Рішення

від 16.05.2011 по справі 28/17-758-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/17-758-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2011 р.Справа  № 28/17-758-2011

За позовом   Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ";  

до відповідача   Фермерське господарство "Михайлівське"  

про стягнення 31206,77грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

від позивача:      не з'явився;

від відповідача:  не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до  Фермерського господарства „Михайлівське” (далі –відповідач) про стягнення  31206,77 гривень.

06 квітня 201 року до канцелярії суду вх. № 10378/2011 позивач надав уточнення позовних вимог, які суд приймає до розгляду.

До канцелярії суду позивач за вх. № 14564/2011 надав розрахунок заявлених до стягнення суми, який суд приймає до розгляду.  

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача у засідання не з'явився, відзив на позов не надав,                                          тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог                                 ст.  75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123  до повноважень господарських суддів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ” (продавець - відповідач) та Фермерським господарством „Михайлівське” (покупець - позивач) був укладений Договір-Продажу № 43-08 від 17.03.2008 року, за умовами якого продавець продає, а покупець купляє насіння соняшника, в подальшому товар, згідно додатку до договору.

Згідно п. 1.2 Договору-продажу  № 43-08 орієнтовано загальна сума договору складає: 32641 гривень 49 копійок, в т. р. ПДВ –5440 гривень 25 копійок.

У відповідності до п. 2.1 Договору № 43-08 продавець продає, а покупець купляє товар на умовах товарного кредиту з обов'язковою 20 % передплатою та відстрочкою платежу залишеної частини заборгованості до 01 листопада 2008 року.

Відповідно п. 2.3 Договору-продажу № 43-08 за користування товарним кредитом позивач нараховує 1% від вартості відвантаженого товару. Оплата за користування товарним кредитом включена у суму товару. Ціна на відвантажений товар підлягає збільшенню офіційного курсу НБУ долару США та Євро до гривні на дату оплати відносно курсу НБУ та суми оплати на дату відвантаження товару.

Між позивачем та відповідачем 17 березня 2008 року був підписаний Додаток  до Договору № 43-08, в якому визначений перелік поставляє мого товару на суму 32641 гривень 49 копійок.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем був підписаний Договір-продажу № 44-08 від 17 березня 2008 року за умовами якого продавець продає, а покупець купляє насіння соняшника, в подальшому товар, згідно додатку до договору.

Згідно п. 1.2 Договору-продажу  № 44-08 орієнтовано загальна сума договору складає: 35548 гривень 66 копійок, в т. р. ПДВ –5924 гривень 78 копійок.

У відповідності до п. 2.1 Договору № 43-08 продавець продає, а покупець купляє товар на умовах товарного кредиту з обов'язковою 20 % передплатою та відстрочкою платежу залишеної частини заборгованості до 01 листопада 2008 року.

Відповідно п. 2.3 Договору-продажу № 44-08 за користування товарним кредитом позивач нараховує 1% від вартості відвантаженого товару. Оплата за користування товарним кредитом включена у суму товару. Ціна на відвантажений товар підлягає збільшенню офіційного курсу НБУ долару США та Євро до гривні на дату оплати відносно курсу НБУ та суми оплати на дату відвантаження товару.

Між позивачем та відповідачем 17 березня 2008 року був підписаний Додаток  до Договору № 44-08, в якому визначений перелік поставляє мого товару на суму 35548 гривень 66 копійок.

Також, між позивачем та відповідачем був підписаний Договір-продажу № 65-08 від 03 квітня 2008 року за умовами якого продавець продає, а покупець купляє насіння соняшника, в подальшому товар, згідно додатку до договору.

У відповідності до п. 2.1 Договору № 65-08 продавець продає, а покупець купляє товар на умовах товарного кредиту з обов'язковою 20 % передплатою та відстрочкою платежу залишеної частини заборгованості до 01 листопада 2008 року.

Відповідно п. 2.3 Договору-продажу № 65-08 за користування товарним кредитом позивач нараховує 1% від вартості відвантаженого товару. Оплата за користування товарним кредитом включена у суму товару. Ціна на відвантажений товар підлягає збільшенню офіційного курсу НБУ долару США та Євро до гривні на дату оплати відносно курсу НБУ та суми оплати на дату відвантаження товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем був підписаний Договір-продажу № 100-08 від 12 травня 2008 року за умовами якого продавець продає, а покупець купляє насіння соняшника, в подальшому товар, згідно додатку до договору.

Згідно п. 1.2 Договору-продажу  № 100-08 орієнтовано загальна сума договору складає: 7761 гривень 60 копійок, в т. р. ПДВ –1293 гривень 60 копійок.

У відповідності до п. 2.1 Договору № 100-08 продавець продає, а покупець купляє товар на умовах товарного кредиту з обов'язковою 20 % передплатою та відстрочкою платежу залишеної частини заборгованості до 01 листопада 2008 року.

Відповідно п. 2.3 Договору-продажу № 100-08 за користування товарним кредитом позивач нараховує 1% від вартості відвантаженого товару. Оплата за користування товарним кредитом включена у суму товару. Ціна на відвантажений товар підлягає збільшенню офіційного курсу НБУ долару США та Євро до гривні на дату оплати відносно курсу НБУ та суми оплати на дату відвантаження товару.

Між позивачем та відповідачем 12 травня 2008 року був підписаний Додаток  до Договору № 100-08, в якому визначений перелік поставляє мого товару на суму 7761 гривень 60 копійок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відвантажив товар відповідачу, а відповідач у свою чергу прийняв товар, що підтверджується наступними видатковими накладними, в яких зазначена вартість товару відповідно до складених між сторонами додатків до договорів без визначення в грошовому розмірі суми товарного кредиту:  видаткова накладна № 105 від 03 квітня 2008 року на суму 17492 гривень 11 копійок, видаткова накладна № 0051 від 26 березня 2008 року на суму 15149 гривень 38  копійок, видаткова накладна № 106 від 03 квітня  2008 року на суму 20008 гривень 42  копійки, видаткова накладна № 0141 від 10 квітня  2008 року на суму 14724 гривень 00  копійки, видаткова накладна № 0142  від 10 квітня  2008 року на суму 10592  гривень 83  копійки, видаткова накладна № 279  від 12 травня  2008 року на суму 7761  гривень 60  копійок.

Також отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями виданими відповідачем особам на отримання товару від позивача: довіреність серія ЯОХ № 763603 від 12 квітня 2008 року,  довіреність серія ЯМЕ  № 507808 від 30 березня 2008 року, довіреність серія ЯОХ  № 763602  від 2 квітня 2008 року, довіреність серія ЯОХ  № 763604  від 5 квітня 2008 року, довіреність серія ЯОХ  № 763605  від 10 травня 2008  року.

Всього позивачем відповідачу було поставлено товару у період з 26 березня 2008 року по 24 червня 2008 року на загальну суму 85728 гривень 34 копійки.

Крім того,  позивачем відповідачу поставлений товар за видатковою накладною № 0142 від 10 квітня 20085 року на суму 10592 гривень 83 копійки був повернутий за видатковою накладною № 003 від 24 червня 2008 року. У зв'язку з чим, фактично, за період з 26 березня 2008 року по 24 червня 2008 року позивачем на користь відповідача поставлені товари на загальну суму 75135 гривень 54 копійок без урахування товарного кредиту.  

Додатковою угодою № 9 від 25 грудня 2008 року, підписаною обома сторонами,  було визначено строк виконання зобов'язань сторін по даної Додаткової угоді визначені сторонами до моменту повного виконання своїх зобов'язань сторонами взятих на себе, згідно пункту 5.1 Договору – продажу № 43-08,  №  44-08 від 17 березня 2008 року.

Відповідно п. 1 Додаткової угоди № 9, відповідач визнає свою заборгованість перед позивачем по Договорам-продажу № 43-08, № 44-08 від 17 березня 2008 року у розмірі 60306 гривень 24 копійки.   

Суд встановив, за поставлений товар відповідач розрахувався з позивачем станом на 25 грудня 2008 року, перераховуючи кошти на розрахунковий рахунок позивача на загальну суму 14829 гривень 27 копійок, що підтверджується банківськими виписками позивача з обліку руху грошових коштів по розрахунковому рахунку № 26004690735781 в Одеській філії АКБ „Укрсоцбанк” від 15 травня 2008 року, від 18 березня 2008 року, від 20 серпня 2009 року, від 22 вересня 2009 року, від 23 вересня 2009 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 25 грудня 2008 року становить 60306 гривень 60 копійок.

У зв'язку з чим,  станом на 25 грудня 2008 року штрафна санкція за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, тобто оплати отриманого товару, як щомісячну оплату у вигляді товарного кредиту в розмірі 1 % від вартості відвантаження товару становить 603 гривні 06 копійок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надана відповідачу відстрочення платежу у сумі 2110 гривень 72 копійки станом на 27.01.2009 року, що підтверджується Актом про надання послуг № 5 та станом на 18 лютого 2009 року в сумі 2184 гривень 59 копійок, що підтверджується Актом про надання послуг № 11.

Відповідно наданим 06 квітня 2011 року вх. № 10378/2011 уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 19601 гривень 30 копійок та за неналежне виконання  договірних зобов'язань  3 % річних в сумі 1008 гривень 90 копійок, пені в сумі 588 гривень 00 копійок, інфляційні в сумі 3946 гривень 91 копійки.

Суд встановив, що між позивачем та відповідачем був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01 січня 2009 року по 18 лютого 2009 року на суму 64601 гривень 55 копійок.   

Також позивачем нараховані штрафні санкції за неналежне виконання Договорів- продажу сторони відповідача, а саме інфляційні за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року в сумі 6856 гривень 24 копійки, 3% річних за період з 24 листопада 2009 року по 30 квітня 2010 рік в сумі 1708 гривень 15 копійок, пені за період з 06 жовтня 2009 року по 30 квітня 2010 року в сумі 2061 гривень 19 копійок.

Таким чином з урахуванням уточнених вимог позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 19 601,30 гривень, штраф у розмірі 1% на суму 603,06 гривень, штраф у розмірі 3,5% на суму 27 764,17 гривень, 3% річних в сумі 1008,90 гривень, пеню в сумі 588 гривень та інфляційні в сумі 3946,91 гривень та судові витрати.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають часковому задоволенню  з наступних  правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків  є договори та інші правочини.  Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В порушення умов укладених сторонами Договорів-продажу № 43-08 від 17.03.2008 року, № 44-08 від 17.03.2008 року, № 65-08 від 03.04.2008 року, № 100-08 від 12.05.2008 року на умовах товарного кредиту, відповідач не виконав прийняті за договором  зобов'язання щодо своєчасної сплати грошових коштів. На дату звернення  з позовом сума непогашеного  боргу за Договорами-продажу склала 19601  гривень 30 копійок.

Згідно ст. 226 ГПК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно ч. 1 ст. 226 ГПК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам –зобов язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Як вбачається у ч. 2 ст. 226 ГПК України, сторона яка порушили своє зобо- в'язання або напевно знає, що порушить його при настання строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на не вжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові  правочини  є правомірними  на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язань.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Таким чином, відповідно до п. 4.4 Договорів-продажу  № 43-08 від 17.03.2008 року,  № 44-08 від 17.03.2008 року, № 65-08 від 03.04.2008 року, № 100-08 від 12.05.2008 року  сторонами визначено, що за порушення виконання грошового зобов'язання позивач нараховує відповідачу  пеню за кожен день прострочення такого  зобов'язання.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання –це вид цивільних правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 231  ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів належного виконання зобов'язань на день розгляду справи відповідач суду не надав,  позовні вимоги не оспорив, отже, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки, так: щодо нарахування індексу інфляції  в сумі 3946 гривень 91 копійок, 3 % річних в сумі 1008 гривень 90 копійок, пені в сумі 588 гривень 00 копійок та стягує їх з відповідача.

Вимога щодо стягнення штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, тобто оплата отриманого товару, у вигляді щомісячної оплати у вигляді товарного кредиту в розмірі 1% вартості відвантаженого товару в сумі 603,06 гривень не підлягають задоволенню, оскільки умовами договору передбачено, що вартість користування товарним кредитом включена до вартості поставленого товару, п.2.3 договорів № 43-08 від 17.03.2008 року,  № 44-08 від 17.03.2008 року, № 65-08 від 03.04.2008 року, № 100-08 від 12.05.2008 року.

Також у задоволені вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 3,5 % суд відмовляє, оскільки у видаткових накладних відсутні посилання щодо здійснення поставки товару за договором № 43-08 та №44-08, оскільки між сторонами були укладені ще господарські договори № 65-08 від 03.04.2008 року, № 100-08 від 12.05.2008 , до яких зміни та доповнення не вносилися, додаткові угоди не укладалися та позивачем не доведено належним чином, що саме поставка товару була здійснена за договорами № 43-08 та №44-08.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем доказів  належного виконання зобов'язання на день розгляду справи суду не надано, відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти  господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного                забезпечення  судового процесу покладаються на відповідача відповідно  до статей 44, 49 Господарського процесуального  кодексу  України, в межах задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

ВИРІШИВ:

1.                   Позов задовольнити частково.

2.         Стягнути з Фермерського господарства „Михайлівське” (67611, Одеська область, Біляївський район, с. Секретарівка, вул. Зарічна, буд.. 14, код ЄДРПОУ 31000367, р/р 26001054445425 у ЮГРУ „ПриватБанк”, МФО 328704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ” (65031, Одеська область, м. Одеса, вул. Проценко, буд. 23/4, код ЄДРПОУ 34799841, р/р 26004690735781 у ОООФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Одеса, МФО 328016) основну заборгованість в сумі 19601 (дев'ятнадцять тисяч шістсот одну)  гривню 30 копійок, інфляційні в сумі 3946 (три тисячі дев'ятсот сорок шість) гривень 91 копійка, 3% річних в сумі 1008 (одна тисяча вісім) 90 копійок, пені в сумі 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) гривень, витрати по сплаті державного мита в сумі 251 (двісті п'ятдесят одна) гривна 46 копійок, витрати на послуги ІТЗ судового процесу в сумі  110 (сто десять) гривень 92 копійки.

3.          В решті вимог відмовити.

     Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.. 85 ГПК України.

     Накази видати після набрання рішенням законної сили.

     Повний текст рішення складено 19 травня 2011 року.

Суддя                                                                                       Гуляк Г.І.