Рішення

від 13.05.2011 по справі 39/35

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/35

13.05.11

За позовом   Публічного акціонерного товариства "Місто Банк"

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Астон"             

про                 стягнення 1 017 670,84 грн.                                                                                                              

                                                                                                                        Суддя Гумега О.В.  

Представники:

від позивача       ОСОБА_1, довіреність № 22 від 22.12.2010 р.

від відповідача   не з»явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Місто Банк" (позивач) звернувся до Господарського  суду міста Києва  з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Астон" про стягнення заборгованості в розмірі 1 017 670,84 грн. на підставі Кредитного договору № 138/Ю-USD від 20.04.2007 р., з яких 820388,49 грн. –сума заборгованості за кредитом, 113541,60 грн. –сума заборгованості за відсотками, 71037,74 грн. –сума несплаченої комісії за обслуговування кредиту, 9624,78 грн. –сума пені за несвоєчасне погашення кредиту, 3078,24 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення відсотків (по курсу НБУ на 12.10.2010 р. за 1 дол. США 7,9099 грн.).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2011 р. порушено провадження у справі № 39/35 та призначено справу до розгляду на 21.03.2011 р. о 09:40 год.

Представник позивача в судове засідання 21.03.2011 р. з"явився, проте вимоги ухвали суду від 03.03.2011 р. не виконав.

Представник відповідача в судове засідання 21.03.2011 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 03.03.2011 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 11.04.2011 р. о 09:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2011 р. на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2011 р. подав письмові підтвердження, повідомлення та документи для залучення до матеріалів справи, в т.ч. обгрунтований розрахунок позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.04.2011 р. подав документи для залучення до матеріалів справи, а також  клопотання про витребування у позивача індивідуальної та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування  згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

В судовому засіданні, призначеному на 11.04.2011 р., у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 18.04.2011 р. о 09:20 год.

18.04.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнав, однак заперечив порядок нарахування позивачем сум заборгованості , а саме –Розрахунок простроченої заборгованості за Кредитним договором № 138/Ю-USD від 20.04.2007 р. із ТОВ «Астон»станом на 12.10.2010 р., оскільки фактично позивачем здійснено розрахунки як відсотків за прострочену заборгованість, комісії, так і пені в єдиному еквіваленті станом на 12.10.2010 р., тоді як, на думку відповідача, відсотки та комісія, що розраховані в доларах США та відповідають певним періодам відповідно до графіку погашення кредиту, мають становити той гривневий еквівалент, що діяв на той самий період, а не перераховуватися і відповідно збільшуватись відповідно до сьогоднішнього курсу.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 18.04.2011 р., звернувся до суду з усним  клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи, а саме: Банківської ліцензії № 194 від 17.04.2002 р., Дозволу НБУ № 194-3 від 09.01.2004 р. та Додатку до Дозволу № 194-3 від 09.01.2004 р., виданих позивачу.  Судом клопотання задоволено.

Представники сторін в судовому засіданні, призначеному на 18.04.2011 р., звернулися до суду зі спільним  клопотанням про продовження термінів розгляду справи. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р., на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору у справі та відкладено її розгляд на  13.05.2011 о 12:10 год.

05.05.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав Доповнення до позовної заяви щодо стягнення заборговановсті за Кредитного договору № 138/Ю-USD від 20 квітня 2007 р. № 275 від 15.04.2011 р.

05.05.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав Заяву про збільшення позовних вимог № 316 від 29.04.2011 р., відповідно до якої збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 1 119 848,10 грн. заборгованості, з яких: 826144,76 грн. –сума заборгованості за кредитом, 192840,06 грн. –сума заборгованості за відсотками, 88195,18 грн. –сума несплаченої комісії за обслуговування кредиту, 9786,26 грн. –сума пені за несвоєчасне погашення кредиту, 3099,84 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення відсотків (по курсу НБУ на 27.04.2011 р. за 1 дол. США 7,9654 грн.).

Представник позивача в судовому засіданні 13.05.2011 р. підтримав позовні вимоги з урахуванням Заяви про збільшення позовних вимог № 316 від 29.04.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 13.05.2011 р. не з»явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині.

В судовому засіданні 13.05.2011 р. розглянуто подану позивачем Заяву про збільшення позовних вимог № 316 від 29.04.2011 р.  

Судом встановлено відсутність доданих до вищевказаної заяви доказів про її направлення відповідачу, відповідні докази не подані представником позивача і в судовому засіданні 13.05.2011 р.

Суд враховує, що згідно п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»вважається за доцільне відкласти розгляд справи у разі якщо позивач у судовому засіданні змінив підставу або предмет позову, збільшив розмір позовних вимог, а відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з»явився. Там же зазначено, що такий розгляд підлягає відкладенню на підставі частини першої статті 77 ГПК України, зокрема, пункту 1 цієї частини, оскільки інше означало б порушення засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом і змагальності в судочинстві (ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України).

Зі змісту приписів ч. 1 ст. 77 ГПК України вбачається, що господарський суд може відкладасти розгляд справи в межах строків, установлених статтею 69 ГПК. Отже, якщо зазначені строки, встановлені ГПК для вирішення спору спливають, суд не вправі відкладати розгляд справи, не вирішивши питання про продовження цих строків.

Згідно ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п»ятнадцять днів (ч. 3 ст. 69 ГПК України).

Враховуючи, що позовна заява була одержана Господарським судом міста Києва 28.02.2011 р., а ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р. строк вирішення спору був продовжений, вбачається, що у відповідності до наведених норм ст. 69 ГПК України спір у даній справі має бути вирішений у строк, не пізніше 13.05.2011 р.

За наведених обставин, суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи, тоді як розгляд справи з урахуванням Заяви про збільшення позовних вимог № 316 від 29.04.2011 р., яка була подана суду, проте не направлена відповідачу, фактично буде свідчити про порушення засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом і змагальності в судочинстві (ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України). Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду спору по суті за вимогами, які були заявлені позивачем у позовній заяві.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.05.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                         ВСТАНОВИВ:

20.04.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Астон" (відповідач) та Комерційним банком товариство з обмеженою відповідальністю "Місто Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Місто Банк" (п.п. 1.1, 1.5 Статуту Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" (позивач)) був укладений Кредитний договір № 38138/Ю-USD (надалі –Кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору позивач (Банк) надає відповідачу (Позичальнику) кредит у сумі 210000,00 доларів США строком з 20.04.2007 р. по 19.04.2012 р. із сплатою 10,0% річних. Погашення кредиту здійснюється протягом п»яти робочих днів наступного місяця згідно графіку (Додаток № 1 до Кредитного договору) та в день погашення кредиту, у т.ч. повного дострокового.

Пунктом 2.3 Кредитного договору визначено ціль кредитування Позичальника –придбання автомобіля, сплата страхових та інших платежів.

28.08.2008 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, згідно до якої змінили розмір та порядок нарахування відсотків за кредитом, а саме: за період з 20 квітня 2007 року до 31 серпня 2008 року - 10% річних, за період з 01 вересня 2008 року по 19 квітня 2012 року - 12% річних.

Згідно з п. 2.2 Кредитного договору за обслуговування кредитної лінії Позичальник (відповідач) повинен сплачувати комісійні у розмірі 0,3% від залишку кредитної заборгованості щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, на рахунок № 6111301091031 в Київській філії АТ „МІСТО БАНК", МФО 380593. При цьому пунктом 1.14 Кредитного договору визначено, що комісійні –це плата за послуги Банку, що сплачуються Позичальником згідно тарифів Банку на на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.3. Кредитного договору відсотки за кредитом нараховуються банком  на фактичну суму кредиту та за фактичний час користування кредитом, щомісячно в останній робочий день місяця з першого по останній день місяця включно, а також у день дострокового повного погашення кредиту. При цьому пунктом 1.5 Кредитного договору визначено, що відсотки за користування кредитом –це плата, яка встановлюється Банком за користування кредитом, та сплачується Позичальником у розмірі та у строки, передбачені даним договором.

Згідно п. 3.4. Кредитного договору нараховані відсотки сплачуються Позичальником щомісячно в останній робочий день місяця та при погашенні кредиту, у т.ч. повному достроковому, але не пізніше 19 квітня 2012 року.

В забезпечення своєчасного виконання зобов'язання за Кредитним договором між сторонами було укладено Договір застави від 20 квітня 2007 року (надалі –Договір застави), за яким відповідачем, визначеним як Заставодавець, було передано у заставу позивачу, визначеному як Заставодержатель, автомобіль марки МЕRCEDES - BENZ, модель S500L4M, реєстраційний номер АА0025ІІ, 2007 року випуску, колір чорний, шасі (кузов, рама) WDD2211861А132919, зареєстрований РВ ДДАІ МВС України 19 квітня 2007 року, що належить Заставодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію серії ІІА001340, виданого РВ ДДАІ МВС України 19 квітня 2007 року (надалі –Предмет застави).

Позивач зазначив, що на виконання умов Кредитного договору надав кредитні кошти відповідачу на його поточний рахунок № 26001001030042 в Київській філії АТ „МІСТО БАНК", що підтверджується меморіальним валютним ордером № 4 від 20.04.2007 р. та випискою з особового рахунку за 20/04/2007.

Згідно до п. 5.2.1. Кредитного договору Позичальник (відповідач) зобов'язався здійснити погашення кредиту не пізніше строку, встановленого в п. 2.1. цього договору, повернути одержаний кредит на рахунок № 20632001030042 в Київській філії АТ „МІСТО БАНК", МФО 380593 та своєчасно сплачувати нараховані відсотки по кредиту на рахунок № 20687001030042 в Київській філії АТ „МІСТО БАНК", МФО 380593.

Крім того, згідно із п. 5.2.4. Кредитного договору Позичальник (відповідач) зобов'язався самостійно надавати Банку (позивачу):

- щоквартально - бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати до 27 числа місяця після звітного періоду.

- щомісячно до 15 числа наступного місяця - банківські виписки про рух грошових коштів по поточних рахунках в інших банках, довідки з інших банків про стан заборгованості за кредитами;

- постійно, по мірі надходження, на протязі дії цього договору - планові, звітні документи, зміни і доповнення до контрактів (угод та договорів), що кредитуються, та інші матеріали для видачі, перевірки і контролю за використанням і поверненням кредиту.

Також, пунктом 2.1.1 Договору застави передбачено, що Заставодавець (відповідач) здійснює страхування Предмету застави на користь Заставодержателя (позивача) на умовах повного КАСКО.

Пунктом 3.7. Кредитного договору встановлено, що у разі непогашення кредиту та/або відсотків за користування ним згідно п. 2.1., п. 3.4. Кредитного договору, Банк (позивач) звертає стягнення по кредиту на грошові кошти на рахунках та/або на заставне та інше майно Позичальника та/або Заставодавця (відповідача) на свій розсуд.

Відповідно до п. 5.3.1 Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків по кредиту, комісій та належного виконання інших його зобов'язань за Кредитним договором.

Також, у разі недотримання Позичальником умов Кредитного договору Банк має право розірвати Кредитний договір і достроково стягнути кредит, нараховані відсотки, штрафні санкції (якщо вони мають місце) тощо, зазначені у Кредитному договорі (п. 5.3.4 Кредитного договору).

Як визначено пунктом 6.2. Кредитного договору, за несвоєчасне повернення отриманих кредитних коштів та/або несвоєчасну сплату відсотків Позичальник (відповідач) сплачує пеню в національній валюті України по курсу Національного банку України на дату сплати, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.5 Кредитного договору, при непогашенні кредиту у строк згідно п. 2.1 цього договору, відсотки на суму простроченої заборгованості кредиту нараховуються у розмірі подвійної облікової ставки, вказаної у п. 2.1 цього договору за період фактичної прострочки. Сплата відсотків не звільняє від сплати неустойки (пені, штрафу).

Позивач стверджує, що всупереч вищевказаним умовам Кредитного договору та Договору застави, відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання щодо страхування Предмета застави та не надає позивачу бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, банківські виписки про рух грошових коштів по поточних рахунках в інших банках, довідки з інших банків про стан заборгованості за кредитами.

Крім того, з грудня 2009 року відповідач припинив повертати надані кредитні кошти та відсотки позивачу, чим порушив умови Кредитного договору, а саме: станом на 03.11.2008 р. відповідачем погашено кредит на загальну суму 64283,33 дол. США, за період з 04.11.2008 р. по 09.07.2009 р. від відповідача кошти на погашення кредиту не надходили, 10.07.2009 р. останнім було сплачено прострочену заборгованість в сумі 28000,00 дол. США, 21.10.2009 р. –прострочену заборгованість в сумі 10500,00 дол. США та часткове погашення кредиту в сумі 3500,00 дол. США. Отже, загальна сума погашення кредиту станом на час звернення з позовом до суду (за розрахунком позивача) склала 106283,33 дол. США, а рівно залишок непогашеної заборгованості по кредиту становить 103716,67 дол. США, що по курсу НБУ станом на 12.10.2010 р. за 1 дол. США –7,9099 грн. (надалі –курс НБУ) дорівнює 820388,49 грн.

Позивач також зазначив, що за період з 20.04.2007 р. по 31.08.2008 р. Позичальнику (відповідачу) нараховувались відсотки із розрахунку 10% річних на фактичну суму поточної заборгованості кредиту згідно з п. 2.1 Кредитного договору та 20 % річних згідно п. 6.5 Кредитного договору на фактичну суму простроченої заборгованості по кредиту. За період з 01.09.2008 р. по 19.04.2012 р. Позичальнику нараховувались відсотки із розрахунку 12% річних на фактичну суму поточної заборгованості кредиту згідно з п. 2.1 Кредитного договору та 24 % річних згідно п. 6.5 Кредитного договору на фактичну суму простроченої заборгованості по кредиту. Станом на 12.10.2010 р. сума несплачених відсотків за розрахунком позивача становить 14354,37 дол. США (53136,54 дол. США, нарахованих відсотків на основну заборгованість + 6146,81 дол. США, нарахованих відсотків на прострочену заборгованість –44928,98 дол. США, сплачені відсотки = 14354,37 дол. США, несплачені відсотки), що по курсу НБУ дорівнює 113541,60 грн.

Крім того, несплачені відповідачем комісійні у розмірі 0,3% від залишку кредитної заборгованості, передбачені п. 2.2 Кредитного договору, становлять 71037,74 грн. (18347,85 дол. США нарахованих комісійних, що дорівнює 145129,64 грн. по курсу НБУ –74091,90 грн., сплачені комісійні = 71037,74 грн., несплачені комісійні).

Також, у відповідності до п. 6.2 Кредитного договору позивач нараховує відповідачу пеню за прострочення погашення кредиту за період фактичної прострочки у розмірі 9624,78 грн. (по курсу НБУ) за період з 09.12.2009 р. по 08.06.20010 р. (181 дні) та пеню за несплату суми процентів за період фактичної прострочки у розмірі 3078,24 грн. (по курсу НБУ) за період з 03.12.2009 р. по 03.06.2010 р. (182 дні).

Таким чином, позивач вважає, що станом на 12.10.2010 р. загальна заборгованість відповідача за кредитом, відсотками, комісійними, пенею становить 1017670,84 грн. (820388,49 грн. + 113541,60 грн. + 71037,74 грн. + 9624,78 грн. + 3078,24 грн. = 1017670,84 грн.).

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений кредитний договір (№ 138/Ю-USD від 20.04.2007 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України та ст.ст. 345-349 параграфа 1 глави 35 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначають права та обов‘язки сторін з надання та повернення грошових коштів (кредиту) та сплати процентів.

Згідно норми ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Зокрема, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами ч. 1 ст. 1049 встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зібрані у справі докази, а саме: меморіальний валютний ордер № 4 від 20.04.2007 р. та виписка з особового рахунку за 20/04/2007 (копії наявні в матеріалах справи) приймаються судом у якості належного доказу здійснення позивачем на виконання умов Кредитного договору перерахування відповідачеві суми кредиту у розмірі 210000 дол. США.

Судом встановлено, що п. 2.1 Кредитного договору було встановлено розмір процентів - 10,0% річних, під які надавався кредит. При цьому враховується, що згідно Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору від 28.08.2008 р. розмір та порядок нарахування відсотків за кредитом був змінений, а саме: за період з 20 квітня 2007 року до 31 серпня 2008 року - 10% річних, за період з 01 вересня 2008 року по 19 квітня 2012 року - 12% річних.

Згідно п. 2.1 Кредитного договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється протягом п»яти робочих днів наступного місяця згідно графіку (Додаток № 1 до Кредитного договору) та в день погашення кредиту, у т.ч. повного дострокового.

По матеріалам справи судом встановлено, що з грудня 2009 року відповідач припинив повертати надані кредитні кошти та відсотки позивачу, чим порушив вищенаведені умови Кредитного договору. Відповідач доказів протилежного суду не надав.

Судом також встановлено, що відповідач в порушення п. 5.2.4 Кредитного договору та п. 2.1.1 Договору застави не виконав взяті на себе зобов'язання щодо страхування Предмета застави та не надавав позивачу бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, банківські виписки про рух грошових коштів по поточних рахунках в інших банках, довідки з інших банків про стан заборгованості за кредитами. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Пунктом 5.3.1 Кредитного договору передбачено право позивача вимагати від відповідача своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків по кредиту, комісій та належного виконання інших його зобов'язань за Кредитним договором.

Також, у разі недотримання відповідачем умов Кредитного договору позивач має право розірвати Кредитний договір і достроково стягнути кредит, нараховані відсотки, штрафні санкції (якщо вони мають місце) тощо, зазначені у Кредитному договорі (п. 5.3.4 Кредитного договору).

Судом здійснено перевірку наданого позивачем Розрахунку простроченої заборгованості за  Кредитним договором № 138/Ю-USD від 20.04.2007 р. станом на 12.10.2010 р. (наявний в матеріалах справи), відповідно до якого залишок непогашеної заборгованості по спірному кредиту становить 103716,67 дол. США, що по курсу НБУ дорівнює 820388,49 грн.; сума несплачених відсотків становить 14354,37 дол. США, що по курсу НБУ дорівнює 113541,60 грн.; несплачені комісійні у розмірі 0,3% від залишку кредитної заборгованості, передбачені п. 2.2 Кредитного договору, становлять 71037,74 грн.; пеня за прострочення погашення кредиту за період фактичної прострочки дорівнює 9624,78 грн. за період з 09.12.2009 р. по 08.06.20010 р. (за 181 дні) та пеня за несплату суми процентів за період фактичної прострочки дорівнює 3078,24 грн. за період з 03.12.2009 р. по 03.06.2010 р. (за 182 дні).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно із п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

З урахуванням умов Кредитного договору та наведених правових норм суд прийшов до висновку про те, що розрахунок вищенаведених сум до стягнення вірно здійснений позивачем у відповідності до п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 6.2, 6.5 Договору, Додатку № 1 до Кредитного договору та Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору від 28.08.2008 р., в т.ч. нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасне погашення відсотків здійснено з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені ним у відзиві, стосовно «некоректності»розрахунку всіх сум позивачем в єдиному еквіваленті станом на 12.10.2010 р., тоді як відповідач вважає, що відсотки за прострочену заборгованість, комісія та пеня, що розраховані в доларах США та відповідають певним періодам відповідно до графіку погашення кредиту, мають становити той гривневий еквівалент, що діяв на той самий період (період сплати). Наведені доводи відповідача спростовуються наступним:

Предметом спірного Кредитного договору є надання позивачем відповідачем кредиту (у сумі 210000,00 дол. США) на певний строк (з 20.04.2007 р. по 19.04.2012 р.) із сплатою визначених умовами цього договору відсотків та порядку його погашення (згідно графіка –Додаток № 1 до Кредитного договору).

Приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Статтею 627 ЦК України) встановлено, що відповідного до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 189 ГК України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі в гривнях.

Дані норми кореспондуються з положеннями статей 524, 533 ЦК України, а саме:

Частиною 1 статті 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні, а відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України  грошове зобов»язання має бути виконане у гривнях.

Частиною 2 статті 524 ЦК України визначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положеннями чинного законодавства сторонам надано право визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Крім того, зібрані у справі докази, а саме: Банківська ліцензія № 194 від 17.04.2002 р., Дозвіл НБУ № 194-3 від 09.01.2004 р. та Додаток до Дозволу № 194-3 від 09.01.2004 р., підтверджують, що позивач мав право укладати кредитні договори, видавати кредити та відповідно, вимагати виконання зобов»язання в іноземній валюті.

Правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, настають лише у разі порушення зобов»язання.

Пунктом 6.2. Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне повернення отриманих кредитних коштів та/або несвоєчасну сплату відсотків Позичальник (відповідач) сплачує пеню в національній валюті України по курсу Національного банку України на дату сплати, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, оскільки зобов»язання щодо своєчасного повернення отриманих на підставі Кредитного договору коштів (у відповідності до Додатку № 1 до Кредитного договору), а також зобов»язання щодо своєчасної сплати відсотків відповідачем було порушене, у відповідача виник обов»язок згідно п. 6.2 сплати пені в національній валюті України по курсу Національного банку України на дату сплати, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня. При цьому під датою сплати розуміється дата простроченої сплати, з огляду на несвоєчасність повернення отриманих кредитних коштів та несвоєчасність сплати відсотків.

За наведених обставин вбачається, що позивач не допустив порушень чинного законодавства при визначенні гривневого еквіваленту сум відсотків за прострочену заборгованість, комісії та пені, що розраховані в доларах США та відповідають певним періодам відповідно до графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору), відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 12.10.2010 р.

До того ж, як свідчать матеріали справи, обгрунтований контррозрахунок позовних вимог відповідачем суду не наданий.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи, приписи правових норм викладених вище, а також здійснивши перевірку розрахунку позивача щодо сум до стягнення, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 820388,49 грн. –суми заборгованості за кредитом, 113541,60 грн. –суми заборгованості за відсотками, 71037,74 грн. –суми несплаченої комісії за обслуговування кредиту, 9624,78 грн. –суми пені за несвоєчасне погашення кредиту, 3078,24 грн. - суми пені за несвоєчасне погашення відсотків (по курсу НБУ на 12.10.2010 р. за 1 дол. США 7,9099 грн.) обгрунтовані, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до п. а  ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито», державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Загальна сума заявлених вимог позивача становить 1017670,84 грн., отже позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 10176,71 грн. Меморіальними ордерами № 2 від 28.01.2011 р. на суму 10176,71 грн. та № 11 від 28.04.2011 р. на суму 1021,77 грн. позивач перерахував державне мито на загальну суму 11198,48 грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає поверненню зайво сплачене державне мито в розмірі 1021,77 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 10176,71 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 523, 524, 525, 526, 533, 549, 599, 611, 626, , 627, 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 193, 230, 232, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, 82-85, 116 Господарського кодексу України, Господарський суд міста Києва

                                                       В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

         2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Астон" (03151, м. Київ, вул. Смілянська, буд. 7; ідентифікаційний код 32620102; п/р № 26001001030042 в Київській філії АТ «МІСТО БАНК», МФО 300593) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" (65009, м. Одеса, дорога Фонтанська, буд. 11; ідентифікаційний код 20966466, р/р 37399014090001 в АТ «МІСТО БАНК», МФО 328760) 820388,49 грн. (вісімсот двадцять тисяч триста вісімдесят вісім гривень 49 коп.) заборгованості за кредитом, 113541,60 грн. (сто тринадцять тисяч п»ятсот сорок одну гривню 60 коп.) заборгованості за відсотками, 71037,74 грн. (сімдесят одну тисячу тридцять сім гривень 74 коп.) несплаченої комісії за обслуговування кредиту, 9624,78 грн. (дев»ять тисяч шістсот двадцять чотири гривні 78 коп.) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 3078,24 грн. (три тисячі сімдесят вісім гривень 24 коп.) пені за несвоєчасне погашення відсотків, 10176,71 грн. (десять тисяч сто сімдесят шість гривень 71 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

         3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Місто Банк" (65009, м. Одеса, дорога Фонтанська, буд. 11; ідентифікаційний код 20966466, р/р 37399014090001 в АТ «МІСТО БАНК», МФО 328760) з доходу Державного бюджету України 1021,71 грн. (одну тисячу двадцять одну гривню 71 коп.) надлишково сплаченого державного мита, перерахованого меморіальним ордером № 11 від 28.04.2011 р., оригінали якого залишити в матеріалах справи № 39/35.

         4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України  рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                 Гумега О.В.

Дата підписання повного рішення: 13.05.2010 р.