Постанова

від 28.09.2006 по справі 10/219-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/219-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

              28.09.2006                                                                                Справа № 10/219-06  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шуба І.К.,

суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.

за участю представників:

позивач:  Назаренко Г.А., представник, довіреність №4  від 17.07.06;

позивач:  Гурєєва А.С., директор, протокол №1  від 05.07.01;

           відповідач: Попов О.О., юрисконсульт, довіреність №10062  від 28.12.05;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”, місто Дніпропетровськ;

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  18 липня 2006 року;

у справі №10/219-06;

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Біллар”, місто Дніпропетровськ;

до Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”, місто Дніпропетровськ;

про зобов'язання зареєструвати право власності

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Біллар”, місто Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати Відповідача КП “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” зареєструвати за Позивачем право власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою місто Дніпропетровськ, вулиця Маліновського, будинок №130.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2005 року у справі №25/377 визнано право власності за ТОВ “Біллар” на вказане нерухоме майно.

Рішенням господарського суду у справі №10/219-06 від 18 липня 2006 року  (суддя Кощеєв І.М.) позовні вимоги задоволено повністю.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з наступного:

Відповідно до статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, підстав для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення,  перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема є рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до частини 1 статті 24 вищевказаного Закону наведений вичерпний перелік підстав у відмові державної реєстрації права, до якого наведена Відповідачем в оскаржуваному рішенні підстава не віднесена.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону, відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Крім того, згідно з пунктом 10 Додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції

України №7/5 від 7 лютого 2002 року, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності.

Таким чином, відмова Відповідача у реєстрації права власності з підстав відсутності літер нерухомого майна та доказів прийняття в експлуатацію нерухомого майна Позивача, що встановлено пунктом 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року не грунтується на законі.

Відповідач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на наступне:

Відповідно до пункту 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року за №7/5 “Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено і які прийняті в експлуатацію”.

Крім того, порядок введення в експлуатацію об'єктів нерухомого майна визначено кількома нормативно-правовими актами, які діють на теперішній час у повному обсязі, зокрема: Постанова Кабінету міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243 “Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів”, Розпорядження Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 21 травня 2001 року №197-р “Про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від форм власності”, Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 24 жовтня 1996 року за №1569 “Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів”.

Відповідно до зазначених актів усі об'єкти, закінчені будівництвом, підлягають обов'язковому введенню в експлуатацію затвердженими актами державних приймальних (технічних) комісій. До того ж, рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 24 жовтня 1996 року за №1569 “Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” прямо передбачає, що Дніпропетровському БТІ реєстрацію прав власності здійснювати за наявності затверджених актів державних приймальних (технічних) комісій.

На апеляційну скаргу Позивач надав відзив, в якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:

Відповідно до статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема: є рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 24 зазначеного Закону наведений вичерпний перелік підстав у відмові державної реєстрації права, до якого наведена Відповідачем в оскаржуваному рішенні підстава не віднесена.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону, відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Свою діяльність МБТІ здійснює на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 10 Додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 7 лютого 2002 року, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності.

Відповідно до пункту 1.6 Тимчасового положення, реєстрації підлягають права власності на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчене та які прийняті в експлуатацію, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Відповідачем проведена технічна інвентаризація об'єктів нерухомого майна за адресою місто Дніпропетровськ, вулиця Маршала Малиновського, будинок №130 та станом на 18 січня 2006 року виготовлено технічний паспорт.

Тому, Позивач вважає під введенням в експлуатацію новостворених будівель на підставі затвердженого акту державних (приймальних) комісій, розуміється обов'язковість попереднього отримання дозволу на будівництво, затвердження проектної документації тощо.

Самочинним же будівництвом у відповідності до приписів пункту 1 статті 376 ЦК України є будівництво, яке збудоване без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У справі оголошувалась перерва з 21.09.2006р. по 28.09.2006р.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

В позові відмовити.

Задовольняючи апеляційну скаргу судова колегія виходила з наступного:

Відповідно до статті 182 ЦК України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до статті 5 Перехідних положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на неру хоме майно та їх обмежень” до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру ре єстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Свою діяльність МБТІ здійснює на підставі Тимчасового положення про по рядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1.6 Тимчасового по ложення, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, буді вництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Врахо вуючи відсутність у позивача доказів прийняття самовільно збудованого приміщення в експлуатацію, відмова МБТІ в реєстрації права власності є такою, що прийнята відповіда чем в межах його компетенції та у відповідності до нормативно-правового акту, що регла ментує діяльність МБТІ.

Немає підстав вважати, що приписи Тимчасового положення щодо можливості реєст рувати право власності тільки на введені в експлуатацію об'єкти нерухомості суперечать вимогам Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” чи іншим нормативним актам.

Відповідно до частини 3 статті 17 вищевказаного Закону державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтвер джують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Відповідно до статті 19 вищевказаного За кону міститься перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав на нерухоме майно. До таких документів, крім іншого, відноситься рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до пункту 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положен ня до документів, що надаються до МБТІ, відносяться рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Системний аналіз спеціального законодавства, що регламентує питання будівництва Законів України:

“Про основи містобудування”;

“Про архітектурну діяльність”;

“Про планування і забудову територій”;

“Про місцеве самоврядування”;

 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом №273 від 5 грудня 2000 року державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України;

Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМУ №1243 від 22 вересня 2004 року свідчить про те, що держава ввела особливий режим конт ролю за отриманням дозволу на будівництво, веденням будівництва та введенням в екс плуатацію об'єктів нерухомості;

Розпорядження Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 21 травня 2001 року №197-р “Про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від форм власності”;

Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 24 жовтня 1996 року за №1569 “Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів”.

Відповідно до зазначених актів усі об'єкти, закінчені будівництвом, підлягають обов'язковому введенню в експлуатацію затвердженими актами державних приймальних (технічних) комісій.

До того ж, рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 24 жовтня 1996 року за №1569 “Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” прямо передбачає, що Дніпропетровському БТІ реєстрацію прав власності здійснювати за наявності затверджених актів державних приймальних (технічних) комісій, а тому і державна реєстрація права власності на зазначені об'єкти повинна здійснюватися з урахуванням положень цих нормативних актів.

Враховуючи наведене, рішення господарського суду, без доказів на лежного введення спірного об'єкту в експлуатацію, не є достатньою підставою для прийняття МБТІ рі шення про реєстрацію права власності тому, що зобов'язання відповідача за таких обста вин здійснити реєстрацію права власності фактично унеможливить здійснення державою контролю за містобудуванням, що є неприпустимим з огляду на статтю 24 Закону України “Про основи містобудування”.

Крім того, колегія суддів враховує, що дії ТОВ “Біллар”, які виразились у са мовільному будівництві споруди промислового призначення, без належним чином оформ леної містобудівної документації, здійсненої з грубим порушенням вимог нормативно-правових актів, які гарантують безпечну експлуатацію будівель, та намаганні понудити державу узаконити ці незаконні дії, фактично є зловживанням зі сторони Позивача своїми правами, що у відповідності до частини 3 статті 16 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні заявленого позову.

Таким чином, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, призвело до неправильного застосування норм матеріального права, що згідно пунктів 2, 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни чи скасування рішення.          

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-103, 104, 105 ГПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Дніпропетровське

міжміське бюро технічної інвентаризації”, місто Дніпропетровськ, задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  18 липня 2006 року у справі №10/219-06, скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Біллар”, місто Дніпропетровськ на користь Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”, місто Дніпропетровськ 42.5 гривень державного мита.

Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий                                                                              І.К. Шуба

          Судді                                                                                       В.В. Швець

                                                                                                       Л.О. Чимбар