Постанова

від 14.04.2008 по справі 34/514

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/514

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.04.2008                                                                                           № 34/514

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Пашкіної С.А.

 суддів:            Коротун  О.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 Позивача – Бідняжевська А.Ю. (довір. №85 від 22.01.08);

Від відповідача  –   Шоха С.І. (довір. б/н від 20.03.07);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Україна” та Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Велес-Україна”  

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.12.2007

 у справі № 34/514  

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства  "Страхова компанія "Україна"

 до                                                   Закритого акціонерного товариства  "Страхова компанія "Велес-Україна"

 про                                                  стягнення 8287,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2007р. у справі №34/514  позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Велес-Україна” на користь  Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Україна”   7 528 грн. 10 коп. боргу, 2 213 грн. 40 коп.  інфляційних втрат, 706 грн. 20 коп. пені, а також 104 грн. 48 коп. витрат по сплаті держмита та 74 грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

          Рішення суду першої інстанції грунтується на тому, що між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Україна” та Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Велес-Україна”  укладено договір, предметом якого є визначення порядку, умов взаємовигідної співпраці , прав і обов'язків сторін в галузі факультативного перестрахування ризиків. 15.04.2005р. позивач та Творчо-виробнича майстерня архітектурного проектування „БББ” уклали договір добровільного страхування  наземного транспорту №128/06/04. Відповідно до п.1.1 вказаного договору страхувальник застрахував у позивача  автомобіль OPEL ZAFIRA 1.8, державний номер  029-20 СВ, що належить страхувальнику.  11.05.2004р. позивач та відповідач уклали ковер-нот № 158/06/06 ВЛ, відповідно до якого відповідач прийняв у перестрахування 10 000 грн., що становить 8,25 %  страхової суми.

          Місцевий господарський суд також зазначає, що 23.02.2005р. відбулась  дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу і  згідно страхового акта №128/06/04 від 06.04.2005р. позивач платіжним дорученням №10 сплатив Творчо-виробничій майстерні архітектурного проектування „БББ” 100 422грн. страхового відшкодування. Однак відповідачем, листом №110 від 07.05.2007р. відмовлено позивачеві у сплаті своєї частки страхового відшкодування.

          Суд першої інстанції вказує й на те, що згідно з актом авто товарознавчого дослідження  спеціаліста вартість матеріального збитку застрахованого транспортного засобу  становить 91 205,46 грн., а відповідно до ковер-ноту розмір відповідальності відповідача складає 8,254% страхової суми, що становить 7 528,10 грн. Відповідно до п.3.2 договору відповідач повинен був здійснити оплату своєї частки страхового відшкодування у сумі 7 528,10 грн. в строк до 17.06.2005р. Також суд прийшов до висновку, що підлягають задоволенню  вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2 213,40 грн. та суми пені в розмірі 706,20грн.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції   позивач та відповідач  звернулись  з апеляційними скаргами.

        В апеляційній скарзі Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія  „Україна”   просить  змінити   рішення  Господарського суду міста Києва  по справі № 34/514 від 20.12.2007р. в частині стягнення пені та зазначає  про те, що встановлюючи розмір пені, судом першої інстанції було помилково застосовано норму ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, в тій частині, де нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, так як в цій же частині цієї ж статті передбачено таке нарахування штрафних санкцій, якщо в договорі не передбачено інше. П. 4.3 договору № 14/04/ВЛ передбачає пеню за прострочення платежу у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми заборгованості по день сплати включно.

        В апеляційній скарзі  Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Велес-Україна”  просить скасувати рішення  Господарського суду міста Києва  по справі № 34/514 від 20.12.2007р. так як на думку відповідача,  ЗАТ СК „Україна” не дотримався умов оригінального договору страхування, власних Правил страхування. На підставі п.п.2.4, 3.8 Договору про співробітництво в галузі факультативного перестрахування №14/04/ВЛ від  14.04.2004р.  ЗАТ СК   „Велес-Україна”   відмовило у здійсненні виплати, оскільки п.3.8 договору надає таке право у випадку, зокрема – порушення перестрахувальником (позивачем) умов оригінального договору страхування.

        Апелянт вказує на те, що п. 5.13.3 оригінального договору встановлює певний порядок здійснення страхової виплати, який було порушено ЗАТ СК „Україна”.    

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін , колегія суддів встановила наступне.

14.04.2004р. між позивачем (передаюча сторона ) та відповідачем (приймаюча сторона) укладено договір, предметом якого є визначення порядку , умов взаємовигідної співпраці, прав і обов'язків сторін в галузі факультативного перестрахування.

15.04.2005р.  позивач (страховик)  та Творчо-виробнича майстерня архітектурного проектування „БББ” (страхувальник) уклали договір добровільного страхування  наземного транспортного засобу  №128/06/04, відповідно до п.1.1 якого страхувальник застрахував у позивача автомобіль  OPEL ZAFIRA 1.8, державний номер  029-20 СВ, що належить страхувальнику.

          11.05.2004р. Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія                              „Україна” (позивач) та Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Велес-Україна”  уклали ковер-нот №158/06/04/ВЛ,  відповідно до якого відповідач прийняв у перестрахування 10 000 грн., що становить 8,25 % страхової суми.

          23.02.2005р. відбулась дорожньо - транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу.

          04 жовтня 2007р. до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія                              „Україна”, в якій позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог , просив місцевий господарський суд стягнути з  Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія  „Велес-Україна”  на його користь  7 528,10 грн. частки страхового відшкодування, 6 895,74 грн. пені та 2 213,40 грн. інфляційних втрат, всього на суму 16 637,24 грн.

         В обгрунтування своїх позовних вимог Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Україна”  вказувала на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань відповідно до пунктів 2.3.3 та 3.2 договору щодо виплати протягом десяти днів частки страхового відшкодування.

        Оспорюваним рішенням  місцевого  господарського суду  позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 7 528,10 грн. боргу, 2 213,40 грн. інфляційних втрат, 706 грн.20 коп. пені, 104,48  грн. витрат по сплаті держмита та 74,10грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Колегія суддів вважає що вказане рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

       14.04.2004р. між позивачем (передаюча сторона)  та відповідачем (приймаюча сторона)  укладено договір, предметом якого є визначення порядку, умов взаємовигідної співпраці, прав і обов'язків сторін в галузі факультативного перестрахування.

        Договором встановлено, що касовий збиток, це одна із умов договору перестрахування (ретроцесії), згідно  якої збитки, що перевищують визначену договором суму, належать негайній оплаті приймаючою стороною, в належній їй долі ризику.

         Відповідно до пункту 2.3.3  договору сторона, що приймає ризик, зобов'язується перерахувати стороні, що передала   ризик, частину страхового відшкодування, відповідно до умов цього договору.

        15.04.2005р. позивач (страховик) та Творчо-виробнича майстерня архітектурного  проектування „БББ” (страхувальник) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту  №128/06/04, відповідно до пункту 1.1 якого страхувальник застрахував  у позивача автомобіль OPEL ZAFIRA 1.8, державний номер  029-20 СВ, що належить страхувальнику. Страхова сума ТЗ, згідно п.3.1.1 договору страхування становить 121 145 грн.

      Відповідно до 5.1.3  договору страхування страхове відшкодування за страховим випадком внаслідок  страхової події- „зловмисні або навмисні дії третіх осіб”, виплачується на підставі таких документів: письмової заяви  страхувальника про виплату страхового відшкодування; страхового акта (аварійного сертифіката); копії постанови слідчих органів про порушення кримінальної справи.

       Розмір страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб визначається виходячи з розрахункового обсягу збитків з урахуванням: страхової суми і обсягу відповідальності страховика за договором  страхування; зменшення розміру страхового відшкодування у випадках визначених договором страхування; суми, що відшкодована страхувальнику особою, винною у заподіянні збитків або особою, яка їх відшкодовує замість винуватця; розміру збитків, відшкодованих страхувальнику іншим страховиком  за даним страховим випадком; розміру франшизи, обумовленої договором страхування ( п.5.7 договору).

Пунктом 5.13.3 сторони визначили,  що страхувальник має право , якщо збиток оцінюється в 70% та більше від страхової суми за договором страхування , звернутись до страховика  з відмовою  від своїх прав на застрахований транспортний засіб з метою одержання страхового відшкодування в повному обсязі. У випадку, якщо страховик приймає  відмову страхувальника, він виплачує страхове відшкодування у розмірі страхової суми за винятком встановленої безумовної франшизи. При цьому страхувальник передає право власності на пошкоджений транспортний засіб (агрегат, деталь) страховику, причому страхове відшкодування виплачується після виконання зазначеної вище умови. У випадку відмови  страхувальника передати страховику пошкоджений транспортний засіб із суми страхового відшкодування вираховується вартість залишків транспортного засобу.

11.05.2004р. позивач та відповідач уклали Ковер-нот № 158/06/04, відповідно до якої відповідач прийняв у перестрахування 10 000 грн., що становить 8,25% страхової суми.

23.02.2005р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу. В постанові Зарічного районного суду м. Суми вказується про те, що 23.02.2005р. 06-55 годині, на 268 км. автошляху Суми-Полтава-Олександрія, БережнийМ.В. керував автомобілем „Опель”, держномер 029-20, що належить ТВМ АП „БББ”, не врахував дорожньої обстановки та не вибрав бережної швидкості руху, в результаті чого допустив з'їзд автомобіля в кювет, в результаті ДТП  автомобіль було технічно пошкоджено.

      Пунктом 2.1.4 договору про співробітництво в галузі факультативного перестрахування №14/04/ВЛ від 14.04.2004р. сторони погодили, що сторона, яка передає ризик в перестрахування зобов'язана протягом  3 (трьох) діб ( не враховуючи вихідні, святкові та неробочі дні) після отримання інформації  про страховий випадок  сповістити про це сторону, що прийняла ризик  в перестрахування шляхом направлення відповідного повідомлення факсом. Одночасно з цим передаюча сторона  може направити приймаючій стороні  пропозицію про участь її представника у визначенні розміру збитків і його врегулюванні. Якщо приймаюча сторона  протягом 1 (одного) дня з моменту отримання відповідного повідомлення  не заявить про намір направити свого представника, розслідування  провадиться стороною, що передала  ризик, самостійно без участі приймаючої сторони, і приймаюча сторона не має права  посилатись на відсутність інформації про страховий випадок  і розмір збитків або недостатність інформації , що зібрана передаючою стороною.

25.02.2005р. позивач листом №603 повідомив відповідача про настання страхового випадку з застрахованим ТЗ.

06.04.2005р. позивач склав страховий акт №128/06/04, відповідно до якого ліміт відповідальності позивача на день  настання страхового випадку становив 121 145 грн., а сума страхового відшкодування, яка належала до виплати Творчо-виробничій майстерні архітектурного проектування  „БББ” становила 90 599,73 грн.

28.04.2005р. позивач платіжними дорученнями №10 від 28.04.05р. , № 3 від 10.06.2005р., та на підставі наказу №18/153 від 18.10.2006р. господарського  суду м.Києва сплатив    Творчо-виробничій майстерні архітектурного проектування  „БББ” 100 422грн. страхового відшкодування  згідно страхового акта №128/06/04 від 06.04.2005р.

Відповідно до п.2.4.3 договору №14/04/ВЛ від 14.04.2004р.  сторона, що приймає ризик має право  відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити його частину, в порядку, що визначений цим договором, якщо передаюча сторона приховала істотні умови договору страхування  або їх зміни, або умови, що суттєво впливають на ступінь  ризику.

Приймаюча сторона зобов'язана перерахувати  стороні, що передала ризик , частину страхового відшкодування, відповідно до прийнятого на себе  ліміту відповідальності , протягом 10 банківських днів після отримання  письмової заяви передаючої сторони з розрахунком частки страхового відшкодування, що має  бути сплачена приймаючою стороною. Разом з заявою подаються наступні документи: страховий акт, розрахунок суми збитків, документи, що підтверджують факт настання  страхового випадку та суму збитків, а також копія платіжного доручення про виплату  перестрахувальником  повної суми  страхового відшкодування, або частки відшкодування згідно власного  утримання чи касового збитку (п.3.2 договору   №14/04/ВЛ від 14.04.2004р.).

Підставою для призупинення відповідальності або відмови передаючої сторони у виплаті страхового відшкодування є порушення перестрахувальником  або страхувальником правил страхування, або умов оригінального договору страхування; порушення передаючою стороною  обов'язків, передбачених цим договором і конкретними договорами перестрахування; порушення страхувальником або передаючою стороною обов'язків, передбачених цим договором або Законом України „Про страхування” ( п.3.8 договору №14/04/ВЛ від 14.04.2004р.).

16.05.2005р. позивач направив  відповідачу лист № 642 із доданими документами про сплату відповідачем частки  страхового відшкодування  в розмірі 7 513,59 грн., на що 15.05.2005р. відповідач направив позивачу лист №221 з переліком документів та питаннями, які потребували уточнення.

25.05.2005р. позивач направив відповідачу лист №661, відповідно до якого позивач відмовився від прийняття у власність транспортного засобу, надіславши при  цьому  відповідачу договір страхування, платіжне доручення №1 від 09.03.2005 та Правила страхування наземного транспорту №06-1.

07.06.2005 відповідач отримав акт товарознавчого дослідження спеціаліста від 14.05.2005р.

У відповідь на лист позивача №794 щодо сплати  відповідачем  частки страхового відшкодування Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія  „Велес-Україна” листом №354 звернуло увагу позивача на неправильність його дій та на порушення ним оригінальних умов страхування та запропонував надіслати документи на здійснення відповідачем залишкової вартості ТЗ відповідно до п.3.7 договору.

07.05.2007р. відповідач листом №110 проінформував позивача про те, що відмовляється від сплати своєї частки страхового відшкодування.

У відповідь на претензію позивача № 24 щодо сплати ЗАТ „СК „Велес-Україна”  своєї частки страхового відшкодування,  21.06.2007р. листом №162 відповідач зазначив, що відмовляє позивачу у сплаті своєї частки страхового відшкодування.

Посилання апелянта на те, що виплата має бути здійснена після отримання належних документів за даним страховим випадком, на підставі яких відповідач повинен здійснити виплату своєї частки страхового відшкодування  колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки договором  №14/04/ВЛ від 14.04.2004р. сторони погодили, що касовий збиток, це одна із умов договору перестрахування, згідно якої збитки, що перевищують визначену договором суму, належать негайній оплаті приймаючою стороною ( відповідачем)  в належній їй долі ризику.

Так, відповідно до ч.1 ст.987 ЦК України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика)  ризик виконання  частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Частиною 1 ст.25 Закону України „Про страхування”  передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором  страхування на підставі заяви  страхувальника (його правонаступник або третіх осіб , визначених умовами страхування ) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною 1 ст.530 ЦК України  передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено  строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми основного боргу виходячи з наступного.

Згідно з актом автотоварознавчого дослідження  спеціаліста від 14.03.2005р., який отримано відповідачем 07.06.2005р. за вхідним №051, вартість матеріального битку застрахованого транспортного засобу становить 91 205,46 грн., а відповідно до   Ковер-ноти  розмір відповідальності    відповідача складає 8,254% страхової суми, що становить  7528, 10 грн.  Таким чином, відповідно до п.3.2 договору  відповідач повинен  був здійснити оплату своєї частки страхового відшкодування у сумі 7 528, 10 грн.  в строк до 17.06.2005р. Однак своїх зобов'язань по сплаті частки страхового відшкодування не виконав.

Посилання апелянта на те, що позивачем при виплаті  своєму страхувальнику  страхової виплати  було порушено умови  договору страхування, оскільки  згідно із страховими матеріалами застраховане авто було пошкоджено на 97,36%, а тому керуючись п.5.13.3 договору страхування позивач повинен був при відмові  від перереєстрації права власності  на останнього  з суми страхової виплати  обов'язково вирахувати вартість залишків транспортного засобу колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне.

За приписами п.5.13.3 договору страхування страхувальник  має право, якщо збиток оцінюється у 70% та більше від страхової суми за договором , звернутись до страховика з відмовою від своїх прав на застрахований  транспортний засіб з метою одержання страхового відшкодування в повному обсязі.

Господарським судом міста Києва встановлено, що Творчо-виробнича майстерня  архітектурного проектування „БББ” керуючись п.5.13.3 договору страхування , направив позивачу претензію №155 від 28.04.2005 з відмовою від своїх прав на застрахований транспортний засіб.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи  позивач не прийняв відмову  Творчо-виробничої майстерні архітектурного проектування „БББ”  від прав на застрахований автомобіль, що випливає з листа №648 від 13.05.2005р., в якому позивач повідомив  Творчо-виробничу майстерню архітектурного проектування „БББ” про те, що є можливість відновити пошкоджений автомобіль до стану на момент скоєння ДТП та запропонував перевезти пошкоджений автомобіль на СТО в м. Києві та за рахунок позивача здійснити оплату ремонту автомобіля в межах матеріального збитку за вирахуванням безумовної франшизи. Враховуючи зазначене та відповідно до п.4.1 договору страхування  позивач сплатив на користь Творчо-виробничої майстерні архітектурного проектування „БББ” страхове відшкодування в сумі 100422грн.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а тому позовні вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (належне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму  боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача  інфляційних втрат  повністю, які за розрахунком позивача складають 2 213,40 грн.

Згідно ст.549 ч.3 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.   

        Вимоги позивача  викладені в апеляційній скарзі про те, що п. 4.3 договору № 14/04/ВЛ передбачає пеню за прострочення платежу у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми заборгованості по день сплати включно  не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

           Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 258 ЦК України встановлені спеціальні строки позовної давності, а ч.2 зазначеної статті  встановлює річний скорочений строк позовної давності , зокрема, до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи з позовною  заявою Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Україна” звернулось  в жовтні 2007р., сума пені нарахована, згідно з розрахунком позивача, з 18.06.2005р.,одже на момент звернення до суду з позовною заявою строк позовної давності щодо вимог про стягнення пеня сплинув, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає відповідно до  ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України.  

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 34/514 від 20.12.07р. підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Україна” та Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Велес-Україна” залишити без задоволення.

        2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2007р. у справі   №34/514   змінити.

        3. Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

„Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Велес-Україна” (002217, м. Київ, вул .Миколи Закревського,22, ідентифікаційний код 31286260, р/р 265000025538 в КДР (ф) АППБ Аваль”, МФО 322904, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Україна” (01004, м. Київ, вул.Горького, 12-б, ідентифікаційний код 306365550, р/р 26501109370101 в ЗАТ „ТАС –Інвестбанк”, МФО 320650) 7 528 грн. 10 коп. боргу, 2 213 грн.  40 коп. інфляційних втрат, 104,48 грн. витрат по сплаті державного мита та 74,10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

5. Матеріали справи № 34/514 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Коротун  О.М.

 17.04.08 (відправлено)