Постанова

від 27.03.2008 по справі 18/42а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/42а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.08                                                                                           Справа№ 18/42а

Господарський суд Львівської області в складі

головуючого-судді                                                               Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                     Колтун Ю.М.

у відкритому судовому засіданні в м.Львові

розглянувши справу за позовомДержавного підприємства (надалі ДП) „Львівприлад”

доДержавної податкової інспекції (надалі ДПІ) у м.Львові

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

з участю представників :

від позивача: Лоїш М.І. –представник (довіреність за №13/27 від 30.01.2008 року);             

від відповідача:  не з‘явився,   

В С Т А Н О В И В :

     що  ДП „Львівприлад” звернулося до господарського суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №6362301/2/21776 від 29.11.2007 року, за №6362301/1/16628 від 13.09.2007 року, за №6362301/0/11498 від 27.06.2007 року, прийнятих ДПІ у м.Львові.

        Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки в матеріалах справи наявні податкові накладні, які повністю відповідають вимогам чинного законодавства. Окрім того, позивач посилається на те, що при оподаткуванні операцій з контрагентом Відкритим акціонерним товариством (надалі ВАТ) „Сяйво” державним підприємством правомірно було відкориговано податкове зобов‘язання із сплати податку на додану вартість. Щодо відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) „Галвіт”, то позивач вважає, що жодного заліку з таким контрагентом не проводилось.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з тих самих міркувань, просять позов задоволити повністю.

Відповідач у запереченні на позовну заяву за №436/10-010 від 11.03.2008 року вважає, що оскільки відомості в акті здачі прийоми виконаних робіт ТзОВ „”Полімермаш” є неповними позивачем неправомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які входять в ціну виконаних робіт. По взаємовідносинах з ТзОВ „РИФ”  та ТзОВ „Профліга” орган державної податкової служби вважає, що податкові накладні надані контрагентами не можуть братись до уваги, оскільки такі заповнені з порушення вимог чинного законодавства. Також, орган державної податкової служби вважає, що позивач повинен був відкоригувати податкові зобов‘язання з податку на додану вартість, з врахуванням заліку заборгованості з Сп „ТзОВ „ГУПРО”. Окрім того, відповідач вважає, що первинні податкові-повідомлення-рішення не можуть бути предметом даного спору оскільки вважаються відкликаними.

Представник відповідача в судове засідання не з‘явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, однак, таке задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для її розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами виїзної планової перевірки ДП „Львівприлад” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у зв‘язку з припиненням (реорганізацією) за період з 01.04.2006 року по 23.04.2007 року, ДПІ у м.Львові складено акт за №130/23-2/05796593 від 26.06.2007 року та прийнято податкове повідомлення-рішення за №6362301/0/11498 від 27.06.2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 129826 грн. 50 коп., в тому числі, основний платіж 86551 грн. 00 коп. та 43275 грн. 50 коп. штрафні (фінансові) санкції.

В процедурі адміністративного узгодження податкового зобов‘язання відповідачем позивачу були надіслані податкові повідомлення-рішення за №6362301/1/16628 від 13.09.2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 121882 грн. 50 коп., в тому числі 81255 грн. 00 коп. –основний платіж та 40627 грн. 50 коп. –штрафні (фінансові) санкції, та за №6362301/2/21776 від 29.11.2007 року, в якому визначена аналогічна сума податкового зобов‘язання, як і в попередньому податковому повідомленні-рішенні.

В акті перевірки зазначено, що ДП „Львівприлад” в червні 2006 року перерахувало СП „ТзОВ „ГУПРО” передоплату в сумі 240000 грн. 00 коп. та включило до податкового кредиту в червні місяці 2006 року 40000 грн. 00 коп. В лютому місяці на підставі договору поруки по бухгалтерському обліку частково в розмірі 118600 грн. 00 коп. зазначена сума передоплати була зарахована як оплата заборгованості перед ТзОВ „Галвіт”. Оскільки сума 118600 грн. 00 коп., як зазначено в акті перевірки, була проведена як оплата за отримані послуги ПП „Львівприлад” необхідно було відкоригувати податковий кредит в лютому 2007 року на суму 19767 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку висновкам органу державної податкової служби суд виходив з наступного.

29.06.2006 року між ДП „Львівприлад” (замовник)  та ТзОВ „ГУПРО” (підрядник) укладено договір за №29/01-01, згідно умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по облаштуванню автономного теплопостачання корпусу №2 ДП „Львівприлад” на власний ризик та з своїх матеріалів згідно затвердженою замовником проектно-кошторисною документацією.

На виконання даного договору ДП „Львівприлад” згідно платіжного доручення за №383 від 29.06.2006 року було перераховано контрагенту 240000 грн. 00 коп. попередньої оплати.

07.02.2006 року між ТзОВ „Галвіт” (виконавець) та ДП „Львівприлад” (замовник) було укладено угоду від 07.02.2006 року, згідно умов якої замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання обов‘язків по наданню послуг по охороні об‘єкта замовника.

26.02.2007 року між ТзОВ „Галвіт” (кредитор), СП ТзОВ „ГУПРО” (поручитель) та ДП „Львівприлад” (боржник) укладено договір поруки, за яким поручитель зобов‘язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником зобов‘язань згідно угоди №01 на охорону об‘єктів від 07.02.2006 року, укладеного між згаданими сторонами, щодо оплати за надання послуг по охороні об‘єкта та майна боржника сплати штрафних санкцій в сумі, що не перевищує 118600 грн. 00 коп.

Орган державної податкової служби з врахуванням викладених обставин та з посиланням на перелік кредиторів та суми заборгованості вважає, що позивачем в порушення підп.7.4.1 п.7.4, підп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” за №168/97-ВР від 03.04.1997 року, з наступними змінами та доповненнями, не відкориговано в лютому 2007 року податковий кредит на 19767 грн. 00 коп., оскільки сума в розмірі 118600 грн. 00 коп. зарахована по бухгалтерському обліку як часткова оплата за  240000 грн. 00 коп. перерахованої перодоплати.

У відповідності до вимог підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 згаданого Закону, чинної на момент проведення перевірки, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.  

Згідно підп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього ж Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як передбачено підп.4.5.1 п.4.5 ст.4 даного Закону, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

Однак, в даному випадку, органом державної податкової служби не взято до уваги наступного.

У відповідності до вимог ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.  Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та обставин викладених в акті перевірки орган державної податкової служби посилається лише на дані бухгалтерського обліку, при цьому, органом державної податкової служби не взяті до уваги акт звірки взаємних розрахунків ДП „Львівприлад” та СП ТзОВ „ГУПРО” станом на 23.04.2007 року за СП ТзОВ „ГУПРО” числиться заборгованість в сумі 240000 грн. 00 коп.; акт звірки взаємних розрахунків між ДП „Львівприлад” та ТзОВ „Галвіт”, з якого вбачається що ДП „Львівприлад” має заборгованість перед ТзОВ „Галвіт” в сумі 118600 грн. 00 коп. станом на 01.03.2007 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згадані акти підписані в березні та квітні 2007 року, а висновок органу державної податкової служби стосується порушення у лютому 2007 року.

Таким чином, суд врахувавши те, що зарахування зустрічних вимог лише за наявності волевиявлення сторін, а доказів в підтвердження наявності такого органом державної податкової служби не надано, у суду відсутні підстави вважати наявність такого між ДП „Львівприлад” та СП ТзОВ „ГУПРО”.

А відтак, суд не може вважати правомірним висновок органу державної податкової служби що сума 118600 грн. 00 коп. була проведена як оплата за отримані послуги ПП „Львівприлад”, у зв‘язку з чим необхідно було відкоригувати податковий кредит в лютому 2007 року на суму 19767 грн. 00 коп.

Також, в акті перевірки зазначено, що в червні 2006 року ДП „Львівприлад” перархувало ТзОВ ВТП „РИФ” 100002 грн. 00 коп. і 69829 грн. 81 коп. та включило до податкового кредиту 16667 грн. 00 коп. та 11638 грн. 30 коп. на підставі податкових накладних відповідно за №0012 від 21.06.2006 року та за №0013 від 29.06.2006 року, однак,  зазначені податкові накладні не відповідають вимогам підп.7.2.1 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, а тому орган державної податкової служби вважає, що такі на можуть бути підставою для формування податкового кредиту позивачем.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що в червні 2006 року ДП „Львівприлад” перерахувало ТзОВ „Профліга” 12000 грн. 00 коп. та включило до податкового кредиту 2000 грн. 00 коп. на підставі податкової накладної за №6300000031 від 30.06.2006 року отриманої від ТзОВ „Профліга”, яка (податкова накладна) не може бути підставою для формування податкового кредиту оскільки не відповідає підп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме в номенклатурі поставки товарів зазначено „аванс за роботи”.

Органом державної податкової служби в акті перевірки зроблено висновок про те, що в квітні та червні 2006 року ДП „Львівприлад”  перерахувало ТзОВ „Полімермаш” 43500 грн. 00 коп. та 43500 грн. 00 коп.  та включило до податкового кредиту в квітні 2006 року 7250 грн. 00 коп. та в червні 2006 року 7250 грн. 00 коп. При цьому, орган державної податкової служби зазначає, що в податкових накладних за №67 від 04.04.2006 року та №107 від 08.06.2006 року зазначено ремонт 3-х ТПА ДЕЗЗЗО Ф1, в актах здачі-прийомки виконаних робіт не вбачається в яких цехах проводились роботи, що було включено до вартості виконаних робіт, у зв‘язку з чим відповідач робить висновок про безпідставність формування податкового кредиту позивачем на підставі згаданих податкових накладних.

Даючи правову оцінку згаданим висновкам органу державної податкової служби, суд виходив з наступного.

Щодо господарської операції позивача з ТзОВ „РИФ”.

20.06.2006 року між ДП „Львівприлад” (замовник)  та  ТзОВ „РИФ” (підрядник) укладено договір за №12, згідно якого  замовник передає, а підрядник приймає на себе виконання на власний ризик та з своїх матеріалів ремонтно-будівельних робіт згідно з затвердженою замовником проектно-кошторисною документацією.

В матеріалах справи наявний локальний кошторис №2-1-1 з розрахунком договірної ціни.

На виконання згаданого договору позивачем було перераховано контрагенту платіжними дорученнями за №366 від 21.06.2006 року та за №373 від 26.06.2006 року кошти відповідно в сумі 100002 грн. 00 коп. та 69829 грн. 81 коп.

Окрім того, виконання згаданого договору також підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за червень 2006 року та відомістю матеріалів за червень 2006 року.

В свою чергу ТзОВ „РИФ” позивачу були виписані податкові накладні за №0012 від 21.06.2006 року та за №0013 від 29.06.2006 року, які органом державної податкової служби не взяті до уваги, як належні документи для формування податкового кредиту, оскільки в колонці номенклатура поставки товарів (послуг) продавця зазначено оплата згідно договору №12.

Щодо господарської операції позивача з ТзОВ „Профліга”.

27.06.2006 року між ДП „Львівприлад” (замовник)  та ТзОВ „Профліга” укладено договір за №4-02, згідно якого підрядчик зобов‘язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, виконати за завданням замовника, а замовник зобов‘язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити роботи.

Також сторонами договору складено локальний кошторис за №2-1-1.

На виконання даного договору платіжним дорученням за №379 від 29.06.2006 року позивачем було перераховано аванс в сумі 12000 грн. 00 коп.

Виконання згаданих робіт підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за липень 2006 року.

В свою чергу ТзОВ „Профліга” було виписано податкову накладну за №6300000031 від 30.06.2006 року де в колонці номенклатура поставки товарів (послуг) продавця зазначено „аванс за кап. ремонт та інжен.-техн. підготовку для обч.кластера з”, у зв‘язку з чим такі податкові накладні органом державної податкової служби не були взяті до уваги.

Щодо господарської операції з ТзОВ „Профліга”.

06.03.2006 року між тЗОВ „Полімермаш” (виконавець) та ДП „Львівприлад” (замовник) укладено договір за №303/06 на проведення ремонту термопластавтоматів моделі ДЕ3330.Ф1.

На виконання даного договору позивач платіжним дорученням за №147 від 04.04.2006 року перерахував контрагенту 43500 грн. 00 коп., останній в свою чергу виписав податкові накладні за №67 від 04.04.2006 року на суму 43500 грн. 00 коп., в тому числі 7250 грн. 00 коп. та за №107 від 08.06.2006 року на суму 43500 грн. 00 коп., в тому числі 7250 грн. 00 коп.

В колонці номенклатура поставки товарів (послуг) продавця зазначено „ремонт 3-х ТПА ДЕ3330 Ф1”.

Виконання робіт за згаданим договором підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 12.05.2006 року та від 08.06.2006 року, які наявні в матеріалах справи.

У відповідності до вимог підп.7.2.1 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме податкових накладних  за №6300000031 від 30.06.2006 року, за №67 від 04.04.2006 року, за №107 від 08.06.2006 року, такі складені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Що стосується податкових накладних накладних за №0012 від 21.06.2006 року та за №0013 від 29.06.2006 року, то у відповідності до вимог п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

При цьому, орган державної податкової служби до згаданих податкових накладних не мав зауважень, щодо заповнення такої накладної не тією особою, а тому суд, не може брати до уваги згадані висновки в акті перевірки щодо неправильного оформлення податкової накладної, оскільки чинне законодавство не пов‘язує такі правопорушення з неправильним формуванням податкового кредиту.

Відсутність регулювання такого причинно-наслідкового зв‘язку між порушенням та порядком заповнення податкової накладної зі сторони законодавця, дозволяє зробити висновок про невідповідність міркувань орану  державної податкової служби щодо неправильного заповнення податкових накладних.  

Більше того, слід зазначити, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що надані послуги пов‘язуються з господарською діяльністю платника податків (позивача), а тому у відповідності до вимог підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 згаданого Закону, позивачем правомірно включено до податкового кредиту згадані суми податку на додану вартість у квітні та червні 2006 року.

В акті перевірки зазначено, що ДП „Львівприлад” в червні 2006 року безпідставно відкоригував податкове зобов‘язання з податку на додану вартість на 16683 грн. 00 коп. щодо господарської операції з ВАТ „Сяйво”.

Даючи правову оцінку висновкам органу державної податкової служби суд виходив з наступного.

У відповідності до вимог підп.4.5.1 п.4.5 ст.4 згаданого Закону, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

На виконання договору за №01-12/04 від 30.11.2004 року, платіжними дорученнями за №499 від 17.12.2004 року та за №500 від 20.12.2004 року ВАТ „Сяйво” перераховано позивачу 100098 грн. 00 коп. за прилади, а останнім в свою чергу було виписано податкову накладну за №39 від 20.12.2004 року на суму 100098 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 16683 грн. 00 коп., на підставі чого товариством було сформовано податковий кредит.

Листом за №406/0 від 20.12.2005 року ВАТ „Сяйво” звернулась до позивача з проханням про повернення перерахованих коштів.

Платіжним дорученням за №799а від 20.12.2005 року позивач повернув товариству суму передоплати за прилади.

Також, позивачем було надіслано розрахунок №1/39 від 20.12.2005 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 20.12.2004 року №39 за договором №01-12/04.

Таким чином, суд вважає що орган державної податкової служби прийшов до помилкового висновку, про неправомірність коригування податкового зобов‘язання з податку на додану вартість на 16683 грн. 00 коп. в червні 2006 року.

Оскільки під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження висновки органу державної податкової служби щодо визначення суми основного податкового зобов‘язання, суд вважає, що ним протиправно застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 40627 грн. 50 коп.

Однак, суд не може залишити посилання органу державної податкової служби на  Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року за №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за №567/5758.

Так у відповідності до підп.6.1 п.6 цього Порядку, податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо, зокрема податковий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження. 

Як вбачається з матеріалів справи первинне податкове повідомлення-рішення за №6362301/0/11498 від 27.06.2007 року на суму 129826 грн. 50 коп., було змінено за результатами адміністративного узгодження суми податкового зобов‘язання, а платнику податків було надіслано податкові повідомлення-рішення  за №6362301/1/16628 від 13.09.2007 року та за №6362301/2/21776 від 29.11.2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 121882 грн. 50 коп.

Отже, податкове повідомлення-рішення за  №6362301/0/11498 від 27.06.2007 року вважається відкликаним і не тягне за собою порушення прав платника податків.

У відповідності до вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 цієї ж статті, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Позивачем, у відповідності до п.8 ст.3 КАС України, є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Як вбачається з викладених норм однією з ознак рішень, діянь суб‘єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду є те, що вони породжують певні правові наслідки для суб‘єктів відповідних правовідносин і носять обов‘язковий характер, а тому можуть порушувати права, свободи та інтереси відповідної особи.

В даному випадку, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення за №6362301/0/11498 від 27.06.2007 року, яке не порушує прав позивача, оскільки є відкликаним.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згадане податкове повідомлення-рішення  у відповідності до вимог Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та згаданого Порядку є тим рішенням, яке тягне за собою певні несприятливі наслідки для позивача.

Оскільки, такі дії відповідача не тягнуть за собою порушення прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає, що в цій частині в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов в частині скасування податкових повідомлень-рішень за №6362301/1/16628 від 13.09.2007 року та за №6362301/2/21776 від 29.11.2007 року є підставний та обгрунтований, оскільки такі є протиправними, і в цій частині підлягає до задоволення. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити, оскільки податкове повідомлення-рішення за №6362301/0/11498 від 27.06.2007 року не порушує прав позивача.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, зокрема, такі слід присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

                                                 ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Скасувати, прийняті ДПІ у м.Львові, податкові повідомлення-рішення за №6362301/1/16628 від 13.09.2007 року та за №6362301/2/21776 від 29.11.2007 року.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Львівприлад”, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Стрийська,48 (код ЄДРПОУ 05796593)  6 грн. 80 коп. сплаченого судового збору при поданні позовної заяви.

5.          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

          6.          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                       Мартинюк В.Я.