Постанова

від 11.04.2008 по справі 20-11/468

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-11/468

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

07 квітня 2008 року   Справа № 20-11/468

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Горошко Н.П.,

за участю представників сторін:

позивача: Божнюк С.Ю., дов. № 5 від 04.02.2008 р. (Державне підприємство "Дельта-Лоцман");

відповідача: Вохмянін А.М., дов. № б/н від 16.11.2007 р. (Пале приватне підприємство "Дон-Комп");

відповідача: Донец Ю.М., дов. № б/н від 16.11.2007 р. (Пале приватне підприємство "Дон-Комп");

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Дон-Комп" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Дмитрієв В.Є.) від 04 лютого 2008 року у справі №20-11/468

за позовом           Державного підприємства "Дельта-Лоцман" (вул. Лягіна, 27,Миколаїв,54017)

до           Малого приватного підприємства "Дон-Комп" (вул. Частника, 96-а,Севастополь,99008)

про стягнення заборгованості за послуги у сумі 620,56 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04 лютого 2008 року у справі № 20-11/468, з врахуванням уточнень позову та збільшення позовних вимог, позов Державного підприємства "Дельта-Лоцман" до малого приватного підприємства "Дон-Комп" про  стягнення заборгованості за послуги Служби регулювання руху суден задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 1203,77 грн., в тому числі суму боргу за надані послуги, суму пені та штрафу за несвоєчасність розрахунку. Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

                  Не погодившись з вказаним судовим рішенням, мале приватне підприємство "Дон-Комп" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

                  Апеляційна скарга мотивована тим, що Державному підприємству "Дельта-Лоцман" не надано права у односторонньому порядку встановлювати тарифи для судів каботажного плавання на послуги служби регулювання руху судів. Отже, на підприємства покладається обов'язок сплачувати тільки ті послуги, які заказані та тільки в тих розмірах, які встановлені Міністерством транспорту України та погодженні з Міністерством економіки України. Тому, встановлення вільних цін визначається за погодженням сторін. Оскільки відповідач не укладав будь-яких угод з позивачем, більш того –відмовився від прийняття від позивача певних послуг, підстави для стягнення заборгованості відсутні.

                  У судовому засіданні, призначеному на 07 квітня 2008 року, представник Державного підприємства "Дельта-Лоцман" надав судовій колегії відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

                  Розпорядженням про заміну складу колегії від 07 квітня 2008 року, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Щепанської О.А. та з метою дотримання графіку розгляду справ, суддю Щепанську О.А.  замінено на суддю Горошко Н.П.

                  Розглянувши в порядку та на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи, суд апеляційної інстанції  встановив  наступне.

                  Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рахунків за період з 03 липня 2007 року по 14 вересня 2007 року Державним підприємством "Дельта-Лоцман" були надані малому приватному підприємству "Дон-Комп" послуги Служби регулювання руху суден (СРРС), що мають берегові радіолокаційні системи (БРЛС), на загальну суму 550,88 грн.

                  Факт надання послуг підтверджується квитанціями СРРС та роздрукуваннями відповідних радіорозмов.

                  Для сплати зазначених послуг Державним підприємством "Дельта-Лоцман" були виставлені рахунки, які надіслані поштою в адресу відповідача, що підтверджується копією реєстру поштових відправлень.

                  Відповідно до статті 3 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. Плата за послуги агентських організацій всіх форм власності встановлюється Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

                  Відповідно до статті 15 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України. Капітан судна, який звернувся до служби регулювання руху суден за послугами, а потім відмовився від них, зобов'язаний повністю сплатити належний за затребувані послуги збір.

Пунктом 1.7 Правил плавання кораблів і суден у бухтах, на рейдах м.Севастополя, затверджених Наказом № 626 Міністерства економіки України від 05.09.2002 року, закріплено, що Севастопольська регіональна СРРС Державного підприємства „Дельта-Лоцман” виконує закріплені за нею функції у районі, встановленому цими Правилами, взаємодія всіх суден і кораблів довжиною білиш 30 метрів із Регіональною службою РРС є обов'язковою.

Тобто, як вірно зазначено в судовому рішенні, у відповідності до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України та пункту 1.7 вищевказаних Правил надання відповідних послуг підприємством позивача та отримання їх відповідачем встановлено діючим законодавством, встановлений збір за надані послуги стягується на підставі квитанцій та рахунків.

                 На запит Державного підприємства "Дельта-Лоцман" на адресу Міністерства транспорту та зв'язку, листом № 1484/27/10-07 від 06.03.2007 було зазначено, що встановлення тарифів на каботажне плавання є компетенцією Державного підприємства «Дельта - лоцман».

                  Листом № 2665 від 11 червня 2007 року позивач надіслав на адресу Малого приватного підприємства "Дон-Комп" проект договору надання, послуг, разом з тим,  договір укладений не був з причин відмови відповідача від його укладення. Рахунки позивача за послуги, надані відповідачеві, до теперішнього часу не сплачені.

                  Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

                  Відповідно до пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

                  Таким чином, строком виконання зобов'язання судом вважається сім днів із дня виставлення рахунку відповідачу.

При цьому судова колегія спростовує доводи апеляційної скарги стосовно відсутності підстав для відповідача сплатити надані послуги у зв'язку з відсутністю відповідної угоди та відмови від укладення договору з позивачем, оскільки обов'язок надання таких послуг і їх оплата передбачені законодавством, відсутність письмової угоди не звільняє відповідача відшкодувати позивачеві витрати на надання певних послуг СРРС.

                  Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

                  Посилання заявника апеляційної скарги на те, що Державному підприємству "Дельта-Лоцман" не надано права в односторонньому порядку встановлювати тарифи для судів каботажного плавання на послуги служби регулювання руху судів, оскільки на підприємства покладається обов'язок сплачувати тільки ті послуги, які замовлені та тільки в тих розмірах, які встановлені Міністерством транспорту України та погодженні з Міністерством економіки України, судова колегія вважає хибними.

                  Так, у відповідності до пункту 62 Наказу Міністерства транспорту України № 711 від 15.12.2000 р. „Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торгівельних портах України", розрахунки за надання судновласникам інших послуг, не передбачених цим Положенням (у тому числі і послуг СРРС, які надаються суднам у каботажному плаванні), провадяться за тарифами, що затверджуються відповідно начальником порту, керівниками морських агентств та інших підприємств, які надають послуги суднам.

                  На виконання цього наказу, керуючись вимогами статей  4, 7 Закону України від 03.12.99 р. „Про ціни і ціноутворення", статей 189-190 Господарського кодексу України, з огляду на те, що ставки за послуги, що надаються суднам каботажного плавання не підпадають під державне регулювання, вони відносяться до вільних тарифів, які визначаються розцінками Державного підприємства „Дельта-лоцман", на яке державою покладено обов'язок надання послуг СРРС.

Лист Міністерства транспорту та зв'язку України вих. № 1484/27/10-07 р. від 06.03.07 р. є фіксуванням факту додаткового погодження ДП „Дельта-лоцман" з органом управління правомірності розроблення відповідних тарифів, цей документ підлягає судовій оцінці наряду з іншими доказами у справі, тому суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта, що посилання на цей Лист суду першої інстанції є посиланням на документ ненормативного характеру.

Також, додатково позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 49,68 грн. та штраф в розмірі 86,76 грн.

                  Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

                  Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в частині стягнення основної заборгованості, штрафу та пені, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме, сума основного боргу у розмірі 1067,33 грн., 49,68 грн. пені та штраф в розмірі 86,76 грн.

                  Однак, у резолютивній частині рішення судом першої інстанції задоволено вимогу та стягнено з відповідача 7% річних у розмірі 421,92 грн.

                  З даним висновком судова колегія не погоджується, оскільки відповідно до уточнених позовних вимог, з врахуванням останньої заяви позивача про збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути суму основного боргу у розмірі 1067,33 грн., 49,68 грн. пені та штраф в розмірі 86,76 грн., всього –1203,77 грн.

                  Отже, позивач не заявляв у позові вимогу про стягнення з  відповідача  7% річних у сумі 421,92 грн.

                  Також, слід зазначити, що чинним законодавством України не передбачена ставка у розмірі 7% річних за порушення грошового зобов'язання.

Крім того, посилаючись на норми вітчизняного законодавства, яким регулюються спірні взаємовідносини сторін, суд першої інстанції помилився в найменуванні Кодексу торговельного мореплавства України, посилаючись на норми Кодексу торговельного морського мореплавства, якого не існує.

Також слід зазначити й помилку суду у зазначенні розміру штрафу, стягнутого на користь позивача. Замість суми в розмірі 86,76 грн, заявленої до стягнення, суд в резолютивній частині рішення стягнув 86,68 грн.

                  Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо  це  необхідно  для захисту  прав  і  законних  інтересів  позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет  спору  і  про  це  є  клопотання заінтересованої сторони.

                  Виходячи з норм вказаної статті, клопотання заінтересованої сторони, а саме, позивача про стягнення з відповідача 7% річних у сумі 421,92 грн.  відсутнє, а тому суд першої інстанції не мав права виходити за межі позовних вимог.

                  З урахуванням викладеного, судова колегія вирішила виключити з резолютивної частини судового рішення суду першої інстанції висновок щодо стягнення з відповідача 7% річних у сумі 421,92 грн. та змінити в частині стягнення суми штрафу, правильно зазначивши суму в розмірі 86,76 грн.

                  З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги малого приватного підприємства "Дон-Комп" підлягають частковому задоволенню, а судове рішення - зміні.  

                  Керуючись статтями 101, 102, пунктом 4 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Дон-Комп" задовольнити частково.

                  2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 04 лютого 2008 року у справі №20-11/468 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

                  3. Позов задовольнити.

                  Стягнути з малого приватного підприємства "Дон-Комп" (99008 місто Севастополь, вул. Чесника, 96-А; код ЄДРПОУ 14304896) на користь Державного підприємства "Дельта-Лоцман" (54001 місто Миколаїв, вул. Лягіна, 27, р/р 26006129800238 в МФ ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 326007; код ЄДРПОУ 25374003) заборгованість в розмірі 1203,77 грн. з яких основна заборгованість в розмірі 1067,33 грн., пеня в розмірі 49,68 грн., штраф в розмірі 86,76 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.  

          4.Господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                Н.П. Горошко