Рішення

від 10.04.2008 по справі 19/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2008 р.   Справа № 19/30   

Господарський суд Івано - Франківської області в складі судді Максимів Т.В.

при секретарі судового засідання Гринюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом:  Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву,

 вул. Т. Шевченка, 50-Г, м. Київ, 01032

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Княгинин Плюс",  

вул. Польова, 2, м.Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості в сумі 9689, 57 грн.

за участю представників сторін:                              

від позивача:  Чернов Р.М.-представник,          (довіреність №  26 від 05.03.08. )

Представнику позивача роз"яснено права та обов"язки, передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення технічної фіксації суду не подавалося.

СУТЬ СПОРУ: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Княгинин Плюс"  про стягнення заборгованості в сумі 9689, 57 грн.

         Представник  позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтвердив.

      Представник відповідача в судове засідання повторно не з"явився, направив клопотання про розгляд справи без його участі у зв"язку із неможливістю забезпечити участь повноважного представника в судове засідання.

     Згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  суд,   вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача   за  наявними  в ній матеріалами.    

        Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

    Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом із  врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно  з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються  їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

          Згідно умов укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №604 від 30.04.04. та додаткового договору №1 від 08.02.07. про внесення змін до договору оренди № 604 від 30.04.04., орендодавець ( позивач) передав, а орендар ( відповідач) прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення першого поверху площею 93,8  кв. м., що знаходиться на балансі ДП "Наш Дім". Вказане майно передано в оренду з метою розміщення офісу. Зазначене підтверджується актом приймання - передачі в оренду нерухомого майна від 30.04.04., який засвідчено підписами позивача у графі „Орендодавець” та відповідача у графі „Орендар” та скріплено відбитками печаток сторін), копію якого долучено до матеріалів справи.

          Відповідно п.3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку  - березень 2004 р.: 1255,39 грн.

      Орендна плата за перший місяць оренди - квітень 2004 року визначається  шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2004 року.

      Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

      Відповідно до п.3.3. договору оренди перерахування орендної плати здійснюється орендарем самостійно до 10 числа  місяця наступного  за звітнім з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати  перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховується  орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

         08.02.07. сторонами укладено додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди № 604 від 30.04.04., згідно якого  внесено зміни до абзацу 1 п. 3.1. та відповідно до внесених змін, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - січень 2007 року 2 548,63 грн. Також сторонами внесено зміни до абзацу 1 п. 3.2. договору, згідно яких орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.

         Відповідачем не виконано умови вищевказаного договору, в результаті невиконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати за орендоване приміщення, за період з серпня 2007 року по грудень 2007 року утворилась заборгованість в сумі 8900,92 грн., що підтверджується поданим позивачем відповідним розрахунком, який наявний в матеріалах справи.

        08.01.08. позивач звернувся до відповідача з вимогою №30-05/99 про оплату заборгованості по орендних  платежах  до бюджету  в сумі 8900,92 грн. та пені за прострочення виконання зобов"язань в сумі 380,56 грн. на протязі десяти днів. Однак, вищевказана вимога залишена відповідачем без розгляду та виконання.

          Відповідно до  приписів, які встановлено ст. 4 та ст. 11 ЦК України 2003 року цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

         Згідно ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

          Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

          Як вбачається із приписів частини 1 ст.174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. За своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди і відноситься до двосторонніх угод, за якими прав та обов'язків набувають кожна із сторін договору.

          Згідно частини 1 ст.193 Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

                 Відповідно до п.7 ст.193 ГК України, господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

          Як вбачається із приписів ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

        Статтею 526 Цивільного Кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

              Частиною.1 ст. 175 та ч.6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостй передбачених господарським кодексом України.

    Як вбачаються із приписів ст. ч. 3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269 від 10.04.92. на орендаря  покладається обов"язок  щодо своєчасного та  в повному обсязі внесення орендної плати за орендоване майно, про що зазначено в п. 5.2  укладеного сторонами договору.

    Згідно  п. 3 ст. 19 вищевказаного  Закону, орендна плата перераховується орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітнім з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати переаховується орендарем до Державного бюджету; 30% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

        У  відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

      Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, заборгованість відповідача по орендній платі станом на час розгляду справи становить 8900,00 грн., що підтверджується відповідним розрахунком суми заборгованості. Доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми боргу або ж спростували доводи позивача суду не подані.           

        За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення  заборгованості  по орендній платі за орендоване приміщення в сумі 8900,00 грн., підлягають задоволенню повністю.

        У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач також просить стягнути на підставі ст. 625 ЦК України з відповідача інфляційні збитки в сумі 355,47 грн.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

          Пунктом 3.5 укладеного сторонами договору передбачено, якщо орендна плата  перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному  співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

          Як вбачається із приписів , які втановлено пунктом 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          За  невиконання умов договору, щодо своєчасної оплати за орендоване відповідачем приміщення, згідно зазначеного Договору (п. 3.5), позивачем нараховано пеню в розмірі 433,18 грн. за період з квітня 2004 року по грудень 2007 року.

          Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96 р. № 543/96-ВР, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

         Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

         Враховуючи вищевикладене,обгрунтований розрахунок стягуваної суми пені складає  274,87 грн.

          Отже,  вимоги позивача підлягають задоволенню частково в сумі  8900,92 грн. основної заборгованості, інфляційні збитки в сумі 355,47 грн, 274,87 грн. пені.  В частині стягнення пені в сумі 158,37 грн. слід відмовити.

          Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

          На підставі викладеного , у відповідності до ст.ст. 124, 129 Конституції України,    керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст.22, 33,  49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

                                                                       ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

             Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Княгинин Плюс" ( вул. Польова, 2, м.Івано-Франківськ,76018,  код 30610333)  на користь  Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву ( вул. Т. Шевченка, 50-Г, м. Київ, 01032,  код 19030825  ) - 8900,92 грн. заборгованості по орендній платі, 274,87 грн. пені та інфляційні збитки в сумі 355,47 грн.

       Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Княгинин Плюс",( вул. Польова, 2, м.Івано-Франківськ,76018,  код 30610333)  в доход Державного бюджету ( код 22090200,  символ звітності 092) - 102 грн. державного мита.

            Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Княгинин Плюс", (вул. Польова, 2, м.Івано-Франківськ,76018,  код 30610333  в доход Державного бюджету  ( код платежу 22050000, код ЄДРПОУ отримувача 20568100) - 118 грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

закН   Наказ видати  після набрання рішенням законної сили та напрвити для виконання у Відділ ДВС Івано-Франківського управління юстиції (м.Івано-Франківськ, вул.Галицька,45.)

          В решті позову відмовити.      

         Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                            Максимів Тетяна Володимирівна

                                                            рішення підписане 11.04.08

Виготовлено в АС "Діловодство суду"