Рішення

від 15.04.2008 по справі 17170-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17170-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

15.04.2008Справа №2-15/17170-2007

За позовом Закритого акціонерного товариства «Кримський Титан» (96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, ідентифікаційний код 32785994)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» (96012, АР Крим, м. Армянськ, Промзона, ідентифікаційний код 33201591)

Про стягнення 3515,40 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Вільштейн Б.Н., довіреність № 06-03-20/15658 від 19.11.2007 р., у справі

Від відповідача  – не з'явився

Обставини справи: Закрите акціонерне  товариство «Кримський Титан»  звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства «Сиваш-Енерго»  про стягнення 3515,40 грн., в тому числі 2827,50 грн. заборгованості, 238,89 грн. пені, 82,69 грн. річних, 366,22 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором на перевезення пасажирів № 1906/з від 01.08.2006 р. на суму 2827,50 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Закритого акціонерного  товариства «Кримський Титан» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.01.2008 р. відповідач у справі Закрите акціонерне  товариство «Сиваш-Енерго» був замінений належним відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України.

29.01.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1870,50 грн. заборгованості, 238,89 грн. пені, 366,22 грн. інфляційних втрат, 82,69 грн. річних.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.  

12.03.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача  суму збитків у розмірі 1870,50 грн., суму пені у розмірі 79,78 грн., інфляційні втрати у розмірі 145,65 грн., 3% річних у розмірі 29,73 грн.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У судовому засіданні представником позивача було надане клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу україни, згідно до якого просить суд провадження у справі в частині стягнення заборгованості за жовтень 2006 р. у розмірі 957,00 грн. припинити у звязку з погашенням. Крім того, просить суд прийняти відмову від стягнення пені у розмірі 159,11 грн., інфляційних втрат у розмірі 220,57 грн., 3% річних у розмірі 52,96 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, проте письмового відзиву на позов не надав.

Розгляд справи відкладався згідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

    Згідно статуту  Товариство з обмеженою відповідальністю «Сиваш – Енерго» створене відповідно до чинного законодавства України шляхом перетворення  Закритого акціонерного товариства «Сиваш – Енерго» та є його повним правонаступником зі збереженням всіх прав та обов'язків перетвореного закритого акціонерного товариства.

01.08.2006 р. між Закритим акціонерним  товариством «Кримський Титан» (Перевізник)(позивач) та Закритим акціонерним товариством «Сиваш-Енерго» (Замовник)(відповідач) був укладений договір поставки № 1906/з. (а.с. 12-13)

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів (робітників Замовника) по маршруту: «зупинний майданчик в районі автостанції Армянськ – зупинний майданчик ВАТ «Сиваський аніліно-фарбовий  завод», а Замовник зобов'язується здійснити оплату за перевезення згідно умовам дійсного договору.

Перевезення пасажирів виконується за умови подання Замовником заяви в письмовій формі (факсовим повідомленням, електронною поштою, в іншому вигляді), в термін не менш ніж за 3-є робочих тижнів, з обов'язковим зазначенням наступної інформації: дата та час посадки/висадки; тип та кількість транспортних засобів, вимоги до них; маршрут; контактні телефони та відповідальні особи.

Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата здійснюється по узгодженим тарифам, які є невід'ємною частиною дійсного Договору.

Так, згідно з пунктами 5.3, 5.4, 5.5 Договору) до п'ятнадцятого числа кожного місяця надання послуг, Перевізник виставляє Замовнику рахунок за надані послуги за минулий календарний місяць. Замовник повинен сплатити за надані послуги протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 20-20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Після надання послуг щомісячно оформлюється акт виконаних робіт, який є документом, що підтверджує виконання робіт.

Строк дії Договору обумовлений розділом 8 Договору та становить з моменту його підписання та до 31.12.2006 р. У випадку, якщо одна зі сторін за 10 днів до закінчення терміну дії Договору заявить про намір продовження договору та надасть документ, що підтверджує повноваження представника сторони, то Договір вважається продовженим ще на 1 рік. В частині фінансових зобов'язань Договір діє до остаточного їх виконання сторонами.

Позивачем у виконання своїх зобов'язань за Договором здійснювалися перевезення у період з серпня по жовтень, про що свідчать підписані обома сторонами :

Акт реалізації робіт/послуг № ТИ-0009731 від 31.08.2006 р. (а.с. 16);

Акт реалізації робіт/послуг № ТИ-0011158 від 30.09.2006 р. (а.с. 17);

Акт реалізації робіт/послуг № ТИ-0012475 від 31.10.2006 р. (а.с. 20).

Відповідачем вартість отриманих послуг за серпень – вересень 2006 р. була оплачена у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» була оплачена вартість наданих позивачем послуг за жовтень 2006 р. у розмірі 957,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 247 від 03.12.2007 р.

Як свідчать матеріали справи вказана сума у розмірі 957,00 грн. була сплачена відповідачем 03.12.2007 р., а перерахована банком лише 05.12.2007 р., тобто після звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку. (29.11.2007 р.)

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що  Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За такими обставинами провадження у справі в частині стягнення 957,00 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за Актом реалізації робіт/послуг № ТИ-0012475 від 31.10.2006 р. у розмірі 145,65 грн. та 29,73 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго»  інфляційних втрат у розмірі 145,65 грн. за період з 21.11.2006 р. по 03.12.2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» 3% річних у розмірі 29,73 грн. за період з 21.11.2006 р. по 03.12.2007 р.  підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 79,78 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання за Актом реалізації робіт/послуг № ТИ-0012475 від 31.10.2006 р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного перерахування плати за транспортні послуги на розрахунковий рахунок перевізника Замовник сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми перевезення за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується сума пені у розмірі 79,78 грн. за період з 27.11.2006 р. по 21.05.2007 р., є обґрунтованою, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, позивач зазначає, що ним на виконання умов договору здійснювалися перевезення працівників ВАТ «Сиваш-Енерго» у період з листопада – по грудень 2006 р., проте відповідачем вартість вказаних послуг у розмірі 1870,50 грн. сплачена не була, акти реалізації робіт/послуг за листопад  2006 р. та грудень 2006 р. підписані також не були.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на статті 224, 225  Господарського кодексу України, тобто визначає та обґрунтовує правову природу стягуваної з відповідача суми у розмірі 1870,50 як збитки.

Розглянувши представлені сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків у розмірі 1870,50 грн. з огляду на наступне.

          Так, позивач визначає та обґрунтовує стягувану з відповідача суму (вартість несплачених відповідачем послуг у листопаді-грудні 2006 р.) у розмірі 1870,50 грн. як збитки.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок.

 Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

    - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

     - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

    - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

    - матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. (в даному випадку відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго».

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються.

При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

          Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення міститься в статті 173 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Як вбачається з матеріалів справи стягувана  сума у розмірі 1870,50 грн. за своєю правовою природою та в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України не є збитками.

В Роз'ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт сричинення та розмір збитків,  заподіяних відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала збитків, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 3 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.

Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Однак, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не довів суду безперечних доказів заподіяння збитків Товариством з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» у розмірі 1870,50 грн., не довів протиправності дій відповідача та причинного зв'язку між цими діями та спричиненими збитками, через що у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

  У судовому засіданні представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 159,11 грн., інфляційних втрат у розмірі 220,57 грн., 3% річних у розмірі 52,96 грн.

Розглянувши матеріали справи, заяву позивача,  суд вважає за можливе вказану заяву  задовольнити.

Судом встановлено, що відмова позивача від частини позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а також повноваження, якими наділений  представник позивача Вільштейн Б.Н. дозволяють відмовитися від позову, також, приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване  саме позивачем, а отже клопотання Закритого акціонерного  товариства «Кримський Титан»  підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1  статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Таким чином, провадження у справі  в частині стягнення пені у розмірі 159,11 грн., інфляційних втрат у розмірі 220,57 грн., 3% річних у розмірі 52,96 грн. підлягає припиненню.

          Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторні пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 18.04.2008 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, пунктами 1-1, 4 частини 1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» (96012, АР Крим, м. Армянськ, Промзона, ідентифікаційний код 33201591) на користь Закритого акціонерного  товариства «Кримський Титан» (96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, ідентифікаційний код 32785994, р/р 2600501203 в АБ «Кліринговий дім» м. Київ МФО 300647) 79,78 грн. пені,   29,73 грн. річних, 145,65 грн. інфляційних втрат, 35,17 грн. державного мита та 40,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення збитків у розмірі 1870,50 грн. у позові відмовити.

4.          В частині стягнення заборгованості у розмірі 957,00 провадження у справі припинити.

5.          В частині стягнення пені у розмірі 159,11 грн., інфляційних втрат у розмірі 220,57 грн., 3% річних у розмірі 52,96 грн. провадження у справі припинити.

6.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.