Постанова

від 05.05.2011 по справі 45/250

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2011 № 45/250

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Попіко вої О.В.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

від позивача: ОСОБА _1. - довіреність № 01.05.271 від 16.03. 2011 р.

від відповідача: ОСО БА_2 - довіреність № 31/6/0/4-10 від 21.05.10 р.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні

апеляційної скарги Де ржавного комітету України з державного матеріального ре зерву

на рішення

Господарського суду м іста Києва

від 14.03.2011 р.

у справі № 45/250 (суддя - С .В.Балац)

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Мі жнародний аеропорт “Сімферо поль”

до Державного комітет у України з державного матер іального резерву

про стягнення 29 795,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне то вариство “Міжнародний аероп орт “Сімферополь” (далі - ВА Т “Міжнародний аеропорт “Сім ферополь”, позивач) звернуло сь до Господарського суду мі ста Києва з позовом про стягн ення з Державного комітету У країни з державного матеріал ьного резерву (далі - відпов ідач) 29 795,68 грн.

Позовні вимоги обгрунтова ні тим, що позивач зберігає ма теріальні цінності мобіліза ційного резерву. Позивач ств ерджує, що з 2006 по 2008 рік витрати останнього на утримання заз начених матеріальних ціннос тей за договором від 21.12.2005 № 525.27.35.Д .02.05 склали 29 795,68 грн. та просить ст ягнути з відповідача зазначе ні витрати.

Рішенням Господарського с уду міста Києва від 14.03.2011 р. у спр аві № 45/250 позов задоволений ча стково. Стягнуто з Державног о комітету України з державн ого матеріального резерву на користь Відкритого акціонер ного товариства “Міжнародни й аеропорт “Сімферополь” - 19 023 грн. 98 коп. - витрат, понесен их на утримання та зберіганн я матеріальних цінностей моб ілізаційного резерву, 190 грн. 24 коп. - витрат по оплаті держа вного мита, 150 грн. 68 коп. - витр ат на інформаційно-технічне забезпечення судового проце су, 4 114 грн. 37 коп. - витрат по оп латі судової експертизи.

Задовольняючи позов частк ово, місцевий господарський суд посилався на висновок су дово-економічної експертизи та зазначив, що позивач докум ентально не довів всіх позов них вимог.

Не погодившись з рішення, ві дповідач звернувся до Київсь кого апеляційного господарс ького суду з апеляційною ска ргою, в якій просить рішення с касувати та прийняти нове, як им відмовити у задоволенні п озову в повному обсязі.

Відповідач вважає оскаржу ване рішення таким, що прийня те з порушенням норм матеріа льного та процесуального пра ва.

Апеляційна скарга обґрунт ована тим, позивачем не довед ено факт зберігання матеріал ьних цінностей державного ре зерву та не надано обґрунтов аного розрахунку суми позову . Крім того, відповідач вважає , що задовольняючи частково п озов, місцевий господарський суд невірно послався на висн овок судово-економічної експ ертизи, оскільки відповідно до статті 42 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и висновок судового експерта для господарського суду не є обов' язковим і оцінюється за правилами, встановленими статтею 43 Господарського про цесуального кодексу України .

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 18.04.2011 р. апеляційна скарга пр ийнята до провадження, розгл яд справи призначений на 05.05.2011 р .

Розпорядженням Голови Киї вського апеляційного господ арського суду № 01-23/1/1 від 05.05.2011 рок у “Про зміну складу колегії с уддів” було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 45/250 колегії суддів у складі: г оловуюча - Попікова О.В. (допо відач у справі), судді: Бондар С.В., Ропій Л.М.

В судовому засіданні 05.05.2011 р. п редставник відповідача усно підтримав доводи апеляційно ї скарги та просив її задовол ьнити. Присутній представник позивача усно заперечував щ одо доводів апеляційної скар ги та просив відмовити у її за доволенні, а оскаржуване ріш ення суду першої інстанції п росив залишити без змін з мот ивів у ньому викладених.

Розглянувши апеляційну ск аргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представн иків сторін, колегія суддів в становила наступне.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуаль ного кодексу України у проце сі перегляду справи апеляцій ний господарський суд за ная вними у справі і додатково по даними доказами повторно роз глядає справу, також апеляці йний господарський суд не зв ' язаний доводами апеляційн ої скарги і перевіряє законн ість і обґрунтованість рішен ня господарського суду у пов ному обсязі.

Як було встановлено судом п ершої інстанції та підтвердж ується матеріалами справи 21.12 .2005 р. між Республіканським під приємством “Міжнародний аер опорт “Сімферополь” (правона ступником якого є позивач) та відповідачем укладено догов ір відповідального зберіган ня матеріальних цінностей мо білізаційного резерву № 525.27.35.Д .02.05, згідно п. 1.2. якого відповіда ч зобов' язався передати, а п озивач зобов' язувався прий няти на відповідальне зберіг ання цінності згідно з специ фікацією.

Згідно п. 3.1. договору відпові дач зобов' язувався відшкод овувати позивачеві витрати н а зберігання цінностей у меж ах бюджетних асигнувань, пер едбачених на вказані цілі.

Відповідно до п. 4.2. Договору відшкодування витрат (з урах уванням податку на додану ва ртість) із зберігання ціннос тей здійснюється за узгоджен ням між відповідачем та пози вачем згідно поданих докумен тів (узгодженого з відповіда чем кошторису витрат, акту зв ірки заборгованості на момен т сплати, акту виконаних робі т по зберіганню матеріальних цінностей, затвердженого Ко мітетом).

18.01.2007 р. супровідним листом № 0 1.27.50 позивач надіслав на адресу відповідача рахунок-фактуру № СФ-0005841 від 31.12.2006 р. про сплату 10 771, 70 грн. за зберігання матеріал ьних цінностей державного ма теріального резерву (а.с. 15) та з віт про видатки на утримання матеріального резерву за 2006 р . (а.с. 17), які були отриманні, відп овідно до зворотного поштово го повідомлення 23.01.2007 р. (а.с.16 - з ворот).

29.03.2007 р. позивачем було надісл ано на адресу Державного ком ітету України з матеріально го резерву претензію № 01.05.307, в я кій просило розглянути прете нзію, задовольнити обґрунтов ані вимоги та прийняти термі нові міри до сплати заборгов аності щодо збереження матер іальних цінностей у розмірі 10 771,70 грн. (а.с. 14), яка була отриман а відповідачем 03.04.2007 р. (а.с. 14 - зв орот).

26.04.2007 р. позивачем надіслано в ідповідачу лист з проханням погодити та підписати звіт т а здійснити оплату за зберіг ання матеріальних цінностей матеріального резерву за 2006 р . (а.с. 18), який був отриманий адре сатом 03.05.2007 р (а.с. 18 - зворот).

Листом від 03.08.2007 р. за № 01.27.787 пози вач направив на адресу відпо відача для здійснення погодж ення уточненні звіти щодо ви трат за період з 2006 р., І та ІІ ква рталів 2007 р. і просив здійснити оплату за надані послуги (а.с. 22). Вказаний лист з додатками о триманий 07.08.2007 р. (а.с. 22 - зворот ).

Лист № 01.27.1043 (а.с. 29) аналогічног о змісту був надісланий відп овідачу також 16.10.2007 р. для здійс нення оплати за відповідальн е зберігання за ІІІ квартал 200 7 р., який був отриманий 22.10.2007 р. (а.с . 29 - зворот).

Також, позивач пред' явив в ідповідачу вимоги про сплату боргу за 2007 р. та за перший квар тал 2008 р. листами від 18.01.2008 № 01.27.47 (а.с . 34) та від 14.04.2008 № 01.27.294 (а.с. 38), надавши відповідачу передбачені умо вами договору документи (роз діл 4 договору). Так, відповідн о до наданих позивачем перви нних документів він поніс ви трати по зберіганню матеріал ьних цінностей мобілізаційн ого резерву в сумі 19 023,98 грн. з ПД В.

В зв' язку з тим, що відпові дач не виконав вимог викладе них позивачем щодо здійсненн я оплати понесених витрат на зберігання матеріальних цін ностей, позивач звернувся з в ідповідним позовом до Господ арського суду міста Києва, в я кому просив стягнути з відпо відача 29 795,68 грн.

Відповідач не визнав позов ні вимоги і обґрунтовує це ти м, що позивач пропустив строк позовної давності, не довів ф акт зберігання матеріальних цінностей державного резерв у та не надав обґрунтованого розрахунку суми позову.

Колегія суддів після дослі дження матеріалів справи пог оджується, що позов ВАТ “Міжн ародний аеропорт “Сімферопо ль” підлягає частковому задо воленню, з огляду на наступне :

Стаття 11 Закону України “Пр о державний матеріальний рез ерв” визначає обов' язковий характер відповідального зб ерігання матеріальних цінно стей мобілізаційного резерв у для позивача (аб. 2 ч. 2) та встан овлює порядок відшкодування витрат підприємствам, устан овам і організаціям, що викон ують відповідальне зберіган ня з державного бюджету (ч. 5).

При цьому, законодавством п ередбачено відшкодування ті льки витрат, а не оплата послу г зі зберігання, тобто догові р зберігання в даному випадк у є безоплатним. Обов' язок п оклажодавця (відповідача) ві дшкодувати зберігачеві здій снені ним витрати на зберіга ння речі при безоплатному зб еріганні передбачений припи сами статті 947 Цивільного коде ксу України.

Даний спір виник з тієї підс тави, що позивач, виконуючи св ої обов' язки зі зберігання матеріальних цінностей мобі лізаційного резерву, вимагає відшкодування витрат, пов' язаних з таким зберіганням у 2006 р. - І кварталі 2008 року, а відп овідач з такими вимогами не п огоджується.

Відповідно до статей 11, 509 Цив ільного кодексу України дого вір є підставою виникнення ц ивільних прав і обов' язків (зобов' язань), які мають вико нуватися належним чином і в у становлений строк відповідн о до вказівок закону, договор у, а одностороння відмова від виконання зобов' язання не допускаються (стаття 525 Цивіль ного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Госп одарського кодексу України с уб' єкти господарювання та і нші учасники господарських в ідносин повинні виконувати г осподарські зобов' язання н алежним чином відповідно до закону, інших правових актів , договору.

Матеріалами справи підтве рджено факт зберігання зазна чених в позовній заяві матер іальних цінностей матеріаль ного резерву, а саме: залучени ми актами виконаних робіт по зберіганню матеріальних цін ностей мобілізаційного резе рву по РП “МА “Сімферополь” (а .с. 27, 28 - оборот, 33, 37) листами та ро зпорядженнями Державного ко мітету України з державного матеріального резерву щодо з дійснення розпорядження мат еріальними цінностями (а.с. 51, 52 , 54), тому у відповідача виникло зобов' язання відшкодувати здійсненні позивачем витрат и на зберігання матеріальних цінностей державного мобілі заційного резерву. Однак, кол егія погоджується з висновко м суду першої інстанції стос овно того, що вказане відшкод ування має бути проведено ли ше частково. Такого висновку суд апеляційної інстанції д ійшов в зв' язку з наступним :

Для здійснення повного дос лідження всіх обставин, судо м першої інстанції у даній сп раві була призначена судово- економічна експертиза, на ви рішення якої було поставлено питання в якому розмірі підт верджуються документально в итрати позивача на утримання матеріальних цінностей держ авного матеріального резерв у за 2006-2008 роки за договором від 21.12.2005 р.

Відповідно до висновку № 3975 судово-економічної експерти зи від 14.02.2011 р. позивач документ ально довів витрати пов' яза ні із згаданим відповідальни м зберіганням лише за 2007 - 2008 ро ки у розмірі 19 023,98 р. Витрати на у тримання матеріальних цінно стей державного мобілізацій ного державного резерву за 20 06 рік документально не доведе ні.

Посилання відповідача в ап еляційній скарзі щодо неправ омірного посилання в рішенні судом першої інстанції на ви сновок судової експертизи, в зв' язку з тим, що висновок ек сперта, відповідно до ч. 5 стат ті 42 Господарського процесуа льного кодексу України для г осподарського суду не є обов ' язковим є юридично неспром ожнім. Вказаною нормою надан о право суду здійснювати оці нку доказів у справі за прави лами визначеними у статті 43 Го сподарського процесуальног о кодексу України, в якій зазн ачено, що господарський суд о цінює докази за своїм внутрі шнім переконанням, що ґрунту ється на всебічному, повному і об' єктивному розгляді в с удовому процесі всіх обстави н справи в їх сукупності, керу ючись законом.

Суд першої інстанції дослі дивши всі докази у справі в су купності, як і передбачено зг аданою нормою, і дійшов висно вку, що висновок судового екс перта є належним доказом щод о розміру витрат, які були пон есенні позивачем під час вик онання договору відповідаль ного зберігання. Апеляційна інстанція, також погоджуєтьс я з такою правовою позицією і приймає вказаний доказ як на лежний, що в повній мірі довод ить розмір витрат, що були пон есенні позивачем.

Відповідно до статті 33 Госп одарського процесуального к одексу України, кожна сторон а повинна довести ті обстави ни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і зап еречень.

В договорі строку оплати ви трат на зберігання не визнач ено, а тому відповідно до ч. 2 ст атті 530 Цивільного кодексу Укр аїни якщо строк (термін) викон ання боржником обов' язку не встановлений або визначений моментом пред' явлення вимо ги, кредитор має право вимага ти його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконат и такий обов' язок у семиден ний строк від дня пред' явле ння вимоги, якщо обов' язок н егайного виконання не виплив ає із договору або актів циві льного законодавства.

Оскільки позивач пред' яв ив вимоги про сплату боргу ли стами від 18.01.2008 № 01.27.47 та від 14.04.2008 № 01. 27.294, отже, позивачем не пропуще но строк позовної давності в становлений статтею 257 Цивіль ного кодексу України щодо по зовних вимог про стягнення с уми відшкодування витрат на відповідальне зберігання ма теріальних цінностей мобілі заційного державного резерв у за 2007 - 2008 роки у розмірі 19 023,98 гр н. з ПДВ.

Вказані витрати підтвердж уються первинними документа ми, дослідженими в судовому з асіданні, копії яких знаходя ться в матеріалах справи. Дод атково, як вже зазначалось, ро змір згаданих витрат підтвер джується висновком судово-ек ономічної експертизи від 14.02.201 1 № 3975.

Статтею 625 Цивільного кодек су України встановлено, що бо ржник не звільняється від ві дповідальності за неможливі сть виконання ним грошового зобов' язання.

Не звільняють відповідача від виконання зобов' язання й норми Бюджетного кодексу У країни.

Отже, вимоги позивача в част ині стягнення 29 795,68 грн. підляга ють задоволенню частково в с умі 19 023,98 грн., оскільки решта ви трат документально не підтве рджено.

При цьому апеляційна інста нція звертає увагу на те, що за довольняючи позов в частині стягнення з Державного коміт ету України з матеріального резерву витрат на збереження матеріальних цінностей за 2007 - 2008 роки, суд першої інстанці ї не зазначив підстав відмов и у стягненні таких витрат за 2006 рік.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 4.2. договору № 525.27.35.Д.02.05 ві д 27.06.2006 р. чітко визначено, що від шкодування витрат із збереже ння цінностей здійснюється з а узгодженими між комітетом та зберігачем поданими докум ентами (узгодженого коштори су витрат, акту звірки заборг ованості на момент сплати, ак ту виконаних робіт по збереж енню). До матеріалів справи до лучений звіт про видатки на у тримання мобрезерву (а.с. 17) за 2 006 рік, який не підтверджуєтьс я належними первинними докум ентами, тому у суду відсутні п ідстави для задоволення позо ву у зазначеній частині. Така правова позиція суду підтве рджується також висновком су дово-економічної експертизи (а.с. 134).

В зв' язку з тим, що в резуль таті не зазначення судом пер шої інстанції в тексті рішен ня даної обставини, не змінив ся результат вирішення справ и, дана обставина не є підстав ою для скасування рішення.

Згідно ст. статей 33, 34 Господа рського процесуального коде ксу України, кожна сторона по винна довести ті обставини, н а які вона посилається як на п ідставу своїх вимог і запере чень. Докази подаються сторо нами та іншими учасниками су дового процесу. Господарськи й суд приймає тільки ті доказ и, які мають значення для спра ви. Обставини справи, які відп овідно до законодавства пови нні бути підтверджені певним и засобами доказування, не мо жуть підтверджуватись іншим и засобами доказування.

Відповідачем не було надан о належних доказів на спрост ування викладеного в позові, тому, суд першої інстанції ві рно визначив вимоги позивача як такі, що підлягають частко вому задоволенню.

Враховуючи викладене, судо ва колегія дійшла висновку п ро те, що місцевий господарсь кий суд повно і всебічно з' я сував всі обставини справи т а дав їм належну правову оцін ку. Порушення норм матеріаль ного чи процесуального права , які б могли призвести до змін и чи скасування рішення відс утні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, колег ія суддів дійшла висновку пр о відсутність підстав для зм іни чи скасування рішення су ду першої інстанції в розумі нні статті 104 Господарського п роцесуального кодексу Украї ни. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв' яз ку з відмовою в її задоволенн і на підставі статті 49 Господа рського процесуального коде ксу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуал ьного кодексу України, Київс ький апеляційний господарсь кий суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дер жавного комітету України з д ержавного матеріального рез ерву залишити без задоволенн я.

2. Рішення Господарського су ду міста Києва від 14.03.2011 р. у спра ві № 45/250 залишити без змін.

3.Справу № 45/250 повернути до Го сподарського суду міста Києв а.

Головуючий суддя

Судді

12.05.11 (відправлено)