Постанова

від 10.04.2008 по справі 53/304-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

53/304-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 квітня 2008 р.                                                                                    № 53/304-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В., Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиВідкритого акціонерного товариства “Укрнафта”

на постановувід 09.01.2008 року Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 53/304-07

господарського суду Харківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-ІМЦ”

до1.          ВАТ “Укрнафта”;2.          Дочірнього підприємства “Станко-Харків ДП”

простягнення 107 676,03 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:Чипиженко Є.В. (довіреність від 19.09.2007р. б/н)

від відповідача-1:від відповідача-2:Кисельов Є.В. (довіреність №юр-444/д від 27.12.2007р.)Новаков А.І. (довіреність від 24.12.2007р. б/н)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Прохоров С.А.) від 20.11.2007 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Афанасьєв В.В., судді –Бухан А.І., Демченко В.О.) від 09.01.2008 року, у справі № 53/304-07 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ВАТ “Укрнафта” на користь ТОВ “Альфа-ІМЦ” 90 000,00 грн. основного боргу, 13 607,54 грн. інфляційних та 4 068,49 грн. 3% річних, витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн., 1 076,76 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та передати справу на новий розгляд за підсудністю до Господарського суду міста Києва, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.15, ч.3 ст.17 ГПК України, ст.601 ЦК України.

У відзивах на касаційну скаргу позивач і відповідач-2 повністю заперечують викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача-1, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників позивача та відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.02.2005 року між TOB “Альфа ІМЦ” та ВАТ “Укрнафта” був укладений договір № 20/88-МТР купівлі-продажу, відповідно до умов якого TOB “Альфа ІМЦ” передає, а ВАТ “Укрнафта” приймає і оплачує продукцію згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що ВАТ “Укрнафта” проводить оплату продукції TOB “Альфа ІМЦ” на умовах, зазначених у специфікаціях до Договору.

05.09.2005 року сторонами була підписана специфікація № 6 до вищезазначеного договору. За умовами даної специфікації товаром, що поставлявся TOB “Альфа ІМЦ” для ВАТ “Укрнафта”, була кислота НТФ виробництва ВАТ “Хімпром”. На підставі накладної № 27/02 від 27.02.2006 року TOB “Альфа ІМЦ” була відвантажена кислота НТФ у кількості 4 т. на загальну суму 90 000,00 грн. Згідно довіреності серія ЯЛЧ № 440034, виданої 27.02.2006 року Сироїд Петру Івановичу, ВАТ “Укрнафта” отримало кислоту у кількості 4 т.

Згідно п.5. специфікації № 6 від 05.09.2005 року умовами оплати є факт поставки товару. Товар був отриманий ВАТ “Укрнафта” 27.02.2006 року.

Оскільки ВАТ “Укрнафта” не виконало свої зобов'язання по договору та не оплатило TOB “Альфа ІМЦ” вартість поставленого товару у сумі 90 000,00 грн. товариство звернулось з даним позовом до суду про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних з простроченої суми з відповідачів солідарно.

Судами обох інстанцій доведено, що згідно специфікації № 6 від 05.09.2005 року до договору TOB “Альфа ІМЦ” поставило ВАТ “Укрнафта” 27.02.2006 року чотири тони Кислоти НТФ на суму 90 000,00 грн.; відповідно до даної специфікації оплата за поставлений товар здійснюється по факту поставки, тому у позивача виникло зобов'язання перед відповідачем по сплаті 90 000,00 грн. за поставлену продукцію.

На адресу ВАТ “Укрнафта” була направлена вимога № 30/03-2 від 30.03.2007 року щодо сплати TOB “Альфа ІМЦ” суми заборгованості у розмірі 90 000,00 грн. за договором купівлі-продажу № 20/88-МТР від 18.02.2005 року, яка відхилена ВАТ “Укрнафта”.

Також, позивачем була направлена претензія № 19/04-1 від 19.04.2007 року з вимогою сплати заборгованості, але відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив.

Підставою пред'явлення позовних вимог до відповідача-2 стало те, що 03.03.2005 року між TOB “Альфа ІМЦ” (Кредитором) та ДП “Станко-Харків ДП” (Поручителем) укладено Договір поруки, за умовами якого (п.1), ДП “Станко-Харків ДП” поручається перед TOB “Альфа ІМЦ” за виконання зобов'язань Боржника (ВАТ “Укрнафта”), що виникли з договору №20/88-МТР купівлі-продажу від 18.02.2005 року.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Позивачем на адресу ДП “Станко-Харків ДП” була направлена аналогічна претензія № 19/04-2 від 19.04.2007 року з вимогою сплати заборгованості.

Відповідно до п.1 Договору поруки, ДП “Станко-Харків ДП” поручається перед TOB “Альфа ІМЦ” за виконання зобов'язань Боржника (ВАТ “Укрнафта”), що виникли з Договору № 20/88-МТР купівлі-продажу від 18.02.2005 року. Строк дії поруки сторонами договору не встановлено.

Згідно ч.1 ст.199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Правовідносини поруки врегульовані, зокрема Параграфом 3 (ст.553-559) ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За таких обставин, оскільки Договір поруки б/н від 03.03.2005 року не містить строку дії поруки, TOB “Альфа ІМЦ” мало право пред'явлення вимоги до Поручителя - ДП “Станко-Харків ДП”, протягом 6 місяців від дня настання строку виконання зобов'язань ВАТ “Укрнафта” за Договором № 20/88-МТР купівлі-продажу від 18.02.2005 року, тобто у період з 27.02.2006 року (дата відвантаження продукції на адресу ВАТ “Укрнафта”) по 27.08.2006 року.

Проте, TOB “Альфа ІМЦ” пред'явлено вимогу до Поручителя - ДП “Станко-Харків ДП”, шляхом направлення претензії № 19/04-2 від 19.04.2007 року. При цьому, відповідно до вищенаведених норм законодавства укладений між сторонами Договір поруки б/н від 03.03.2005 р. на той час було припинено.

Таким чином, оскільки правовідносини поруки, що виникли з Договору б/н від 03.03.2005 року між TOB “Альфа ІМЦ” та ДП “Станко-Харків ДП” є припиненими з 28.08.2006 року, вірним є висновок судів, що правові підстави щодо стягнення з ДП “Станко-Харків ДП” як солідарного боржника заборгованості у сумі 107 676,03 грн. за договором № 20/88 від 18.02.2005 року відсутні.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем-1 не оспорена, останній не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача до відповідача-1 в сумі 90 000 грн. суди вірно визнали обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 13 607,54 грн. інфляційних та 4 068,49 грн. 3% річних суди також правомірно визнали обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача-1.

Доводи касаційної скарги стосовно порушення правил територіальної підсудності під час прийняття справи до провадження, колегія суддів вважає помилковими, оскільки позов пред'явлено до двох відповідачів, один з яких знаходиться у м. Харкові, і за місцезнаходженням якого було пред'явлено до суду позов за вибором позивача (ч.3 ст.15 ГПК України). Встановлення за наслідками розгляду справи по суті факту припинення договору поруки на момент пред'явлення позову до поручителя, є підставою для відмови в позові, але не є підставою для висновку про порушення правила територіальної підсудності на момент пред'явлення позивачем позову до поручителя як до відповідача. Звертається увага скаржника, що згідно ч.3 ст.21 ГПК України, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Матеріали справи свідчать, що ухвала від 24.10.2007 року про призначення справи до розгляду на 07.11.2007 року, надіслана 29.10.2007 року рекомендованим відправленням, була вручена  ВАТ “Укрнафта” 02.11.2007 року, що свідчить про тривалість поштового перебігу у три дні (а.с.30). Ухвалою від 07.11.2007 року, відправленою по пошті 12.11.2007 року, справу було відкладено на 20.11.2007 року. Доказів отримання ухвали поштою саме 20.11.2007 року (через 8 днів), суду апеляційної інстанції не надавалось. Отже, судом першої інстанції справу було розглянуто без участі особи повідомленої належним чином про час і місце засідання суду. У апеляційного суду, який повторно розглянув справу за участі представника відповідача-1, не було підстав для скасування з цих мотивів рішення суду першої інстанції.

Щодо доводу касаційної скарги стосовно неврахування судами обох інстанцій того, що відповідачем-1 була погашена заборгованість по договору № 20/88-МТР від 18.02.2005 року шляхом направлення позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, то колегія суддів вважає, що ст.601 ЦК України містить імператив про зарахування по заяві однієї із сторін беззаперечних і однорідних вимог (а.с.84). Проте, не є однорідними вимоги щодо стягнення основного боргу та вимоги щодо стягнення штрафних санкцій.

Враховуючи наведене постанова Харківського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ “Укрнафта” від 11.01.2008 року № юр-2615 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2008 року у справі № 53/304-07 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2008 року у справі № 53/304-07 –без змін.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

Л.Рогач