Постанова

від 20.02.2008 по справі 15/392-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/392-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.02.08                                                                                       Справа №15/392-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Колодій Н.А. судді  Колодій Н.А.    , Мірошниченко М.В.  , Хуторной В.М.

при секретарі Пересада О.В.

за участю представників:

позивача:           Слабоус Є.А. – довіреність №29/10-1 від 29.10.2007 року;

відповідача:      Станчук А.Ю. – довіреність б/н від 14.02.2008року;

                          Кірющенко Д.М. – довіреність б/н від 25.10.2007 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Квардем», м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 20.11.2007 р. у справі №15/392-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтагарант», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Квардем», м. Херсон

про стягнення 10 367,00 грн.

                                                   ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №289 від 19.02.2008 року справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя – Колодій Н.А. (доповідач), судді – Мірошниченко М.В., Хуторной В.М.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтгарант», м.Київ,   звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Квардем», м. Херсон, 10 367,00 грн. заборгованості за  договором купівлі-продажу нафтопродуктів ( а.с.2-3).

         Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.11.2007 р. по справі  № 15/392-07 (суддя Клепай З.В.) позов задоволено, стягнуто на користь позивача  10 367,00 грн. основного боргу, судові витрати у розмірі 103грн.67коп. державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу покладено на відповідача ( а.с.68-69). Рішення мотивовано умовами договору купівлі-продажу, приписами ст. 173, 193 ГК України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Квардем» (відповідач)  звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької  області від 20.11.2007 року у даній справі, як прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального  права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

В обґрунтування доводів заявник в апеляційній скарзі посилається на наступні обставини: вказує, що внаслідок неналежного виконання позивачем умов генерального договору купівлі-продажу нафтопродуктів №10-01/07 , а саме, недопоставки нафтопродуктів за додатковою угодою №1, відповідачем було обґрунтовано зменшену суму виплати  по додатковій угоді №3 на суму недопоставленої  першої партії продукції.

ТОВ «Нафтагарант» (позивач у справі), у письмовому відзиві на апеляційну скаргу  вказує, що оскаржуване  рішення господарського суду  прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити ( відзив додано до справи).

В судовому  засіданні, 20.02.2008 року,  представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та запереченнях на скаргу.

  За результатами розгляду апеляційної скарги  прийнято постанову, оголошено вступну та резолютивну частини.

  Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами,  наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши  фактичні обставини  справи, проаналізувавши на  їх підставі застосування господарським судом  норм матеріального та процесуального права при  прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню  в силу наступного :

Як встановлено господарським судом і підтверджено матеріалами справи, 10 січня 2004 року між Товариством  з обмеженою відповідальністю «Нафтгарант» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Квардем» (Покупець) укладено Генеральний договір купівлі-продажу нафтопродуктів №10-01/07, відповідно до якого Продавець ( позивач у справі) зобов'язався передати у власність Покупця (відповідача), а  Покупець -  належним чином оплатити  та прийняти нафтопродукти згідно з умовами даного договору ( а.с. 12,  далі –Договір).

Виходячи зі змісту пункту 1.2 Договору, найменування, марка, кількість, ціна, умови оплати товару  визначаються покупцем та продавцем в додаткових угодах, що є невід'ємними частинами даного Договору.

В пункті 5.1 Договору сторони  узгодили, що оплата по договору здійснюється на підставі виставленого Продавцем рахунку або  згідно з умовами підписаних додаткових угод.

06 березня 2007 року сторонами  у справі укладено Додаткову угоду №3 до генерального договору купівлі-продажу  №10-01/07 від 10.01.07р.,  згідно з якою  позивач зобов'язався передати відповідачеві  товар – Компонент бензину Ольвіт-БР  у кількості 53 тн. вартістю  на загальну суму  148400,00 грн.. в тому числі  24733,33 грн. ПДВ.

Відповідно  п. 4 додаткової угоди, покупець (відповідач) зобов'язався здійснити оплату за товар у  розмірі 100% її вартості протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури.

В пункті  6 додаткової угоди сторони зазначили, що товар вважається переданим покупцеві з моменту підписання акту прийому-передачі товару.

Термін відвантаження по даній додатковій угоді, як вказано у пункті 7,   протягом 7 банківських днів з моменту отримання листа-заявки та підписання даної додаткової угоди.

Матеріали справи  свідчать, що  позивач, на виконання   умов  Генерального  договору  купівлі-продажу нафтопродуктів №10-01/07 та додаткової угоди №3, відвантажив відповідачу компонент бензину Ольвіт-БР  залізничною цистерною  та  06 березня 2007 року виставив рахунок –фактуру №СФ-0000089   на суму 148399,99 грн.

7 березня 2007 року сторонами у справі складено, підписано ( підписи   скріплено печатками) Акт №3 прийому-передачі нафтопродуктів до договору №10-01/07 від 10.01.2007р. та додаткової угоді №3 від 06.03.2007. Виходячи зі змісту наведеного Акту, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтгарант» передало,  а товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Квардем» прийняло компонент бензину Ольвіт БР ( товар) у кількості 52, 980 тн. на загальну суму ( з урахуванням ПДВ) 148344,00 грн.

За отриманий товар  відповідач розрахувався частково, сплативши  позивачу 137 977,00 грн., що підтверджується виписками банку, не заперечується сторонами у справі. Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем  за поставлений  компонент бензину Ольвіт БР  по  додатковій угоді №3 складає 10367,00 грн. Стягнення вказаної заборгованості стало предметом даного спору.

 Слід зауважити, що відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання  його обов'язку.

 У ст.ст.525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач виконав зобов'язання щодо  оплати виставленого  рахунку №СФ-0000089 від06.03.2007р. за відвантажений позивачем та отриманий відповідачем  товар згідно з умовами додаткової угоди №3 до генерального договору купівлі-продажу.

За наведених обставин вимога позивача  про стягнення  з  відповідача 10367,00 грн. заборгованості, що виникла за додатковою угодою №3 до генерального договору купівлі-продажу  нафтопродуктів №10-01/07 від 10.01.2007 року, є правомірною, а рішення господарського суду про  її  задоволення -  законним та обґрунтованим.

      Доводи заявника  апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються з наведених вище та наступних підстав.

      Як свідчать матеріали справи, правовідносини між позивачем та відповідачем  виникли на підставі генерального договору купівлі-продажу нафтопродуктів №10-01/07 від 10.01.2007 року  та додаткових угод до договору, які є його невід'ємними частинами та в яких сторони визначають найменування, марку, кількість, ціну, базис поставки, умови оплати товару. Отже, обов'язок відповідача  оплатити отриманий ним товар  згідно додаткової угоди №3  випливає з умов  даної угоди.

      Матеріалами справи  підтверджено, що позивач у повному обсязі виконав взяте на себе зобов'язання  за додатковою угодою №3  та поставив відповідачу визначену в додатковій  угоді №3 кількість товару, але відповідач  зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав.

     В пункті 5.4  генерального договору, на якій посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів щодо зменшення  суми  виплати  по додатковій угоді №3 на вартість недоотриманої кількості  продукції згідно умов додаткової угоди № 1 від 10.01.2007 року ,  йдеться про порядок розрахунків  та дії  сторін за договором  у разі недовантаження продавцем ( позивачем у справі) товару продавцем  при його відправленні.

   В матеріалах справи відсутні докази, які б  свідчили про те, що саме позивач не виконав умови генерального договору купівлі-продажу і додаткових угод до нього та здійснив відвантаження товару у меншій кількості, чим передбачено умовами додаткових угод.  Акт експертизи від 17.01.2007 року також  не підтверджуєте  даного факту.

    За таких умов посилання  відповідача на пункт 5.4 генерального договору є неправомірним.

Таким чином,  колегія суддів вважає, що господарський суд  Херсонської   області вірно застосував норми матеріального та процесуального права  і правильно прийняв рішення,  яким  стягнув з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 10367,00 грн.

Правові підстави для скасування рішення господарського суду  відсутні.

Керуючись ст. ст. 49, 99,  101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Квардем»  на рішення господарського суду Херсонської області  від 20.11.2007 року у  справі №15/392-07 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області  від 20.11.2007 року у  справі №15/392-07   залишити  без змін.

Головуючий суддя Колодій Н.А.

 судді  Колодій Н.А.  

 Мірошниченко М.В.  Хуторной В.М.