Рішення

від 16.04.2008 по справі 12/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

16.04.2008                                                                                               Справа  № 12/62

за позовом приватного виробничо –комерційного підприємства „Оздоблювач”, смт. Великий Березний

до відповідача колективного підприємства „Райагробуд”, смт. Великий Березний

про стягнення суми 5 572,91 грн. –основного боргу та 2 082,81 грн. –інфляційних збитків.

                                                                                                       Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від позивача –Шаранич М.Ф., (представник за довіреністю № 22 від 15.04.2008 року)

Від відповідача – Хаблюк М.С., голова правління

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним виробничо –комерційним підприємством „Оздоблювач”, смт. Великий Березний до колективного підприємства „Райагробуд”, смт. Великий Березний про стягнення суми 5 572,91 грн. –основного боргу та 2 082,81 грн. –інфляційних збитків.

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені                 ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

          Позивач підтримує позовні вимоги посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Представник відповідача не заперечив позов, про що ствердив письмовим відзивом на позов (вх. № 4128 від 16.04.2008 року).

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,  заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 5 572,91 грн.  –основного боргу щодо оплати за виконані роботи по виготовленню віконних і дверних блоків, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

            -  довідками про вартість виконаних робіт  за грудень 2001 року  та січень 2002 року;

      - актами звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2003 року та 01.04.2007 року

          -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду, підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника          (з його або своїх матеріалів), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.  

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є виконані роботи по виготовленню віконних і дверних блоків (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість виконаних робіт по виготовленню віконних і дверних блоків є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 2 082,81 грн –збитків від інфляції правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати пов'язані з наданням юридичних послуг адвокатом (договір № 260308 від 26.03.2008 року, платіжне доручення № 39 від 27.03.2008 року в сумі 500 грн.) підлягають відшкодуванню відповідачем.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

   1.          Позов задоволити  повністю.

     2.  Стягнути з колективного підприємства „Райагробуд” (смт. Великий Березний, вул. Гагаріна, 2; код 03584125) на користь приватного виробничо –комерційного підприємства „Оздоблювач” (смт. Великий Березний, вул. Комарова, 6/1 ; код 20437510) суму  5 572,91 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят дві грн. 91 коп.) –основного боргу; 2 082,81 (дві тисячі вісімдесят дві грн. 81 коп.) –інфляційних збитків; 500 (п'ятсот грн.) - витрат по оплаті послуг адвоката за надані юридичні послуги та 102 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

       Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.