Постанова

від 05.10.2006 по справі 2-20/11428-2006а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-20/11428-2006А

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 26 вересня 2006 року  

Справа № 2-20/11428-2006А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Видашенко Т.С.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Прокопанич Г.К.,

секретар судового засідання                                        Наконечний О.В.                              

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,  відкритого акціонерного товариства "Таврія-Авто";

відповідача: не з'явився,   Масандрівської  селищної ради;

відповідача: не з'явився, товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідроспецбуд";

розглянувши апеляційні скарги Масандрівської селищної ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідроспецбуд" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Луцяк М.І.) від 21  серпня 2006 року у справі № 2-20/11428-2006А

за позовом           відкритого акціонерного  товариства "Таврія-Авто" (вул. Училищна, 40, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

до           Масандрівської  селищної ради (вул. Стаханівська, 21, смт Масандра, 98650)  

товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідроспецбуд" (вул. Соснова, 48-3а, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання нечинними рішень ради

                                                            ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Таврія-авто»(далі –Позивач) звернулось з позовом до Масандрівської селищної ради (далі –Селищна Рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьгідроспецбуд»(далі –Товариство) про визнання нечинними: рішення Селищної Ради від 17.09.2003р. №18 про надання в оренду земельної ділянки Товариству для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу із автостоянкою за адресою: смт Масандра, вул. ЮБШ 1а (Південнобережне шосе, 1а) на землях Селищної Ради у частині земельної ділянки площею 0,375 га, землекористувачем якої є Позивач, а також рішення Селищної Ради від 23.12.2004р. №27 про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в оренді Товариства для будівництва жилого комплексу з автостоянкою та про переукладення договору оренди земельної ділянки частково у частині земельної ділянки площею 0,375 га, землекористувачем якої є Позивач.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2006р. у справі №2-20/11428-2006А (далі - Постанова) позов задоволено частково.

В частині визнання нечинними вищезазначених рішень Селищної Ради позов задоволено з мотивів існування в матеріалах справи судових рішень господарського суду Автономної Республіки Крим у справах №2-20/3445.1-2006А та №2-20/5492.1-2006, в мотивувальних частинах яких господарським судом Автономної Республіки Крим зроблено висновок, що власником нерухомого майна (незавершене будівництво за адресою: смт Масандра, вул. Південнобережне шосе, 1а на автостоянці "Кільцева") площею 249,1 кв. м. є Позивач.

Постанова мотивована тим, що факт знаходження майна Позивача на земельній ділянці по Південнобережному шосе, який на підставі частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України  не вимагає доказування, наділяє Позивача правом вимагати надання землі в користування та заявляти вимоги щодо рішення Селищної Ради від 17.09.2003р. № 18 та рішення Селищної Ради від 23.12.2004р. № 27.

В частині позначення Позивача у резолютивній частині рішення господарського суду землекористувачем земельної ділянки площею 0,375га. в позові відмовлено на підставі відсутності у Позивача правоустановлювальних документів на спірну земельну ділянку.

Не погоджуючись з Постановою в частині визнання нечинними рішення Селищної Ради від 17.09.2003р. №18 та рішення Селищної Ради від 23.12.2004 № 27, Селищна Рада та Товариство звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять Постанову скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права внаслідок неповного з'ясування всіх фактичних обставин справи, а отже незаконну, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування поданих скарг відповідачі посилаються на відсутність у Позивача статусу землекористувача земельною ділянкою за адресою:смт Масандра, вул. Південнобережне шосе, 1а на автостоянці "Кільцева", а також відсутність у Позивача нерухомого майна, яке знаходиться на зазначеній земельній ділянці.

Представник Позивача заперечень на апеляційні скарги в порядку статті  191 Кодексу адміністративного судочинства України не подав, у судове засіданні не з'явився, надіславши на адресу суду телеграму про відкладення розгляду справи на більш пізніший термін в зв'язку з тим, що не мав достатнього часу для підготовки до участі у справі.

Відповідно до пункту  2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони не є перешкодою для розгляду справи.

Водночас, суд може відкласти розгляд справи за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі.

Порядок апеляційного перегляду судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому статтями 184 –209 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 191 Кодексу адміністративного судочинства України («Підготовка справи до апеляційного розгляду») суддя-доповідач зобов'язаний протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження надіслати копії ухвали про відкриття апеляційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом з копіями заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, інформацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу та лише після проведення всіх необхідних підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Отже, з урахуванням положень статті 191 Кодексу адміністративного судочинства України, всі учасники судового розгляду мають достатньо часу для підготовки до судового розгляду.

Згідно зі статтями 7, 10 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, який полягає в тому, що жодний з учасників адміністративного процесу не може бути наділений привілеями чи навпаки, обмежений у своїх правах за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У відповідності до пункту 3 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень, користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

При цьому, відповідно до пункту  2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З огляду на наведене, апеляційний суд заслухавши пояснення представників відповідачів, порадившись на місці, дійшов висновку щодо можливості розглядати апеляційні скарги відповідачів без участі представників Позивача, оскільки неприбуття представників Позивача в судове засідання є таким, що здійснене без поважних причин та з порушенням вимог пункту  2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши усні пояснення представників відповідачів в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд встановив наступне.

Рішенням Селищної Ради від 17.09.2003р. №18 про надання в оренду земельної ділянки Товариству для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу із автостоянкою за адресою: смт Масандра, вул. ЮБШ 1а (Південнобережне шосе, 1а) затверджено проект відводу Товариству вищезазначеної ділянки земельної ділянки для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу із автостоянкою (далі –Рішення №18).

Рішенням Селищної Ради від 23.12.2004р. №27 про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в оренді Товариства для будівництва жилого комплексу з автостоянкою та про переукладення договору оренди земельної ділянки змінено цільове призначення позначеної земельної ділянки, затверджено проект землеустрою по відведенню Товариству земельної ділянки для будівництва комплексу, загальною площею 0, 9315 га у                     смт Масандра, вул. Південнобережне шосе, 1а та вирішено припинити дію договору оренди від 24.11.2003р. (далі –Рішення №27).

          Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинними Рішення №18 та Рішення №27, які порушують права Позивача, як землекористувача, що відповідно до ст. ст. 116, 152 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-III є підставою для звернення за захистом прав.

          В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на те, що він є власником нерухомого майна (незавершене будівництво у смт Масандра, вул. Південнобережне шосе, 1а  на автостоянці «Кільцева»), розташованого на земельній ділянці у 0,375 га., що увійшла до складу землі, наданої оскаржуваним рішенням іншій особі (Товариству).

          Відповідно до пунктом  1 статті 152 Земельного Кодексу  України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

      Отже, виходячи зі змісту позовних вимог, предметом доказування у даній справі є наявність у Позивача статусу землекористувача земельною ділянкою за адресою: смт Масандра, вул. Південнобережне шосе, 1а та, відповідно, факту порушення оскаржуваними рішеннями Селищної ради його, як законного землекористувача, прав на користування спірною земельною ділянкою.

          Відповідно до пункту  1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті  72 цього Кодексу.

          Як вбачається з матеріалів справи, Позивач обґрунтовує наявність у нього статусу землекористувача спірною ділянкою обставинами, встановленими Постановою Господарського суду АРК від 16.02.2006р. в адміністративній справі №2-20/3445.1-2006А та Рішенням Господарського суду АРК від 16.02.2006р. у господарській справі №2-20/5492.1-2006, які на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачами у встановленому законом порядку не оскаржені.

          Дослідивши вищезазначені судові рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у справах №2-20/3445.1-2006А та №2-20/5492.1-2006, апеляційний суд з'ясував, що на підставі рішення виконкому Ялтинської міської ради від 10.02.1997р. № 81 та протоколу Ялтинського міськвиконкому від 28.05.1990р. Кримське обласне орендне підприємство автосервісу і торгівлі «Кримавтосервіс»(далі –орендне підприємство «Кримавтосервіс») отримало земельну ділянку за адресою Південнобережне шосе у смт Масандра  для будівництва автостоянки та отримало дозвіл на виконання проектно-пошукових робіт для подальшого будівництва відповідно до розпорядження виконкому Кримської обласної ради від 25.07.1978р. №466-р та рішення Ялтинського міськвиконкому від 22.06.1990р. №310 (7).

З текстів зазначених судових рішень Господарського суду АРК вбачається, що за рахунок орендного підприємства «Кримавтосервіс»у  смт Масандра,  Південнобережне шосе побудовано нежитлові приміщення.

На підставі наказу Українського республіканського виробничого об'єднання по ремонту та технічному обслуговуванню автомототранспортих засобів і торгівлі «Укравтомотосервіс»від 30.10.1991р. №228 орендне підприємство «Кримавтосервіс»реорганізовано в Кримське регіональне орендне підприємство «Автосервіс».

В подальшому, на підставі установчого договору від 01.07.1993р. №АТ-20 Кримське регіональне орендне підприємство «Автосервіс»виступило одним із засновників акціонерного товариства відкритого типу «Таврія-Авто»(далі –АТВТ «Таврія-Авто»).

В якості внеску до статутного фонду АТВТ «Таврія-Авто»Кримське регіональне орендне підприємство «Автосервіс»передало власне майно вартістю 47551 тис. крб. (50% статутного фонду).

Відповідно до свідоцтва про власність №П-403, наданого Фондом державного майна України 02.12.1994р., АТВТ «Таврія-Авто»є правонаступником прав і обов'язків Кримського регіонального орендного підприємства «Автосервіс».

Як вбачається з текстів судових рішень у справах №2-20/3445.1-2006А та №2-20/5492.1-2006, майно, передане Кримським регіональним орендним підприємством «Автосервіс»до статутного фонду АТВТ «Таврія - Авто»в подальшому передане до статутного фонду Дочірнього виробничо –торгівельного підприємства Ялтинська станція СТО АТ «Таврія-Авто».

З текстів судових рішень у справах №2-20/3445.1-2006А та №2-20/5492.1-2006 також вбачається, Ялтинська станція СТО АТ «Таврія-Авто»припинена у 2004 році, а належне СТО АТ «Таврія-Авто»майно, в тому числі незавершене будівництво у смт. Масандра по Південнобережному  шосе  за передавальним актом від 15.09.2004р. передане  ВАТ «Таврія-Авто».

          На підставі вищенаведеного господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивач має право вимагати надання у користування землі у смт. Масандра по Південнобережному  шосе.

          Колегія суддів вважає вищезазначений висновок господарського суду Автономної Республіки Крим помилковим з огляду на наступне.

          Як уже зазначалось, особами, що мають право вимагати усунення будь-яких порушень їх прав на землю, є власник земельної ділянки або землекористувач (стаття 152 Земельного Кодексу  України).

          Згідно з пункту 4 статті  70 КАСУ обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

          Відповідно до статті 125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.                               Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

          Відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується відповідними державними актами.

          З огляду на вищенаведене судова колегія вважає, що єдиним належним та допустимим доказом наявності у Позивача статусу землекористувача спірною ділянкою може бути виключно державний акт на право постійного користування земельною ділянкою виданий у формі, затвердженій Кабінетом Міністрів України.

          Водночас, господарський суд Автономної Республіки Крим в оскаржуваній Постанові, зазначає, і це підтверджується матеріалами справи, що жодного з документів, як-то державний акт на право власності чи користування земельною ділянкою, договір оренди, які стосуються саме Позивача, суду не подавалось, отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо неможливості визнати Позивача особою, яка має право користування земельною ділянкою.

          Таким чином, колегія суддів вважає, що Позивачем в порушення вимог ст. ст. 70, 71 КАСУ не доведено у встановленому законом порядку наявність у нього статусу землекористувача спірною ділянкою, а також порушення оскаржуваними рішеннями Селищної Ради його прав як землекористувача.

          Судова колегія вважає такими, що не заслуговують на увагу посилання Позивача на те, що він як правонаступник Ялтинської станції СТО АТ «Таврія-Авто»є законним землекористувачем спірної земельної ділянки, на підставі наведеного нижче.

          Як уже зазначалось, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

          З наявних у справі матеріалів вбачається, що дійсно, рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 10.02.1971р. №81, Ялтинській станції технічного обслуговування земельних ділянок відведено земельні ділянки, у тому числі земельна ділянка площею 0,5 га за адресою:вул. Кільцева (на цей час Південнобережне шосе).

          Рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 10.02.1971 № 81 також зобов'язано Ялтинську станцію технічного обслуговування земельних ділянок оформити в Управлінні головного архітектора м. Ялта відвід земельних ділянок та отримати архітектурно-планувальні завдання на благоустрій території, а також зареєструвати відводи земельних ділянок в Бюро технічної інвентаризації м. Ялта.

          Проте, з матеріалів справи вбачається, що Ялтинська станція технічного обслуговування земельних ділянок вимогу рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 10.02.1971р. №81 відносно оформлення відводу земельних ділянок, отримання архітектурно-планувальні завдання на благоустрій території, а також реєстрації відводів земельних ділянок в Бюро технічної інвентаризації м. Ялта не виконала.

          Під час судового розгляду у суді першої інстанції Позивачем також не надано колегії судів жодного документу на підтвердження того факту, що вищезазначені дії були здійснені до моменту припинення Ялтинського СТО АТ «Таврія-Авто»та підписання 15.09.2004 передавального акту.

          Таким чином, апеляційний суд дослідивши наявні у справі документи встановив, що Ялтинська СТО АТ «Таврія-Авто», правонаступником якої є Позивач, немала статусу землекористувача спірною ділянкою.

Судова колегія також вважає недоведеним факт існування на спірній земельній ділянці смт Масандра, Південнобережне шосе,  1 а на автостоянці "Кільцева") будь-яких будівель, адже, відповідно до судових рішень судових рішень у справах №2-20/3445.1-2006А та №2-20/5492.1-2006 об'єкти незавершеного будівництва знаходились на спірній території станом на 12.03.2003.

          Проте, під час судового розгляду Позивачем не доведено, що вищезазначені об'єкти незавершеного будівництва або нерухомі об'єкти знаходились на спірній території на момент розгляду господарським судом Автономної Республіки Крим даної справи.

          Водночас, Селищною Радою під час звернення до апеляційного суду зі скаргою, надано довідку Бюро технічної інвентаризації м. Ялта, відповідно до якої на спірній ділянці станом на 01.11.2004. відсутні будь-які будівлі та споруди, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва.

          За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність у Позивача підстав для звернення до суду за захистом порушеного права землекористувача в порядку статей 116, 125 Земельного Кодексу  України не відповідає фактичним обставинам справи.

          Таким чином, апеляційні скарги відповідачів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

          На підставі вищенаведеного Севастопольський  апеляційний господарський суд керуючись ст. ст. 195, 202, 207, ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1.Апеляційні скарги Масандрівської селищної ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Південьгідроспецбуд»задовольнити.

2.Скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2006р. у справі №2-20/11428-2006А в частині визнання нечинними рішення Масандрівської селищної ради від 17.09.2003р. №18 «Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Південьгідроспецбуд»для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу із автостоянкою за адресою смт. Масандра, вул. ЮБШ 1а (Південнобережне шосе,        1 а) на землях Масандрівської селищної ради у частині земельної ділянки площею 0, 375 га та рішення Масандрівської селищної ради 23 сесії 4 скликання від 23.12.2004р. №27 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Південгьгідроспецбуд»для будівництва жилого комплексу з автостоянкою та про переукладення договору оренди земельної ділянки»частково у частині земельної ділянки площею 0, 375 га.

3.Постановити нову постанову, згідно якої у задоволені позовних вимог Відкритому акціонерному товариству «Таврія-Авто»відмовити.

4.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Таврія-Авто») м. Сімферополь, вул. Училищна, 40 код ЕДРПОУ 20687803) на користь Масандрівської селищної ради 1,70 грн. судового збору.

5.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Таврія-Авто»(м. Сімферополь, вул. Училищна, 40 код ЕДРПОУ 20687803) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Південьгідроспецбуд»(м. Ялта, вул. Соснова, 48-3а, код ЕДРПОУ 32078256) 1,70 грн. судового збору.

Головуючий суддя                                                  Т.С. Видашенко

Судді                                                                                І.В. Антонова

                                                                                Г.К. Прокопанич