Постанова

від 09.04.2008 по справі 10/105-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/105-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 квітня 2008 р.                                                                                    № 10/105-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Зоря"

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2007 р.

у справі№ 10/105-07

господарського судуКиївської області

за позовомСільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Зоря"

до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Техна",2) Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Астра"

провизнання договору оренди недійсним

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Ведмідь А.П., голова; Москаленко І.О., дов. № б/н від 01.11.2007 р.;

відповідача-1:Лебедько Д.М., дов. № б/н від 25.03.2008 р.;

відповідача-2:Золотоверх О.М., ліквідатор;

В С Т А Н О В И В:

У березні 2007 р. Сільськогосподарський виробничий кооператив "Агрофірма "Зоря" (далі –Агрофірма) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним з моменту укладення договір оренди від 01.03.2006 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техна" (далі –Товариство) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Астра" (далі –Кооператив).

Позовні вимоги Агрофірма обґрунтовувала тим, що договір оренди від 01.03.2006 р., укладений між Товариством та Кооперативом, не відповідає вимогам ст. ст. 209, 210, 793 та 794 Цивільного кодексу України, а тому у відповідності до ст. ст. 215 та 220 Цивільного кодексу України є недійсним з моменту його укладення.

Ухвалою господарського суду від 25.09.2007 р. провадження у справі щодо Кооперативу припинено на підставі п. 6 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з державною реєстрацією припинення юридичної особи на підставі судового рішення про ліквідацію юридичної особи –банкрута Кооперативу.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.09.2007 р. (суддя Тищенко О.В.) в задоволенні позовних вимог Агрофірми відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2007 р. (колегія суддів: Мостова Г.І., Писана Т.О., Фаловська І.М.) рішення господарського суду Київської області від 25.09.2007 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що Агрофірма не довела того, що вона є власником автогаражу площею 770,9 кв. м, який є об'єктом договору оренди від 01.03.2006 р., укладеного між Товариством і Кооперативом, тобто не довела того, що вказаний договір порушує її права, що виключає можливість задоволення її позовних вимог.

Крім того, господарські суди зазначили, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто із застосуванням правового механізму, встановленого частиною другою ст. 208 Господарського кодексу України, ст. 216 Цивільного кодексу України, не залежно від того, чи відповідає спірна угода закону.

Агрофірма звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та уточненнями до неї, у якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2007 р. і рішення господарського суду Київської області від 25.09.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Викладені у касаційній скарзі та уточненнях до неї вимоги Агрофірма обґрунтовує тим, що господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів було порушено ст. ст. 6, 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 42, 43, 47, 32 –36 та 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 209, 210, 215, 220 та 793 Цивільного кодексу України.

Товариство та Кооператив не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Агрофірми до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

У судовому засіданні 02.04.2008 р. оголошувалась перерва до 09.04.2008 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Агрофірми підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що:

– у 2001 р. Агрофірма здійснювала будівництво гаража на 16 автомашин, що підтверджується витягом з книги обліку витрат по будівництву Р-К151 за 2001 –2002 рр.;

– гараж на 16 автомашин був введений Агрофірмою в експлуатацію у 2001 р., що підтверджується уточненим переліком майна пайового фонду та його структури від 01.01.2003 р.

Відповідно до частини шостої ст. 86 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент здійснення Агрофірмою будівництва та введення в експлуатацію гаража на 16 автомашин, відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з частиною першою ст. 20 Закону України "Про власність", чинного на момент здійснення Агрофірмою будівництва та введення в експлуатацію гаража на 16 автомашин, суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Частина друга ст. 21 та частина перша ст.24  вказаного Закону передбачали, що право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод. Об'єктами права власності кооперативу (колгоспу) є будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів; виготовлена ним продукція; доходи, одержані від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу (колгоспу), а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Частина перша ст. 20 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" встановлює, що кооператив є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Враховуючи вказані обставини справи та норми законодавства України, які були чинними на момент здійснення Агрофірмою будівництва та введення в експлуатацію гаража на 16 автомашин, колегія суддів приходить до висновку, що у 2001 р. Агрофірма набула право власності на зазначений гараж.

Вирішуючи спір, господарські суди першої та другої інстанції наведеного не врахували, та безпідставно застосували норми Цивільного кодексу України, який не був чинним на момент здійснення Агрофірмою будівництва та введення в експлуатацію гаража на 16 автомашин, внаслідок чого прийшли до помилкового висновку про те, що Агрофірма не є власником вказаного гаража, який є об'єктом договору оренди від 01.03.2006 р., укладеного між Товариством і Кооперативом.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

– Агрофірма гараж на 16 автомашин Кооперативу не передавала, що підтверджується довідками Виконавчого комітету Саливонківської сільської ради № 30 від 03.03.2005 р. та № 32 від 03.03.2005 р., актами передачі майна пайового фонду Агрофірми до Кооперативу від 16.11.2004 р., 04.04.2005 р., 14.04.2005 р. та 23.12.2005 р.;

– гараж на 16 автомашин знаходиться на балансі Агрофірми, що підтверджується витягом з інвентаризаційного переліку майна від 03.11.2006 р.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що договір оренди від 01.03.2006 р., об'єктом якого є гараж на 16 автомашин, укладений між Товариством і Кооперативом, укладено з порушенням ст. 761 Цивільного кодексу України, оскільки Кооператив не є власником відповідного гаража, а Агрофірма не уповноважувала Кооператив на укладення з Товариством вказаного договору оренди.

Згідно з частиною першою ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частина третя ст. 215 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, оскільки договір оренди від 01.03.2006 р., об'єктом якого є гараж на 16 автомашин, укладений між Товариством і Кооперативом, укладено з порушенням ст. 761 Цивільного кодексу України, то він підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої ст. 203 та частини першої ст. 215 Цивільного кодексу України. Звернення Агрофірми з відповідним позовом здійснено згідно з частиною третьою ст. 215 Цивільного кодексу України, так як вона є заінтересованою особою, оскільки гараж на 16 автомашин належить їй на праві власності.

Наведене вище свідчить, що місцевий та апеляційний господарські суди, встановивши необхідні для вирішення спору обставини справи, дали їм неправильну юридичну оцінку та не застосували норм матеріального права, які підлягали застосуванню, внаслідок чого прийняли необґрунтовані рішення та постанову.

Згідно з частиною першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2007 р. та рішення господарського суду Київської області від 25.09.2007 р. підлягають скасуванню.

При цьому колегія суддів колегія суддів Вищого господарського суду України, виходячи з того, що необхідні для вирішення справи обставини є встановленими, вважає за можливе прийняти нове рішення у даній справі, яким задовольнити позовні вимоги Агрофірми та визнати недійсним договір оренди від 01.03.2006 р., укладений між Товариством і Кооперативом.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Зоря" задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2007 р. та рішення господарського суду Київської області від 25.09.2007 р. у справі № 10/105-07 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Зоря" задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди від 01.03.2006 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техна" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Астра".

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          В.І. Шаргало