбачає підстав для визнання вказаних договорів –трудовими договорами.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача недоїмки та пені в розмірі 6156,11 грн. необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 69, 70, 79, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд –

П о с т а н о в и в :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                                           І.А. Харченко

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

14.04.2008.