Постанова

від 14.04.2008 по справі 1/638пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/638пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.04.2008  року                                                                      Справа № 1/638пд

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

     головуючого судді            Іноземцевої Л.В.

     суддів                                Медуниці О.Є.

                                               Якушенко Р.Є.

Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 11.04.2008

      при секретарі

      судового засідання               Шабадаш Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача          - Зайцева М.Ю., дов. № 222/2005 від 04.11.2005, юрисконсульт;

від відповідача –Кузьмін Ю.Л., дов. № 18 від 18.12.2007, начальник відділу юри-

                        дичної, правової та договірної роботи;

від 3-ї особи –не прибув

     Розглянув                     

     апеляційну скаргу            Відкритого акціонерного товариства „Луганськгаз”,

                                               м.Луганськ

     на рішення

     господарського суду        Луганської області

                                               від 29.01.2008

     у справі                             № 1/638пд  (Зюбанова Н.М.)

     за позовом                         Корпорації „Індустріальна Спілка Донбасу”,

                                               м.Донецьк

     до                                        Відкритого акціонерного товариства „Луганськгаз”,

                                               м.Луганськ

   третя особа, яка не

   заявляє самостійних

   вимог на предмет спору     Товариство з обмеженою відповідальністю

                                                „Індустрія цінних паперів”, м.Донецьк

    про                                      спонукання укласти договір

та

    Суддя –доповідач

     Л.В.Іноземцева

    за зустрічним позовом       Відкритого акціонерного товариства „Луганськгаз”,

                                                м.Луганськ                                                     

     до                                        Корпорації „Індустріальна Спілка Донбасу”,

                                                 м.Донецьк

     про                                      часткове визнання недійсною мирової угоди

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.01.2008 у справі № 1/638пд (суддя Зюбанова Н.М.):

- задоволено повністю первісний позов Корпорації „Індустріальна Спілка Донбасу”, м. Донецьк  до Відкритого акціонерного товариства „Луганськгаз”, м. Луганськ, суд постановив спонукати Відкрите акціонерне товариство „Луганськгаз” укласти з Корпорацією „Індустріальна Спілка Донбасу” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Індустрія цінних паперів” договір поруки в редакції позивача відповідно до пункту 9 мирової угоди, затвердженої у справі № 10/4б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат”, спонукати Відкрите акціонерне товариство „Луганськгаз"  прийняти цінні папери /акції/ ВАТ Галицький механічний завод" у кількості 3795352, номінальною вартістю 0,25 грн. на загальну суму 948838 грн. 00 коп. на виконання пункту 13 мирової угоди, затвердженої у справі № 10/4б. Судові витрати за позовом покладено на відповідача;

- відмовлено у задоволенні зустрічного позову ВАТ "Луганськгаз" до Корпорації „Індустріальна Спілка Донбасу” про визнання частково недійсною мирової угоди, затвердженої господарським судом Луганської області у справі № 10/4б про банкрутство ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”. Судові витрати за зустрічним позовом покладено на позивача за зустрічним позовом.

Рішення суду в частині задоволення первісного позову про спонукання укласти договір поруки мотивовано спливом строку, встановленого пунктом 3 статті 181 Господарського кодексу України (далі по тексту –ГК України), для надіслання відповіді  на одержаний відповідачем за первісним позовом проект договору. Відповідачем за первісним позовом не надано протоколу розбіжностей до запропонованого проекту договору, а також не доведено суду існуван ня підстав, передбачених законами України, які б мали правовим наслідком можли вість відмови позивачу за первісним позовом  в укладенні договору на запропонованих умовах.

Відповідно до статей 1, 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту –Закон про банкрутство) мирова угода від 14.05.1992 набрала чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для ВАТ "Луганськгаз", який  відповідно до умов мирової угоди є конкурсним кредитором 4-ї черги, і не має права відмовитися від виконання зобов'язання за мировою угодою.

Суд першої інстанції зазначив, що право позивача за первісним позовом самостійно визначити емітента акцій, які мають бути передані за договором, належить позивачу в силу статті 539 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), оскільки мирова угода не передбачає, що передачі підлягають цінні папери якогось певного емі тента. Мирова угода діє до моменту повного погашення боржником обов'язків у відношенні кожного кредитора.

Відмова у  задоволенні зустрічного позову мотивована необґрунтованістю позовних вимог, суд визнав необґрунтованим посилання позивача за зустрічним позовом на пункт 13 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 (далі по тексту –Порядок 1729), оскільки відповідач за зустрічним позовом  не є споживачем газу, а позивач за зустрічним позовом не є постачальником природного газу.

Крім того, суд послався на сплив позовної давності на звернення з вимогою про визнання недійсною мирової угоди, про застосування якої відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України заявлено відповідачем за зустрічним позовом.

Відкрите акціонерне товариство „Луганськгаз” (ВАТ Луганськгаз)  - відповідач за первісним позовом не погодилось з прийнятим рішенням і подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати у зв'язку з  неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права і постановити нове, яким задовольнити зустрічний позов.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

ВАТ „Луганськгаз” з огляду на зміст ухвали господарського суду Луганської області від 28.07.2004 про затвердження мирової угоди у справі № 10/4б не міг дізнатися про порушення свого права, у зв”язку з тим, що мотивувальна частина ухвали містила стислий зміст мирової угоди. Із цієї ухвали стало відомо про надання боржнику розстрочки при погашенні 95% заборгованості кредиторам 4-ї черги, до яких належить і ВАТ „Луганськгаз”. Товариство не могло знати про те, що замість зазначеної в ухвалі господарського суду розстрочки, погашення заборгованості для кредиторів 4-ї черги повинно відбуватися шляхом передачі поручителем цінних паперів, в ухвалі взагалі про це не йшла річ, а тексту мирової угоди до неї додано не було.

ВАТ „Луганськгаз” фактично могло дізнатися про порушення свого права після отримання листа з пропозицією позивача про підписання договору поруки по зобов”язанням ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” № 337/584 від 25.01.2005, тому твердження суду  про початок перебігу позовної давності з 02.04.2004 для звернення до суду з зустрічним позовом є помилковим.

ВАТ „Луганськгаз” вважає, що альтернативність зобов”язання витікає із пункту 13 мирової угоди, у якому зазначено, що повинні передаватися акції або цінні папери, а не згідно статті 539 ЦК України, як зазначив суд першої інстанції.

Корпорація „Індустріальна Спілка Донбасу” при зверненні з пропозицією про укладення договору повинна була узгодити, які саме акції повинні передаватися та навести інформацію про ліквідність своїх акцій.

Корпорація „Індустріальна Спілка Донбасу” (Корпорація „ІСД”) –позивач за первісним позовом вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав неможливості забезпечити явку представника, яке не розглядається судом по суті у зв”язку з тим, що повноважний представник позивача у судове засідання апеляційної інстанції 14.04.2008 з”явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Індустрія цінних паперів” - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відзив на апеляційну скаргу не подало.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд

                                                встановив:

04.12.2007 Корпорація „ІСД” подала позов у господарський суд Луганської області до ВАТ „Луганськгаз” про спонукання відповідача укласти договір поруки згідно поданого проекту договору та прийняти акції на виконання мирової угоди, затвердженої у справі № 10/4б про банкрутство  ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”.

За змістом запропонованої редакції договір поруки укладається між ВАТ „Луганськгаз”, який діє як кредитор, Корпорацією „ІСД” (майновий поручитель) і ТОВ „Індустрія цінних паперів” (торговець цінними паперами) на виконання мирової угоди, затвердженої 28.07.2004 господарським судом у справі № 10/4б про банкрутство ВАТ „АМК”.

Згідно пункту 1 проекту  договору поруки, майновий поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” грошових зобов'язань в сумі 948837 грн. 94 коп.

За умовами проекту договору виконання зобов'язань боржника здійснює майновий поручитель шляхом передачі у власність кредитора простих іменних акцій ВАТ „Галицький механічний завод” кількістю 3795352, номінальною вартістю 0,25 грн., на загальну суму 948838 грн. 00 коп. Пунктом 4 проекту договору встановлено обов'язок кредитора виконати всі дії, потрібні для зарахування акцій на його рахунок у цінних паперах протягом 15 днів з моменту підписання договору.

Передача акцій оформлюється підписанням акту прийому - передачі за участю торговця цінними паперами, який діє від імені та за дорученням майнового поручителя на підставі договору поруки (а. с. 35 - 36).

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на статтю 37 Закону про банкрутство, згідно якої мирова угода є обов'язковою для боржника, кредиторів, одностороння відмова від мирової угоди не допускається. Проте, відповідач, незважаючи на неодноразові пропозиції, відмовляється укладати договір поруки у запропонованій редакції, посилаючись на заборону проведення розрахунків за газ у іншій спосіб ніж грошові кошти. Такі дії відповідача не відповідають статті 181 ГК України, статті 37 Закону про банкрутство і порушують права та законні інтереси Корпорації „ІСД”.

12.01.2008 ВАТ „Луганськгаз” подало зустрічну позовну заяву до Корпорації „ІСД” про визнання недійсною мирової угоди, затвердженої 28.07.2004 господарським судом у справі № 10/4б, в частині встановленого порядку розрахунків з конкурсним кредитором ВАТ „Луганськгаз”.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог ВАТ „Луганськгаз” вказало, що товариство до комітету кредиторів не входило, на засіданні суду де було затверджено мирову угоду не викликалося, тому зміст мирової угоди йому не був відомий. Водночас в ухвалі суду, якою затверджений текст мирової угоди, вказано про надання розстрочки погашення заборгованості кредиторам 4-ї черги в розмірі 95%  від суми неоплачених кредиторських вимог, а не про погашення заборгованості цінними паперами.

Заборгованість ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” перед ВАТ „Луганськгаз” виникла з обов'язку сплатити грошові кошти у сумі 998776 грн. 78 коп. за надані послуги з транспортування природного газу згідно договору № 224-018/53 від 02.01.2003. У відповідності до пункту 13 Порядку 1729, постачання природного газу усім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100 - відсоткової оплати грошима, що не враховано в умовах мирової угоди. Відповідно до вимог статті 37 Закону про банкрутство задоволення вимог кредитора повинно відбуватися способами, що не суперечать закону.

Корпорація „ІСД”, як конкурсний кредитор, узявший на себе обов'язок виступити поручителем, фактично поставила себе в різні з іншими кредиторами умови розрахунків, оскільки після передачі нею кредиторам цінних паперів фактично непрацюючих підприємств до неї на підставі статті 556 ЦК України переходять усі права кредитора (пункт 10 мирової угоди) і корпорація від боржника вже отримує не цінні папери, а гроші. Таким чином умови мирової угоди поставили кредитора ВАТ „Луганськгаз” та кредитора Корпорація „ІСД” у нерівні умови розрахунків, що суперечить частині 3 статті 36 Закону про банкрутство.

При з'ясуванні фактичних обставин справи апеляційною інстанцією, зважаючи на доводи і заперечення сторін у даній справі, досліджена мирова угода від 09.07.2004, затверджена 28.07.2004 ухвалою господарського суду Луганської області у справі            № 10/4б про банкрутство ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”.

Мирова угода від 09.07.2004 укладена ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” - боржником, Корпорацією „ІСД” - поручителем та комітетом кредиторів. ВАТ „Луганськгаз” є конкурсним кредитором 4-ї черги, до комітету кредиторів не входило.

Пунктом 9 мирової угоди встановлено, що виконання непогашених кредиторських вимог конкурсних кредиторів 4-ї черги в сумі 679092320 грн. 96 коп. здійснюється у наступному порядку:

-          5% від суми непогашених кредиторських вимог, що становить 33954616 грн. 05 коп., виконує боржник;

-          95% від суми непогашених кредиторських вимог, що становить 645137704 грн. 91 коп., приймає на себе поручитель, який з кожним конкурсним кредитором укладає договори поруки відповідно до чинного законодавства України.

Згідно пункту 13 мирової угоди обов'язок поручителя перед конкурсними кредиторами виникає з умови погасити 95% кредиторської заборгованості кредиторів 4-ї черги шляхом передачі цінних паперів по номінальній вартості кожному конкурсному кредитору у строк до 25.01.2006 з дати затвердження господарським судом мирової угоди (а. с. 24 - 34).

25.01.2005 Корпорація „ІСД” направила ВАТ „Луганськгаз” лист за № 337/584 з пропозицією розглянути питання щодо підписання договору поруки по зобов'язанням ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” в розмірі 948837 грн. 94 коп. шляхом передачі акцій українських підприємств, якими володіє корпорація (а. с. 10).

09.02.2005 ВАТ „Луганськгаз” надана відповідь за № 13/5-226, за змістом якої корпорації запропоновано навести перелік підприємств, акції яких пропонуються і одночасно розглянути питання передачі акцій емітентом яких є ВАТ „Луганськгаз” (а. с. 11).

Корпорація „ІСД” не надала відповідь на лист № 13/5-226 ВАТ „Луганськгаз”, 09.02.2005 направила для підписання проект договору поруки на передачу акцій ВАТ „Автодорексплуатація” (а. с. 12).

16.09.2005 ВАТ „Луганськгаз” надано негативну відповідь  щодо укладення договору з посиланням на пункт 13 Порядку 1729, яким передбачено лише грошову форму розрахунків за послуги газозабезпечення (а. с. 13).

З вересня 2005 року по жовтень 2007 року сторони продовжували обмін листами, при цьому Корпорація „ІСД” наполягала на укладанні договорів поруки про передачу акцій, запропонованих нею підприємств, а ВАТ „Луганськгаз” пропонувало корпорації самостійно реалізувати акції і розрахуватися грошовими коштами  (а. с. 14 - 20).

29.01.2008 господарський суд постановив рішення у даній справі, яким задовольнив позов Корпорації „ІСД” і відмовив у задоволенні зустрічного позову ВАТ „Луганськгаз” з підстав викладених вище (а. с. 97 - 98).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду скасуванню через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.    

Як свідчать обставини справи спір між сторонами виник з приводу виконання мирової угоди, затвердженої у справі № 10/4б про банкрутство ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”.

Порядок укладання, виконання, розірвання та визнання недійсної мирової угоди, затвердженої господарським судом в межах розгляду справи про банкрутство, урегульовано статтями 36 –39 Закону про банкрутство.

Так, відповідно до статті 39 Закону про банкрутство за заявою будь - кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України. Визнання мирової угоди недійсною є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Отже, місцевий суд неправомірно в межах розгляду справи № 1/638пд за позовом Корпорації „ІСД”  до ВАТ „Луганськгаз” про спонукання укласти договір прийняв зустрічну позовну заяву про визнання частково недійсною мирової угоди, затвердженої судом в межах справи про банкрутство ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”. Заяви про визнання мирової угоди недійсною або про її розірвання розглядаються судом, який затвердив мирову угоду, про що виноситься відповідна ухвала.

Більш того, суд прийняв до розгляду і розглянув заяву про визнання мирової угоди недійсною без участі боржника -  ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”, сторони за мировою угодою, що взагалі не узгоджується з нормами Закону про банкрутство.

Враховуючи фактичні обставини справи, норми ГПК України і Закону про банкрутство, суд першої інстанції з посиланням на частину 1 статті 60 ГПК України повинен був повернути зустрічну позовну заяву, як таку, що не підлягає сумісному розгляду з первісним позовом.

При постановленні рішення за первісним позовом про спонукання ВАТ „Луганськгаз” укласти з Корпорацією „ІСД” договір поруки і прийняти акції, суд першої інстанції дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Як свідчать матеріали справи, позивач за первісним позовом просив суд спонукати відповідача укласти договір поруки. Але запропонована редакція договору взагалі не є договором поруки, не відповідає правилам статтей 553 –559 ЦК України, якими врегульовано поруку, як вид забезпечення виконання зобов”язання.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Запропонована редакція договору фактично є договором прийому –передачі акцій, за умовами якого на ВАТ „Луганськгаз”, як кредитора, покладається обов”язок прийняти та виконати дії щодо оформлення запропонованих Корпорацією „ІСД” акцій (п. 4.5 договору, а. с. 35). А за правилами статті 533 ЦК України у кредитора за договором поруки не виникає ніяких обов”язків.

Відповідно до частини 2 статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Стаття 627 ЦК України проголошує свободу договору, за правилами цієї статті сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх  істотних умов договору.

Аналогічні правила викладені у частині 2 статті 180 ГК України.

Згідно частини 8 статті 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним.

Укладання господарський договорів за рішенням суду згідно статті 187 ГК України можливо лише у спорах, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов”язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов”язані укласти певний договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Аналогічні правила щодо вирішення переддоговірних спорів встановлені статтею 649 ЦК України.

Таким чином, переддоговірний спір, що виник між сторонами у даній справі не підлягає вирішенню у суді.

Висновок місцевого суду, що укладання даного договору є обов”язковим за умовами мирової угоди, що затверджена у справі № 10/4б про банкрутство ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”, є помилковим.

Пунктом 9 мирової угоди передбачено укладання Корпорацією „ІСД” як поручителем боржника з кожним конкурсним кредитором договір поруки відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначеним пунктом не передбачено укладання договорів на передачу цінних паперів. Пунктом 13 мирової угоди встановлено спосіб погашення кредиторських вимог і взагалі не йдеться про обов”язок кредиторів укладати з поручителем будь –яких договорів, у тому числі договорів на передачу акцій. Пункти 9 і 13 мирової угоди взагалі не пов”язані.

Мирова угода також не містить умов, що право вибору групи та виду цінних паперів, що передаються в рахунок погашення кредиторських вимог, їх емітента належить поручителю. Посилання суду у даному випадку на статтю 539 ЦК України є неправомірним, як і висновок про право позивача самостійно визначати емітента акцій.  

Наслідки порушення або невиконання умов мирової угоди встановлені статтею 39 Закону про банкрутство, правила якої і повинні застосовуватися при невиконанні мирової угоди.

Матеріали даної справи свідчать, що відмова ВАТ „Луганськгаз” від укладання запропонованого договору взагалі не порушує прав Корпорації „ІСД”, а тому вони і не підлягають захисту судом.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ВАТ „Луганськгаз” підлягає задоволенню частково, рішення від 29.01.2008 господарського суду Луганської області скасуванню з постановленням нового рішення у даній справі.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Цією статтею апеляційній інстанції не надано право повернення позовних заяв, тому, у даному випадку, застосовується пункт 3 частини 103 ГПК України, зустрічна позовна заява ВАТ „Луганськгаз” залишається без розгляду у зв'язку з недотриманням позивачем за зустрічним позовом вимог статті 60 ГПК України, за первісним позовом постановити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України апеляційною інстанцією здійснюється перерозподіл судових витрат. Судові витрати позивача за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом. Витрати за подачу апеляційної скарги в сумі            42 грн. 50 коп.  пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог покладаються на позивача за первісним позовом.

Оригінал платіжного доручення № 5234 від 04.01.2008 про сплату державного  мита за зустрічним позовом згідно Декрету КМУ від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” повернути позивачу за зустрічним позовом - ВАТ „Луганськгаз”.

Результати апеляційного провадження у справі № 1/638пд оголошені в судовому засіданні.

Керуючись  ст. ст. 60, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України Луганський апеляційний  господарський суд,

п о с т а н о в и в :

1. Апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство „Луганськгаз”   на рішення господарського суду Луганської області від  29.01.2008 у справі № 1/638пд  залишити задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 29.01.2008 у справі № 1/638пд  скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити.

4. Зустрічну позовну заяву залишити без розгляду.

5. Судові витрати за первісним позовом покласти на позивача за первісним позовом.

6. Стягнути з Корпорації „Індустріальна Спілка Донбасу”, ідентифікаційний код 24068988, яка знаходиться за адресою: місто Донецьк, вул. Щорса, буд. 48 на користь Відкритого акціонерного товариства „Луганськгаз”, ідентифікаційний код 05451150, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Т.Г.Шевченко, буд. 102 судові витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 42 грн. 50 коп.

7. Повернути Відкритому акціонерному товариству „Луганськгаз”, ідентифікаційний код 05451150, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Т.Г.Шевченко, буд. 102, державне мито за подачу зустрічного позову, видавши з матеріалів справи оригінал платіжного доручення № 5234 від 04.01.2008.

8. Доручити місцевому господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Додаток: (тільки ВАТ „Луганськгаз”: платіжне доручення № 5234 від 04.01.2008).

Повний текст постанови складено 21.04.2008.

           Головуючий суддя                                                       Іноземцева Л.В.        

           Суддя                                                                              Медуниця О.Є.  

           Суддя                                                                              Якушенко Р.Є.

Надруковано 6 примірників:

1-до справи; 2-позивачу;

3-відповідачу; 3-й особі

5-до наряду; 6-ГСЛО

внесено: